Справа № 333/9201/26
Провадження № 2/333/6376/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2026 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого судді Варнавської Л.О.,
за участю секретаря судового засідання Яблуновської А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
ВСТАНОВИВ:
Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше. За період з 01.11.2021 по 31.07.2026 позивач надав відповідачу послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , на суму 40534,81 грн. Боржник неналежним чином виконував свої зобов`язання по оплаті наданих послуг, в зв`язку з чим Концерн «МТМ» змушений звернутися до суду.
Ухвалою судді від 02.09.2026 відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом з повідомленням сторін.
17.09.2026 від відповідача ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, у якому вона просила відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі. Зокрема, вона вказала, що не заперечує факту існування правовідносин з позивачем щодо надання комунальних послуг, однак не погоджується із вказаним ним розміром заборгованості, оскільки із долученого до матеріалів справи розрахунку неможливо перевірити правильність заявленої до стягнення суми. Вказаний розрахунок є одностороннім і сам по собі не дає суму боргу, оскільки в ньому не зазначено обсяг фактично наданих послуг, порядок їх розподілу, тарифи, здійснені платежі та проведені перерахунки. Для належної перевірки заявленої суми суду необхідно дослідити документи та вихідні дані, на підставі яких позивач сформував щомісячні нарахування. Крім того, відповідач зазначила, що з 05.03.2022 вона не проживає у зазначеній квартирі, і наразі перебуває з донькою у Німеччині, тобто даний факт має значення для оцінки нарахувань щодо спожитих комунальних послуг.
Також відповідач просила дослідити питання позовної давності щодо кожного періоду нарахування окремо та застосувати її наслідки до вимог, щодо яких відповідний строк сплив.
Крім того, для повного та всебічного розгляду справи, відповідач просила витребувати у відповідача наступні документи: повний помісячний розрахунок заборгованості за період з 01.11.2021 року по 31.07.2026 року із зазначенням окремо виду послуги, обсягу, тарифу, суми нарахування, платежів, перерахунків та кінцевого сальдо; дані щодо показань вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії будинку АДРЕСА_2 за кожний розрахунковий період; документи щодо зняття та фіксації таких показань; документи та розрахунки щодо розподілу загального обсягу теплової енергії між споживачами будинку; розрахунок обсягу теплової енергії, віднесеного безпосередньо на квартиру АДРЕСА_3 , із зазначенням усіх вихідних даних; відомості щодо загальної площі будинку та площі квартири АДРЕСА_3 , використаних у відповідних розрахунках; документи, що підтверджують тарифи, застосовані при нарахуваннях за кожний спірний період; повну інформацію щодо всіх платежів, здійснених відповідачем за особовим рахунком № НОМЕР_1 , із зазначенням дат, сум та способу їх зарахування; документи та розрахунки, що підтверджують правову та договірну підставу для нарахування «Абонплата ГВ» та «Функціонування ГВ»; документи та розрахунки, на підставі яких визначено загальну суму заборгованості 40 534,81 грн.
Також для підтвердження факту її та доньки вибуття з території України та тривалого фактичного непроживання у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , відповідач просила витребувати у Державної прикордонної служби України інформацію щодо перетину нею державного кордону України 05 березня 2022 року.
21.09.2026 представником позивача надана відповідь на відзив, у якому він просив позов задовольнити у повному обсязі, а відзив відповідача залишити без задоволення. Зокрема, щодо фактичного не проживання відповідача у квартирі вказав, що остання є власницею кв. АДРЕСА_4 , де і зареєстрована з 08.08.2009 по теперішній час. Згідно розрахунку суми позову в період з 01.11.2021 р. по 31.07.2026 р. на вищевказану адресу надавались комунальні послуги на суму 40 534,81 грн. Факт наявності заборгованості за адресою надання послуг у вказаний період підтверджується також довідкою щодо заборгованості на надані житлово-комунальні послуги, доданої до матеріалів цивільної справи. Відповідач не зверталась до позивача ні в письмовій, ні в будь-якій іншій формі з приводу своєї відсутності за місцем реєстрації, підтверджуючих документів про даний факт також не надала, тобто позивача не було повідомлено належним чином щодо фактичного не проживання за адресою надання послуг чи зняття з місця реєстрації, тобто, відповідачем не надано жодних доказів щодо вчинення ним дій, спрямованих на відмову від користування послугами концерну, доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, що б давало підстави для звільнення від їх оплати, останньою не надано. Крім того, у відзиві на позовну заяву, відповідач сама зазначає, що сам факт тимчасової відсутності споживача у квартирі не є безумовною підставою для звільнення від оплати послуги з постачання теплової енергії. Щодо нарахованої заборгованості за надані комунальні послуги, витребування доказів у позивача та щодо акта взаєморозрахунків представник позивача зазначив, що відповідачу направлявся детальний розрахунок заборгованості за особовим рахунком: НОМЕР_1 . Надання рахунків на адресу відповідача відбувалось шляхом розноски на його приміщення щомісяця. Посилання відповідача на те, що акт звірки (розрахунок заборгованості, який долучений до позовної заяви) складений на підставі даних позивача не підтверджує правильність первинних нарахувань не замінює документів, на підставі яких визначалися обсяги наданих послуг, порядок їх розподілу, тарифи та суми платежів не заслуговує на увагу, оскільки сума заборгованості, яка зазначена у розрахунку, який долучений до позовної заяви та який отримала відповідач повністю відповідає тим рахункам, які направлялись позивачем на адресу відповідача щомісяця.
