ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2026 року м.Суми
Справа №592/15013/25
Номер провадження 22-ц/816/2801/26
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Сидоренко А. П. (суддя-доповідач),
суддів - Собини О. І. , Сізова Д. В.
за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.
у присутності - позивача ОСОБА_1 , представника відповідача - адвоката Кузнєцова А.С., представника позивачів Турченка С.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника Обласного комунального закладу Сумської обласної ради «Сумська обласна дитячо-юнацька спортивна школа «Футбольний центр «БАРСА» - адвоката Кузнєцова Артема Сергійовича на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 червня 2026 року ухвалене в м. Суми у складі судді Зоріка М.В. в цивільній справі № 592/15013/25
за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Обласного комунального закладу Сумської обласної ради «Сумська обласна дитячо-юнацька спортивна школа «Футбольний центр «БАРСА» про скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
повне судове рішення виготовлено 09 липня 2026 року
в с т а н о в и в:
15 вересня 2025 року позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Турченка С.П. звернулися до суду з позовом до Обласного комунального закладу Сумської обласної ради «Сумська обласна дитячо-юнацька спортивна школа «Футбольний центр «БАРСА» (далі - ОКЗ СОР ДЮСШ «ФЦ «БАРСА») про скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачі ОСОБА_2 з 30 серпня 2024 року, а ОСОБА_1 - з 02 вересня 2021 року перебували у трудових відносинах з відповідачем на посадах тренера-викладача з футболу.
З 21 по 23 серпня 2025 року позивачі, як тренери, супроводжували команду ФЦ «БАРСА» U-11 під час участі у турнірі «Кубок Легенд - 2025» у м. Львові. За твердженням позивачів, їх участь у турнірі була погоджена заступником директора ФЦ «БАРСА» Коваль О.С., що підтверджувалося заявковим листом та списком команди.
Після повернення зі змагань 25 серпня 2025 року позивачам стало відомо про оформлення відповідачем їх відсутності на робочому місці у період з 21 по 23 серпня 2025 року як прогулу. Наказом директора відповідача № 58-ОД від 22 серпня 2025 року до позивачів застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани, а наказом № 60-ОД від 26 серпня 2025 року - дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.
На підставі наказу № 60-ОД від 26 серпня 2025 року наказами № 16-К від 27 серпня 2025 року позивачів звільнено із займаних посад. З наказами вони ознайомилися, зазначивши про свою незгоду.
Позивачі вважають застосовані до них дисциплінарні стягнення та звільнення незаконними. На їхню думку, їх поїздка до м. Львова була пов`язана з виконанням трудових обов`язків та фактично мала характер службового відрядження, однак відповідач не забезпечив належного документального оформлення такої поїздки. При цьому, за твердженнями позивачів, їм пропонувалося оформити відпустку без збереження заробітної плати замість належного оформлення відрядження.
Позивачі також вказують, що відповідачу було відомо про їх перебування у м. Львові як тренерів та представників команди ФЦ «БАРСА» U-11. У зв`язку з цим вони вважають, що їх відсутність протягом 21-23 серпня 2025 року становила одну триваючу подію, за яку до них безпідставно застосовано два дисциплінарні стягнення - догану та звільнення, що, на їх думку, суперечить статті 61 Конституції України.
Крім того, позивачі посилаються на те, що протягом 2025 року вони як представники команди ФЦ «БАРСА» U-11 брали участь в інших турнірах, зокрема у м. Полтаві та м. Вінниці, і за участь у них відповідач не застосовував до них дисциплінарних стягнень.
