ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 608/1845/26 Головуючий у 1-й інстанції Яковець Н.В.
Провадження № 22-ц/817/1188/26 Доповідач - Хома М.В.
Категорія -
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 жовтня 2026 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючої - Хома М.В.
суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" на рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 08 липня 2026 року, ухвалене суддею Яковець Н.В. у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ВСТАНОВИВ:
У червні 2026 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 26 серпня 2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua) укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1592-9755, який разом з Правилами відкриття кредитної лінії, Паспортом споживчого кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким відповідач був попередньо ознайомлений.
Відповідно до умов договору ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у розмірі 11000 гривень на таких умовах: строк кредитування 365 днів, базовий період - 21 днів, знижена процентна ставка - 1,00 % в день, стандартна процентна ставка 1,00 % в день, комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту.
Крім того, додатковою угодою № 1 від 26 вересня 2025 року кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 5500 грн.
Однак, унаслідок неналежного виконання кредитних зобов`язань у відповідача виникла заборгованість, яка станом на 05.05.2026 року становить 7857,95 грн, з яких: 3666,18 гривень - прострочена заборгованість за кредитом; 4191,77 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, яку позивач просив стягнути з відповідача.
Рішенням Чортківського районного суду від 08 липня 2026 року у задоволенні позову ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
В апеляційній скарзі ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» просить скасувати рішення Чортківського районного суду від 08 липня 2026 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та безпідставно дійшов висновку про відсутність у відповідача заборгованості.
Скаржник вказує, що наданий ним розрахунок заборгованості є належним, детальним та узгоджується з умовами кредитного договору, а здійснені ОСОБА_1 платежі правомірно зараховувалися на погашення договірних процентів, процентів, нарахованих відповідно до пункту 8.2 договору на підставі статті 625 ЦК України, комісії та основного боргу.
Позивач наполягає на правомірності одноразової комісії за видачу кредиту, зазначаючи, що вона є складовою плати за надання кредиту, а не штрафною санкцією, а також вважає правомірним нарахування процентів за статтею 625 ЦК України як способу захисту майнового права кредитора.
За розрахунком скаржника, після здійснених відповідачем платежів станом на 05.05.2026 року залишилась заборгованість у розмірі 7857,95 грн, з яких 3 666,18 грн - основний борг та 4191,77 грн - проценти за користування кредитом.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Обставини справи.
26 серпня 2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем ОСОБА_1 укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1592-9755, за умовами якого відповідачу було надано кредит в сумі 11000 гривень.
Вказаний кредитний договір укладений з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи - веб-сайту ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (кредитодавця), в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле.
Відповідно до умов кредитного договору, кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 11000 гривень; строк кредитування 365 днів, базовий період - 21 днів, знижена процентна ставка - 1,00 % в день, стандартна процентна ставка 1,00 % в день, комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту.
Згідно п. 4.11 Договору передбачена комісія за видачу кредиту, яка становить 15.00 % (п`ятнадцять цілих, нуль сотих відсотки(-ів)) від суми виданого Кредиту (якщо в цьому пункті Договору значення розміру комісії за видачу Кредиту вказано 0% (нуль відсотків), вказане означає, що комісія за видачу Кредиту є відсутньою). Нарахування комісії за видачу кредиту здійснюється на суму виданого за цим Договором Кредиту у день видачі Кредиту.
Пунктом 8.2 договору викладено, що у разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування Кредитом та/або Комісії за видачу Кредиту (якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту) та/або Комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього Договору передбачають сплату комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів) та/або суми Кредиту у визначені цим Договором терміни, Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 401500 (чотириста однієї тисячі п`ятсот) процентів річних від суми заборгованості в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України.
Проценти річних нараховуються за кожен день прострочення на суму заборгованості, що включає прострочені проценти за користування Кредитом та/або суму простроченої Комісії за видачу Кредиту (якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту), та/або Комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього Договору передбачають сплату комісії за видачу у Кредит додаткових грошових коштів) та/або суму неповернутого Кредиту, та не нараховуються на раніше нараховані проценти на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.
При цьому проценти річних нараховуються на суму заборгованості за кожен день прострочення у сумі, що не перевищує 2 (два) відсотки від неповернутої Позичальником суми Кредиту.
Кредитодавець не нараховує проценти річних відповідно до цього пункту Договору на суму заборгованості, яка є меншою ніж 100 (сто) гривень 00 копійок.
