Справа №522/15746/26-Е
Провадження №2-а/522/424/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2026 року м. Одеса
Приморський районний суд міста Одеси у складі:
головуючої - судді Косіциної В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання противоправною та скасування постанов про адміністративне правопорушення,-
ВСТАНОВИВ:
12 серпня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання противоправною та скасування постанов про адміністративне правопорушення, у якій позивачка просить суд скасувати постанову ГУ ДМС в Одеській області від 06.08.2026 серії ПН МОД №013233 про накладення адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 та закрити справу про адміністративне правопорушення.
За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справа передана на розгляд судді Абухіну Р.Д.
Ухвалою суду від 13 серпня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 24 серпня 2026 року та було відкладено на 30 вересня 2026 року.
26 серпня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси від Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області надійшов відзив, у якому відповідач заперечував проти задоволення позову, просив відмовити.
На підставі розпорядження керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси - Шарага А.О. від 08.10.2026 №1934/26, було проведено повторний автоматизований розподіл справи між суддями, за наслідками якого вона передана на розгляд судді Косіциній В.В.
Ухвалою суду від 09 жовтня 2026 року справу прийнято до провадження. Судове засідання призначено на 15 жовтня 2026 року.
13 жовтня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника позивача - адвоката Соколова Дмитра Сергійовича надійшла заява про розгляд справи без участі.
У судове засідання, призначене на 15 жовтня 2026 року учасники справи - не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.
У зв`язку з неявкою учасників справи, що були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання прийнято рішення здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 4, 5 ст.250 КАС України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
06 серпня 2026 року головним спеціалістом ГУ ДМС в Одеській області - Височан Тетяною Олегівною щодо ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МОД №013233, відповідно до якого 06 серпня 2026 року о 10 годині 40 хвилин за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 64 співробітниками ГУ ДМС в Одеській області спільно з співробітниками 3 відділу ГВКР УСБУ в Одеській області виявлено та запрошено до ГУ ДМС в Одеській області за адресою: м. Одеса, вул. Тараса Кузьміна, 33 громадянку Російської Федерації/Киргизстану ОСОБА_1 , яка порушила законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме: проживання на території України без документів про право на проживання (перебування) в Україні. Місце скоєння правопорушення: АДРЕСА_1 .
Постановою ГУ ДМС України в Одеській області від 06.08.2026 серії ПН МОД №013324 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.203 КУпАП. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 06 серпня 2026 року о 10 годині 40 хвилин за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 64 співробітниками ГУ ДМС в Одеській області спільно з співробітниками 3 відділу ГВКР УСБУ в Одеській області виявлено та запрошено до ГУ ДМС в Одеській області за адресою: м. Одеса, вул. Тараса Кузьміна, 33 громадянку Російської Федерації/Киргизстану ОСОБА_1 , яка порушила законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме: проживання на території України без документів про право на проживання (перебування) в Україні. Місце скоєння правопорушення: 65014, м. Одеса, вул. Преображенська, 64.
Звертаючись до суду із позовом, позивач зазначає про те, що відповідачу не пізніше 21.07.2025 було достеменно відомо про всі фактичні обставини, які в подальшому стали підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим, постанова про накладення адміністративного стягнення на думку відповідача прийнята поза межами встановленого законом строку.
Суд погоджується із такими доводами позивача з огляду на наступне.
У ч.1 ст.203 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перевищення іноземцем або особою без громадянства встановленого строку перебування в Україні не більш як на 30 днів, а так само недодержання ними встановлених законодавством вимог транзитного проїзду через територію України або вимог декларування чи реєстрації місця проживання (перебування).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КпАП України).
Згідно із статтею 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до частини першої статті 9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
В той же час, положеннями ч.1 ст.38 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Згідно ч.2 ст.38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - восьмій цієї статті.
Згідно п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
ОСОБА_1 є громадянкою Киргизської Республіки, народилась у с. Токтоуль, Узгенського району, Ошської області Киргизької Республіки. Крім цього, позивачка у 2010 році набула громадянства Російської Федерації. За національністю киргизка, за віросповіданням мусульманка, освіта середня. Державний кордон України позивач перетнула легально, літаком в 2016 році.
Позивачка вперше звернулась до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, 01.11.2022, у якій зазначила про побоювання зазнати переслідувань в Киргизстані та Російській Федерації (РФ) через її належність до ісламської політичної партії "Хізб ут-Тахрір аль- Ісламі".
За наслідками розгляду зазначеної заяви, наказом ГУ ДМС у Львівській області від 21.11.2022 № 163 прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Не погодившись із зазначеним рішенням позивач оскаржила його в адміністративному порядку до ДМС.
26.01.2023 ДМС України прийнято рішення № 04-23 про відхилення скарги позивача на рішення ГУ ДМС у Львівській області від 21.11.2022 № 163 про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Не погодившись із зазначеними рішеннями, позивач оскаржила їх в судовому порядку. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 у справі № 380/4794/23, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2024, відмовлено у задоволенні позовних вимог про скасування рішень. Ухвалою Верховного Суду від 22.10.2024 у справі № 380/4794/23 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на вказані судові рішення, що свідчить про правомірність прийнятих органами ДМС рішень.
21.07.2025 року ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ,, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 особисто звернулась до Управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції Головного управління ДМС України в Одеській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту з додатками (вх. № Б-503/6/5101-25 від 21.07.2025 року). Підставами для повторного звернення позивачки є її право на возз`єднання сім`ї із громадянином Узбекистану ОСОБА_5 , який визнаний особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, згідно рішення ДМС України № 11-23 від 15 лютого 2023 року, документований посвідченням особи, що потребує додаткового захисту СР 001004 та є чоловіком позивачки, згідно свідоцтва про релігійне укладання шлюбу, видане релігійною громадою Львова 26.10.2022 . Однак заяву не було прийнято, тому позивачка подала заяву з документами через канцелярію ГУ ДМС України в Одеській області.
У вересні 2025 року позивачка отримала лист ГУ ДМС в Одеській області № В-503/6/5101 -25/5100.5.1 /7224-25 від 22.07.2025 року, в якому було зазначено, що оригінали матеріалів позивача були направлені до ДСЮБГ Державної міграційної служби України задля прийняття всебічного управлінського рішення і проведення додаткових перевірочних заходів у межах міжнародного та національного законодавства.
08.12.2025 представник позивача подав адвокатський запит на адресу Державної Міграційної служби України щодо надання інформації про стан розгляду заяви позивача про надання захисту в України від 21.07.2025 .
11.12.2025 представнику позивача надійшла відповідь на адвокатський запит № 8.5-13509/2-25 від 11.12.2025, де було зазначено, що матеріали стосовно позивача, надіслані Головним управлінням ДМС в Одеській області, наразі опрацьовуються у ДМС. Про результати їх розгляду позивача буде повідомлено додатково.
ДМС України надана ОСОБА_1 відповідь від 03.02.2026 № 8.5-1247/2-26, в якій роз`яснено, що долучені позивачем до заяви від 21.07.2025 документи, які були оцінені з урахуванням вимог законодавства України, не створюють правових підстав вважати її членом сім`ї особи, якій надано додатковий захист в Україні, та, відповідно, не підтверджують її права на отримання захисту в Україні з метою возз`єднання сім`ї у розумінні пункту 24 статті 1 і статті 4 Закону.
Вказані обставини встановлені рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року у справі №420/1235/26, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2026 у справі №420/1235/26, яким визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області , яка полягає у неприйнятті рішення щодо прийняття заяви ОСОБА_1 яка діє в своїх інтересах та в інтересах своїх неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 21.07.2025 року.
Зобов`язано Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області прийняти рішення щодо прийняття заяви від 21.07.2025 ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту або про відмову в прийнятті заяви ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, яка діє в своїх інтересах та в інтересах своїх неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 у порядку визначеному Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» та Правилами розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 № 649.
У рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2026 року у справі №420/1235/26, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2026 у справі №420/1235/26 встановлено факт звернення ОСОБА_1 до ГУ ДМС в Одеській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту з додатками, яке відбулося 21 липня 2025 року.
Поряд з цим, вперше звернення до органів ДМС відбулося 01.11.2022, коли ОСОБА_1 звернулася до ГУ ДМС України у Львівській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
У зв`язку з чим, органам міграційної служби достеменно стало відомо про те, що ОСОБА_1 проживає на території України без документів на право проживання не раніше 01.11.2022 (дата, коли позивачка вперше звернулася до ГУ ДМС в Львівській області) та не пізніше 21.07.2025 (дати, коли ОСОБА_1 звернулася до ГУ ДМС України в Одеській області із заявою про визнання біженцем або особою, що потребує додаткового захисту),
Отже, не пізніше 21.07.2025 року відповідачу було достеменно відомо про всі фактичні дані, які згодом були покладені в основу протоколу про адміністративне правопорушення та постанови про накладення адміністративного стягнення. За таких обставин, саме з цього часу відповідач мав можливість надати правову оцінку діям позивача та вирішити питання щодо притягнення її до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим, строку для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.203 КУпАП сплинув.
Суд зазначає, що строки притягнення до адміністративної відповідальності є гарантією захисту особи від необмеженого у часі переслідування з боку держави та підлягають суворому дотриманню незалежно від характеру вчиненого правопорушення.
Разом з тим, закінчення строків накладення адміністративного стягнення, визначених статтею 38 КУпАП, є самостійною та безумовною підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
При цьому, правова природа такої підстави виключає необхідність та можливість надання оцінки судом питанню наявності чи відсутності в діях особи складу адміністративного правопорушення.
Вказане узгоджується із постановами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2026 року у справі № 522/23662/25, від 29 вересня 2026 року у справі №522/7837/26, від 01 вересня 2026 року №522/12033/26.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Тому, враховуючи те, що ОСОБА_1 була притягнута до адміністративної відповідальності поза межами встановленого ст.38 КУпАП строку, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.
На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 251, 252, 280, 288, 293 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 9, 72-79, 139, 241, 242-246, 286, 293 КАС України, суд,-
УХВАЛИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання противоправною та скасування постанов про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 06.08.2026 серії ПН МОД №013324 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за ч.2 ст.203 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за ч.2 ст.203 КУпАП - закрити у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Текст рішення складено та підписано 15 жовтня 2026 року.
Суддя Косіцина В.В.