ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 554/4652/14-ц Номер провадження 22-ц/814/3334/26 Головуючий у 1-й інстанції Бугрій В.М. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого судді Чумак О.В.,
суддів Дряниці Ю.В., Панченка О.О.
за участю секретаря Ванди А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" Озірської-Шанли Вікторії Сергіївни
на ухвалу Шевченківського районного суду м. Полтави від 27 квітня 2026 року, постановлену суддею Бугрієм В.М.
по справі за скаргою ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , заінтересовані особи: Акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк», Полтавський ВДВС у Полтавському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та зобов`язання державного виконавця вчинити дії
В С Т А Н О В И В
У березні 2023 року ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , звернувся до суду з вищевказаною скаргою, в якій просив суд:
-визнати протиправними дії старшого державного виконавця Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мухи Карини Андріївни, що виразились у незаконному відкритті виконавчих проваджень № 80294987, № 80294693, № 80293331 про примусове виконання виконавчого листа № 554/4652/14 виданого 29.02.2016 року Шевченківським районним судом м. Полтава про виселення боржників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із житлового будинку розташованого за адресою АДРЕСА_1 , який належить на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_1
-визнати протиправними та скасувати постанови старшого державного виконавця Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Муха Карини Андріївни про відкриття виконавчих проваджень № 80294987, № 80294693, № 80293331 про примусове виконання виконавчого листа №554/4652/14 виданого 29.02.2016 року Шевченківським районним судом м. Полтава про виселення боржників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із житлового будинку розташованого за адресою АДРЕСА_1 , який належить на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_1
-зобов`язати старшого державного виконавця Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Муха Карину Андріївну повернути виконавчі листи № 554/4652/14 видані 29.02.2016 року Шевченківським районним судом м. Полтава про виселення боржників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 стягувачу без прийняття до виконання.
Скарга обґрунтована тим, що у провадженні старшого державного виконавця Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мухи Карини Андріївни знаходяться виконавчі провадження: № 80294987 про примусове виконання виконавчого листа № 554/4652/14 виданого 29.02.2016 року Шевченківським районним судом м. Полтава про виселення боржника ОСОБА_2 ; № 80294693 про примусове виконання виконавчого листа № 554/4652/14 виданого 29.02.2016 року Шевченківським районним судом м. Полтава про виселення боржника ОСОБА_3 ; № 80293331 про примусове виконання виконавчого листа № 554/4652/14 виданий 29.02.2016 року Шевченківським районним судом м. Полтава про виселення боржника ОСОБА_4 із житлового будинку розташованого за адресою АДРЕСА_1 , який належить на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_1 . Стягувачем у виконавчих провадженнях є Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк».
Зазначені вище виконавчі провадження, відповідно до постанов відкриті старшим державним виконавцем 19 лютого 2026 року.
Вказані постанови направлені за місцем проживання боржників 25 лютого 2026 року та отримані 06 березня 2026 року.
Зазначив, що житловий будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 . Даний будинок придбаний за рахунок споживчого кредиту №PLKPGK00003816 від 27 грудня 2006 року укладеного між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 . Вказане житлове приміщення відповідно до нотаріально посвідченого договору від 27.12.2006 було передано в іпотеку.
Відповідно до довідки (форма 5) № 742 від 11.02.2026 року старший лейтенант юстиції ОСОБА_3 , перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 та має статус учасника бойових дій.
Крім того, згідно довідки (форма 5) № 2602 від 22.02.2026 року солдат ОСОБА_2 призваний за мобілізацією перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 з 30.08.2024 року і по теперішній час та має статус учасника бойових дій.
Вказав, що винесені державним виконавцем постанови про відкриття виконавчих проваджень № 80294987, № 80294693, № 80293331 про примусове виконання виконавчого листа №554/4652/14 виданого 29.02.2016 року Шевченківським районним судом м. Полтава про виселення боржників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із житлового будинку розташованого за адресою АДРЕСА_1 є неправомірними, оскільки положеннями п. 5-2 розділу розділу VI Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у період дії воєнного, надзвичайного стану та у 30-денний після його припинення або скасування зупиняється примусове виселення з житла, що є предметом іпотеки за споживчим кредитом.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави від 27 квітня 2026 року скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , заінтересовані особи: Акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк», Полтавський ВДВС у Полтавському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та зобов`язання державного виконавця вчинити дії задоволено.
Скасовано постанову старшого державного виконавця Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Муха Карини Андріївни про відкриття виконавчого провадження № 80294987 про примусове виконання виконавчого листа №554/4652/14 виданого 29.02.2016 року Шевченківським районним судом м. Полтава про виселення боржника ОСОБА_2 , із житлового будинку розташованого за адресою АДРЕСА_1 , який належить на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_1 .
