Справа № 444/1367/26 Головуючий у 1 інстанції: Зеліско Р. Й.
Провадження № 22-ц/811/2919/26 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Копняк С. М.,
суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,
секретар судового засідання - Федчун Н. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на заочне рішення Жовківського районного суду Львівської області від 22 червня 2026 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
в березні 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" звернулося в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором .
Просили суд ухвалити рішення, яким:
1) стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" загальну суму заборгованості за Кредитним договором № 1388-9239 від 30.04.2024 року, в розмірі 147 500, 00 грн, з яких:
- прострочена заборгованість за кредитом - 29 500, 00 гривень;
- прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 118 000, 00 гривень;
2) стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" судові витрати у розмірі 2662, 40 гривень.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, вказували на те, що 30.04.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і фізичною особою, якою є ОСОБА_1 , за допомогою Веб-сайту (https://navse.in.ua/), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ "Укр Кредит Фінанс", в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів, і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1388-9239. Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 29 500, 00 грн.; строк кредитування - 300 днів; базовий період - 14 днів; комісія за видачу кредиту - 15, 00 % від суми кредиту; знижена % ставка - 1, 20 % в день; стандартна % ставка - 1, 50 % в день. Кредитним договором встановлено і строки кредитування, зокрема: відповідно до п. 4.9. Договору Строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит позичальнику: 300 (триста) календарних днів з моменту перерахування Кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 23.02.2025. Відповідно до п. 4.4. кредитного договору № 1388-9239 від 30.04.2024. Базовий період складає 14 (чотирнадцять) календарних днів. Відповідач всупереч умовам Кредитного договору та подоженням статтей 525, 526, 530, 536, 610, 612 ЦК України, порушив вищезазначені умови Кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем за кредитним договором навіть після спливу строку кредитування, встановленого умовами Кредитного договору. У цьому зв`язку просили позов задовольнити.
Заочним рішенням Жовківського районного суду Львівської області 22 червня 2026 року позов задоволено частково.
Вирішено:
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" загальну суму заборгованості за Кредитним договором № 1388-9239 від 30.04.2024, у розмірі 88 500,00 грн, з яких:
- прострочена заборгованість за кредитом - 29 500, 00 гривень;
- прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 59 000,00 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 597, 44 гривень.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду оскаржило товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», подавши в липні 2026 року апеляційну скаргу, в якій міститься прохання скасувати рішення Жовківського районного суду Львівської області 22 червня 2026 року та ухвалити нове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" загальну суму заборгованості за Кредитним договором № 1388-9239 від 30.04.2024 в розмірі 147 500, 00 гривень, з яких: - прострочена заборгованість за кредитом - 29 500, 00 гривень;
- прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 118 000, 00 гривень.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник покликається на те, що 30.04.2024 між ТОВ "Укр Кредит Фінанс" та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (https://navse.in.ua/), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ "Укр Кредит Фінанс" в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів, і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1388-9239. Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 29 500, 00 грн; строк кредитування - 300 днів; базовий період - 14 днів; комісія за видачу кредиту - 15, 00 % від суми кредиту; знижена % ставка - 1, 20 % в день; стандартна % ставка - 1, 50 % в день. Кредитним договором встановлено і строки кредитування, зокрема: відповідно до п. 4.9. Договору строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит позичальнику: 300 (триста) календарних днів з моменту перерахування Кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 23.02.2025. Відповідно до п. 4.4. кредитного договору № 1388-9239 від 30.04.2024 базовий період складає 14 (чотирнадцять) календарних днів.
Пунктом 1.1. Договору передбачено, що Базовий період сплати відсотків (далі- Базовий період) - проміжки часу впродовж строку дії Договору, в останні дні яких у Позичальника настає обов`язок сплати відсотків за користування Кредитом та комісії за видачу кредиту. Кількість днів у Базовому періоді вказана у розділі 4 цього Договору.