Посилаючись на вказані обставини, позивачі просять:
- визнати незаконним та скасувати наказ директора Обласного комунального закладу Сумської обласної ради «Сумська обласна дитячо-юнацька спортивна школа «Футбольний центр «БАРСА» від 22 серпня 2025 року № 58-ОД «Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани» щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани тренеру-викладачу з футболу ОКЗ СОР ДЮСШ «ФУТБОЛЬНИЙ ЦЕНТР «БАРСА» ОСОБА_2 та тренеру-викладачу з футболу ОКЗ СОР ДЮСШ «ФУТБОЛЬНИЙ ЦЕНТР «БАРСА» ОСОБА_1 ;
- визнати незаконним та скасувати наказ директора Обласного комунального закладу Сумської обласної ради «СУМСЬКА ОБЛАСНА ДИТЯЧО-ЮНАЦЬКА СПОРТИВНА ШКОЛА «ФУТБОЛЬНИЙ ЦЕНТР «БАРСА» від 26 серпня 2025 року № 60-ОД «Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з роботи» щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з роботи тренера-викладача з футболу ОКЗ СОР ДЮСШ «ФУТБОЛЬНИЙ ЦЕНТР «БАРСА» ОСОБА_2 та звільнення з роботи тренера-викладача з футболу ОКЗ СОР ДЮСШ «ФУТБОЛЬНИЙ ЦЕНТР «БАРСА» ОСОБА_1 ;
- визнати незаконним та скасувати наказ директора Обласного комунального закладу Сумської обласної ради «СУМСЬКА ОБЛАСНА ДИТЯЧО-ЮНАЦЬКА СПОРТИВНА ШКОЛА «ФУТБОЛЬНИЙ ЦЕНТР «БАРСА» Валентина Безверхого від 27 серпня 2025 року № 16-К «Про звільнення з роботи» щодо звільнення з роботи тренера-викладача з футболу ОКЗ СОР ДЮСШ «ФУТБОЛЬНИЙ ЦЕНТР «БАРСА» ОСОБА_2 та звільнення з роботи тренера-викладача з футболу ОКЗ СОР ДЮСШ «ФУТБОЛЬНИЙ ЦЕНТР «БАРСА» ОСОБА_1 ;
- поновити ОСОБА_2 на посаді тренера-викладача з футболу в Обласному комунальному закладі Сумської обласної ради «СУМСЬКА ОБЛАСНА ДИТЯЧО-ЮНАЦЬКА СПОРТИВНА ШКОЛА «ФУТБОЛЬНИЙ ЦЕНТР «БАРСА»;
- поновити ОСОБА_1 на посаді тренера-викладача з футболу в Обласному комунальному закладі Сумської обласної ради «СУМСЬКА ОБЛАСНА ДИТЯЧО-ЮНАЦЬКА СПОРТИВНА ШКОЛА «ФУТБОЛЬНИЙ ЦЕНТР «БАРСА»;
- стягнути з відповідача на користь позивачів середній заробіток за час вимушеного прогулу та понесені судові витрати.
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 червня 2026 року позов задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ директора Обласного комунального закладу Сумської обласної ради «Сумська обласна дитячо-юнацька спортивна школа «Футбольний центр «БАРСА» від 22 серпня 2025 року № 58-ОД «Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани» щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани тренеру-викладачу з футболу ОКЗ СОР ДЮСШ «ФУТБОЛЬНИЙ ЦЕНТР «БАРСА» ОСОБА_2 та тренеру-викладачу з футболу ОКЗ СОР ДЮСШ «ФУТБОЛЬНИЙ ЦЕНТР «БАРСА» ОСОБА_1 .
Визнано незаконним та скасовано наказ директора Обласного комунального закладу Сумської обласної ради «Сумська обласна дитячо-юнацька спортивна школа «Футбольний центр «БАРСА» від 26 серпня 2025 року № 60-ОД «Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з роботи» щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з роботи тренера-викладача з футболу ОКЗ СОР ДЮСШ «ФУТБОЛЬНИЙ ЦЕНТР «БАРСА» ОСОБА_2 та звільнення з роботи тренера-викладача з футболу ОКЗ СОР ДЮСШ «ФУТБОЛЬНИЙ ЦЕНТР «БАРСА» ОСОБА_1 .
Визнано незаконним та скасовано наказ директора Обласного комунального закладу Сумської обласної ради «Сумська обласна дитячо-юнацька спортивна школа «Футбольний центр «БАРСА» Валентина Безверхого від 27 серпня 2025 року № 16-К «Про звільнення з роботи» щодо звільнення з роботи тренера-викладача з футболу ОКЗ СОР ДЮСШ «ФУТБОЛЬНИЙ ЦЕНТР «БАРСА» ОСОБА_2 та звільнення з роботи тренера-викладача з футболу ОКЗ СОР ДЮСШ «ФУТБОЛЬНИЙ ЦЕНТР «БАРСА» ОСОБА_1 .
Поновлено ОСОБА_2 на посаді тренера-викладача з футболу в Обласному комунальному закладі Сумської обласної ради «Сумська обласна дитячо-юнацька спортивна школа «Футбольний центр «БАРСА».
Поновлено ОСОБА_1 на посаді тренера-викладача з футболу в Обласному комунальному закладі Сумської обласної ради «Сумська обласна дитячо-юнацька спортивна школа «Футбольний центр «БАРСА».
Стягнуто з Обласного комунального закладу Сумської обласної ради «Сумська обласна дитячо-юнацька спортивна школа «Футбольний центр «БАРСА» на користь ОСОБА_2 96595,80 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України.
Стягнуто з Обласного комунального закладу Сумської обласної ради «Сумська обласна дитячо-юнацька спортивна школа «Футбольний центр «БАРСА» на користь ОСОБА_1 112607,90 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України.
Стягнуто з Обласного комунального закладу Сумської обласної ради «Сумська обласна дитячо-юнацька спортивна школа «Футбольний центр «БАРСА» на користь ОСОБА_2 6000 грн на відшкодування витрат на правничу допомогу.
Стягнуто з Обласного комунального закладу Сумської обласної ради «Сумська обласна дитячо-юнацька спортивна школа «Футбольний центр «БАРСА» на користь ОСОБА_1 6000 грн на відшкодування витрат на правничу допомогу.
Також з відповідача стягнуто на користь держави 4844,80 грн судового збору.
У частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми за один місяць рішення допущено до негайного виконання.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник відповідача ОКЗ СОР ДЮСШ «ФЦ «БАРСА» - адвокат Кузнєцов А.С. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин та неналежну оцінку доказів, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції надав перевагу поясненням позивачів та не надав належної оцінки доказам відповідача, зокрема матеріалам службових розслідувань, Правилам внутрішнього трудового розпорядку, посадовим інструкціям та доказам відсутності позивачів на робочому місці.
Представник відповідача зазначає, що поїздка позивачів до м. Львова не була погоджена роботодавцем, наказів про відрядження, надання відпустки, перенесення чи скасування тренувань не видавалося. Подані позивачами заяви про відпустку без збереження заробітної плати не були належним чином подані та погоджені, а листування у месенджері Viber не підтверджує волевиявлення адміністрації щодо дозволу на відсутність працівників.
Також представник відповідача посилається на те, що позивачі були відсутні на роботі протягом трьох робочих днів без поважних причин, унаслідок чого не проводили передбачені розкладом навчально-тренувальні заняття. При цьому участь у турнірі в м. Львові не була офіційним заходом закладу, а поїздка здійснювалася без відповідного погодження керівництва.
Крім того, у апеляційній скарзі зазначено, що суд не надав належної оцінки результатам службових розслідувань, під час яких було зафіксовано відсутність позивачів на роботі та отримано інформацію про ненадання ними пояснень щодо причин такої відсутності. На думку представника відповідача, кожен факт відсутності працівника без поважних причин є самостійним дисциплінарним проступком.
Представник відповідача також вказує, що суд безпідставно дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення позивачів за прогул, оскільки їхня відсутність призвела до порушення навчально-тренувального процесу та залишила вихованців без належного нагляду тренерів.
11 вересня 2026 року від представника позивачів надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти доводів представника відповідача, посилаючись на те, що участь позивачів у турнірі «Кубок Легенд - 2025» у м. Львові була погоджена заступником директора відповідача, що підтверджується заявковим листом та списком команди, підписаними і засвідченими печаткою закладу. Відсутність окремого наказу про відрядження є недоліком оформлення з боку роботодавця та не свідчить про самовільну відсутність позивачів.
Позивачі наголошують, що перебували у Львові у зв`язку з виконанням своїх трудових обов`язків як тренери та супроводжували вихованців спортивної школи. При цьому аналогічні виїзди до Полтави та Вінниці у квітні й травні 2025 року відповідач обліковував як робочий час, що свідчить про усталену практику погодження таких поїздок.
На думку позивачів, їх вина у вчиненні дисциплінарного проступку не доведена, оскільки вони діяли добросовісно, вважаючи свою участь у турнірі погодженою. Також вони вказують на безпідставність тверджень про неофіційний характер турніру, оскільки наявні у справі документи підтверджують обізнаність та згоду відповідача щодо участі команди у змаганнях.
Крім того, позивачі вважають незаконним подвійне притягнення їх до дисциплінарної відповідальності за одну безперервну подію - відсутність на роботі з 21 по 23 серпня 2025 року, за яку їм послідовно оголошено догану та застосовано звільнення.
