Справа № 686/3700/25
Провадження № 2/686/134/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2026 рік м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у складі
головуючого судді Колієва С.А.
за участю
секретарів судового засідання Кучерук Н.В., Гуменного В., Мельничук О.С., Стасюк О.М.
представників позивача ОСОБА_1 , Ченаш М.О.
представників відповідачів Гришиної Т.А., ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_6 про стягнення безпідставно набутих коштів , -
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2025 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_6 в якому просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку на свою користь 435 618,38 доларів США з яких 425 000,00 доларів США як безпідставно збережених коштів та 19 618,38 доларів США - 3% річних, нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 18.03.2024 року він в присутності ОСОБА_6 передав ОСОБА_4 для ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі 225 000 доларів США. Передача вказаних коштів здійснювалася з метою укладення у майбутньому між ним та ОСОБА_5 договору купівлі-продажу нерухомого майна, за вимогою самого ОСОБА_5 щодо попередньої передачі коштів. Крім того, 02.04.2024 року він передав ОСОБА_5 кошти у сумі 50 000,00 доларів США, 16.04.2024 року кошти у сумі 50 000,00 доларів США та 07.06.2024 року кошти у сумі 100 000,00 доларів США. На момент передачі вказаних коштів він не перебував у жодних договірних стосунках ні з ОСОБА_4 , ні з ОСОБА_5 , а передача таких коштів відбувалася виключно на підставі довірливих відносин між сторонами.
Разом з цим, після отримання коштів на загальну суму 425 000,00 доларів США ОСОБА_5 відмовився від укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна та не повернув отримані кошти.
За таких обставин послався, що вищевказані кошти в сумі 425 000,00 доларів США знаходяться у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 без достатньої правової підстави, а тому в силу положень ст.ст. 1212. ЦК України підлягають поверненню. Крім того, оскільки вищевказані кошти були набуті відповідачами без достатньої правової підстави, останні зобов`язані повернути їх та сплатити 3% річних за порушення виконання грошового зобов`язання. Розмір 3% річних за період з 18.03.2024 року по 07.02.2025 рік становить 10 618,38 доларів США.
У поданому відзиві відповідач ОСОБА_5 позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на безпідставність позовних вимог. Поросив врахувати, що поданий ОСОБА_3 позов носить штучний характер та є завідомо безпідставним, а викладені у ньому обставини є неправдивим і такими що не відповідають фактичним відносинам, які склалися між сторонами справи. Зазначив, що жодних домовленостей (ні усних, ні письмових) між ним та ОСОБА_3 про укладення у майбутньому договорів купівлі-продажу нерухомого майна не існувало, та відповідно кошти для реалізації цих домовленостей ОСОБА_3 йому не передавалися. Посилання позивача на нібито передачу йому 02.04.2024 року коштів у сумі 50 000,00 доларів США, 16.04.2024 року - 50 000,00 доларів США та 07.06.2024 року - 100 000,00 доларів США є неправдивими та жодними доказами не підтверджено. Щодо складення розписки від 18.03.2024 року про передачу йому через ОСОБА_4 грошових коштів у сумі 225 000,00 доларів США зазначив, що після повномасштабного вторгнення військ рф в Україну він виїхав за кордон. Наприкінці лютого 2022 року він звернувся до ОСОБА_6 , оскільки був з ним знайомий та перебував у довірливих стосунках, з проханням забрати належні йому кошти у сумі 225 000,00 доларів США у ОСОБА_7 , який проживає у м. Черкаси та передати їх йому за кордон. Останній погодився це зробити та повідомив, що ці кошти забере ОСОБА_3 . На виконання цієї домовленості 02.03.2022 року ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_7 грошові кошти у сумі 225 000,00 доларів проте у подальшому ні ОСОБА_3 , ні ОСОБА_6 перестали виходити з ним на зв`язок. Він з ОСОБА_6 тривалий час переписувалися з приводу повернення цих коштів. Також у березні 2024 року йому стало відомо про те, що ОСОБА_6 , зловживаючи його довірою та діючи в супереч його інтересам, без погодження з ним на підставі наданої довіреності, подав заяви про виключення його із числа учасників ПП «Форвард» та ТОВ «Урбан Сіті», чим позбавив його корпоративних прав та завдав значних збитків. Після того як він звернувся до правоохоронних органів із відповідною заявою про вчинення щодо нього кримінального правопорушення ОСОБА_6 та ОСОБА_8 передали йому через ОСОБА_4 225 000,00 доларів США. Таким чином фактично відповідна розписка була складена ОСОБА_4 , як його довіреною особою, та посвідчувала факт повернення ОСОБА_3 та ОСОБА_6 належних йому коштів, які раніше передавалися ОСОБА_7 йому через ОСОБА_3 . Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, зазначив, що такі вимоги є безпідставними, оскільки жодних боргових зобов`язань перед ОСОБА_3 він не має. До того ж просив врахувати, що претензія позивача щодо повернення спірних коштів була сформована 04.02.2025 року, а з позовом останній звернувся вже 07.02.2025 року. При цьому жодних даних про отримання ним чи іншим співвідповідачем такої претензії не має, як і не має жодних даних того, що ОСОБА_3 з 18.03.2024 року вживав будь-які заходи щодо повернення спірних коштів.