Звертає увагу суду, що базовий період - строк (період) протягом якого боржник (позичальник) буде сплачувати саме відсотки за користування кредитом (в даному випадку - 14 днів), який він сам обирає при заповненні заявки на отримання грошових коштів. А строк кредитування - строк на який видаються грошові кошти позичальнику, якими він може користуватися (в даному випадку - 300 днів). Пунктом 4.3. Договору передбачено, що плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування Кредитом та комісії за видачу Кредиту (якщо п. 4.7. цього Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту). Тип процентної ставки за користуванням Кредитом фіксована. Тип комісії одноразова комісія (нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту, якщо п. 4.7. цього Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту). Пунктом 4.7. Договору передбачено, що комісія за видачу кредиту становить 15, 00 % (п`ятнадцять цілих, нуль сотих відсотки(-ів)) від суми виданого Кредиту (якщо в цьому пункті Договору значення розміру комісії за видачу кредиту вказано 0 % (нуль відсотків), вказане означає, що комісія за видачу Кредиту є відсутньою). Тобто, комісія за видачу кредиту є одноразовою, та не застосовувалась як санкція до відповідача за невиконання зобов`язань.
Згідно п. 4.6. та 10.2. Кредитного договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 1, 50 % (три цілих, нуль сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування Кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання позичальником права користування Кредитом за Зниженою ставкою). Знижена процентна ставка становить 1, 20 % за кожен день користування Кредитом, яка надається Кредитодавцем виключно як знижка на користування Кредитом та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов Договору. Відповідно до п. 2.3. Кредитного договору для мінімізації загальних витрат позичальника за Кредитом Кредитодавець рекомендує позичальнику здійснити повне погашення Кредиту протягом перших 140 (ста сорока) днів з дати отримання Кредиту ануїтетними платежами згідно наступного рекомендованого графіку оплат: № Граничний термін платежу 1. 13.05.2024 2. 27.05.2024 3. 10.06.2024 4. 24.06.2024 5. 08.07.2024 6. 22.07.2024 7. 05.08.2024 8. 19.08.2024 9. 02.09.2024 10.16.09.2024.
В свою чергу, згідно до наданого разом з позовною заявою розрахунком заборгованості за договором 1388-9239 від 30.04.2024, станом на 17.02.2026 року, ТОВ "Укр Кредит Фінанс" здійснювало лише нарахування по процентам за користування кредитом (згідно п. 4.6. та 10.2. кредитного договору) в строк договору (згідно п. 4.9. Договору), що погоджений між сторонами.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що позивач не нараховував відповідачу жодних процентів за несвоєчасне повернення отриманого кредиту в силу положень статті 625 ЦК України, пеню, штраф або інших платежів за невиконання/неналежне виконання умов Кредитного договору.
Зауважує, що Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту укладання договору. Так, відповідно до п. 6.9. Договору, зазначено що Позичальник має право протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня укладення Договору відмовитися від Договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів , про що зобов`язаний повідомити Кредитодавця до закінчення вказаних 14 (чотирнадцяти) календарних днів шляхом направлення відповідного повідомлення у письмовій формі на адресу Кредитодавця. Проте, ОСОБА_1 правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладення кредитного договору протягом чотирнадцяти днів не скористався та продовжував користуватись кредитом на погоджених між сторонами умовах. Отже, вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому статтею 627 ЦК України.
З наведеного вбачається, що позивач має законне право на нарахування процентів (згідно п. 4.6. та 10.2. кредитного договору) протягом строку договору, що визначені в п. 4.9. кредитного договору.
Окрім того, відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ТОВ "Укр Кредит Фінанс", Товариством не здійснюється будь-яких нарахувань (штраф, пеня) за порушення умов договору, а відтак і відсутні порушення норм закону, що визначені в пункті 5 частини третьої статті 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» .
