ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 532/3048/25 Номер провадження 22-ц/814/3173/26 Головуючий у 1-й інстанції Макарчук С. М. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Чумак О.В.,
суддів Одринської Т.В., Панченка О.О.,
за участю секретаря Ванди А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз»
на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 25 березня 2026 року, ухвалене суддею Макарчуком С.М.
по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» про захист прав споживачів
В С Т А Н О В И В
У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому вона просила суд:
-визнати безпідставним припинення 23.04.2019 акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» газопостачання (розподілу природного газу) споживачеві ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;
-стягнути із акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» на користь ОСОБА_1 , 50 000,00 грн. відшкодування моральної шкоди та 20 119,35 грн. матеріальної шкоди, які були завдані безпідставним припиненням газопостачання.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона з 2016 року на підставі заяви про приєднання до умов договору розподілу природного газу для побутового споживача, договору розподілу природного газу є побутовим споживачем природного газу, який надається до домоволодіння АДРЕСА_2 .
23 квітня 2019 року відповідач припинив для ОСОБА_1 постачання (розподіл) природного газу, що підтверджується відповідним актом.
Підставою для припинення газопостачання АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» стало те, що ОСОБА_1 не сплатила заборгованість у розмірі 33 494,92 грн. згідно акту-розрахунку складеного за результатами рішення комісії з розгляду актів про порушення внаслідок яких здійснюється перерахунок (донарахування) об`ємів природного газу та зміни їх режиму нарахування споживачу від 25.09.2018 року, яким задоволено акт про порушення №114828 від 12.09.2018 року.
Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 14 червня 2021 року, яке залишене без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року, визнано недійсним та скасовано рішення публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» в частині задоволення акту про порушення № 11428 від 12.09.2018 року щодо ОСОБА_1 та донарахування об`єму природного газу в обсязі 3601,73 кубічних метрів в сумі 33494,92 гривень, оформлене протоколом № 41/18 від 25.09.2018 року комісії публічного акціонерного товариства по постачанню та газифікації "Полтавагаз" з розгляду актів про порушення, внаслідок яких здійснюється перерахунок (донарахування) об`ємів природного газу та зміни їх режиму нарахування споживачу (несанкціонованому споживачу) та актом-розрахунком не облікованого (донарахованого) об`єму природного газу і його вартості № 41/18/17 від 25.09.2018 року.
Таким чином, здійснивши припинення домоволодінню ОСОБА_1 газопостачання відповідач діяв безпідставно, тобто за відсутності порушень умов договору про надання послуг з газопостачання.
18 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про відновлення їй газопостачання, проте дана заява залишилася без реагування.
25 жовтня 2021 року ОСОБА_1 повторно звернулася до відповідача із заявою про відновлення газопостачання.
25 листопада 2021 року було відновлено газопостачання до домоволодіння ОСОБА_1 .
Вказала, що своїми діями по фактично безпідставному припиненню забезпечення споживача ОСОБА_1 газопостачанням, відповідач завдав їй моральної і матеріальної шкоди.
Із 23.04.2019 року по 26.11.2021 року, тобто протягом більш ніж 2 років і майже 3 опалювальних сезонів, відповідач без будь-якої достатньої правової підстави, змусив позивачку проживати у житловому будинку, без постачання газу, що поставило її у складні життєві умови.
У вказаний період ОСОБА_1 не могла забезпечити себе достатнім рівнем тепла та опалити своє житло. Вона переживала фізичні і моральні страждання. Фізичні страждання завдавалися їй від холоду, моральні від того, що в результаті протиправних дій відповідача вона, як особа похилого віку, мусила проживати у холодному приміщенні.
Від протиправних дій відповідача був порушений звичайний устрій життя позивачки, вона була обмежена в отриманні відповідних послуг, що призводило до незручностей, неможливості користуватись газовими приладами для підтримання життєдіяльності, необхідності докладання додаткових зусиль для організації елементарних побутових умов проживання, враховуючи ситуацію в країні в період дії карантину у зв`язку з коронавірусною хворобою COVID-19. Через необхідність вирішення питань, пов`язаних з усуненням наслідків відключення, вона відчувала душевні страждання, оскільки була позбавлена можливості проживання в нормальних умовах.