З приводу застосування строків позовної давності представником позивача зазначено, що підстави для їх застосування відсутні, оскільки заборгованість за житлово-комунальні послуги нараховувались позивачем щомісяця, то перебіг загальної позовної відраховується від кожного щомісячного платежу. Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою». Відповідно до розрахунку суми позову вбачається, що в період 01.11.2021 р. по 31.07.2026 р. за який Концерн «МТМ» просить стягнути з відповідача суму заборгованості, остання здійснювала наступні платежі: листопад 2021 р. - 2451,69 грн., грудень 2021 р. - 1000.00 грн., січень 2022 р. - 2034.62 грн. Крім того, послався на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким було продовжено строки, визначені в тому числі ст.ст. 257,258 ЦК України, на строк дії карантину, а також продовження в країні воєнного стану.
29.09.2026 відповідачем надано заперечення на відповідь на відзив, які у своїй більшості дублюють доводи, викладені відповідачем у відзивах на позовну заяву надісланих до суду 17.09.2026 (вх. №38750 та вх. № 38838) щодо фактичної її відсутності у квартирі тривалий час, витребування доказів та застосування строків позовної давності. Щодо доведеності заявленого розміру заборгованості відповідач доповнила, що у відповіді на відзив позивач фактично посилається на відповідність свого розрахунку рахункам, однак це саме по собі не підтверджує правильність визначення обсягів послуг та кожної складової нарахувань, тому вважає необхідним перевірити розрахунок не лише арифметично, а й за підставами та вихідними даними, на яких він був сформований. Щодо розрахунку вартості теплової енергії, позивач у новому розрахунку зазначає, що нарахування за теплову енергію здійснювалися на підставі показань будинкового вузла комерційного обліку теплової енергії та розподілялися між споживачами пропорційно площі, при цьому посилається на Правила № 830 та Методику № 315. Вона не заперечує проти необхідності застосування відповідної методики розподілу теплової енергії, однак для перевірки правильності нарахувань необхідно встановити первинні дані, які були використані позивачем, зокрема, перевірити: показання будинкового вузла комерційного обліку за відповідні місяці; різницю між попередніми та поточними показаннями; загальний обсяг теплової енергії, розподілений між споживачами; загальну опалювану площу, використану для відповідного розподілу; застосований тариф у кожному місяці; розмір нарахування саме за її квартирою; відповідність наведених у розрахунку показників первинним документам, особливо це стосується періодів, у яких позивач зазначає відсутність показань або нульове споживання теплової енергії. Щодо документального підтвердження тарифів та інших складових нарахувань, позивач повинен підтвердити не лише загальну суму заборгованості, а й правові та документальні підстави для кожної складової нарахувань. З наданого позивачем розрахунку вбачається, що до загальної суми включалися, зокрема: плата за теплову енергію; абонентська плата; окремі складові, пов`язані з гарячим водопостачанням; інші платежі, зазначені у розрахунку, при цьому розрахунок має бути підтверджений документами, на підставі яких визначалися тарифи, обсяги послуг та відповідні платежі. Щодо арифметичної розбіжності у розрахунку, то у наданій позивачем інформації зазначено: загальна сума нарахувань - 46 021,13 грн; сплачено - 5 486,31 грн. , арифметично: 46 021,13 грн. - 5 486,31 грн. = 40 534,82 грн. Водночас у позовних вимогах позивач просить стягнути 40 534,81 грн. Таким чином, наявна арифметична розбіжність у розмірі 0,01 грн. Ця сума є незначною, однак дана розбіжність свідчить про необхідність перевірки розрахунку та його складових судом. Для правильного вирішення справи необхідно дослідити не лише підсумковий розрахунок, а й документи, на підставі яких він сформований. Тому вона просить суд врахувати викладені у запереченнях обставини та доводи під час розгляду справи.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, але у позовній заяві та у відповіді на відзив зазначив клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання також не з`явилася, але у відзиві на позовну заяву та запереченнях (на відповідь на відзив) просила суд розглядати справу за її відсутності та за відсутності відповідача.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, у зв`язку з таким.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_4 та є споживачем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, що постачається Концерном «Міські теплові мережі» за вищевказаною адресою.
Як вбачається з матеріалів справи, за адресою: АДРЕСА_1 , відкритий особовий рахунок НОМЕР_1 .
Згідно зі ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.
На виконання вимог закону 02 жовтня 2021 року позивач на офіційному сайті розмістив індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на сайті Концерну «Міські теплові мережі».
