ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
іменем України
14 жовтня 2026 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 728/726/26
Головуючий у першій інстанції - Глушко О. І.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1947/26
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої судді Мамонової О. Є.,
суддів Луговця О. А., Супруна О. П.,
із секретарем Герасименко Ю. О.,
учасники справи:
перший заступник керівника Ніжинської окружної прокуратури,
позивач Батуринська міська рада,
відповідач ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи у залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 26 червня 2026 року у справі за позовом першого заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Батуринської міської ради до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки,
У С Т А Н О В И В:
У березні 2026 року перший заступник керівника Ніжинської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Батуринської міської ради до ОСОБА_1 , в якому просив витребувати з незаконного володіння відповідачки на користь держави в особі Батуринської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0458 площею 0,1 га, яка розташована у АДРЕСА_1 .
Позов обґрунтовував тим, що рішенням Батуринської міської ради від 19.07.2019 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,1 га для індивідуального садівництва у АДРЕСА_2 . Рішенням Батуринської міської ради від 03.03.2020 ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою та надано безоплатно у власність земельну ділянку по АДРЕСА_3 , площею 0,1200 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0458 площею 0,1 га для індивідуального садівництва. 11.03.2020 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку.
Позивач зазначав, що вказана земельна ділянка сформована за рахунок земель водного фонду та розташована у межах прибережної захисної смуги озера з місцевою назвою «Вир» в басейні р. Сейм, що підтверджується схемою накладення земельної ділянки, виготовленою сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_2 .
Наголошував, що відсутність проектної документації щодо встановлення прибережної захисної смуги навколо водного об`єкту - озера з місцевою назвою «Вир» в басейні р. Сейм, не означає її відсутність за наявності встановлених законом розмірів, а саме відповідно до ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України - 100 м від урізу води.
Уважав, що існують всі правові підстави для витребування земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0458 з незаконного володіння відповідача.
Посилався на те, що добросовісність відповідача апріорі виключається, так як ОСОБА_1 не придбавала спільну земельну ділянку за відплатними договорами, а набула її на безоплатній основі згідно із рішенням Батуринської міської ради. Відповідач у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих, характерних для земель водного фонду природних ознак спірної земельної ділянки знала, або проявивши розумну обачність мала і зобов`язана була знати про те, що земельна ділянка водного фонду вибула з володіння держави з порушенням вимог закону. На момент отримання у власність спірної земельної ділянки, відповідно до відкритих даних Державного земельного кадастру ОСОБА_1 могла пересвідчитися, що земельна ділянка знаходилася поряд з водним об`єктом.
Наголошував, що Батуринська міська рада, незважаючи на очевидний характер порушення, не здійснила належним чином захист інтересів держави, а тому перший заступник керівника Ніжинської окружної прокуратури звернувся до суду з цим позовом.
Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 26.06.2026 позовні вимоги першого заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Батуринської міської ради до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки задоволено повністю.
Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Батуринської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0458, площею 0,1 га, розташовану у АДРЕСА_1 .
Заходи забезпечення позову, які застосовані згідно з ухвалою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 31.03.2026 у виді арешту земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0458 площею 0.1га, розташовану у АДРЕСА_1 , належну на праві приватної власності ОСОБА_1 , та заборони державним кадастровим реєстраторам, які входять до складу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості, які стосуються земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0458 площею 0.1 га, - скасовано після набрання даним рішенням законної сили.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Чернігівської обласної прокуратури: 8328 грн в рахунок повернення судових витрат із яких: 3328 грн судового збору та 5000 грн, понесених за розроблення схеми розташування земельної ділянки згідно договору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення норм матеріального права,
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що у справі встановлено відсутність проєкту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги озера з місцевою назвою «Вир» в басейні р. Сейм поблизу м. Батурин Ніжинського району Чернігівської області.