Згідно наданого розрахунку заборгованості, Товариство здійснює лише нарахування по процентам (згідно п. 4.6. та 10.2. Договору) за користування кредитом в строк договору (згідно п. 4.12. Договору), що погоджений між сторонами. Таким чином, проценти за користування кредитом визначено відповідно до статтей 1048, 1054, 10561 ЦК України та не є компенсацією у разі невиконання зобов`язань за договором в розумінні пункту 5 частини третьої статті 18 ЗУ «Про захист прав споживачів».
Наведене свідчить, що судом першої інстанції помилково ототожнено проценти за користування кредитом (правове регулювання яких передбачене відповідно статтями 1048,1056-1 ЦК України), що нараховуються протягом строку договору (п. 4.9. Договору) з неустойкою (пенею) у разі невиконання (порушення, прострочення) зобов`язань боржником за договором. Наголошує на тому, що відповідач взяв на себе зобов`язання та не виконав їх належним чином. Проценти визначені у договорі жодним чином не суперечать вимогам законодавства. Відповідач був ознайомлений з усіма умовами договору та погодився із ними.
Позивачем дотримано нових правил роботи банків та небанківських фінансових установ, зокрема тих, що надають послуги з кредитування, викладених у Законі України № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», такі не передбачають скасування відсотків за користування кредитними коштами згідно договору. Таке нарахування є правомірним з боку кредитора.
Жодних штрафних санкцій, в тому числі неустойки відповідачу за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором не нараховувалось, а нарахування відсотків відбувалось у відповідності до умов договору, що погоджені між сторонами. Отже, суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Таким чином, судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неповністю з`ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права, так як наслідок скасоване законне право позивача на отримання процентів за користування відповідачем кредитними коштами.
Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Учасники справи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що підтверджується матеріалами справи.
Якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Такий висновок узгоджується з постановами Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року в справі № 757/61314/18-ц, від 17 липня 2024 року в справі № 182/3021/21, від 25 червня 2024 року в справі № 496/5051/19 та ін.
Враховуючи, що сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, не з`явились в судове засідання суду апеляційної інстанції, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, з метою дотримання основних засад цивільного судочинства, зокрема і розумних строків розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу по суті без участі сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково. До такого висновку колегія суддів дійшла з огляду на таке.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Частина третя статті 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина перша статті 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконав, що є підставою для стягнення такої заборгованості на користь позивача. Разом з тим, суд вказав, що відповідно до Закону України «Про споживче кредитування», загальна сума, яку позичальник зобов`язаний повернути за споживчим кредитом, не може перевищувати подвійну суму отриманого кредиту та дійшов висновку, що на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за процентами в розмірі 59 000, 00 грн.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини другої статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до частин першої та третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини третьої статті 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частини четверта та п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Відповідно до частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями статті 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Судом встановлено, що 30.04.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які в процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1388-9239 продукту «На все».
Вказаний кредитний договір підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем С9958) відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п. 3.1, цей договір укладається сторонами у вигляді електронного договору в розумінні Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно з п. 2.2 договору, кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника, шляхом надання позичальнику кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором.
Відповідно до умов кредитного договору (п. 4.1), розмір кредитного ліміту, тобто загальний розмір кредиту становить 29 500, 00 грн, дата надання/видачі кредиту - 30.04.2024.
Згідно з п. 4.3 кредитного договору, плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту; тип процентної ставки за користування кредитом - фіксована.
Пунктом 4.9 кредитного договору визначено, що строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику, - 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику; дата повернення (виплати) кредиту - 23.02.2025; строк дії договору є рівним строку кредитування.
Пунктом 4.4 кредитного договору визначено, що базовий період складає 14 (чотирнадцять) календарних днів. Перебіг першого базового періоду починається з дати надання/видачі кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого базового періоду. Перебіг кожного наступного базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього базового періоду. Перебіг останнього базового періоду закінчується в останній день строку дії цього договору.
Згідно з п. 4.5 кредитного договору, сплату процентів за користування кредитом позичальник зобов`язаний здійснювати не пізніше останнього дня кожного базового періоду.
Пунктом 4.6 договору передбачено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту за наступною ставкою: стандартна процентна ставка 1, 50 % за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання права користування кредитом за промо-ставкою та/або зниженою, та/або пільговою ставкою).
Згідно з п.п. 4.10, 4.11 договору, реальна процентна ставка на дату укладення договору складає 27 138, 17 % орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає 152 339, 29 грн. та включає в себе: суму кредиту, комісію за видачу кредиту та проценти за користування кредитом.
Відповідно до п. 5.1 договору, позичальник зобов`язується повертати кредитодавцю отриманий кредит в останні дні останніх 8 базових періодів строку кредитування згідно графіку платежів за договором, шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок кредитодавця у порядку, визначеному у Правилах. Кредит вважається повернутим кредитодавцю з моменту зарахування суми грошових коштів у повному розмірі виданого кредиту на банківський рахунок кредитодавця.
У п. 11.1 зазначено, що цей договір та Правила разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови договору та надання кредиту. Укладаючи цей договір, позичальник підтверджує, що попередньо уважно ознайомився з Правилами на веб-сайті кредитодавця, повністю розуміє всі їх умови, зобов`язується та погоджується неухильно дотримуватись договору, а тому добровільно та свідомо укладає договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним.
Пунктом 11.3.1 договору передбачено, що позичальник підтверджує, що до укладення договору уважно ознайомився з текстом цього договору та Правилами, а також отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема частиною другою статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та статтями 9, 25 Закону України «Про споживче кредитування», на веб-сайті кредитодавця, що забезпечує вірне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.
ТОВ «Укр Кредит Фінанс» здійснив перерахування коштів ОСОБА_1 30.04.2024 у розмірі 29 500, 00 грн відповідно до умов кредитного договору, що підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту № 1388-9239 від 30.04.2024.
Пунктом 8.5. кредитного договору передбачено, що у разі прострочення позичальником сплати процентів за користування кредитом та/або комісії за видачу кредиту (якщо п. 4.7 договору передбачає сплату комісії за видачу кредиту) на строк понад один календарний місяць, кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення кредиту в повному обсязі та сплати процентів за весь строк фактичного користування кредитом, а також у повному розмірі комісії за видачу кредиту (якщо п. 4.7. договору передбачає сплату комісії за видачу кредиту).
Разом з договором про відкриття кредитної лінії № 1388-9239 від 30.04.2024 ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором підписано паспорт споживчого кредиту, в якому визначено, зокрема, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, станом на 17.02.2026 загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем становить 165436, 00 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 29 500, 00 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 131 511, 00 грн, прострочена заборгованість за комісією - 4 425, 00 грн.
Разом з тим, кредитодавцем ТОВ «Укр Кредит Фінанс» прийнято рішення про можливість застосування до позичальника ОСОБА_1 . Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами та комісією в сумі 17 936, 00 грн, за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 147 500, 00 грн. Відтак, позивач просить стягнути з відповідача лише частину заборгованості за кредитним договором у розмірі 147 500, 00 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 29 500, 00 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 118 000, 00 грн.
Встановивши вказані обставини та враховуючи, що між сторонами у справі виникли кредитні правовідносини, відповідач отримав кредитні кошти, але в порядку та на умовах договору їх не повернув, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за кредитним договором.
Разом з тим, зменшуючи розмір процентів, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача до 59 000, 00 грн, суд першої інстанції дійшов висновку, що нарахування відсотків, що перевищують подвійну суму тіла кредиту суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування».
Проте, такі висновки суду першої інстанції зроблені з порушенням норм матеріального права, враховуючи наступне.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, за користування кредитними коштами проценти нараховувалися за зниженою процентною ставкою 1, 20 %. в день з 30.04.2024 по 13.05.2024, в подальшому, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не дотримувався графіку платежів, з 14.05.2024 проценти нараховувалися за стандартною процентною ставкою 1, 50 % в день.