Відповідно до вищенаведеного типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 з 01 листопада 2021 року є укладеним.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
За правилами ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно з п. 35 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 р. № 830 (далі - Правила), розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Відповідно до положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
При цьому суд виходить з того, що квартира відповідача була підключена до мережі централізованого опалення та гарячого водопостачання, ці послуги у зазначений період йому надавалися і споживалися, з приводу неналежної якості послуг або їх відсутності відповідачка до позивача не зверталася, факт отримання вказаних послуг нею не оспорений, за спожиті послуги нараховувалась помісячна плата, однак відповідач оплату за спожиті послуги не здійснювала.
Згідно з розрахунком заборгованості відповідач має заборгованість за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за період з 01.11.2021 по 31.07.2026 у розмірі 40534,81 грн.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При цьому, суд погоджується з позицією представника позивача, що предметом доказування у справі є наявність та розмір боргу відповідача перед позивачем за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Розрахунок заборгованості споживача містить інформацію про розмір щомісячних нарахувань, отже, даний документ містить інформацію щодо предмета доказування, а тому є належними доказом.
У той же час, відповідачем дані обставини жодними доказами спростовані не були.
Крім того, піддаючи сумніву наданий позивачем розрахунок заборгованості за житлово-комунальні послуги, відповідач не надала ніяких доказів на його спростування, або неправильність проведених нарахувань, зокрема, шляхом надання своїх детальних контррозрахунків, натомість просила суд про витребування необхідних доказів у позивача.
Разом з тим, суд вважає, що дане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки фактично відповідачка просить витребувати документи, які підтверджують позовні вимоги.
Позивач надав ті докази, які вважав за потрібне, доводи відповідачки фактично зводяться до того, що цих доказів недостатньо для перевірки правильності нарахування заборгованості за надані послуги.
Також відповідачка просила витребувати у Державної прикордонної служби України інформацію щодо перетину нею державного кордону України 05 березня 2022 року з метою підтвердження факту тривалого непроживання у квартирі задля оцінки нарахувань наданих позивачем комунальних послуг.
Однак, суд вважає, що дана вимога також не підлягає задоволенню, оскільки до відзиву на позовну заяву відповідачем було долучено копії паспортів громадян України для виїзду за кордон (свій та доньки), які підтверджують факт перетину ними державного кордону України у вказаний у відзиві період, а саме 05.03.2022 і сам по собі факт такого підтвердження не звільняє споживача та членів його сім`ї від оплати комунальних послуг, зокрема, теплової енергії у разі тимчасової їх відсутності у житловому приміщенні, якщо ними про це не було сповіщено надавача таких послуг.
При цьому, суд бере до уваги, що Велика Палата Верховного Суду в п. 90 постанови від 21 січня 2026 року у справі № 755/9838/23 (провадження № 61-3172св25) зазначила, що у цивільних справах є застосовним такий стандарт доказування як «стандарт більшої переконливості», згідно з яким, висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Європейський суд з прав людини також визнає допустимість у цивільних справах стандарту доказування «баланс ймовірностей» (balanceofprobabilities) (п. 43 рішення від 15 листопада 2007 року у справі «Бендерський проти України», заява № 22750/02; рішення від 23 серпня 2016 року у справі «J.K. and others v. Sweden», заява № 59166/12).
У зв`язку з цим суд приходить до висновку про те, що надані представником позивача докази є більш переконливими, ніж доводи відповідача.
Усі інші доводи представників сторін, на переконання суду, не спростовують наведених вище висновків суду, а тому до уваги не беруться.
Щодо застосування позовної давності.
У главі 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно з ст.264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачем здійснювалась оплата наданих послуг на загальну суму 5486,31 грн., останній платіж здійснено у січні 2022 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020 року на всій території України було встановлено карантин.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02.04.2020 року.
Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02.04.2020 року Законом № 540-IX.
Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).
Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а скасований він був з 24 год. 00 хв.30.06.2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Таким чином, карантин в Україні безперервно було встановлено з 12.03.2020 до 30.06.2023 року.
Поряд із цим, Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.
04 вересня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 № 4434-IX. Закон №4434 набрав чинності з 04.09.2025, саме із цієї дати відновлено обчислення строків позовної давності.
За таких обставин, звертаючись із вказаним позовом до суду з вимогою про стягнення заборгованості за період з 01 листопада 2021 року по 31 липня 2026 року, позивач не пропустив строки позовної давності, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування наслідків спливу строку позовної давності.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач взятих на себе зобов`язань, які передбачені договором, належним чином не виконала, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за житлово-комунальні послуги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, в силу вимог ч.2 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути понесені останнім судові витрати, які складаються із витрат по оплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн.
Керуючись ст. 509, 526, 610, 611 ЦК України, ст. 67, 68 ЖК України, ст. 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (ЄДРПОУ 32121458, місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд. 137) заборгованість за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за період з 01.11.2021 по 31.07.2026 у розмірі 40534 (сорок тисяч п`ятсот тридцять чотири) гривень 81 копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (ЄДРПОУ 32121458, місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд. 137) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Дата складення повного судового рішення - 13 жовтня 2026 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя Л.О. Варнавська