Сукупна сума нарахованих процентів річних на підставі цього пункту Договору та інших платежів, що підлягають сплаті Позичальником за порушення виконання зобов`язань на підставі Договору, не може перевищувати половини суми Кредиту, одержаної Позичальником від Кредитодавця за цим Договором, з урахуванням додаткових грошових коштів, одержаних Позичальником від Кредитодавця на підставі укладених додаткових угод до цього Договору, і не може бути збільшена за домовленістю Сторін».
Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору.
Також Додатковою угодою № 1 від 26.09.2025 до Договору про відкриття кредитної лінії № 1592-9755 від 26.08.2025 Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 5500 гривень.
Згідно довідки від 06.05.2026 № 403942-1663573775-06052026 вбачається інформація про успішне здійснення платіжної операції згідно договору № 1592-9755 від 26.08.2025 року ТОВ «ФК «Контрактовий дім», із зазначенням реквізитів такої операції, а саме: ПІБ ОСОБА_1 , номеру картки НОМЕР_1 , суми переказу 11000 грн., номера транзакції, дати та часу проведення операції, а також статусу операції «виконано».
Також згідно довідки про перерахування суми кредиту вбачається видача коштів за кредитним договором № 1592-9755 від 26.08.2025 в сумі 11000 грн 26.08.2025 та 5500 грн 26.09.2025 на картку № НОМЕР_1 .
Номер платіжної картки, на яку перераховано кошти, повністю збігається з номером картки, зазначеним відповідачем при укладенні кредитного договору.
Пунктом 2.6 Додаткової угоди до Договору про відкриття кредитної лінії № 1592-9755 також передбачено сплату комісії за видачу додаткових грошових коштів у розмірі 15,00 % від суми додаткових грошових коштів, які нараховуються у день видачі кредиту.
Як вбачається із наданого позивачем розрахунку заборгованості кредитодавцем було нараховано 26.08.2025 комісію у розмірі 1650 грн. (15 % від суми кредиту 11 000 грн.). Також 26.09.2025 кредитодавцем було нараховано комісію у розмірі 825 грн. (15 % від суми наданого кредиту 5500 гривень) згідно Додаткової угоди до Договору.
Крім того, із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що за кредитним договором № 1592-9755 від 26 серпня 2025 року ОСОБА_1 було надано кредитні кошти в загальному розмірі 16 500 грн, з яких 11 000 грн - 26 серпня 2025 року та 5 500 грн - 26 вересня 2025 року.
За період користування кредитом позивачем нараховано 19203,95 грн договірних процентів, 8 250 грн процентів відповідно до статті 625 ЦК України та 2 475 грн комісії за видачу кредиту.
Відповідачем здійснено чотири платежі: 16 вересня 2025 року - 6 490 грн, 08 жовтня 2025 року - 4 100 грн, 01 листопада 2025 року - 6 981 грн та 30 грудня 2025 року - 21 000 грн, загалом на суму 38 571 грн.
При цьому частину сплачених коштів позивач зарахував у рахунок погашення комісії за видачу кредиту та процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.
Згідно з розрахунком позивача, станом на 05 травня 2026 року залишок заборгованості становить 7 857,95 грн, з яких 3 666,18 грн - основний борг та 4 191,77 грн - договірні проценти. Заборгованість за комісією та процентами, нарахованими відповідно до статті 625 ЦК України, у розрахунку відсутня, оскільки зазначені нарахування погашені за рахунок внесених відповідачем коштів.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.
Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.
Відповідно до ч. 5 ст 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.
Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.
Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202, затвердженим Верховною Радою України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому, строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, який діє і на даний час.
Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX та набрав чинності 17.03.2022, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної у ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Верховний Суд у постановах від 06.09.2023 у справі 910/8349/22 та від 18.10.2023 у справі 706/68/23, вже робив висновки щодо застосування цього положення ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що дія пункту 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України розповсюджується, зокрема, на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) та на кредитний договір. Тлумачення цього пункту свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється (а) від відповідальності, визначеної у ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що передбачені кредитним договором та додатковою угодою умови щодо сплати комісії за видачу кредиту в розмірі 15 % від суми наданих коштів є нікчемними, оскільки така комісія встановлена за дії, які кредитодавець зобов`язаний вчинити на виконання кредитного договору, та не передбачає надання позичальнику будь-яких додаткових чи супутніх послуг. Здійснивши перерахунок заборгованості без урахування нарахованої комісії в загальному розмірі 2 475 грн та врахувавши здійснені відповідачем платежі на загальну суму 38 571 грн, суд дійшов висновку, що сплачених ОСОБА_1 коштів було достатньо для повного погашення основної суми кредиту та процентів за користування ним станом на 30 грудня 2025 року, а тому підстави для стягнення заявленої позивачем заборгованості в розмірі 7 857,95 грн відсутні.