У поданому відзиві відповідач ОСОБА_4 позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на його безпідставність. Зазначила, що вона є особистим помічником ОСОБА_9 та займається всіма його фінансовими питання, поки то перебуває за кордоном. 17.03.2024 року ОСОБА_9 попросив її зустрітися 18.03.2024 року із ОСОБА_6 , який мав передати для нього кошти у сумі 225 000,00 доларів США в рахунок погашення боргу. 18.03.2024 року у приміщенні «Sense Bank» вона зустрілася з ОСОБА_6 , який приїхав разом із ОСОБА_3 , та отримала від них кошти у сумі 225 000,00 доларів США. Після погодження із ОСОБА_5 вона написала розписку, яким засвідчила факт отримання від ОСОБА_6 та ОСОБА_3 для передачі ОСОБА_5 коштів у сумі 225 000,00 доларів США. У подальшому, за розпорядженням ОСОБА_5 вказані кошти повна поклала на рахунок ТОВ «Тандем Поділля». Таким чином кошти у сумі 225 000,00 доларів США, вона отримала 18.03.2024 року на прохання ОСОБА_5 та передала останньому, який у подальшому розпорядився ними на власний розсуд. Жодних договірних відносин із ОСОБА_3 та ОСОБА_6 вона не перебувала, у борг від ОСОБА_3 кошти у сумі 425 000,00 доларів США, зокрема 02.04.2024 року у сумі 50 000,00 доларів США, 16.04.2024 року - 50 000,00 доларів США та 07.06.2024 року - 100 000,00 доларів США не отримувала.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила його задовольнити. Надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Зазначила, що 18.03.2024 року ОСОБА_3 на виконання раніше досягнутих усних домовленостей щодо придбання нерухомого майна із ОСОБА_5 на вимогу останнього передав через ОСОБА_4 кошти у сумі 225 000,00 доларів США. Крім того, у подальшому на виконання таких домовленості він передав ще 200 000,00 доларів США, а саме ( 02.04.2024 року та 16.04.2024 року по 50 000,0 доларів США відповідно, а 07.06.2024 року ще 100 000,00 доларів США). У порушення досягнутих домовленостей угод про купівлі-продаж нерухомого майна між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладено не було та останній відмовляється повертати отримані кошти. Таким чином, відповідачами було безпідставно набуто та зберігається майно, а саме грошові кошти у сумі 425 000,00 доларів США, які підлягають повергненню. Крім того відповідачі зобов`язані також сплатити 3% річних за весь час безпідставного утримання цих грошових коштів.
Представник відповідача ОСОБА_5 адвокат Гришина Т.А. в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні. Надала пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позов. Крім того просила врахувати, що поданий ОСОБА_3 позов є штучним та є завідомо безпідставним, а викладені у ньому обставини є неправдивим і такими, що не відповідають фактичним відносинам, які склалися між сторонами. Жодних належних і допустимих доказів існування будь-яких домовленостей між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про укладення у майбутньому договорів купівлі-продажу нерухомого майна не було. Кошти, у сумі 225 000,00 доларів США та про які зазначено у розписці, складеній ОСОБА_4 18.03.2025 року, належали самому ОСОБА_5 , які перебували у володінні ОСОБА_6 та ОСОБА_3 . Посилання позивача на нібито передачу ним у квітні - червні 2024 року 200 000,00 доларів США є вигадкою та жодними доказами не підтверджено.