Скасовано постанову старшого державного виконавця Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Муха Карини Андріївни про відкриття виконавчого провадження № 80294693 про примусове виконання виконавчого листа № 554/4652/14 виданого 29.02.2016 року Шевченківським районним судом м. Полтава про виселення боржника ОСОБА_3 , із житлового будинку розташованого за адресою АДРЕСА_1 , який належить на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_1 .
Скасовано постанову старшого державного виконавця Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Муха Карини Андріївни про відкриття виконавчого провадження № 80293331 про примусове виконання виконавчого листа № 554/4652/14 виданого 29.02.2016 року Шевченківським районним судом м. Полтава про виселення боржника ОСОБА_4 , із житлового будинку розташованого за адресою АДРЕСА_1 , який належить на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_1 .
Ухвала суду мотивована тим, що на момент відкриття виконавчих проваджень діяв воєнний стан, під час якого відповідно до пункту 5-2 розділу VI Закону України «Про іпотеку» зупиняється примусове виселення з житла, що є предметом іпотеки за споживчим кредитом, тому оскаржувані постанови про відкриття виконавчих проваджень винесені державним виконавчем передчасно та з порушенням вимог чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню з покладенням на державного виконавця обов`язку усунути порушення прав заявників.
Не погодившись з вказаною ухвалою місцевого суду її в апеляційному порядку оскаржила представник АТ КБ "ПриватБанк" Озірська-Шанли В.С., подавши апеляційну скаргу, в якій вона просила її скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні скарги, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що задовольняючи дану скаргу та скасовуючи постанови державного виконавця про відкриття виконавчих проваджень, суд першої інстанції помилково ототожнив поняття «відкриття виконавчого провадження» та «вчинення конкретних виконавчих дій».
Положення п. 5-2 розділу VI Закону України «Про іпотеку» зупиняє виключно процедуру фактичного примусового виселення громадян, але жодним чином не обмежує і не забороняє стягувачу реалізувати його законне право на пред`явлення виконавчого документа до виконання, а державному виконавця - обов`язок відкрити виконавче провадження за наявності належно оформленої заяви та виконавчого листа.
Наявність мораторію чи зупинення окремих дій, а також перебування боржників на військовій службі, є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, а не для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження чи визнання дій державного виконавця протиправними.
Оскільки на момент відкриття виконавчих проваджень державний виконавець діяв в межах своїх повноважень, визначених Законом України «Про виконавче провадження», тому підстави для задоволення скарги ОСОБА_1 , який діє в інтересах боржників ОСОБА_2 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , відсутні.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надходило.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судовому засіданні був присутній ОСОБА_1 .
Інші учасники справи, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, що згідно положень ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення скаржника, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала місцевого суду не відповідає вказаним вимогам.
Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, постановами старшого державного виконавця Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мухи Карини Андріївни від 18 лютого 2026 року відкрито виконавчі провадження: № 80294987 та № 80294693 про примусове виконання виконавчого листа № 554/4652/14 виданого 29.02.2016 року Шевченківським районним судом м. Полтава про виселення боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із житлового будинку розташованого за адресою АДРЕСА_1 , який належить на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_1 (а.с. 23, 34).
Постановою старшого державного виконавця Полтавського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Мухи Карини Андріївни від 19 лютого 2026 року відкрито виконавче провадження № 80293331 про примусове виконання виконавчого листа № 554/4652/14 виданого 29.02.2016 року Шевченківським районним судом м. Полтава про виселення боржника ОСОБА_4 , із житлового будинку розташованого за адресою АДРЕСА_1 , який належить на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_1 (а.с. 47).
Вищевказаний житловий будинок був придбаний ОСОБА_1 за кошти отримані за споживчим кредитом №PLKPGK00003816 від 27 грудня 2006 року укладеним між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 (а.с. 16-18)
На підставі нотаріально посвідченого договору від 27.12.2006 даний житловий будинок було передано в іпотеку (а.с. 19-20).
Відповідно до довідки (форма 5) № 742 від 11.02.2026 року старший лейтенант юстиції ОСОБА_3 , перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 та має статус учасника бойових дій (а.с. 31-32).
Згідно довідки (форма 5) № 2602 від 22.02.2026 року солдат ОСОБА_2 призваний за мобілізацією перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 з 30.08.2024 року і по теперішній час та має статус учасника бойових дій (а.с. 41-42).
Задовольняючи скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах боржників ОСОБА_2 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , суд першої інстанції скасовуючи вищевказані постанови державного виконавця про відкриття виконавчих проваджень прийшов до висновку про їх незаконність та передчасність, з огляду на положення пункту 5-2 розділу VI Закону України «Про іпотеку» та перебування боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на військовій службі.
Колегія суддів не погоджується з даним висновком місцевого суду з наступних підстав.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.
Згідно статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
У частині першій статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції (рішення від 28 липня 1999 року в справі «Іммобільяре Саффі проти Італії», рішення від 19 березня 1997 року в справі «Горнсбі проти Греції»).
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.
Тобто, з метою забезпечення реального виконання судового рішення та ефективного захисту порушених прав, ЦПК України передбачає спеціальні форми реагування, зокрема розділом VІІ «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України визначено порядок судового контролю за виконанням судових рішень в цивільних справах.
Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Аналогічне положення міститься й у статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».
Відтак, метою звернення до суду зі скаргою на дії чи рішення державного виконавця є відновлення порушеного права сторони виконавчого провадження внаслідок незаконності оскаржуваних дій чи рішень виконавця.
Відповідно до частин другої, третьої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Примусове виконання судових рішень здійснюється відповідно до умов та порядку, передбачених Законом України "Про виконавче провадження".
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання, зокрема, судових рішень, є сукупністю дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Частиною першою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно п. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом десяти робочих днів. (частина шоста статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлені вимоги до виконавчого документа, і виключно невідповідність виконавчого листа вказаним вимогам є підставою для його повернення стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення.
Отже, стаття 26 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язує державного (приватного) виконавця вирішити питання відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документу, який відповідає вимогам закону.
Статтями 37, 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачений виключний перелік підстав для повернення виконавчого документа стягувачу та закінчення виконавчого провадження.
Повернення виконавчого документа стягувачу є процесуальною дією державного (приватного) виконавця, яка вчиняється останнім у випадку, коли внаслідок існування певних обставин або дій чи бездіяльності учасників виконавчого провадження неможливо у примусовому порядку виконати відповідне рішення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2025 року у справі № 2/1522/11652/11).
Звертаючись до суду із скаргою на дії державного виконавця, ОСОБА_1 посилався на відсутність правових підстав для продовження здійснення виконавчого провадження, у зв`язку з чим виконавчий лист має бути повернутий стягувачу, з огляду на положення п. 5-2 розділу VI Закону України «Про іпотеку» та перебування боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на військовій службі.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/22 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжено та триває дотепер.
Відповідно до пункту 5-2 Прикінцевих положень Закону України «Про іпотеку», яким доповнено розділ VI згідно із Законом України № 2120-IX від 15.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності з 17.02.2023 року у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону.
Разом з тим, встановлене законом зупинення дії статті 40 Закону України «Про іпотеку» (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти) не перешкоджало стягувачу реалізувати своє право щодо звернення протягом передбаченого законом строку до органів державної виконавчої служби з метою виконання рішення суду, а стосується заборони щодо самого виселення боржників у межах виконавчих проваджень.
Доказів того, що після винесення постанов про відкриття виконавчих проваджень державним виконавцем було здійснено будь-які виконавчі дії, спрямовані на виселення боржників, матеріали справи не містять.
Таким чином, державний виконавець на момент винесення постанов про відкриття виконавчих проваджень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Законом України «Про виконавче провадження». Отже, підстав для висновку про протиправність дій державного виконавця колегія суддів не вбачає.
Посилання скаржника на проходження боржниками ОСОБА_5 та ОСОБА_6 військової служби, не може слугувати підставою для визнання дій державного виконавця в частині винесенні постанов про відкриття виконавчих проваджень протиправними та для їх скасування.
Відповідно до довідки (форма 5) № 742 від 11.02.2026 року старший лейтенант юстиції ОСОБА_3 , перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 та має статус учасника бойових дій (а.с. 31-32).
Згідно довідки (форма 5) № 2602 від 22.02.2026 року солдат ОСОБА_2 призваний за мобілізацією перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 , з 30.08.2024 року і по теперішній час та має статус учасника бойових дій (а.с. 41-42).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу.
З урахуванням викладеного, вбачається, що рішення про зупинення вчинення виконавчих дій з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», можливо лише за тих обставин, які свідчать, що згідно з умовами служби боржника проведення виконавчих дій неможливе.
Отже, у випадку надання державному виконавцю належних та допустимих доказів неможливості проведення виконавчих дій внаслідок проходження боржниками військової служби, останні не позбавлені можливості звернутися до державного виконавця із заявами про зупинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях щодо них.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п. 3, 4, ст. 382 ЦПК України,
П О С Т А Н О В И В
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" Озірської-Шанли Вікторії Сергіївни задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Полтави від 27 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні скарги ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , заінтересовані особи: Акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк», Полтавський ВДВС у Полтавському районі Полтавської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та зобов`язання державного виконавця вчинити дії відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий О.В. Чумак
Судді Ю.В. Дряниця
О.О. Панченко