Зазначається також, що матеріали службових розслідувань є лише доказами у справі та не мають наперед установленої доказової сили, а доводи відповідача про зрив навчально-тренувального процесу не підтверджені належними доказами. На думку позивачів, організація роботи, оформлення відрядження та забезпечення заміни працівників належать до обов`язків роботодавця, а недоліки такого оформлення не можуть бути підставою для притягнення позивачів до дисциплінарної відповідальності.
У зв`язку з розглядом справи в апеляційній інстанції позивачі також заявляють про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн на користь кожного.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, позивач ОСОБА_1 та представник позивачів заперечували проти доводів апеляційної скарги.
Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність й обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_2 , наказом № 19-К від 30 серпня 2024 року прийнято на посаду тренера-викладача з футболу до Обласного комунального закладу Сумської обласної ради «Сумська обласна дитячо-юнацька спортивна школа «Футбольний центр «БАРСА», про що зроблено запис у трудовій книжці № 20 (а.с. 10-11 зворот).
Згідно з трудовою книжкою ОСОБА_1 , наказом № 12-К від 02 вересня 2021 року його прийнято на посаду тренера-викладача з футболу до цього ж закладу, про що зроблено запис у трудовій книжці № 17 (а.с. 12-13 зворот).
Таким чином позивачі перебували у трудових відносинах з відповідачем.
Наказом ОКЗ СОР ДЮСШ «ФЦ «БАРСА» № 58-ОД від 22 серпня 2025 року «Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани» за відсутність без поважних причин на робочому місці 21-22 серпня 2025 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 оголошено догану відповідно до п. 1 ст. 147 КЗпП України. З наказом позивачів ознайомлено 25 серпня 2025 року (а.с. 27).
Наказом ОКЗ СОР ДЮСШ «ФЦ «БАРСА» № 60-ОД від 26 серпня 2025 року «Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з роботи» за повторну відсутність без поважних причин на робочому місці 23 серпня 2025 року до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України. З наказом позивачів ознайомлено 27 серпня 2025 року із зазначенням про незгоду (а.с. 28).
Наказом ОКЗ СОР ДЮСШ «ФЦ «БАРСА» № 16-К від 27 серпня 2025 року, на підставі наказу № 60-ОД від 26 серпня 2025 року та відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звільнено з посад тренерів-викладачів. З наказом позивачів ознайомлено 27 серпня 2025 року із зазначенням про незгоду (а.с. 29).
Як встановлено судом, у період з 21 по 23 серпня 2025 року позивачі як тренери супроводжували команду ФЦ «БАРСА» U-11 під час участі у турнірі «Кубок Легенд - 2025» у м. Львові.
Відповідно до Положення про турнір з футболу «Кубок Легенд ФК «Карпати» 2025», організаторами та засновниками турніру є КЗ ДЮСШ «Карпати» за підтримки ФК «Карпати». Змагання вікової категорії U-11 2015 р.н. проводилися з 21 по 23 серпня 2025 року, а до заявочного листа дозволялося включати не більше 18 гравців та двох офіційних представників команди (а.с. 14).
Участь позивачів у турнірі як тренерів команди була погоджена заступником директора ФЦ «БАРСА» Коваль О.С. 20 серпня 2025 року, що підтверджується заявковим листом та списком команди ФЦ «БАРСА» U-11 для участі у турнірі, на яких містяться відповідні підписи та реквізити відповідача (а.с. 15, 16, 17, 18).
На підтвердження перебування у м. Львів в період з 20 по 23 серпня 2025 року позивачами надано проїзні документи (а.с. 19-20).
В пояснювальній записці на ім`я директора ОКЗ СОР ДЮСШ «ФЦ «БАРСА» від 21 серпня 2025 року ОСОБА_2 зазначив, що причиною його відсутності на робочому місці з 21 по 23 серпня 2025 року є участь команди « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у турнірі «Кубок Легенд», що проходить у м. Львів. Вказує, що попередньо дане питання погоджувалось з адміністрацією відповідача (а.с. 24).
Аналогічного змісту пояснювальна записка надана позивачем ОСОБА_1 (а.с. 25).
У пояснювальній записці від 22 серпня 2025 року ОСОБА_2 також зазначав причину своєї відсутності на робочому місці з 21 по 23 серпня 2025 року участь у наведеному вище турнірі, а також зазначено, що попередньо це питання погоджувалось з адміністрацією ФЦ «Барса» на зібранні 18 серпня 2025 року, на якому були присутні: ОСОБА_3 (директор), ОСОБА_4 (заст. директора), ОСОБА_5 (ст. тренер), ОСОБА_6 (тренер-викладач). На цьому зібранні, в тому числі, піднімались питання складу команди, місця та термінів проведення цього турніру. Заперечень, відмови або заборони щодо участі у турнірі від керівництва не було. Позивачем зазначалось, що ним 20 серпня 2025 року була написала заява на відпустку без збереження заробітної плати, яку він не змін передати адміністрації, оскільки керівництво ФЦ «Барса» перебувало на нараді (а.с. 23).
Аналогічного змісту пояснювальна записка надана позивачем ОСОБА_1 22 серпня 2025 року (а.с. 26).
Водночас відповідачем було складено акти про відсутність позивачів на робочому місці 21, 22 та 23 серпня 2025 року (а.с. 66, 67, 70 зворот, 71, 72 зворот, 73) та проведено службове розслідування 22 серпня 2025 року (а.с.73-74), за результатами якого за відсутність на робочому місці без поважних причин 21-22 серпня 2025 року до позивачів застосовано догану.
Актами від 25 серпня 2025 року засвідчено факт відмови позивачів від надання письмових пояснень перед застосуванням дисциплінарного стягнення (а.с. 64).
За результатами службового розслідування від 25 серпня 2025 року (а.с. 68-69) за повторне вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у відсутності на робочому місці без поважних причин 23 серпня 2025 року до позивачів застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з роботи.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про незаконність звільнення позивачів та необхідність поновлення їх на роботі, посилаючись на те, що з матеріалів справи встановлено, що позивачі приймали участь у змаганнях у м. Львові у зазначений час не з власної ініціативи, а як представники команди ФЦ «Барса», узгодивши вказані обставини із керівництвом ФЦ. Відсутність належного оформлення відрядження позивачів не може слугувати підставою для дисциплінарних стягнень.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачами не було допущено суттєвих порушень трудової дисципліни, які могли би слугувати підставою для прийняття відповідачем рішення про застосування дисциплінарних стягнень, у тому числі і звільнення, а тому прийняв рішення про визнання незаконними оскаржуваних наказів, поновлення позивачів на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
З урахуванням складності справи, обсягу виконаної роботи, принципів співмірності та розумності судових витрат, а також клопотання відповідача про їх зменшення, суд стягнув на користь кожного позивача по 6000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Оскаржуване рішення місцевого суду в повній мірі відповідає зазначеним вимогам законодавства.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено договір.
Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.
Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Під час розгляду позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.
Законодавством не визначено переліку обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, тому, вирішуючи питання поважності відсутності працівника на роботі, звільненого згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази, передбачені статтею 76 ЦПК України.
Визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення працівника з роботи за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі (постанова Верховного Суду від 27 серпня 2020 року у справі № 161/14225/19).
Згідно із судовою практикою, причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, зокрема: пожежа, повінь (інші стихійні лиха); аварії або простій на транспорті; виконання громадянського обов`язку (надання допомоги особам, потерпілим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху); догляд за захворілим зненацька членом родини; відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника; відсутність за станом здоров`я (постанови Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 459/2618/17, від 27 серпня 2020 року у справі № 161/14225/19, від 19 вересня 2023 року у справі № 760/22937/20).
Для встановлення допущення працівником прогулу необхідним є належне фіксування самого факту відсутності працівника на роботі та з`ясування поважності причини такої відсутності. Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, не залежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника (постанова Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у справі № 757/45015/20-ц).
У постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 369/9301/18 зазначено, що обов`язок доведення вини працівника у порушенні трудової дисципліни на підприємстві покладено на роботодавця. Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих працівнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Правова оцінка дисциплінарного проступку здійснюється на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.
Разом з тим невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений наданими суду доказами (постанова Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-2801цс15, постанови Верховного Суду від 26 липня 2021 року у справі № 643/10816/17 та від 13 грудня 2023 року у справі № 621/2124/22).
У трудових правовідносинах обидві сторони трудових правовідносин (працівник та роботодавець) мають діяти добросовісно, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Принцип добросовісності у трудовому праві характеризується прагненням суб`єктів належним чином, сумлінно здійснювати трудові права й виконувати обов`язки, передбачені трудовим законодавством та трудовим договором.
Реалізуючи права і виконуючи обов`язки, суб`єкти трудових правовідносин зобов`язані утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди працівнику, роботодавцю, довкіллю або державі.
Статтями 4, 9 Конвенції МОП N 158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року передбачено, що трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби. Тягар доведення наявності законної підстави для звільнення лежить на роботодавці.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
З наданих сторонами доказів встановлено, що для участі в турнірі з футболу «Кубок легенд», який проводився у м. Львів 21-23 серпня 2025 року, був складений заявковий лист команди ФЦ «Барса» U-11 на участь у турнірі «Кубок легенд-2025», затверджений лікарем 20 серпня 2025 року, а також заст. директора ФЦ «Барса» Коваль О.С. (а.с. 15).
Враховуючи Положення про турнір (а.с. 14), яке передбачало проведення змагань у період 21-23 серпня 2025 року для вікової категорії U-11, а також дату затвердження лікарем школи 20 серпня 2025 року, наявні підстави стверджувати, що цей заявковий лист складений саме для участю у вказаному вище турнірі.
Крім того, заст. директора з НТР Коваль Олександром підписаний список команди ФЦ «Барса» U-11 для участі у турнірі «Кубок легенд-2025» (а.с. 16).
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з доводами представника відповідача про те, що відвідування турніру відбулося без офіційного погодження відповідача, враховуючи наявність підпису заступника директора футбольного центру. Також є необґрунтованими доводи про те, що наведені докази лише підтверджують те, що члени команди є вихованцями ФЦ «Барса», оскільки крім зазначеної інформації, в них згадуються прізвища та номери телефонів тренерів (позивачів у справі), що вказує на те, що саме вказані особи здійснювали супровід футбольної команди для участі у змаганні.
Факт перебування у м. Львів позивачів підтверджено проїзними документами.
За таких обставин колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутність позивачів на робочому місці 21-23 серпня 2025 року була викликана виконанням ними посадових обов`язків, а саме супроводження футбольної команди для участі у турнірі, а тому відсутні підстави вважати, що позивачами було допущено прогул.
Відсутність відповідного наказу про відрядження не спростовує обставини перебування позивачів в м. Львів для участі футбольної команди у турнірі з 21 по 23 серпня 2025 року з метою виконання ними свої посадових обов`язків.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає законним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав у відповідача для притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді догани та звільнення позивачів на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.
Також є обґрунтованим висновок суду про те, що на позивачів, як підпорядкованих працівників, не може бути покладена відповідальність через неналежне оформлення відрядження.
Залишилися неспростовані відповідачем і доводи позивачів про те, що протягом 2025 року позивачі брали участь у подібних турнірах, а саме в період з 23 по 25 квітня 2025 року у м. Полтава та в період з 23 по 25 травня 2025 року у м. Вінниця, за відсутності відповідних наказів про відрядження та врахування відповідачем відсутність на робочому місці як робочі дні.
Ці обставини не заперечувались представником відповідача, а його доводи щодо того, що після зміни директора ФЦ «Барса» позивачам звернута увага на необхідність погодження відрядження або відпусток, не підтверджено жодними доказами.
Є необґрунтованим посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції проігнорував результати службових розслідувань.
В постанові від 29 листопада 2019 року у справі №808/965/17 (адміністративне провадження № К/9901/20831/18) Верховний Суд зазначив, що службове розслідуванням - це комплекс заходів, які здійснюються з метою уточнення причин, установлення обставин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення, відповідальність за яке передбачена законодавством України, та ступеня вини особи (осіб), яка вчинила це правопорушення.
Висновок службового розслідування, в якому відображено узагальнений опис виявлених порушень норм законодавства, не є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке безпосередньо породжує правові наслідків для суб`єктів відповідних правовідносин і має обов`язковий характер.
За своєю правовою природою висновок службового розслідування є службовим документом, який фіксує факт проведення службового розслідування і є носієм доказової інформації про обставини, що стали підставами для його призначення.
Висновки службового розслідування не породжують обов`язкових юридичних наслідків. Зафіксовані в результатах службового розслідування обставини можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень суб`єкта владних повноважень, в основу яких покладені зазначені в ньому висновки. Отже, висновок за результатами службового розслідування є лише носієм певної інформації.
Вказаний висновок зазначений у постанові Верховного суду від 01 травня 2024 року у справі № 183/4349/21.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду, наведених у рішенні, що оскаржується відповідачем.
У відповідності до частини першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 375 ЦПК України).
Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги за результатами апеляційного перегляду рішення, свідчать про те, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення в оскаржуваній частині слід залишити без змін.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: уразі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачів просить стягнути з відповідача на користь позивачів суму понесених судових витрат на правничу допомогу адвоката за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі по 10000,00 грн.
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
За змістом частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У відповідності до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року заява №19336/04, § 268)).
Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
- має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі №911/3312/21);
- з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами тощо) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21).
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі №686/5757/23).
Отже, Велика Палата Верховного Суду послідовно сформувала та дотримується підходу, за якого клопотання іншої сторони є обов`язковою передумовою для зменшення судом витрат на правничу допомогу лише в контексті критеріїв, наведених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Натомість критерії, окреслені в частині третій статті 141 ЦПК України, суд може застосувати і з власної ініціативи, незалежно від наявності клопотань іншої сторони.
Оцінка реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру здійснюється з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Оцінка суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Вказане відповідає позиції, наведеній у постанові Верховного Суду від 16 березня 2026 року у справі № 522/7662/23.
Представництво інтересів позивачів у цій справі в суді апеляційної інстанції здійснював адвокат Турченко С.П на підставі договору про надання правової допомоги № 1 від 28 серпня 2025 року, укладеного з ОСОБА_2 , договору про надання правової допомоги № 2 від 28 серпня 2025 року, укладеного з ОСОБА_1 , додатковими угодами № 2 до них від 12 серпня 2026 року та ордерах про надання правничої допомоги серії АІ № 1999583 та № 1999584.
За умовами додаткових угод до договору про надання правничої допомоги сторони домовилися, що розмір гонорару адвоката визначається в розмірі 100000,00 грн за надання правничої допомоги з представництва інтересів позивачів в Сумському апеляційному суді, що включає в себе: консультування клієнта за результатами прийнятого Ковпаківським районним судом м. Суми рішення від 29 червня 2026 року у справі № 592/15013/25, підготовку та подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу ОКЗ СОР «Сумська обласна дитячо-юнацька спортивна школа «Футбольний центр «БАРСА» у цій справі, участь адвоката у судовому розгляді справи в Сумському апеляційному суді до моменту прийняття судом рішення або ухвали, якою завершується розгляд справи на відповідній стадії, консультування клієнта протягом розгляду справи судом.
Представник відповідача в письмових поясненнях, посилаючись на те, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу є завищеним, просить зменшити загальний розмір витрат на правничу допомогу до 2000,00 грн по 1000,00 грн на кожного.
Враховавши надані представником позивачів докази, колегія суддів дійшла до переконання, що зазначені адвокатом витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності їхнього розгляду, з огляду на підготовку лише одного процесуального документу - відзиву на апеляційну скаргу, а також участі в одному судовому засіданні апеляційного суду, а тому заявлений розмір судових витрат, понесених в суді апеляційної інстанції, підлягає зменшенню.
Проаналізувавши долучені до матеріалів справи та подані на підтвердження факту понесення позивачами витрат на професійну правничу допомогу документи, складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, значимість таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, а також з урахуванням критеріїв розумності, реальності, неминучості таких витрат, апеляційний суд вважає за необхідне зменшити розмір понесних позивачами витрат на професійну правничу допомогу з 10000,00 грн до 2500,00 грн.
З огляду на викладене, з відповідача на користь позивачів підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі по 2500 грн 00 коп.
Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу представника Обласного комунального закладу Сумської обласної ради «Сумська обласна дитячо-юнацька спортивна школа «Футбольний центр «БАРСА» - адвоката Кузнєцова Артема Сергійовича залишити без задоволення, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 червня 2026 року - без змін.
Стягнути з Обласного комунального закладу Сумської обласної ради «Сумська обласна дитячо-юнацька спортивна школа «Футбольний центр «БАРСА» на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 2500 грн 00 коп.
Стягнути з Обласного комунального закладу Сумської обласної ради «Сумська обласна дитячо-юнацька спортивна школа «Футбольний центр «БАРСА» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 2500 грн 00 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 16 жовтня 2026 року.
Головуючий - А. П. Сидоренко
Судді: О. І. Собина
Д. В. Сізов