Відповідач ОСОБА_4 та її представник адвокат Мішутушкін О.В. позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні. Надали пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позов. Також відповідач ОСОБА_4 зазначила, що 18.03.2024 року вона дійсно, на прохання ОСОБА_5 , отримала від ОСОБА_6 та ОСОБА_3 кошти у сумі 225 000,00 доларів США. Як повідомив ОСОБА_5 , ці кошти належали йому та ОСОБА_6 і ОСОБА_3 мали їх йому віддати. У подальшому ці кошти за особистим розпорядженням ОСОБА_5 вона поклала на розрахунковий рахунок одного із належних останньому товариств. Жодних договірних відносин між нею та ОСОБА_3 не має та вона ніколи не отримувала від останнього кошти у борг.
Фактичні обставини встановлені судом.
18.03.2024 року ОСОБА_4 склала розписку про те, що вона для ОСОБА_5 отримала від ОСОБА_6 та ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 225 000,00 доларів США.
04.02.2025 року ОСОБА_3 направив ОСОБА_5 та ОСОБА_4 вимогу про повернення безпідставно набутих коштів. Зі змісту вказаної вимоги слідує, що 18.03.2024 року заявник передав ОСОБА_5 та ОСОБА_4 кошти у сумі 225 000,00 доларів США, 02.04.2024 року та 16.04.2024 року передав кошти у сумі по 50 000,00 доларів США відповідно та 07.06.2024 року ще 100 000,00 доларів США. Посилаючись на те, що жодних правочини між ним та ОСОБА_5 і ОСОБА_4 не укладалися, а усні домовленості не були остаточного погоджені у визначеній законодавством України формі, будь-яких підстав для утримання та збереження цих коштів не має. На підставі викладеного просив повернути протягом 3-х календарних днів з дня отримання цієї вимоги безпідставно збережені кошти у розмірі 425 000,00 доларів США та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 11 290,22 долари США.
Даних щодо отримання цих вимог ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в матеріалах справи відсутні.
10.12.2021 року між ОСОБА_10 , як продавцем, та ОСОБА_6 і ОСОБА_5 , як покупцями укладено три договори купівлі-продажу земельної ділянки, за якими ОСОБА_6 і ОСОБА_5 придбали у спільну власність у рівних частках (по 1/2 частці) земельні ділянки площею 6,5225 га (кадастровий номер [номер приховано]:03:005:0087), площею 5,9459 га (кадастровий номер [номер приховано]:03:005:0088) та площею 4,4423 га (кадастровий номер [номер приховано]:03:005:0090). Вказані договору посвідчені приватним нотаріусом Романішиним Я.О. та зареєстровані в реєстрі за №1858, №1859 та №1860 відповідно.
Рішенням учасника №7 ТОВ «Драйв Парк Хмельницький» від 11.08.2022 року вирішено збільшити статутний капітал товариства за рахунок додаткових вкладів учасника ОСОБА_11 та третіх осіб ОСОБА_6 і ОСОБА_5 ; прийнято до складу учасників товариства ОСОБА_5 і ОСОБА_6 .
13.12.2021 року ОСОБА_5 видав довіреність ОСОБА_6 якою уповноважив останнього користуватися усім його майном без права продажу. Вказана довіреність посвідчена приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк А.А. та зареєстрована у реєстрі за №9683.
29.01.2024 року ОСОБА_6 , діючи на підставі довіреності, посвідченої нотаріусом Оксанюк А.А. від 13.12.2021 р за №9683, оформив дві нотаріально посвідчені заяву від імені ОСОБА_5 , про вихід останнього із складу засновників ТОВ «Драйв Парк Хмельницький» і ТОВ «Урбан Стріт».
Допитаний в якості свідка ОСОБА_12 повідомив, що 01.03.2022 року до нього зателефонував ОСОБА_5 та попросив повернути належні йому кошти у сумі 225 000,00 доларів США, які перебували у нього на зберіганні. Оскільки у нього не було можливості виїхати за межі міста вони визначилися, що ці кошти ним будуть передані через ОСОБА_13 . 02.03.20222року з ним по телефону зв`язався ОСОБА_14 та він віддав ці кошти останньому.
Застосовані норми права та мотиви з яких виходить суд.
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Відповідно до положень ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною першою статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків - стаття 202 ЦК України.
У письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу (пункт 3 частина перша статті 205 ЦК України).
Приписами частини 1 ст.635 ЦК України визначено, що попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором; попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі; попередній договір щодо купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва або майбутнього об`єкта нерухомості підлягає нотаріальному посвідченню.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі - статті 655, 657 ЦК України.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України).
Передбачений статтею 1212 ЦК України вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав. Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом (стаття 1215 ЦК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що при визначенні того, чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суду у постановах від 04 серпня 2021 року у справі № 185/446/18 (провадження № 61-434 св 20), від 11 січня 2023 року у справі № 548/741/21 (провадження № 61-1022 св 22) та від 17.04.2024 року у справі №127/12240/22 (провадження № 61-18405св 23).
Частинами 1, 5 та 6 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, із матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_3 , знаючи що між ним та відповідачами ОСОБА_4 і ОСОБА_5 відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) із передачі коштів, спільно з ОСОБА_6 передали 18.03.2024 року ОСОБА_4 кошти у сумі 225 000,00 доларів США для ОСОБА_5 . У подальшому вказані кошти ОСОБА_4 передала у розпорядження ОСОБА_5 . Так як позивач не був зобов`язаний перераховувати вказані кошти внаслідок відсутності договірних відносин із відповідачами щодо створення спільного бізнесу, а також будь-яких інших зобов`язань, проте він здійснив передачу таких коштів добровільно і протягом тривалого часу (майже рік) не висував будь-яких претензій з цього приводу, його поведінка щодо вимоги повернення цих коштів є вочевидь суперечливою та недобросовісною.
Посилання позивача на те, що такі кошти ним передавалися на вимогу відповідача ОСОБА_5 з метою подальшого оформлення договору купівлі-продажу нерухомого майна, суд вважає безпідставними. Так, матеріали справи не містять і позивачем не надано суду, жодних належних і допустимих доказів (попередніх договорів, тощо), які б підтверджували факт існування домовленостей між ОСОБА_5 чи ОСОБА_4 про продаж у майбутньому будь-яких об`єктів нерухомого майна та відповідно обов`язок останнього оплатити їх вартість.
Отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення безпідставно набутих грошових коштів з відповідачів у розмірі 275 000,00 доларів США.
Посилання позивача ОСОБА_3 про те, що ним 12.04.2024 та 16 квітня 2024 року були передані відповідачам кошти у сумах по 50 000,00 доларів США відповідно, а 07.06.2024 року ще 100 000,00 доларів США (всього передано в цей період 200 000,00 доларів США) суд визнає неспроможними, оскільки жодних належних і допустимих доказів на підтвердження цим обставинам позивачем суду не надано і матеріали справи не містять.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що поданий ОСОБА_3 позов про стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 425 000,00 доларів США як безпідставно збереженого майна є безпідставним та задоволенню не підлягає.
Також, зважаючи на те, що позовна вимога про стягнення 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у сумі 10 618,38 доларів США, є по суті похідною вимогою від вимоги про повернення безпідставно збережених коштів у сумі 425 000,00 доларів США, у її задоволенні також слід відмовити.
Відповідно до частин першої, дев`ятої статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Оскільки за результатами розгляду поданого позивачем ОСОБА_3 позов слід залишити без задоволення вжиті судом заходи забезпечення такого позову у вигляді накладення арешту на належні відповідачам грошові кошти слід скасувати.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 81, 141, 223, 258-268, 280-282 ЦПК України, суд -
У Х В А Л И В:
У задоволенні позову відмовити.
Арешт, який був накладений відповідно до постанови Хмельницького апеляційного суду від 14.08.2025 року на грошові кошти в межах суми 435618,38 дол. США, що еквівалентно по курсу НБУ, встановленому на дату подання позовної заяви 18073675,90 грн., які належать ОСОБА_15 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та перебувають на всіх її рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах України скасувати.
Арешт, який був накладений відповідно до ухали Хмельницького міськрайонного суду від 21.02.2025 року на грошові кошти в межах суми 435618,38 дол. США, що еквівалентно по курсу НБУ, встановленому на дату подання позовної заяви 18073675,90 грн., які належать ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та перебувають на всіх його рахунках у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах України скасувати.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду шляхом подання в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідачі:
ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .
Третя особа: ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_4 .
Повний текст судового рішення виготовлено 16.10.2026 року.
Суддя: