Провадження номер 2/741/302/26
Єдиний унікальний номер 741/2/26
ЗАОЧНЕ
РІШЕННЯ
іменем України
01 жовтня 2026 року м. Носівка
Носівський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Крупини А.О.,
з участю секретарів судового засідання Кузьменка І.С., Богдан Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Носівка у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
УСТАНОВИВ:
02 січня 2026 до Носівського районного суду Чернігівської області надійшла вказана позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, подана представником позивача адвокатом Варшавським Костянтином Антоновичем, у якій він просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 15540 грн, понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн, понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000 грн, а також понесені судові витрати, пов`язані підготовкою та направленням документів боржнику в розмірі 291,74 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 11 березня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 3522968 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» надало відповідачу грошові кошти на споживчі потреби в сумі 3000 грн, а відповідач зобов`язалася повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, що передбачені договором. Позивач зазначає, що відповідач здійснювала часткові платежі в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 3522968 від 11 березня 2023 року, останній платіж в сумі 999 грн здійснила 17 квітня 2023 року. Здійснюючи платежі, відповідач своїми конклюдентними діями підтвердила прийняття умов укладеного кредитного договору, який створив для неї цивільні права та обов`язки.
26 жовтня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК Профіт» укладено договір факторингу № 26102023, за яким первісний кредитор відступив товариству «ФК Профіт» право вимоги за кредитним договором.
09 вересня 2025 року згідно з договором факторингу № ДО-20250909/001 ТОВ «ФК Профіт» відступило ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 3522968 від 11 березня 2023 року в сумі 15540 грн. Зобов`язання за кредитним договором відповідачем виконано не було, станом на дату подання позову заборгованість відповідача за кредитним договором становить 15540 грн, з яких: 3000 грн - тіло кредиту, 12540 грн - нараховані відсотки, 0,00 грн - пеня/штрафні санкції. Саме вказану суму заборгованості сторона позивача просила стягнути судовим рішенням.
Ухвалою судді від 05 січня 2026 року відкрито позовне провадження в цивільній справі, постановлено розгляд даної справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, призначено розгляд справи по суті на 18 березня 2025 року.
Ухвалою суду від 18 березня 2025 року розгляд справи відкладено до 19 червня 2026 року у зв`язку з першою неявкою в судове засідання відповідача.
19 червня 2026 року розгляд справи не відбувся у зв`язку із зайнятістю головуючого судді у розгляді цивільної справи, призначено розгляд справи на 01 жовтня 2026 року.
Представник позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» у судове засідання не з`явився, разом із позовом подав до суду клопотання, у якому просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечував проти ухвалення судом заочного рішення (а. с. 51).
Відповідач у судове засідання повторно не з`явилася, про дату, час та місце проведення судових засідань сповіщалася належним чином шляхом надсилання судових повісток про виклик за адресою зареєстрованого місця проживання в порядку ч. ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України, про причини неявки до суду не повідомила, відзиву на позов та жодних заяв чи клопотань до суду не подавала. Поштові конверти із судовими повістками про виклик відповідача повернулися на адресу суду без вручення із зазначенням причин повернення: «Адресат відсутній».
Відповідно до вимог ст. 44 ЦПК України учасники судового розгляду повинні добросовісно користуватися своїми правами. Тому суд вважає, що відповідач не з`явилася в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Рішенням ЄСПЛ у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії» (№ 12307/16) визначено, що якщо повістку було направлено за однією з відомих адрес, а особа ухиляється від її отримання то особа може стежити за ходом справи з офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду, а тому права такої особи щодо розгляду справи у його відсутності, порушені не були.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.
Отже, сторони у справі на власний розсуд розпорядилися своїми правами щодо предмета спору, а тому несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ними відповідних процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У відповідності до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За письмовою згодою позивача суд постановив 01 жовтня 2026 року ухвалу про заочний розгляд справи відповідно до ст. 223 ЦПК України.
Суд уважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд робить нижченаведений висновок.
Судом встановлено, що 11 березня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 3522968 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (а. с. 8 зворот-17).
Відповідно до п. 1.1 указаного договору укладання цього договору сторонами за допомогою ІКС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через веб сайт або мобільний застосунок «Credit7». Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету.
Згідно з п. 1.2 указаного договору товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Тип кредиту - кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає 3000 гривень.
Відповідно до п. 1.3 указаного договору строк кредитування 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.
Згідно з п. 1.4 указаного договору тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: стандартна процентна ставка становить 2,00 % в день і застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього договору.
Знижена процентна ставка становить 0,01% за кожен день користування кредитом та застосовується, якщо клієнт до 10.04.2023 року (включно) або протягом трьох кал. днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою.
Відповідно до п. 2.1. кредитного договору товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки клієнта, реквізити якої надані клієнтом товариству з метою отримання кредиту у випадку неможливості зарахування платежу на зазначену платіжну карту з будь-яких причин, які не залежать від товариства (в тому числі, але не виключно у випадку відсутності авторизації платіжної картки).
Відповідно до п. 2.2. кредитного договору суму кредиту (його частину) товариство перераховує протягом двох днів з моменту укладення цього договору. Дати надання кредиту: 11.03.2023 або 12.03.2023.
Відповідно до п. 9.7.1. указаного договору цей договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що відтворений шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується автоматично на стороні товариства для кожного разу використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім товариству в ІТС.
Відповідно до п. 9.9 цього договору, підписуючи цей договір, клієнт підтверджує, що він ознайомлений з усіма умовами правил надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна», які розміщені на веб-сайті, повністю розуміє, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.
Договір № 3522968 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 11.03.2023 підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А413 11.03.2023 о 11:17:25 (а. с. 17). Крім того, відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А413 підписано паспорт споживчого кредиту (Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма) (а. с. 18-19), у якому зазначена інформація стосовно розміру кредиту, строку його повернення, узгоджений сторонами графік платежів.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 3522968 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 11 березня 2023 року, складеного ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», відповідачу нарахована заборгованість у розмірі 15540 грн, з яких: 3000 грн заборгованість за тілом кредиту, 12540 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом (а. с. 20-23).
Відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення коштів, сплати процентів не виконала, ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ», як новий кредитор, звернувся до суду з даними позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Так, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦК України).
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. 3).
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно зі ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Положеннями ст. 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Верховний Суд у постанові від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові та ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20.
Судом ураховано, що без здійснення входу позичальником на сайт кредитодавця, без отримання ним умов договору (оферти) і повідомлення з одноразовим ідентифікатором та без введення відповідачем одноразового ідентифікатора, що означає прийняття пропозиції (акцепту), кредитний договір не був би укладеним.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 28 квітня 2021року у справі № 234/7160/20, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, від 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20, від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, від 12 серпня 2022 року у справі № 234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі № 640/7029/19.
Підписавши кредитний договір, відповідач підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту.
Відповідно до ч. 1 статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.
Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ч. 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч.1 статті 519 ЦК України).
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).
Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
26 жовтня 2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК ПРОФІТ» укладено договір факторингу № 26102023, за яким первісний кредитор відступив ТОВ «ФК ПРОФІТ» право вимоги за кредитним договором (а. с. 27-28).
09 вересня 2025 року між ТОВ «ФК Профіт» та ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ» (фактор) укладено договір факторингу № ДО-20250909/001, згідно з умовами якого клієнт відступає фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту фінансування за відступлення прав вимог у порядку та у строки, встановлені цим договором (а. с. 29-31).
Згідно з додатком 1 Реєстр боржників до договору факторингу № ДО-20250909/001 від 09 вересня 2025 року, заборгованість відповідача за кредитним договором № 3522968 від 20.03.2023 складає 15540 грн, з яких: 3000 грн - сума наданого кредиту, сума заборгованості за процентами - 12540 грн (а. с. 32, 33).
Суд уважає, що вищезазначені копії договорів факторингу та реєстр права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.
Крім того, наявний в матеріалах справи додаток 1 Реєстр боржників до договору факторингу № ДО-20250909/001 від 09 вересня 2025 року та копія витягу з реєстру боржників до договору факторингу № ДО-20250909/001 від 09 вересня 2025 року, беззаперечно підтверджує перехід права вимоги до позивача ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ».
Як слідує з матеріалів справи, кредитний договір № 3522968 від 11.03.2023 містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, у ньому зазначено суму кредиту - 3000 грн, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, тобто всі основні умови кредитування. Указаний договір підписано відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Крім того, у кредитному договорі сторони погодили суму кредиту, строки кредиту, розмір процентної ставки за 1 день користування кредитними коштами.
За вказаних обставин, суд уважає встановленим факт укладення між ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна» кредитного договору № 3522968 від 11.03.2023.
Так, при укладенні вказаного кредитного договору відповідач сама надала відомості, які його ідентифікують: свої прізвище, ім`я, по батькові, паспортні дані, РНОКПП, адресу проживання, номер телефону, номер банківської картки. Саме на вказаний нею номер телефону первісним кредитором було надіслано одноразовий ідентифікатор, яким відповідач скористалася, увівши його у відповідне поле на сайті товариства, тим самим підписала кредитний договір.
Крім того, відповідач частково сплачувала заборгованість, а саме 17.04.2023 на суму 1679 грн (а. с. 20 зворот), тобто вчиняла конклюдентні дії, які свідчать про визнання ним боргу.
Часткова сплата боржником боргу відноситься до дій, що свідчать про визнання боргу. Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27 серпня 2024 року при розгляді справи № 758/4213/21, і така практика є усталеною.
Згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.
Судом встановлено, що первісний кредитор ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» виконало свої зобов`язання за кредитним договором № 3522968 від 11.03.2023 у повному обсязі, надавши відповідачеві кредитні кошти відповідно до умов укладеного кредитного договору.
Виконання первісним кредитором ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язань з надання відповідачеві кредитних коштів у сумі 3000 грн за кредитним договором № 3522968 від 11.03.2023 підтверджується повідомленням ТОВ «УПР» № 1875-2802 від 28.02.2024, яке свідчить про успішність перерахування коштів на платіжну картку клієнта від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» 11.03.2023 о 11:19:04 на суму 3000 грн, призначення платежу: зарахування 3000 грн на карту, маска картки НОМЕР_1 , призначення платежу: зарахування 3000 грн на карту НОМЕР_1 (а. с. 23 зворот).
Дата та сума зарахувань на картковий рахунок ОСОБА_1 співпадає із датою укладення кредитного договору та сумою кредитних коштів, визначених вказаним договором.
Тобто вказані докази у своїй сукупності повністю підтверджують виконання первісним кредитором своїх зобов`язань перед відповідачем з надання кредитних коштів в загальній сумі 3000 грн. Відповідач належними доказами вказаного не спростувала.
Верховний Суд у постановах від 07 липня 2021 року у справі №420/370/19, від 02 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі №902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі №917/2101/17 неодноразово наголошував на необхідності застосування категорії стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Натомість ОСОБА_1 на виконання умов кредитного договору кошти своєчасно та в повному обсязі не вносила, станом на день подачі позову до суду борг за кредитним договором не повернула.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 9.01.2020 у справі № 643/5521/19 (провадження №61-20093св19) зазначено, що: «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Під час ухвалення рішення суд встановлює: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (пункти 1, 2 частини першої статті 264 ЦПК України).
Звертаючись із позовом, ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» просило суд стягнути із відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 3522968 від 11.03.2023 у розмірі 15540 гривень, з яких 3000 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 12540 гривень - заборгованість за відсотками (а. с. 23).
Відповідач фактично отримала та використала кредитні кошти у розмірі 3000,00 гривень. Доказів належного виконання кредитного зобов`язання ОСОБА_1 на користь первісного кредитора ТОВ «Лінеура Україна» матеріали справи не містять.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором відповідає вимогам закону, є чіткими, зрозумілими, узгоджується з умовами кредитного договору, з нього встановлено розмір основного боргу, відсотки нараховані відповідно до умов кредитного договору та в період дії такого договору.
Ураховуючи викладене, а також те, що в ході розгляду справи знайшли своє об`єктивне підтвердження факт неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору, що призвело до заборгованості перед позивачем, твердження позивача не спростовані, а відтак позов є обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1, п.п. 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги державою.
Позивачем заявлено вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 9000 грн.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав належні докази, а саме: договір про надання правничої допомоги № 25 від 17.10.2025, додаток № 1 до Договору про надання правової допомоги № 25 від 17.10.2025, платіжну інструкцію № 711 від 01.12.2025, заявку про надання провової допомоги № 1214 від 23.12.2025 на загальну суму 9000,00 гривнь, витяг з акту про надання правової допомоги № 1214 від 24.12.2025 на загальну суму 9000,00 гривень (а. с. 41-45).
За обставинами цієї справи не викликає сумнівів, що при розгляді справи в суді позивачу ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» надавалася професійна правова допомога адвокатом Варшавським К.А. на підставі договору про надання правничої допомоги № від 17.10.2025.
Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли щодо стягнення заборгованості за кредитним договором. З указаних вище документів слідує, що предметом наданої правничої допомоги є: надання усної консультації з вивченням документів; складання позовної заяви.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Разом з тим, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права. Зокрема, аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80) від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36) від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» від 26.02.2015, у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При визначенні обґрунтованого розміру витрат на правову допомогу необхідно враховувати наступні фактори: обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності та новизни правових питань, які стосуються доручення; вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання у звичайному часовому режимі; необхідність виїзду у відрядження; роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; професійний досвід, науково-теоретична підготовка, значні професійні здібності тощо.
Жодний з цих факторів не має самодостатнього значення і вони підлягають врахуванню в їх взаємозв`язку щодо обставин кожного конкретного випадку.
Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Суд уважає, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності (категорія малозначних справ), судова практика щодо такої категорії справ є сталою і передбачуваною. Великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають, отож заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000 грн є завищеними порівняно з вартістю послуг з правничої допомоги в таких категоріях спору, матеріали справи не потребували та не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, дана справа є не складною.
Отже, проаналізувавши кожен компонент наданої адвокатом правової допомоги на предмет її обґрунтованості та розумності, суд, керуючись принципами справедливості та пропорційності, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, тобто відповідністю понесених витрат, складності, обсягу та характеру наданої адвокатом допомоги, а також співмірності цих витрат із ціною позову, конкретних обставин справи, ураховуючи розмір задоволених позовних вимог, робить висновок про часткове задоволення заяви та стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 3500 грн.
Відповідно до ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому вказані витрати також повинні бути стягнуті з відповідача на користь позивача.
З огляду на вищевикладене, суд стягує з відповідача понесені позивачем витрати по оплаті судового збору в розмірі в розмірі 2442,40 грн.
Щодо відшкодування позивачу витрат, понесених на відправлення відповідачеві копії позовної заяви з додатками через ТОВ «Дірект Технолоджі» у сумі 291,74 грн суд робить такий висновок.
Положеннями п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до судових витрат належать витрати, пов`язані з розглядом справи, зокрема, з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
На підтвердження розміру витрат, пов`язаних з підготовкою справи до розгляду, надано договір № ДТ-СК-30102025 про надання послуг/виконання робіт з друку і розсилки документів, зберігання бланків, конвертів, іншої продукції від 30.10.2025, укладений між ТОВ «Дірект Технолоджі» та ТОВ «ФК «СІТІ КОЛЕКТ»; додаток № 2 від 25.12.2025 до договору № ДТ-СК-30102025 від 30.10.2025, акт надання послуг № 721 від 26.12.2025, з яких вбачається, що ТОВ «СІТІ КОЛЕКТ» отримало від ТОВ «Дірект Технолоджі» послуги, а саме: друк пакету документів до суду - 177 грн 63 коп.; конвертування, організація поштової доставки, за комплект - 4,87 грн, підготовка поштових документів, за комплект - 4,79 грн, обробка бази, за комплект - 4,95 грн, поштові витрати (послуги УП) - 99 грн 50 коп., усього 291 грн 74 коп.
З огляду на вказане, сума витрат, пов`язаних з підготовкою та направленням документів ТОВ «Дірект Технолоджі» на адресу відповідача, що становить 291,74 грн, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263, 264, 265, 279, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 526, 530, 610, 625, 629, 1054, 1055 ЦК України, суд
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» заборгованість за кредитним договором № 3522968 від 11.03.2023 у розмірі 15540 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот сорок) гривень 00 копійок, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок, заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі 12540 (дванадцять тисяч п`ятсот сорок) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок, витрати на правову допомогу в розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок та витрати, пов`язані з підготовкою та направленням документів на адресу відповідача, у розмірі 291 (двісті дев`яносто одна) 74 копійки.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ КОЛЕКТ», адреса місцезнаходження: 02154, м. Київ, проспект Соборності, 30-А, офіс 321, код ЄДРПОУ 43950742;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 01 жовтня 2026 року.
Суддя Анатолій КРУПИНА