ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 607/15496/25 Головуючий у 1-й інстанції Якімець Т.І.
Провадження № 22-ц/817/1193/26 Доповідач - Хома М.В.
Категорія -
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 жовтня 2026 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючої - Хома М.В.
суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 травня 2026 року, ухвалене суддею Якімцем Т.І., повний текст якого складено 27 травня 2026 року у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИВ:
У липні 2025 року ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з вказаним позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №30.11.2024-100002069 від 30 листопада 2024 року у розмірі 18942,10 грн, з яких: 7625,43 грн - заборгованість за основним зобов`язанням, 7476,67 грн - заборгованість за процентами, 3840,00 грн - неустойка.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 30 листопада 2024 року між товариством та відповідачем в електронній формі, у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», шляхом підписання одноразовим ідентифікатором укладено Договір, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 8000 грн строком на 140 днів з процентною ставкою 1% за кожен день користування кредитом та комісією за надання кредиту у розмірі 1600 грн (20% від суми кредиту).
Свої зобов`язання за Договором позивач виконав у повному обсязі, перерахувавши кредитні кошти на платіжну картку, реквізити якої зазначені в заявці до Договору, тоді як відповідач зобов`язання з повернення кредиту, сплати процентів та комісії належним чином не виконала, внаслідок чого станом на 18 квітня 2025 року утворилась заборгованість у вищевказаному розмірі.
Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 22 травня 2026 року у задоволенні позову ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту відмовлено. Судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції покладено на позивача в межах ним понесених.
В апеляційній скарзі ТОВ "Споживчий центр" просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 травня 2026 року, постановивши нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції неналежно оцінив подані позивачем докази та помилково дійшов висновку про недоведеність факту укладення кредитного договору, отримання відповідачкою кредитних коштів і наявності заборгованості.
Кредитний договір був належним чином укладений в електронній формі та підписаний відповідачкою одноразовим ідентифікатором, її особу ідентифіковано через систему BankID, а факт перерахування 8 000 грн на зазначену нею платіжну картку підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення».
Вважає безпідставною вимогу суду щодо подання банківської виписки та повних реквізитів рахунку відповідачки, оскільки позивач не є банківською установою та не має доступу до інформації, що становить банківську таємницю. Крім цього, довідка-розрахунок є належним доказом розміру заборгованості, а здійснення відповідачкою часткових платежів свідчить про визнання нею боргу.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Обставини справи.
30.11.2024 року ОСОБА_1 підписала пропозицію про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти) №30.11.2024-100002069, заявку та відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору, що є невід`ємною частиною договору, які підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е681.
Відповідно до п.2.2 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на веб-сайті кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на веб-сайті кредитодавця; заявка сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем; відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.
Згідно з п. 3.1 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) за цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти, комісію.
Кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах, які встановлюються у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти (п.3.3 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти)).
Відповідно до п.4.1 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4149-49ХХ-ХХХХ-5043.
Відповідно до п.п. 1-4 заявки, позичальнику надається кредит у розмірі 8000 грн. строком на 140 днів з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту 18.04.2025 року.
П.5 заявки передбачено, що продовження пролонгація строку договору не передбачена.
Згідно з п.п. 6, 7 заявки, процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія, пов`язана з наданням кредиту становить 20% від суми кредиту та дорівнює 1600 грн.
Відповідно до п. 10 денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0,87% = (9781,92/8000)/140х100%. Проценти (економічна сутність плата за користування кредитом) розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту (включаючи всі транші) (залишку від всієї суми кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.
Пунктом 12 заявки передбачено графік платежів.
Відповідно до п. 15 заявки, неустойка 80 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.
30.11.2024 року відповідачка ОСОБА_1 акцептувала пропозицію про укладення кредитного договору (кредитної лінії) №30.11.2024-100002069 від 30 листопада 2024 року, з якою попередньо уважно ознайомився, про що свідчить її електронний підпис Е681, проставлений у відповіді позичальника про прийняття пропозиції кредитного договору (кредитної лінії).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» листом Вих.№368-1807 від 18.07.2025 року повідомило ТОВ «Споживчий Центр», що ТОВ «Універсальні платіжні рішення» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Також зі змісту вказаного листа установлено, що між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та позивачем укладено договір на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 року. Відповідно до зазначеного договору 30.11.2025 року о 17 год. 42 хв. було здійснено переказ за договором № 30.11.2024-100002069 на картку № 4149-4993-8519-5043.
Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 30.11.2024-100002069 у відповідача ОСОБА_1 за договором виникла заборгованість в сумі 18942,10 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту 7625,43 грн., процентами 7476,67 грн. та неустойкою 3840 грн. проценти по кредиту нараховані за період з 30.11.2024 року по 18.04.2025 року
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт надання кредитних коштів саме ОСОБА_1 та, відповідно, виникнення у неї заборгованості за кредитним договором. Надані розрахунок заборгованості, лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та відомості із системи BankID суд визнав недостатніми для підтвердження цих обставин.
З такими висновками колегія суддів не погоджується.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.
Частиною першою статті 15 ЦК України, частиною першою статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Оскільки ОСОБА_1 , уклавши договір в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, погодилася з умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, відтак укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача і цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконання з настанням цієї події.
Таким чином, відповідач зобов`язаний виконувати умови кредитних договорів у відповідності до їх умов та вимог законодавства.
Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України), обґрунтування вимог учасників справи та обставин, які мають значення для справи, повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів (ст. 76-79 ЦПК України).
Верховний Суд у постанові від 05 жовтня 2022 року у справі №463/9914/20 дійшов висновку, якщо договір позики укладений у письмовій формі, то факт передачі грошових коштів може бути спростований у разі оспорення договору позики.
Так, суд першої інстанції помилково виходив із того, що факт надання кредитних коштів за договором може бути підтверджений виключно випискою з банківського рахунку відповідачки як первинним банківським документом, не врахувавши, що ТОВ «Споживчий центр» не є банком, а є небанківською фінансовою установою, яка надає кредитні кошти без відкриття рахунку, а тому факт виконання ним обов`язку щодо надання кредиту може підтверджуватися сукупністю інших належних доказів, зокрема з урахуванням положень пункту 10 Положення, затвердженого постановою Правління НБУ від 03 листопада 2021 року № 113, та пункту 64 Положення, затвердженого постановою Правління НБУ від 29 липня 2022 року № 164.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пункту 4.1 пропозиції про укладення кредитного договору способом надання кредиту визначено перерахування коштів на рахунок споживача з використанням реквізитів електронного платіжного засобу 4149-49ХХ-ХХХХ-5043, який зазначено самою ОСОБА_1 при укладенні договору.
Факт виконання позивачем обов`язку щодо надання кредитних коштів у розмірі 8 000 грн підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення», зі змісту якого вбачається, що 30 листопада 2024 року о 17 год. 42 хв. за договором № 30.11.2024-100002069 здійснено переказ 8 000 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 581489442.
Зазначені відомості узгоджуються з реквізитами платіжного засобу, вказаними відповідачкою у кредитному договорі, а тому в сукупності з матеріалами електронного оформлення договору належно підтверджують факт перерахування їй кредитних коштів.
При цьому ОСОБА_1 не заперечувала факту укладення кредитного договору, належності їй указаного платіжного засобу та отримання кредитних коштів, доказів протилежного суду не надала.
Більше того, матеріали справи свідчать про здійснення нею часткових платежів на виконання зобов`язань за цим же кредитним договором, що додатково підтверджує існування між сторонами кредитних правовідносин.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про недоведеність факту надання ОСОБА_1 кредитних коштів є помилковим, а надані позивачем докази у їх сукупності є достатніми для встановлення факту отримання відповідачкою кредиту у розмірі 8 000 грн.
Разом з тим, визначаючи розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідачки, колегія суддів не погоджується з розрахунком позивача в повному обсязі.
Щодо вимоги про стягнення комісії за надання кредиту колегія суддів зазначає таке.
Колегія суддів вважає, що передбачена умовами кредитного договору комісія, пов`язана з наданням кредиту, у розмірі 20 % від суми кредиту, що становить 1 600 грн, стягненню не підлягає.
Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.
Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.
Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.
Враховуючи принцип справедливості, добросовісності та розумності, закріплені у статті 3 ЦК України, на споживача не може бути покладено обов`язок сплачувати плату за послугу, за отриманням якої він фактично не звертався, а виконання позичальником умови договору, встановленої з порушенням цих засад, не надає такій умові правомірного характеру.
У даній справі пунктом 7 заявки передбачено комісію, пов`язану саме за наданням кредиту, у розмірі 20 % від його суми, тобто 1 600 грн.
Будь-яких відомостей про надання ОСОБА_1 за цю плату окремої додаткової послуги, відмінної від безпосереднього виконання кредитодавцем свого обов`язку з видачі кредиту, матеріали справи не містять.
За таких обставин умова кредитного договору щодо сплати комісії за надання кредиту є нікчемною, у зв`язку з чим 1600 грн комісії не підлягають стягненню з відповідачки, а кошти, які позивач зарахував у рахунок погашення цієї комісії, підлягають врахуванню при визначенні розміру належної до сплати заборгованості за тілом кредиту та процентами.
Щодо неустойки.
Не підлягає стягненню з ОСОБА_1 і заявлена позивачем неустойка у розмірі 3 840 грн.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого йому було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Цією ж нормою прямо передбачено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання, невиконання або часткове виконання таких договорів, підлягають списанню кредитодавцем.
Воєнний стан в Україні введено з 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та його дію в подальшому неодноразово продовжено.
Пунктом 15 заявки до спірного кредитного договору передбачено неустойку у розмірі 80 грн за кожен день невиконання або неналежного виконання кожного окремого зобов`язання.
Оскільки кредитний договір укладено 30 листопада 2024 року, а вся заявлена позивачем неустойка у розмірі 3840 грн нарахована за порушення зобов`язань, що виникли вже під час дії в Україні воєнного стану, на спірні правовідносини безпосередньо поширюється пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Отже, заявлені до стягнення 3840 грн неустойки стягненню не підлягають і підлягають списанню кредитодавцем.
За таких обставин усі фактично сплачені відповідачкою за кредитним договором кошти у загальному розмірі 5494,57 грн підлягають врахуванню при визначенні дійсного розміру її зобов`язань виключно за основною сумою кредиту та процентами за користування кредитом, з урахуванням передбаченого договором порядку їх нарахування на залишок кредитної заборгованості.
Виходячи з установлених обставин справи та враховуючи нікчемність умови договору щодо сплати комісії і відсутність правових підстав для сплати неустойки, розрахунок заборгованості підлягає коригуванню з урахуванням фактично здійснених відповідачкою платежів та передбаченого пунктом 10 заявки порядку нарахування процентів на залишок суми кредиту.
Як зазначено позивачем в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 на виконання кредитного договору здійснила три платежі: 14 грудня 2024 року - 1 858,19 грн, 27 грудня 2024 року - 1 778,19 грн та 11 січня 2025 року - 1 858,19 грн, а всього - 5494,57 грн.
Відповідно до пункту 6 заявки процентна ставка за кредитом є фіксованою та становить 1 % за один день користування кредитом протягом усього строку кредитування, а згідно з пунктом 10 заявки проценти розраховуються шляхом множення суми кредиту (залишку суми кредиту) на кількість днів користування кредитом (залишком кредиту) та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.
За період з 30 листопада 2024 року до здійснення першого платежу 14 грудня 2024 року, тобто за 14 днів, проценти за користування кредитом становлять: 8 000 грн ? 1 % ? 14 днів = 1120 грн.
14 грудня 2024 року ОСОБА_1 сплатила 1 858,19 грн. Після погашення нарахованих за цей період процентів у сумі 1120 грн залишок платежу у розмірі 738,19 грн підлягає зарахуванню в рахунок погашення основної суми кредиту.
Відтак залишок основної суми кредиту після здійснення цього платежу становить: 8 000 грн - 738,19 грн = 7261,81 грн.
За наступний період з 14 грудня 2024 року до 27 грудня 2024 року, тобто за 13 днів, проценти за користування кредитом становлять: 7261,81 грн ? 1 % ? 13 днів = 944,04 грн.
27 грудня 2024 року відповідачка сплатила 1778,19 грн, з яких 944,04 грн підлягають зарахуванню в рахунок погашення процентів, а решта 834,15 грн - у рахунок погашення основної суми кредиту.
Отже, залишок основної суми кредиту після здійснення другого платежу становить: 7 261,81 грн - 834,15 грн = 6427,66 грн.
За наступний період з 27 грудня 2024 року до 11 січня 2025 року, тобто за 15 днів, проценти становлять: 6427,66 грн ? 1 % ? 15 днів = 964,15 грн.
11 січня 2025 року ОСОБА_1 сплатила 1858,19 грн, з яких 964,15 грн підлягають зарахуванню в рахунок погашення процентів, а решта 894,04 грн - у рахунок погашення основної суми кредиту.
Відтак після здійснення третього платежу залишок основної суми кредиту становить: 6 427,66 грн - 894,04 грн = 5533,62 грн.
За решту строку кредитування до 18 квітня 2025 року, що становить 98 днів із загального 140-денного строку кредитування, розмір процентів за передбаченою договором ставкою 1 % на день становить: 5 533,62 грн ? 1 % ? 98 днів = 5422,95 грн.
Таким чином, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №30.11.2024-100002069 від 30 листопада 2024 року, яка підлягає стягненню на користь ТОВ «Споживчий центр», становить 10956,57 грн, з яких: 5533,62 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 5422,95 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.
У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Щодо судового збору
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
ТОВ «Споживчий центр» заявило вимоги майнового характеру на загальну суму 18 942,10 грн, тоді як за результатами апеляційного перегляду задоволенню підлягають вимоги у розмірі 10956,57 грн, що становить 57,84 % від заявлених позовних вимог.
За подання позовної заяви ТОВ «Споживчий центр» сплатило судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Пропорційно до задоволеної частини позовних вимог з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню: 2422,40 грн ? 10956,57 грн / 18 942,10 грн = 1401,17 грн.
За подання апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3633,60 грн, з якого пропорційно до задоволеної частини вимог підлягає відшкодуванню: 3633,60 грн ? 10956,57 грн / 18 942,10 грн = 2101,76 грн.
Отже, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» підлягає стягненню 1401,17 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 2101,76 грн судового збору за перегляд справи судом апеляційної інстанції, а всього - 3502,93 грн.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" - задовольнити частково.
Заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 травня 2026 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, заборгованість за кредитним договором №30.11.2024-100002069 від 30 листопада 2024 року у розмірі 10956 (десять тисяч дев`ятсот п`ятдесят шість) гривень 57 копійок, з яких: 5533,62 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 5422,95 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.
У решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, 3502 (три тисячі п`ятсот дві) гривні 93 копійки судового збору.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення та не підлягає оскарженню у касаційному порядку, окрім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 16 жовтня 2026 року.
Головуюча Хома М.В.
Судді Костів О.З.
Гірський Б.О.