Більше того, відповідач продовжуючи свою неправомірну поведінку, завдаючи ОСОБА_1 ще більших моральних переживань, навіть після набрання чинності рішенням суду про безпідставність стягнення боргу за несанкціонований відбір природного газу, не відновив газопостачання, а ухилявся від поновлення, вимагаючи для цього сплатити вартість робіт по підключенню та монтажу, безпідставно демонтованого обладнання у розмірі 2 951,08 грн., що підтверджується рахунком на оплату та платіжними документами.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просить з стягнути з відповідача завдану їй моральну шкоду, яку вона оцінює у розмірі 50000 грн.
Окрім того, на підставі глави 6 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем, просить стягнути з АТ « Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» майнову шкоду, завдану безпідставним припиненням газопостачання у розмірі 17168,27 грн. вартості недоотриманого природного газу та 2951,08 грн. витрат на відновлення газопостачання, а всього - 20119,35 грн.
Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 25 березня 2026 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» про захист прав споживачів задоволено частково.
Визнано безпідставним припинення Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» з 23 квітня 2019 року по 21 листопада 2021 року газопостачання (розподілу природного газу) споживачеві ОСОБА_1 , ЕІС-код 56ХМ26Е12001327В, за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнуто з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» на користь ОСОБА_1 , матеріальну шкоду, завдану безпідставним припиненням газопостачання, у сумі 17 168 гривень 27 копійок та моральну шкоду у розмірі 10000 гривень.
У задоволенні позову в інішій частині відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що наявним в матеріалах справи судовим рішення, яке набрало законної сили, не встановлено здійснення позивачем несанкціонованого відбору природного газу, що давало б підстави для припинення газопостачання, тому вимоги ОСОБА_1 про визнання безпідставним припинення відповідачем газопостачання та розподілу природного газу до її житлового будинку, а також вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення вказаних дій у сумі 17168,27 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Разом з тим, суд першої інстанції прийшов до висновку, що здійснені позивачкою оплати газозварювальних робіт у сумі 2951,08 грн., які були необхідні для приведення внутрішньо-будинкової газової мережі у стан, який відповідає встановленим технічним вимогам, не може бути покладений на відповідача, оскільки відповідальність оператора газорозподільних систем не поширюється на внутрішньо-будинкові мережі і покладена саме на власника приміщення.
Не погодившись з вказаним рішенням місцевого суду його в апеляційному порядку оскаржило АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» подавши апеляційну скаргу, в якій просило рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що припинення розподілу природного газу здійснене 23.04.2019 у домоволодінні ОСОБА_1 , не є безпідставним припиненням газопостачання, оскільки ОСОБА_1 з 25.09.2018 по 23.04.2019 не вчиняла жодних дій щодо погашення чи оскарження заборгованості за несанкціонований відбір природного газу, що свідчить про те, що на момент вчинення робіт з припинення газопостачання, товариство мало всі підстави для вчинення даної дії і виконало його у відповідності до вимог чинного законодавства.
Лише 01.12.2021, через майже два роки після припинення газопостачання, ОСОБА_1 звернулася до суду щодо оскарження вищевказаної заборгованості. До цього часу, ОСОБА_1 не зверталася до АТ «Полтавагаз» з заявами про відновлення газопостачання чи скаргами на безпідставне його припинення, що ставить під сумнів наведені нею твердження про незручності завдані припиненням газопостачання та вимогу сплатити моральну шкоду у розмірі 50000 грн.
Таким чином, дії АТ «Полтавагаз» щодо припинення розподілу природного газу у зв`язку з наявністю заборгованості за несанкціонований відбір природного газу з ГРМ відповідає вимогам чинного законодавства та не відноситься до випадків передбачених п. 4 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРМ.
Також, зазначено, що ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння їй моральної шкоди, що свідчить про безпідставність даної вимоги.
Окрім того, вказало на пропуск ОСОБА_1 строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надходило.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судовому засіданні були присутні представник ОСОБА_1 адвокат Яременко О.Є. та представник АТ «Полтавагаз» адвокат Любовський В.М.
Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду повною мірою відповідає зазначеним вимогам закону, з огляду на наступне.
Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є споживачем послуги розподілу природного газу за адресою: АДРЕСА_1 .
За вказаною адресою було встановлено лічильник газу типу G-4 Ельстер 2016 р.в. зав. № 10675345.
30 квітня 2018 року працівниками відповідача, було здійснено демонтаж вищевказаного засобу вимірювальної техніки, про що складено акт, в якому зазначено, що під час здійснення демонтажу виявлені пошкодження біля вхідного патрубка, всередині ЗВТ.
Цього ж дня, демонтований у ОСОБА_1 лічильник газу було направлено на експертизу.
За результатами проведеного експертного дослідження від 3 травня 2018 року та висновку експерта № 34 працівниками оператора ГРМ 12 вересня 2018 року складено акт про порушення № 11428, яким встановлено несанкціоноване втручання в роботу лічильника газу Elster BK-G4 10675345-2016 шляхом здійснення споживачем чи іншою особою прихованих заходів, внаслідок яких здійснюється необліковане (обліковане частково чи з порушенням законодавства) використання природного газу, які неможливо виявити без використання спеціальних технічних засобів.
Акт про порушення № 11428 від 12 вересня 2018 року розглянуто на засіданні комісії з розгляду актів про порушення, внаслідок яких здійснюється перерахунок (донарахування) об`ємів природного газу та зміни їх режиму нарахування споживачу (несанкціонованому споживачу), якою вирішено задовольнити акт та скласти акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості згідно вимог підпункту пункту 1 глави 3 розділу ХІ Кодексу ГРМ та направити рахунок, виписаний бухгалтерію ПАТ «Полтавагаз» споживачу у встановленому порядку.
Таким чином ПАТ «Полтавагаз» прийнято рішення про донарахування об`єму природного газу, яке оформлено протоколом № 41/18 (а.с. 19).
25 вересня 2018 року складено акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу і його вартості, відповідно до якого ОСОБА_1 нараховано 3207,05 кубічних метрів природного газу на суму 33494,92 грн (а.с. 20).
23 квітня 2019 року працівниками відповідача було припинено газопостачання споживачу ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , у зв`язку з заборгованістю за несанціонований відбір природного газу з ГРМ, що підтверджується відповідним актом (а.с. 18).
Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 14 червня 2021 року, яке залишене без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року, визнано недійсним та скасовано рішення Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» в частині задоволення акту про порушення № 11428 від 12.09.2018 щодо побутового споживача ОСОБА_1 та донарахування останній об`єму природного газу в обсязі 3 601,73 кубічних метрів в сумі 33 494,92 гривень, оформлене протоколом № 41/18 від 25.09.2018 комісії Публічного акціонерного товариства по постачанню та газифікації «Полтавагаз» з розгляду актів про порушення, внаслідок яких здійснюється перерахунок (донарахування) об`ємів природного газу та зміни їх режиму нарахування споживачу (несанкціонованому споживачу) та актом-розрахунком не облікованого (донарахованого) об`єму природного газу і його вартості № 41/18/17 від 25.09.2018 (а.с. 21-31).
18 жовтня 2021 року та 25 жовтня 2021 ОСОБА_1 звернулася до відповідача з заявами про відновлення газопостачання (а.с. 32-33).
25 листопада 2021 року при виїзді за місцем проживання споживача ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , працівниками відповідача було виявлено невідповідність внутрішньо-будинкової системи газопостачання вимогам норм ДБН В.2.5-20:2018 «Газопостачання», а саме: розміщення газового приладу у ванній кімнаті (п.9.2), прокладення транзитного газопроводу через ванну кімнату (п.9.15), відстань від внутрішньо-будинкового газопроводу до будівельних конструкцій не забезпечує умови проведення монтажу, огляду та ремонту, лічильник газу частково замуровано оздоблювальними матеріалами (пінопластом), що закриває вільний доступ (п. 9.17), що підтверджується службовою запискою (а.с. 95).