Заявниця вказує, що враховуючи, що сторонами не надано генеральний план міста Батурин, при наданні їй земельної ділянки за відсутності проєкту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги та належно затвердженої містобудівної документації, необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених ст. 88 ВК України.
Уважає, що суд мав відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з неправильним обранням способу захисту порушеного права, який характерний для віндикаційного, а не негаторного позову.
У відзиві на апеляційну скаргу Ніжинська окружна прокуратура просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Доводи відзиву зводяться до того, що Ніжинською окружною прокуратурою достовірними та належними доказами доведено, що спірна земельна ділянка, яка передана у власність ОСОБА_1 , розташована у межах прибережної захисної смуги озера з місцевою назвою «Вир» в басейні р. Сейм, а доводи відповідача про те, що вона знаходиться на дозволеній відстані від водного об`єкта є безпідставними та не підтверджуються жодними доказами.
Позивач зазначає, що фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, а проєкт землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах, встановлених законодавством. Водночас, відсутність цього проєкту та невизначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися, як відсутність самої прибережної захисної смуги та можливість до її встановлення передавати у приватну власність ділянки, що підпадають під нормативно визначену 100-метрову зону від урізу води.
Щодо способу захисту указує, що відповідачем не враховано законодавчі зміни до Цивільного кодексу України, які визначили інший порядок захисту порушеного права держави у випадку протиправного вибуття із її власності земельних ділянок, у тому числі при наявності підстав для звернення до суду із негаторним позовом.
У вказаній справі прокурор, звертаючись з вимогою усунути державі перешкоди у здійсненні права користування та розпоряджання земельною ділянкою, яка не вибувала із її володіння (ч. 1 ст. 391 ЦК України), ураховуючи законодавчі зміни до цієї норми Кодексу, сформулював позовну вимогу як витребування земельної ділянки (ч. 2 ст. 391 ЦК України), тим самим обравши правильний спосіб захисту порушеного права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора Князева Д.В., який просив залишити в силі рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0458 площею 0.1 га, яка надана у власність ОСОБА_1 , розташована у АДРЕСА_1 , в межах прибрежної захисної смуги озер в басейні р. Сейм, а відтак вказана земельна ділянка згідно вимог ВК України відноситься до земель водного фонду і відповідно надання її у приватну власність заборонено.
З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.
Судом у справі встановлено, що 05.07.2019 ОСОБА_1 звернулася до Батуринського міського голови із заявою про надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (користування) орієнтовною площею 0,10 га для індивідуального садівництва, яка розташована у АДРЕСА_2 (а.с. 56 зворот).
Рішенням 29 сесії 8 скликання Батуринської міської ради Бахмацького району Чернігівської області «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність» від 19.07.2019 №20 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 орієнтовною площею 0,10 га для індивідуального садівництва в м. Батурин Бахмацького району Чернігівської області (а.с.57 зворот, 70).
30.09.2019 ОСОБА_1 звернулась до ФОП ОСОБА_3 із заявою про виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва на території Батуринської міської ради АДРЕСА_1 (а.с. 55 зворот).
ФОП ОСОБА_3 виготовлено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва ОСОБА_1 на території Батуринської міської ради АДРЕСА_1 загальною площею 0,1000 га (а.с. 54-70).
Відповідно до Пояснювальної записки, яка є частиною зазначеного проєкту землеустрою, земельна ділянка надається у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва загальною площею 0.10000 га, розташована у АДРЕСА_1 (а.с.55).
28.01.2020 відділом у Бахмацькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області відкрито Поземельну книгу щодо земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0458, власник ОСОБА_1 , форма власності: приватна. Згідно із записом від 28.01.2020 №001, вказана земельна ділянка відноситься до категорії земель: землі житлової та громадської забудови; код виду цільового призначення: 01.05 для індивідуального садівництва, площа 0,1000 га (а.с. 31-53).
Рішенням 34 сесії 8 скликання Батуринської міської ради Бахмацького району Чернігівської області «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» від 03.03.2020 №23 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передано безоплатно у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1000 га для індивідуального садівництва, кадастровий номер [номер приховано]:01:000:0458 в АДРЕСА_1 (а.с.71).
11.03.2020 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0458 площею 0,1 га зареєстровано за ОСОБА_1 у Державному реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - індексний номер 51593338 від 13.03.2020 року; документи подані для державної реєстрації: рішення органу місцевого самоврядування, копія витягу з рішення, серія та номер: 23, виданий 03.03.2020 Батуринською міською радою Бахмацького району Чернігівської області (а.с. 72-73).
Відповідно до інформації Деснянського басейнового управління водних ресурсів Державного агентства водних ресурсів України від 27.01.2025 №92/3-1/ДС/25-25, земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0458 розташована у заплаві середньої річки Сейм, для якої характерна велика кількість стариць та заплавних озер. За уточненою у 2024 році інформацією щодо наявних на території громад площинних водних об`єктів (ставки, озера, водосховища та інші водойми), отриманою Деснянським БУВР від Батуринської міської ради, на території громади розташовано 96 площинних водних об`єктів, в тому числі водні об`єкти: озеро з місцевою назвою «Вісімка» в басейні р. Сейм (координати Google - 51.337005, 32.898895) площею водного дзеркала 1,8 га, об`ємом 45,8 тис м куб., та озеро з місцевою назвою «Вир» в басейні р. Сейм (координати Google - 51.338598, 32.899579) площею водного дзеркала 1,8 га, об`ємом 45,0 тис м куб.
Водогосподарські паспорти озера «Вісімка» та озера «Вир» відповідно до Порядку розроблення паспорта водного об`єкта, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 18.03.2013 року №99, до Держводагенства та його територіального органу не надходили і не погоджувалися.
На даний час геопортал «Державний водний кадастр: облік поверхневих вод» працює в тестовому режимі. Держводагенством проводиться робота з оновлення та уточнення даних в частині обліку поверхневих водних об`єктів (перевірка топологічної сумісності, унормування та уточнення даних), у тому числі щодо зазначених озер.
Згідно ст. 88 Водного кодексу України з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.
Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) для великих річок, водосховищ на них та озер шириною 100 метрів; для середніх річок - 50 метрів. Якщо крутизна схилів перевищує 3 градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.
Відповідно, нормативна ширина прибережної захисної смуги для р. Сейм становить 50 метрів, для озера «Вісімка» та озера «Вир», які розташовані поблизу земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0458 - 100 метрів.
Інформація щодо площі вказаної земельної ділянки, яка перебуває у прибережній захисній смузі водних об`єктів, в межах компетенції Деснянського БУВР відсутня (а.с. 26-27).
Згідно з повідомленням Батуринської міської ради від 10.03.2026 №13-07/249, наданим на запит першого заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури, проєкти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг, якою визначалися б межі прибережних захисних смуг водних об`єктів, а саме: озера «Вісімка» та озера «Вир», Батуринською міською радою не розроблялися та не затверджувалися. Перевірка відповідності сформованої земельної ділянки вимогам законодавства, в тому числі щодо наявності обмежень у використанні земель, належить до повноважень державного кадастрового реєстратора, який приймає остаточне рішення про державну реєстрацію або відмову в ній (ст. 23 Закону України «Про державний земельний кадастр»; п. 73 Порядку ведення Державного земельного кадастру). Відповідальність за якість документації із землеустрою несе розробник-сертифікований інженер-землевпорядник (ст. 28 Закону України «Про землеустрій»), а рішення міської ради щодо надання дозволу та затвердження документації є колегіальним волевиявленням органу місцевого самоврядування, що виключає одноосібне прийняття таких рішень посадовими особами (а.с. 30).
