П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 жовтня 2026 року
м. Рівне
Справа № 557/143/26
Провадження № 22-ц/4815/1510/26
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Шимківа С.С.,
суддів: Ковальчук Н.М., Хилевича С.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 08 травня 2026 року (ухвалене у складі судді Оленич Ю.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, -
в с т а н о в и в :
У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 12 червня 2013 року із ОСОБА_2 на її користь стягуються аліменти на неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі по 400 грн щомісячно, починаючи з 21 травня 2013 року до досягнення дитиною повноліття з послідуючою індексацією.
Позивач зазначає, що визначеної суми аліментів, яка є значно меншою за мінімальний розмір, передбачений законом, не вистачає для забезпечення найнеобхідніших потреб дитини через стрімке зростання цін в порівнянні із 2013 роком на споживчі товари, послуги, медичну допомогу, одяг, предмети гігієни, продукти харчування. Одноосібно позивач не спроможна забезпечити дитину в повній мірі всім необхідним для її життєдіяльності, оскільки внаслідок протиправних дій з боку відповідача стан її здоров`я значно погіршився та їй встановлена інвалідність.
Фіксований розмір аліментів, визначений рішенням суду, не забезпечує належного рівня утримання дитини, не відповідає її реальним потребам.
Матеріальний стан відповідача значно покращився, він є здоровим, працездатним та інших утриманців немає, в той час як її матеріальний стан - погіршився.
Просила суд змінити розмір аліментів та стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили та до досягнення дитиною повноліття.
Заочним рішенням Гощанського районного суду Рівненської області від 08 травня 2026 року позовні ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів - задоволено частково.
Змінено спосіб стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів, який визначений рішенням Гощанського районного суду Рівненської області від 12 червня 2013 року у справі №557/821/13-ц.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , аліменти на сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частки заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дати набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто із ОСОБА_2 в дохід держави 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривню 20 копійок судового збору.
Рішення суду обґрунтовано тим, що, з урахуванням встановлених обставин та приймаючи до уваги, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей, зважаючи на обов`язок обох батьків утримувати дитину, імперативну норму про можливість зміни саме способу стягнення аліментів, а також виходячи з рівності прав та обов`язків батьків, суд дійшов висновку, що зміна способу стягнення аліментів і визначення їх у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , цілком відповідає найкращим інтересам дитини, а тому позов підлягає до часткового задоволення.
Позивач, на виконання вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не довела можливість сплати відповідачем аліментів у збільшеному розмірі. Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач має можливість сплачувати аліменти у заявленому позивачем розмірі, зокрема відсутні докази покращення його матеріального стану та задовільного стану здоров`я.
Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.
У поданій апеляційній скарзі зазначає, що, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи.
Судом не обґрунтовано часткове задоволення позовних вимог.
Не отримання ОСОБА_2 із січня 2023 року по березень 2026 року офіційних доходів та відсутність у нього на праві власності нерухомого і рухомого майна спростовується матеріалами справи.
Майновий стан відповідача значно покращився, натомість, її матеріальний стан погіршився.
Відповідач вихованням дитини не займається та коштів на її утримання не надає.
Вона не може сама забезпечити дитину у повній мірі усім необхідним для його життєдіяльності, оскільки, внаслідок протиправних дій з боку відповідача значно погіршився її стан здоров`я та їй встановлена інвалідність.
Просить змінити оскаржуване рішення та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним із головних конституційних обов`язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема ст. 180 СК України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.
Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.
За змістом вказаних норм закону обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, причому, обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.
За нормою ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СК України).
Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Судом встановлено, що сторони по справі є батьками сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Гощанського районного суду Рівненської області від 12 червня 2013 року у справі №557/821/13-ц, яке набрало законної сили 23 червня 2013 року, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі по 400 грн. щомісячно, починаючи з 21 травня 2013 року до досягнення дитиною повноліття з послідуючою індексацією.
Згідно відповіді № 25554105 від 02 квітня 2026 року з Єдиного державного реєстру транспортних засобів щодо наявності ТЗ за параметрами власника, яка сформована засобами ЄСІТС «Електронний суд» за запитом судді, а також інформації РСЦ ГСЦ МВС в Рівненській, Волинські та Житомирській областях від 28 квітня 2026 року, за відповідачем ОСОБА_2 транспортні засоби не зареєстровані.
Відсутня інформація по особі відповідача і в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що убачається з відповіді № 2708021 від 15 квітня 2026 року, яка сформована засобами ЄСІТС «Електронний суд» за запитом судді.
Згідно інформації про доходи ОСОБА_2 за період з липня 2013 року по березень 2026 року за відомостями з ДРФО установлено, що відповідач, починаючи з другого кварталу 2017 року періодично працював на різних підприємствах, де отримував заробітну плату, також періодично отримував державну соціальну матеріальну допомогу від Рівненського центру зайнятості, а з жовтня 2022 року по грудень 2022 року отримував виплати, як військовослужбовець, при цьому інформація про отримані доходи за період з січня 2023 року по березень 2026 року відсутня.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив, зокрема, із того, що, позивач не довела можливість сплати відповідачем аліментів у збільшеному розмірі. Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач має можливість сплачувати аліменти у заявленому позивачем розмірі, зокрема відсутні докази покращення його матеріального стану та задовільного стану здоров`я.
Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивач ОСОБА_1 не надала суду доказів покращення матеріального стану відповідача або його можливості сплачувати аліменти у більшому розмірі.
Твердження апелянта про те, що не отримання ОСОБА_2 із січня 2023 року по березень 2026 року офіційних доходів та відсутність у нього на праві власності нерухомого і рухомого майна спростовується матеріалами справи не знайшли свого підтвердження.
Доводи апеляційної скарги про те, що майновий стан відповідача значно покращився, натомість, її матеріальний стан погіршився не доведено належними та допустимими доказами.
Натомість, судом першої інстанції, при ухваленні рішення, було взято до уваги зміну матеріального стану позивача, у зв`язку зі зміною віку дитини, а відповідно зростанням потреби у забезпеченні її усім необхідним для проживання, враховуючи, що аліменти, розмір яких визначено рішенням суду, ухваленим у 2013 році, є недостатніми для належного утримання та забезпечення дитини.
Також судом було враховано, що прожитковий мінімум на утримання дитини відповідного віку змінився, а відтак стягнутий судом розмір аліментів на сина не відповідав вимогам часу та матеріального забезпечення дитини.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Ураховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 141, 181, 182 СК України, ст. ст. 367, 375, 381-384, 389 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 08 травня 2026 залишити без зміни.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач Шимків С.С..
Судді: Ковальчук Н.М.
Хилевич С.В.