Справа № 607/17107/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2026 року м. Теребовля
Теребовлянський районний суд Тернопільської області
головуючого судді Марціцкої І.Б.
за участю секретаря Пазірович Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань м. Теребовля цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВИЙ КОЛЕКТОР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И В :
До Теребовлянського районного суду Тернопільської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВИЙ КОЛЕКТОР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 8291,70 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 04.12.2025 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №101947683, підписаний електронним підписом через одноразовий ідентифікатор. За кредитним договором ТОВ «Мілоан» надало ОСОБА_1 кредит зі сплатою відсотків за його користування. Приймаючи умови кредитного договору ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомлена із його змістом. На виконання умов кредитного договору ТОВ «Мілоан» було перераховано грошові кошти на рахунок відповідача. 26.06.2026 р. між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Новий Колектор» було укладено Договір факторингу № МТ-260626-1, за яким ТОВ «Мілоан» передає ТОВ «Новий Колектор» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Новий Колектор» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаним у реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників до такого Договору факторингу позивач набув права грошової вимоги до відповідача. Відповідачем не здійснювалась сплата заборгованості за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 8291,70 грн., яка складається з: 1992 грн. заборгованості за кредитом, 1115,70 грн. заборгованості за відсотками, 1184 грн. заборгованість за комісією, 4000 грн. штраф. На підставі викладеного просив суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Новий Колектор» заборгованість за кредитним договором на загальну суму 8291,70 грн., а також понесені судові витрати.
Ухвалою суду від 31 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак у позовних вимогах зазначено прохання розглядати справу за відсутності представника позивача, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася з невідомих суду причин, хоча про день та час розгляду справи була повідомлена належним чином, відзиву на позов не подала, про поважність причин неможливості прибуття його в судове засідання суд не повідомила.
Тому суд у відповідності до статті 280 ЦПК України, вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів та постановлення заочного рішення, оскільки щодо заочного вирішення справи не заперечує позивач.
У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, у відповідності до частини другої статті 247 ЦПК України, постановив здійснювати розгляд справи у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 04.12.2025 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису було укладено договір про надання споживчого кредиту №101947683, за умовами якого кредитор надав боржнику кредит у сумі 2000 грн. строком на 360 днів. За користування кредитом нараховуються проценти. Денна процентна ставка становить: 0.90 % за день. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 1375,45 відсотків річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 8482,20 грн. Комісія за надання кредиту становить 0,00 грн., яка нараховується за ставкою 0,0 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) ( за весь строк кредитування): 3256,00 грн., що нараховується за ставкою 7.40 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період, що встановлено Графіком платежів, який є додатком № 1 до договору.Кредитний договір був підписаний ОСОБА_1 за допомогою разового ідентифікатора 528612.
Таким чином суд дійшов висновку, що кредитний договір від 04.12.2025 року був підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, чим підтверджено його укладання сторонами такої угоди, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт позивача за допомогою логіну та пароля договір між сторонами не був би укладений, тому сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
В заяві про надання кредиту ОСОБА_1 зазначав номер банківської картки НОМЕР_1 .
Згідно листа платіжного доручення № 112773776 від 04.12.2025 року, грошові кошти в сумі 2000 грн. були зараховані на карту № НОМЕР_1 , призначення платежу: кошти згідно договору 101947683.
26.06.2026 р. між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Новий Колектор» було укладено Договір факторингу № МТ- 260626-1, за яким ТОВ «Мілоан» передає ТОВ «Новий Колектор» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Новий Колектор» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаним у реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників до такого Договору факторингу позивач набув права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 8291,70 грн., яка складається з: 1992 грн. заборгованості за кредитом, 1115,70 грн. заборгованості за відсотками, 1184 грн. заборгованість за комісією, 4000 грн. штраф.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що позивач набув права вимоги до відповідача за вказаним вище кредитним договором, за якими у відповідача наявна заборгованість.
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до правил ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1 ст. 207 ЦК України).
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі, що передбачено абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до абз. 1 ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно з правилами абз. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до приписів ч. 5 ст. 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та не розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст. ст. 1046-1053 ЦК України), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Так, згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).
З огляду на встановлені цивільним процесуальним кодексом загальні правила доказування, тобто відсутність заперечень до доказів відповідача, які б спростовували обставини та докази надані позивачем на підтвердження правомірності своїх вимог, а також відомості, що містяться в розрахунку заборгованості, суд приходить до переконная що вимоги про стягнення з відповідача в користь позивача 1992 грн. тіла кредиту та 1115,70 грн процентів слід задоволити.
Вимоги позивача про стягнення заборгованості за комісією та штрафом не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 06.11.2023 по справі №204/224/21 викладено правові висновки, що оскільки в кредитному договорі не зазначено та не надано доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг Кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які фінансовою установою встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
Також Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 вказав, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 140, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
У кредитному договорі позивач не зазначив та не надав доказів наявності переліку додаткових та супутніх послуг Кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням кредиту, які надаються відповідачу за які встановлена комісія за надання та обслуговування кредиту, тому, суд вважає, що положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію є нікчемними відповідно до частини першої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
При цьому, покликання позивача, що комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості, які зазначені у пункті 9 договору, суд не бере до уваги, оскільки такі послуги Кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, та відсутні докази, що вони взагалі надавалися.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення комісії, пов`язаної з наданням кредиту в розмірі 1184 грн не підлягає задоволенню.
Щодо штрафу у розмірі 4000 грн., то відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Цим пунктом установлено також, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача тільки 1992 грн. тіла кредиту та 1115,70 грн процентів, що разом дорівнює 3107,70 грн.
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд покладає судовий збір на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
8291,70 грн х 100 / 3107,70 грн = 37,47 % (розмір задоволених позовних вимог);
2 662,40 грн х 37,47 % = 998 грн (розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача).
Керуючись ст. ст. 141, 264, 265, 279, 280 ЦПК України,суд
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВИЙ КОЛЕКТОР" 3107,70 грн. за кредитним договором №101947683, з яких: 1992 грн. тіла кредиту та 1115,70 грн проценти.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВИЙ КОЛЕКТОР" судовий збір в розмірі 998 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте Теребовлянським районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР», код ЄДРПОУ: 43170298, адреса місцезнаходження: вулиця Алмазова Генерала, буд. 13, офіс 601, м. Київ, 01133.
Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Теребовлянського районного суду І.Б. Марціцка
Тернопільської області