15.07.2025 між Чернігівською обласною прокуратурою та ФОП ОСОБА_2 укладено договір №34/25, за умовами якого ФОП ОСОБА_2 взяв на себе зобов`язання виконати роботи по виконанню дослідження з визначення поворотних точок меж земельної ділянки водного фонду (частини прибережних захисних смуг озера з місцевою назвою «Вир» в басейні р. Сейм площею водного дзеркала 1,8 га, об`ємом 45,0 тис м куб, озера з місцевою назвою «Вісімка» в басейні р. Сейм площею водного дзеркала 1,8 га, об`ємом 45,8 тис м куб) в межах земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0458 і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної межі (а.с. 82-84).
ФОП ОСОБА_2 складено каталог координат окружної межі земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0458 та каталог координат прибережної захисної смуги озера з місцевою назвою «Вир» (а.с. 79, 80).
Згідно зі схемою розташування земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0458 на території Батуринської ОТГ, для індивідуального садівництва, яка розташована в прибережній захисній смузі оз. «Вир» в басейні р.Сейм, виконаної ФОП ОСОБА_2 , площа перетину (накладки) земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0458 із прибережною захисною смугою озера з місцевою назвою «Вир» в басейні р. Сейм площею водного дзеркала 1,8 га, об`ємом 45,0 тис м куб та прибережною захисною смугою озера з місцевою назвою «Вир» в басейні р. Сейм площею водного дзеркала 1,8 га, об`ємом 45,0 тис м куб, складає 100%, у зв`язку з чим поворотні точки меж земельної ділянки водного фонду і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної межі, не виготовлялись. Такі поворотні точки є тотожні поворотним точкам меж земельної ділянки із кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0458, відомості про які містяться у Державному земельному кадастрі (а.с.78).
У листі від 05.08.2025 №52-77-5142вих-25, адресованому Батуринській міській раді, Ніжинська окружна прокуратура відповідно до ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», просила повідомити чи вживалися та чи будуть вживатися заходи, спрямовані на витребування земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0458 у власність Батуринської територіальної громади з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді (а.с. 90-92).
У відповідь на вищевказаний запит прокуратури Батуринська міська рада Ніжинського району Чернігівської області листом від 18.08.2025 № 13-07/791 повідомила, що для здійснення витребування вищезазначеної земельної ділянки, необхідно рішення сесії міської ради, яке надає повноваження на звернення до суду та визначає уповноважену особу, яка буде представляти інтереси, тому лист з проханням надати запитувану інформацію буде внесено на розгляд пленарного засідання (а.с. 93).
Листом від 14.10.2025 №13-07/913 Батуринська міська рада Ніжинського району Чернігівської області повідомила, що в разі наявності достатніх підстав для вжиття заходів в частині витребування земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0458 не заперечує проти здійснення відповідних дій у судовому порядку в межах чинного законодавства України (а.с. 94-95).
23.03.2026 на адресу Батуринської міської ради в порядку ч. 4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» Ніжинською окружною прокуратурою направлено повідомлення про те, що окружною прокуратурою до Бахмацького районного суду Чернігівської області буде пред`явлено позов в інтересах держави в особі Батуринської міської ради до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0458, площею 0,1 га, яка розташована у АДРЕСА_1 (а.с. 96).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15 ЦК України, ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (ч. 1 ст. 14 Конституції України).
Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.
Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим. (ст. 19 ЗК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЗК України та ст. 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
Земельні ділянки під прибережні захисні смуги виділяються у межах водоохоронних зон вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності (ч. 1 ст. 60 ЗК України, ч. 1 ст. 88 ВК України).
Отже, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.
Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (ст. 61-62 ЗК України, ст. 89-90 ВК України, абзац другий пункту 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19.06.1996 № 173, і додаток 13 до цих правил).
Отже, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України.
Землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і внутрішнього водного транспорту в порядку, встановленому законом (ч. 1, 4 ст. 59 ЗК України).
У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється, зокрема, розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, майданчиків для занять спортом на відкритому повітрі, об`єктів фізичної культури і спорту, які не є об`єктами нерухомості), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів (ч. 2 ст. 61 ЗК України).
Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.
При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється (ч. 2 ст. 60 ЗК України, ч. 2 ст. 88 ВК України).
Крім того, за положеннями ст. 88 ВК України прибережні захисні смуги в межах населених пунктів встановлюються згідно з комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, а в разі їх відсутності або якщо зазначеною містобудівною документацією межі таких смуг не встановлені, вони визначаються шириною 100 метрів від урізу води морів, морських заток і лиманів, а для інших водних об`єктів - згідно з частиною другою цієї статті. Межі прибережних захисних смуг, пляжних зон зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації та позначаються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування на місцевості інформаційними знаками. Відомості про межі прибережних захисних смуг, пляжних зон вносяться до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель.
Згідно з пунктом 2.9. Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 №434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час встановлення водоохоронної зони.
Порядок та умови виготовлення проектів землеустрою, в тому числі й щодо прибережних смуг, визначаються ст. 50, 54 Закону України «Про землеустрій».
Землі, зайняті поверхневими водами, природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об`єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється окремий порядок надання й використання.
Отже, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони, визначеної законодавством ширини, вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.
Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України). Отже, відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.
Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення.
Наведений висновок узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах від 30.05.2018 у справі №469/1393/16-ц (провадження №14-71цс18), від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц (провадження №14-452цс18) (пункт 44), від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц (провадження №14-473цс18) (пункт 53), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (провадження №14-364цс19) (пункт 63.2).
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у ст. 59 цього кодексу (див. також висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постанові від 22.05.2018 у справі №469/1203/15-ц (провадження № 14-71цс18), у пункті 70 постанови від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц (провадження №14-452цс18), у пункті 80 постанови від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц (провадження №14-473цс18) та у пункті 96 постанови від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц (провадження №14-364цс19)).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (чч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом у справі встановлено, що передана у власність ОСОБА_1 земельна ділянка площею 0,10 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0458 по АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням для індивідуального садівництва повністю знаходиться в межах прибережної захисної смуги озера з місцевою назвою «Вир» в басейні річки Сейм та відповідно до вимог Земельного кодексу України та Водного кодексу України належить до земель водного фонду, з урахуванням чого земельна ділянка передана у приватну власність фізичній особі ОСОБА_1 з порушенням законодавства, яке прямо забороняє органам місцевого самоврядування та органам виконавчої влади передавати у приватну власність землі водного фонду.
Зазначене встановлено та підтверджується схемою розташування земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0458 на території Батуринської ОТГ, для індивідуального садівництва, що виготовлена сертифікованим інженером-землевпорядником ФОП ОСОБА_2 .
Будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів на спростування зазначеного стороною відповідача не надано.
Таким чином, передача спірної земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва суперечить установленому законом правовому режиму земель водного фонду та обмеженням щодо їх використання.
Доводи апеляційної скарги про відсутність проєкту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги озера з місцевою назвою «Вир» не спростовують зазначеного висновку.
Так, як уже було зазначено вище згідно зі статтею 60 Земельного кодексу України та статтею 88 Водного кодексу України вздовж річок, навколо озер, водосховищ та інших водойм у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення, засмічення та збереження їх водності.
Прибережні захисні смуги встановлюються вздовж урізу води в меженний період. Їх нормативна ширина становить: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.
Отже, законом визначено нормативні параметри прибережних захисних смуг залежно від виду водного об`єкта, а встановлення конкретного місця проходження їх меж має здійснюватися з урахуванням місця розташування водойми, урізу води та інших обставин, що мають значення для правильного визначення відповідної території.
За змістом статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення є землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей. Частиною третьою цієї статті передбачено можливість передачі земель сільськогосподарського призначення у власність та надання в користування громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби.
Водночас можливість використання земельної ділянки для певного виду діяльності не може розглядатися окремо від її правового режиму та встановлених законом обмежень. Визначення цільового призначення земельної ділянки для індивідуального садівництва саме по собі не є підставою для віднесення її до земель сільськогосподарського призначення, якщо за своїм місцем розташування та правовим режимом вона належить до земель водного фонду.
Відповідно до статті 59 Земельного кодексу України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та, у передбачених законом випадках, приватній власності. Водночас частиною другою статті 59 цього Кодексу встановлено обмеження щодо передачі громадянам і юридичним особам у власність земель водного фонду, за винятком визначених законом випадків. Зокрема, землі під прибережними захисними смугами належать до земель водного фонду, а їх правовий режим виключає передачу у приватну власність для індивідуального садівництва поза межами встановлених законом винятків.
Крім того, статтею 61 Земельного кодексу України та статтею 89 Водного кодексу України встановлено обмеження щодо використання земель у межах прибережних захисних смуг. Зокрема, на таких землях забороняється розорювання земель, а також садівництво і городництво, крім випадків, прямо передбачених законом.
Відповідно до статей 50 Закону України «Про землеустрій» проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробляються у разі формування нових земельних ділянок із земель державної, комунальної власності (крім випадків формування земельних ділянок за іншою документацією із землеустрою) та у разі зміни цільового призначення земельних ділянок у випадках, визначених законом.
Пунктами 4, 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року №486, передбачено, що у межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88-91 Водного кодексу України.
Межі водоохоронних зон визначаються згідно з проєктами землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів, крім випадків, встановлених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», та/або комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад, та/або генеральними планами населених пунктів, які розробляються в порядку, визначеному Земельним кодексом України, Законами України «Про землеустрій» і «Про регулювання містобудівної діяльності», зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації на місцевому та регіональному рівні.
Водночас відсутність документації із землеустрою щодо встановлення меж прибережної захисної смуги не означає, що така смуга не існує або що до відповідної території не застосовуються встановлені законом обмеження. Нормативні розміри прибережних захисних смуг визначаються безпосередньо Земельним кодексом України та Водним кодексом України, а документація із землеустрою забезпечує належне визначення та відображення їх просторових меж.
Отже, саме по собі невстановлення меж прибережної захисної смуги в натурі (на місцевості), так само як і відсутність відповідного проєкту землеустрою, не є підставою для висновку про відсутність такої смуги та не надає органам державної влади чи місцевого самоврядування права передавати у приватну власність земельні ділянки, які фактично розташовані в межах установленої законом прибережної захисної смуги.
При цьому вирішальне значення для правильного вирішення спору має не лише нормативна ширина прибережної захисної смуги, а й установлення фактичного розташування спірної земельної ділянки щодо відповідного водного об`єкта.
Як убачається з матеріалів справи, згідно з інформацією Деснянського басейнового управління водних ресурсів проєктна документація щодо встановлення меж прибережної захисної смуги навколо озера з місцевою назвою «Вир» у басейні річки Сейм відсутня. Разом із тим сама відсутність такої документації не спростовує можливості визначення належності земельної ділянки до прибережної захисної смуги на підставі інших належних і допустимих доказів.
У цій справі розташування спірної земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги підтверджується схемою її розташування, виготовленою сертифікованим інженером-землевпорядником, та іншими дослідженими судом матеріалами. Відповідачка належних доказів, які б спростовували зазначені обставини, не надала.
З огляду на викладене колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що відсутність проєкту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги озера з місцевою назвою «Вир» виключає можливість віднесення спірної земельної ділянки до земель водного фонду.
Такий підхід узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 30.03.2026 у справі №240/14364/25, відповідно до якого відсутність проєкту землеустрою чи неналежне відображення смуги в містобудівній документації (Генеральному плані) не змінює її особливий правовий режим, оскільки межі такої смуги встановлені законом.
Не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення і доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про обрання позивачем неправильного способу захисту.
Законом України №4292-ІХ ст. 391 ЦК України доповнено ч. 2 такого змісту: «Якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб`єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу».
Відповідно до ст. 378 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відтак помилковим є посилання відповідачки на неналежно обраний прокурором спосіб захисту порушеного права, оскільки заявлені вимоги сформульовано з дотриманням положень ст. 378, ч. 2 ст. 391 ЦК України, що регулюють спірні правовідносини, зокрема щодо захисту права власності держави.
Відповідно до схеми розташування земельної ділянки, виготовленої ФОП ОСОБА_2 , спірна земельна ділянка розташована не просто в межах прибережної захисної смуги, а у безпосередній близькості біля озера. Відтак ОСОБА_1 в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих, характерних для земель водного фонду природних ознак знала або, проявивши розумну обачність, могла і зобов`язана була знати про те, що земельна ділянка водного фонду вибула з володіння держави з порушенням вимог закону.
У постанові від 17.12.2025 у справі №908/2388/21 Верховний Суд зазначив про необхідність оцінки добросовісності кінцевого набувача, пропорційності застосовуваних до нього засобів та можливості відшкодування кінцевому набувачеві збитків за негаторним позовом.
Добросовісність та недобросовісність характеризують насамперед ступінь обізнаності набувача про правомірність набуття майна в особи, яка немає права на його відчуження. Водночас такі категорії, як добросовісність, яка належить до фундаментальних засад цивільного права (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України), а також недобросовісність не можуть тлумачитися або застосовуватися формально, ґрунтуватися на припущеннях.
Добросовісність набувача презюмується, тобто набувач вважається добросовісним доки не буде доведено протилежне. Добросовісність дій набувача визначається судом у кожному конкретному випадку. Основними критеріями, які визначають добросовісність/недобросовісність набувача майна, є такі категорії, як «знав/не знав», «міг знати/не міг знати».
За загальним правилом, під поняттям «знав» необхідно розуміти не лише безпосередню обізнаність особи в тому, що вона набуває майно в суб`єкта, який не наділений правом на його відчуження, а й водночас усвідомлення факту порушення своїми діями прав іншої особи. Що ж до поняття «міг знати», то воно характеризує недобросовісність того володільця (набувача), який хоч і не був безпосередньо інформований про відсутність у відчужувача права на відчуження майна, але, проявивши принаймні розумну обачність, міг знати про це (постанова Верховного Суду від 18.09.2025 у справі №922/82/20).
Водночас саме об`єктивні характеристики майна можуть ураховуватися під час оцінки добросовісності/недобросовісності набувача, зокрема, якщо ознака випливає з самого певного місцезнаходження земельної ділянки водного фонду.
Право держави витребувати земельну ділянку з огляду на доведену незаконність і безпідставність її відчуження на користь фізичної особи визначено законодавством України. Відповідні приписи стосовно охорони земель і регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними.
Ураховуючи встановлені обставини, втручання держави у право власності ОСОБА_1 є виправданим, оскільки недотримання законодавчої заборони надання у приватну власність визначеної категорії земельних ділянок порушує суспільний інтерес на законний обіг землі, як національного багатства, та положення законодавства України про зобов`язання органів влади діяти в межах своїх повноважень та у передбаченому законом порядку. Недотримання такого порядку тягне за собою свавілля державних органів та знищення правового порядку у державі. «Суспільним», «публічним» інтересом у вимогах прокурора можна вважати також забезпечення охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення, засмічення, та інших дій, які можуть погіршити його природний стан, завдавати шкоди здоров`ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об`єктів водного промислу, завдати інших екологічних проблем.
З огляду на викладене, встановивши, що земельна ділянка, передана у власність ОСОБА_1 розташована в межах прибережної смуги, районний суд зробив правильний висновок про те, що ефективним способом захисту порушеного права держави є саме вимога про витребування земельної ділянки.
Ураховуючи вищезазначене, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 26.06.2026 - без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 26 червня 2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 16.10.2026.
Головуюча О. Є. Мамонова
Судді: О. А. Луговець
О. П. Супрун