Цього ж дня, після забезпечення технічного обслуговування внутрішньо-будинкової системи, усунення порушень ДБН В.2.5-20:2018 «Газопостачання», було відновлено розподіл природного газу на об`єкт: АДРЕСА_1 , про що складено наряд-акт на пуск газу (а.с. 93).
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, враховуючи вищевикладені обставини справи, прийшов до висновку про доведеність факту безпідставного припинення відповідачем газопостачання для споживача ОСОБА_1 , в результаті чого їй було завдано матеріальної шкоди у сумі 17168,27 грн. та моральної шкоди, яку суд оцінив у розмірі 10000 грн.
Разом з тим, місцевий суд прийшов до висновку про безпідставність вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача вартості газозварювальних робіт у сумі 2951,08 грн., оскільки відповідальність за приведення внутрішньо-будинкової газової мережі у стан, який відповідає встановленим технічним вимогам покладена саме на власника приміщення.
Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовано Цивільним кодексом України, Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, який затверджений Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2494, умовами Типового договору розподілу природного газу, затвердженого Постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року №2498, та іншими нормативно-правовими актами.
За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (частина перша статті 714 ЦК України).
За договором постачання природного газу постачальник зобов`язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором (пункт 2 розділу III Правил постачання природного газу).
Згідно постанови НКРЕКП №2500 від 30.09.2015 «Про затвердження типового договору постачання природного газу побутовим споживачам» визначено, що договір між постачальником природного газу та споживачем є публічним договором приєднання, відповідно до ст.ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, правовідносини між сторонами за своїм змістом є зобов`язальними, позивач повинен надавати відповідачу послуги з постачання природного газу, а відповідач повинен за них сплачувати.
Підпунктом 9 пункту 1 Глави 7 розділу VІ Кодексу ГРМ визначено, що оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об`єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням ПБСГ та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, у випадку наявності заборгованості за несанкціонований відбір природного газу з ГРМ.
Припинення (обмеження) газопостачання (розподілу природного газу) споживачу здійснюється, зокрема, шляхом перекриття запірних пристроїв або встановлення інвентарної заглушки та їх опломбування (пункт 5 глави 7 розділу VІ Кодексу ГРМ).
Відповідно до пункту 6 глави 7 розділу VІ Кодексу ГРМ відновлення газопостачання (розподілу природного газу) здійснюється оператором ГРМ протягом двох робочих днів у містах та п`яти календарних днів у сільській місцевості за письмовим зверненням споживача (його постачальника) про відновлення газопостачання (розподілу природного газу) та після усунення порушень (за їх наявності) і відшкодування оператору ГРМ витрат на припинення та відновлення газопостачання (розподілу природного газу).
З матеріалів справи вбачається, що підставою для припинення споживачу ОСОБА_1 газопостачання, слугувала наявна у позивача заборгованість за несанкціонований відбір природного газу у сумі 33494,92 грн., яка була визначена актом-розрахунком не облікованого об`єму природного газу № 41/18/7 від 25.09.2018, складеного на підставі рішення комісії ПАТ «Полтавагаз», яким задоволено акт про порушення №11428 від 12.09.2018 щодо побутового споживача ОСОБА_1 .
Проте, судовими рішеннями, які набрали законної сили, було скасовано рішення ПАТ «Полтавагаз» в частині задоволення акту про порушення № 11428 від 12.09.2018 щодо побутового споживача ОСОБА_1 та донарахування останній об`єму природного газу в обсязі 3 601,73 кубічних метрів в сумі 33 494,92 гривень.
Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
Наведені висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17).
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що на момент припинення газопостачання у позивача ОСОБА_1 була наявна заборгованість за несанкціонований відбір природного газу з ГРМ, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки наявними у матеріалах справи судовими рішення встановлено протиправність донарахування споживачу ОСОБА_1 вартості необлікованої об`єму природного газу у розмірі 33494,92 грн., що в силу положень ч. 4 ст. 84 ЦПК України доказуванню не підлягає.
Отже, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про безпідставність припинення відповідачем розподілу природного газу споживачу ОСОБА_1 .
Згідно підпункту 1 пункту 4 глави глави 2 розділу XІ Кодексу ГРС до випадків, внаслідок яких Оператор ГРМ компенсує споживачу завдані збитки та здійснює перерахунок наданих послуг, належ ить безпідставне припинення розподілу природного газу (газопостачання) споживачу.
Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або мір цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил вищевказаної статті, оскільки її першою частиною визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Загальною підставою відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди. Протиправна поведінка може виявлятися у прийнятті особою неправомірного рішення або у неправомірній поведінці. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Відповідальність настає лише за вини заподіювача шкоди. Тобто відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє особу від відповідальності.
Підпунктом 1 пункту 2 глави 6 розділу XI Кодексу ГРС визначено, що у разі безпідставного припинення газопостачання (розподілу природного газу) споживачу з вини Оператора ГРМ він відшкодовує споживачу вартість або об`єм недовідпущеного природного газу, що обчислюється, виходячи з середньодобового споживання за попередні 12 місяців (норма застосовується щодо споживачів, що не є побутовими) або планового місячного об`єму споживання (норма застосовується щодо споживачів, що є побутовими) на відповідний період за договором розподілу природного газу та з урахуванням періоду безпідставного припинення газопостачання.
Наданий позивачем розрахунок майнової шкоди у сумі 17168,27 грн., завданої їй внаслідок безпідставного припинення газопостачання, відповідачем не спростований.
У разі якщо безпідставне припинення газопостачання завдало споживачеві матеріальної та/або моральної шкоди, Оператор ГРМ відшкодовує її у добровільному порядку або за рішенням суду.
Згідно з частинами першою - другою статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до частин першої-третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (Постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22)).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц дійшла висновку про те, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди.
Враховуючи обставини даної справи, належним чином дослідивши наявні в матеріалах справи докази, з огляду на характер та обсяг моральних страждань позивача, які були їй завдані діями відповідача щодо безпідставного припинення газопостачання та розподілу природного газу, беручи до уваги те, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу була позбавлена можливості повноцінно користуватися належним їй будинком, докладала додаткових зусиль для відновлення своїх прав, виходячи з засад розумності та виваженості, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що належним та обґрунтованим розміром відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу, є сума 10000 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 лише у 2021 році звернулася до суду із позовом про оскарження заборгованості за несанціонований відбір природного газу з ГРМ, вищевказані висновки суду першої інстанції не спростовують, оскільки кожна особа має право звернутися до суду із захистом порушених прав протягом визначеного законом строку позовної давності, який вказаний у ст. 257 ЦПК України, та який позивачем не пропущений.
Посилання АТ «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз» на те, що ОСОБА_1 пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом є помилковими з огляду на наступне.
Згідно ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Положеннями ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
За загальним правилом, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що припинення газопостачання ОСОБА_1 було здійснено у 2019 році, з даним позовом до суду вона звернулася у грудні 2025 року.
Разом з тим, 30 березня 2020 року був прийнятий Закон України № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким доповнений Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, п. 12 якого визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цьогоКодексу строки, продовжуються на строк дії такого карантину.
Вказаний Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року, а тому саме з цієї дати строк позовної давності продовжувався у зв`язку із введенням на території України карантину. Строк карантину неодноразово продовжувався й закінчився 30 червня 2023 року.
Крім того, згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в зв`язку з військовою агресією рф проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності. Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема п. 19, згідно якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позивач, звернувшись до суду з даним позовом у грудні 2025 року, не пропустила строків позовної давності, а тому доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем такого строку та застосування його наслідків не заслуговують на увагу.
Інші доводи апеляційної скарги, колегією суддів розцінюються критично і до уваги не приймаються, оскільки не знайшли свого підтвердження і зводяться лише до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку та до тлумачення норм права на розсуд апелянта, однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та жодним чином не спростовують висновків суду, викладених в рішенні.
З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 383, 384 ЦПК України
П О С Т А Н О В И В
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз`залишити без задоволення.
Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 25 березня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий О.В. Чумак
Судді Т.В. Одринська
О.О. Панченко