Справа № 369/24394/25
Провадження № 2/761/17715/2026
УХВАЛА
про направлення цивільної справи за підсудністю
15 жовтня 2026 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Романишена І.П., дослідивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Делівері" про захист прав споживача, відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 грудня 2025 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 січня 2026 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 червня 2026 року цивільну справу передано за підсудністю до Шевченківського районного суду міста Києва.
Постановою Київського апеляційного суду від 09.09.2026 року апеляційну скаргу залишено без задоволення. Ухвалу суду від 09 червня 2026 року без змін.
Колегія суддів у постанові від 09.09.2026 року зазначила: "Судом першої інстанції правильно встановлено, що спір між сторонами виник на підставі договору перевезення вантажу, місцезнаходження відповідача ТОВ «Делівері» якого згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб визначено як м. Київ, Шевченківський район, вул. Велика Васильківська, буд. 15/2, що належить до територіальної підсудності Шевченківського районного суду міста Києва. Доводи апеляційної скарги про те, що спір між сторонами виник з підстав порушення прав споживача, відтак підсудний Києво-Святошинському районному суду Київської області є необґрунтованими, оскільки правила виключної підсудності унеможливлюють застосування при пред`явленні позову норм інших видів підсудності загальної, альтернативної, договірної і підсудності пов`язаних між собою вимог. У разі конкуренції правил підсудності, повинні застосовуватися правила виключної підсудності. Таким чином правило ч.5 ст. 28 ЦПК України яке передбачає підсудність справ за вибором позивача не має пріоритету стосовно правил виключної підсудності. Отже, суд першої інстанції правильно вказав, що правила виключної підсудності, встановлені ст. 30 ЦПК України, становлять виняток серед загальних правил, встановлених іншими статтями параграфа 3 Глави 2 ЦПК України. За таких обставин, правильним є висновок суду першої інстанції про непідсудність справи Києво-Святошинському районному суду Київської області та передачу її у зв`язку із цим на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України на розгляд до Шевченківського районного суду міста Києва. ".
12.10.2026 року матеріали цивільної справи переданні судді Романишеній І.П.
Вивчивши матеріали позовної заяви, суд приходить до висновку, що справа не може бути прийнята судом до свого провадження, оскільки не підсудна Шевченківському районному суду міста Києва, з огляду на наступне.
Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб місцезнаходження відповідача ТОВ «Делівері» є: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 15/2.
Згідно адміністративно-територіального поділу м. Києва зазначена адреса не відноситься до території Шевченківського району, а відноситься до території Печерського району міста Києва.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Враховуючи викладене, беручи до уваги місцезнаходження відповідача, суд уважає необхідним направити за підсудністю цивільний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Делівері" про захист прав споживача, відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди до Печерського районного суду міста Києва.
Керуючись ст.ст. 30, 31, 32, 261 ЦПК України, -
УХВАЛИВ:
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Делівері" про захист прав споживача, відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди - направити за підсудністю до Печерського районного суду міста Києва.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
СУДДЯ І.П. РОМАНИШЕНА