Колегія суддів не погоджується із зазначеним позивачем в позовній заяві розрахунком заборгованості по процентах з огляду на таке.
Відповідно до частини пятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності з 24 грудня 2023 року.
Положення частини пятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки вводяться в дію поетапно.
Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2, 5 %; протягом наступних 120 днів - 1, 5 %.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Оскільки кредитний договір № 1388-9239 від 30.04.2024 укладено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» та строк його дії продовжувався до 23.02.2025, відтак положення цього Закону застосовуються до цього договору, на підставі якого з відповідача стягується заборгованість.
Аналіз зазначеного у позовній заяві розрахунку заборгованості свідчить про те, що проценти за користування кредитними коштами нараховано в межах строку дії кредитного договору та за процентною ставкою, визначеною п. 4.6 договору.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з розрахунком заборгованості за процентами за користування кредитними коштами, оскільки в період з 21 серпня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 1 %.
Отже заборгованість ОСОБА_1 за процентами за користування кредитними коштами складається із нарахованих відсотків з 30.04.2024 до 13.05.2024 в розмірі 1, 20 %, з 14.05.2024 по 20.08.2024 в розмірі по 1, 50 %, а з 21.08.2024 по 23.02.2025 в розмірі по 1 %, що відповідно становить: (29500, 00 х 1, 20 % :100 х 14 днів = 4 956, 00 грн) + (29 500, 00 х 1, 50 % :100 х 99 днів = 43 807, 50 грн) + (29 500, 00 х 1 % :100 х 187 днів = 55 165, 00 грн), а всього 103 928, 50 грн.
Оскільки заборгованість по тілу кредиту становить 29 500, 00 грн, заборгованість за процентами становить 103 928, 50 грн, а відтак загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 133 428, 50 грн.
Згідно статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Сторона відповідача не спростувала вимоги позивача та надані ним докази.
У постанові Верховного Суду від 07.02.2022 у справі 758/2575/17 зазначено, що відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 нього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Пунктами 1 та 2 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За приписами частини другої статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів вважає, що оскільки висновки, викладені в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту є вірними, то у цій частині рішення суду необхідно залишити без змін.
А оскільки висновки суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом не відповідають обставинам справи та нормам матеріального права, то у цій частині таке необхідно скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення цих позовних вимог на суму 103 928, 50 грн.
Заборгованість по тілу кредиту становить 29 500, 00 грн, заборгованість за процентами становить 103 928, 50 грн, а відтак загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем становить 133 428, 50 грн. Позовні вимоги про стягнення заборгованості у такому розмірі є підставними, що судом першої інстанції помилково було не враховано.
Частина тринадцята статті 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У зв`язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та стягнення на його користь заборгованості в розмірі 133 428, 50 грн, то на підставі частини тринадцятої статті 141 ЦПК України розмір судових витрат, які підлягають стягненню за розгляд справи судом першої інстанції, необхідно змінити та стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 2 408, 40 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції, що пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
А відтак, абзаци другий - п`ятий резолютивної частини рішення суду першої інстанції необхідно викласти в новій редакції.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», з відповідача на його користь підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції у розмірі 3 612, 60 грн.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд
УХВАЛИВ:
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» задовольнити частково.
Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 22 червня 2026 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення цих позовних вимог.
В решті рішення суду залишити без змін.
Викласти абзаци другий-п`ятий резолютивної частини рішення у такій редакції:
«Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» загальну суму заборгованості за кредитним договором № 1388-9239 від 30.04.2024 в розмірі 133 428, 50 гривень, з яких:
- прострочена заборгованість за кредитом - 29 500,00 гривень;
- прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 103 928, 50 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції у розмірі 2 408, 40 гривень.».
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 3 612, 60 гривень судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено 08 жовтня 2026 року.
Головуючий С. М. Копняк
Судді: С. М. Бойко
А. В. Ніткевич