З таким висновком суду слід погодитися, оскільки він відповідає вимогам закону та ґрунтується на матеріалах справи.
Так, із матеріалів справи та наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що за кредитним договором від 26 серпня 2025 року та додатковою угодою від 26 вересня 2025 року ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в загальному розмірі 16 500 грн. За період користування кредитом позивачем нараховано 19 203,95 грн договірних процентів, 8 250 грн процентів відповідно до статті 625 ЦК України та 2 475 грн комісії за видачу кредиту. Водночас відповідачем здійснено чотири платежі на загальну суму 38 571 грн, частину яких кредитодавець зарахував на погашення комісії та процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.
Однак, як правильно встановив суд першої інстанції, передбачена пунктом 4.11 кредитного договору та пунктом 2.6 додаткової угоди комісія в розмірі 15 % від суми виданих кредитних коштів фактично є платою за виконання кредитодавцем власного обов`язку з надання кредиту, а не за будь-які додаткові чи супутні послуги, що надаються позичальнику.
Тому суд обґрунтовано визнав відповідні умови договору нікчемними та виключив із розрахунку заборгованості нараховану комісію в загальному розмірі 2 475 грн.
Крім того, колегія суддів акцентує увагу, що позивачем безпідставно здійснювалося нарахування процентів відповідно до статті 625 ЦК України в загальному розмірі 8 250 грн, оскільки такі нарахування проведено під час дії воєнного стану, коли відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу.
Відтак спрямування внесених відповідачем коштів на погашення зазначених процентів не може вважатися правомірним.
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано не погодився із наданим позивачем порядком зарахування платежів та здійснив перерахунок заборгованості з урахуванням фактичного залишку основної суми кредиту після кожного здійсненого відповідачем платежу.
Зокрема, судом правильно встановлено, що після сплати відповідачем 16 вересня 2025 року 6 490 грн залишок основного боргу становив 6 930 грн, а не 8 800 грн, як зазначено у розрахунку позивача. Після отримання 26 вересня 2025 року додаткових 5 500 грн та здійснення наступного платежу 08 жовтня 2025 року в розмірі 4 100 грн залишок кредиту зменшився до 10 569,60 грн, а після платежу 01 листопада 2025 року в розмірі 6 981 грн - до 6 125,40 грн.
Таким чином, з урахуванням залишку основного боргу та нарахованих на нього договірних процентів станом на 30 грудня 2025 року здійсненого відповідачем цього дня платежу в розмірі 21 000 грн було достатньо для повного погашення кредитної заборгованості.
Отже, суд першої інстанції, належним чином оцінивши умови кредитного договору, розрахунок заборгованості та відомості про здійснені відповідачем платежі, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у ОСОБА_1 непогашеної заборгованості за кредитним договором та правомірно відмовив у задоволенні позову ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС».
Доводи апеляційної скарги про правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості та правомірність зарахування внесених відповідачем коштів на погашення договірних процентів, процентів за статтею 625 ЦК України, комісії та основного боргу є необґрунтованими.
Колегія суддів зазначає, що відповідність розрахунку умовам кредитного договору сама по собі не свідчить про його правильність, оскільки порядок нарахування платежів та їх погашення має відповідати вимогам чинного законодавства.
Як убачається з розрахунку заборгованості, позивач із внесених ОСОБА_1 коштів у загальному розмірі 38 571 грн зарахував 2 475 грн на погашення комісії за видачу кредиту та 8 250 грн на погашення процентів, нарахованих відповідно до пункту 8.2 договору на підставі статті 625 ЦК України.
Проте, суд першої інстанції правильно встановив, що комісія за видачу кредиту є платою за виконання кредитодавцем власного договірного обов`язку, а не за надання позичальнику окремих додаткових чи супутніх послуг, у зв`язку із чим обґрунтовано виключив зазначену комісію з розрахунку заборгованості.
Щодо процентів, нарахованих відповідно до пункту 8.2 кредитного договору, колегія суддів звертає увагу на те, що за своєю правовою природою вони є відповідальністю позичальника за прострочення виконання грошового зобов`язання, передбаченою частиною другою статті 625 ЦК України, а не платою за правомірне користування кредитними коштами.
Водночас пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено спеціальне правове регулювання, відповідно до якого в період дії воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором. Зазначене звільнення поширюється і на випадки, коли договором установлено інший, ніж три проценти річних, розмір відповідальності за прострочення.
Отже, передбачене пунктом 8.2 договору нарахування процентів за статтею 625 ЦК України, здійснене протягом дії воєнного стану, не створювало для відповідача обов`язку щодо їх сплати. Тому та обставина, що станом на 05 травня 2026 року заборгованість за такими процентами в розрахунку позивача становить 0 грн, не свідчить про правомірність їх нарахування, оскільки фактично 8 250 грн були погашені за рахунок коштів, внесених відповідачем на виконання кредитного зобов`язання.
Таким чином, позивач неправомірно спрямовував частину отриманих від відповідача платежів на погашення сум, обов`язок зі сплати яких у позичальника був відсутній, унаслідок чого неправильно визначав залишок основного боргу та продовжував нараховувати договірні проценти на завищену суму кредитної заборгованості.
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв розрахунок позивача та здійснив перерахунок заборгованості з урахуванням фактично сплачених відповідачем коштів і належної черговості погашення кредитних зобов`язань, дійшовши правильного висновку про повне погашення заборгованості станом на 30 грудня 2025 року.
Відтак наведені доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги про правомірність встановлення одноразової комісії за видачу кредиту в розмірі 15 % від суми наданих кредитних коштів, з посиланням на те, що така комісія є складовою плати за надання кредиту, має разовий характер, не є штрафною санкцією та погоджена сторонами під час укладення кредитного договору, є необґрунтованими, оскільки сам по собі разовий характер комісії та її погодження сторонами не свідчать про правомірність відповідної умови договору і не спростовують висновку суду першої інстанції про те, що така комісія встановлена за виконання кредитодавцем власного обов`язку з надання кредитних коштів, а не за надання позичальнику окремої додаткової чи супутньої послуги.
Наданий позивачем контррозрахунок заборгованості є необґрунтованим та не спростовує правильності здійсненого судом першої інстанції перерахунку, оскільки ґрунтується на тому самому порядку зарахування платежів, який суперечить вимогам законодавства.
Так, із розрахунку позивача вбачається, що за кредитним договором відповідачу було надано 16 500 грн кредитних коштів, а протягом строку користування кредитом ним здійснено платежі на загальну суму 38 571 грн. Однак із зазначеної суми кредитодавець зарахував на погашення основного боргу лише 12 833,82 грн, на погашення договірних процентів - 15 012,18 грн, на погашення процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, - 8 250 грн, а на погашення комісії за видачу кредиту - 2 475 грн.
Таким чином, із фактично сплачених відповідачем коштів 10 725 грн позивач спрямував на погашення платежів, правові підстави для стягнення яких відсутні. Зокрема, 8 250 грн було зараховано на погашення процентів за статтею 625 ЦК України, від відповідальності за сплату яких позичальник звільнений відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а 2 475 грн - на погашення комісії за видачу кредиту, умови про сплату якої суд першої інстанції обґрунтовано визнав нікчемними.
Внаслідок такого розподілу платежів позивач не врахував належним чином погашення основної суми кредиту, що призвело до штучного збереження залишку основного боргу та подальшого нарахування на нього договірних процентів. Саме тому зазначена в контррозрахунку заборгованість у розмірі 7 857,95 грн, з яких 3 666,18 грн - основний борг та 4 191,77 грн - проценти за користування кредитом, є наслідком неправильного зарахування раніше внесених відповідачем коштів, а не підтвердженням фактичної наявності непогашеного кредитного зобов`язання.
Натомість суд першої інстанції, виключивши з розрахунку неправомірно нараховані платежі та врахувавши встановлену статтею 19 Закону України «Про споживче кредитування» черговість погашення вимог кредитодавця, здійснив послідовний перерахунок заборгованості після кожного платежу відповідача, визначивши фактичний залишок основного боргу, на який могли нараховуватися договірні проценти.
За результатами такого перерахунку встановлено, що здійсненого відповідачем 30 грудня 2025 року платежу в розмірі 21 000 грн було достатньо для повного погашення залишку основного боргу та нарахованих на нього договірних процентів.
Отже, наведений скаржником контррозрахунок не враховує правових наслідків нікчемності умов договору про комісію та встановленого законом звільнення позичальника від відповідальності за статтею 625 ЦК України, а тому не є належним спростуванням висновку суду першої інстанції про відсутність заборгованості за кредитним договором станом на 05 травня 2026 року.
Суд першої інстанції надав належну правову оцінку всім поданим позивачем доказам, тому доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з такою оцінкою та не спростовують правильності встановлених судом обставин.
Інші доводи апеляційної скарги не містять обставин, які б свідчили про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, а тому не дають підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог є законними і обґрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 367, 375, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" - залишити без задоволення.
Рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 08 липня 2026 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і не підлягає оскарженню у касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 15 жовтня 2026 року.
Головуюча Хома М.В.
Судді Гірський Б.О.
Костів О.З.