Справа № 544/2696/25
пров. № 2/544/222/2026
Номер рядка звіту 38
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
29 вересня 2026 року м. Пирятин
Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:
головуючої - судді Сайко О.О.,
за участю секретаря Костенко Т. В.,
у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Пирятин, розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" (далі - ТОВ «ФК «ЕЙС») звернулося до Пирятинського районного суду Полтавської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, у розмірі 16 549 грн. 40 коп.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 28.05.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» (далі - ТОВ «МАКС КРЕДИТ») та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №00-9799797 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, на суму 7 700,00 грн. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора «72388». У кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору, в тому числі щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки. Відповідно до умов Договору 28.05.2024 Кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі та перерахував відповідачу через Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» на платіжну картку №5363-54ХХ-ХХХХ-4358 грошові кошти.
Отже, ТОВ «МАКС КРЕДИТ» свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі.
25.11.2024 між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу №25112024-МК/Ейс, у відповідності до умов якого ТОВ «МАКС КРЕДИТ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЕЙС» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЕЙС» приймає належні ТОВ «МАКС КРЕДИТ» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру Боржників №Б/Н від 25.11.2024 за Договором факторингу від ТОВ «МАКС КРЕДИТ» до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 16 549,40 грн., що складається з: 7700,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 8 849,40 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Відповідач ОСОБА_1 не виконує умови взятого на себе зобов`язання, не погашає кредит та не сплачує проценти за користування кредитом.
З огляду на зазначене позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №00-9799797 від 28.05.2024 у розмірі 16 549,40 грн., а також просить стягнути суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, у прохальній частині позовної заяви зазначив, що у разі неявки представника позивача у судове засідання, просить провести розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, не заперечують проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з`явився, його представник ОСОБА_2 надав до суду заяву про розгляд справи без їх участі, вимоги, викладені в позові не визнають з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 28.05.2024 року ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії № 00-9799797 у формі електронного документу. Відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора «72388», та підписав Паспорт споживчого кредиту до Договору №00-9799797 від 28.05.2024, який є додатком до вищевказаного договору (матеріали справи в електронній формі).
За умовами Договору Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у національній валюті у формі Кредитної лінії на умовах, передбачених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та Комісію, а також виконати інші обов`язкові дії, передбачені Договором (п. 1.1. Договору). Сума ліміту кредитної лінії (сума кредиту) складає 7 000,00 грн. Тип кредиту - кредитна лінія (п. 1.2 Договору). Строк кредитної лінії (Строк кредитування: 360 календарних днів. Позичальник зобов`язується повернути суму кредиту Кредитодавцю в останній день Строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту) - 23 травня 2025 року (п. 1.3. Договору). Позичальник зобов`язаний здійснювати оплату нарахованих процентів в Періодичну дату оплати процентів, а саме: «22» червня 2024 року, та на кожний 25 день після цієї дати протягом строку кредитування (п. 1.4 Договору). Тип процентної ставки - фіксована (п.1.5 Договору). Стандартна процентна ставка складає 1,47% від суми кредиту за кожний день користування Кредитом, застосовується в межах строку дії кредитної лінії, зазначеної в п. 1.3 Договору (п.п.1.5.1 Договору). Кредитодавець одноразово нараховує Комісію за надання кредиту у розмірі 10,00% від суми кредиту, що складає 700,00 грн., яку Позичальник зобов`язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 3.5 цього Договору (п.1.6 Договору). Денна процентна ставка за цим Договором при застосуванні Стандартної процентної ставки з урахуванням Комісії (у разі її наявності) дорівнює 1,5% (п.п. 1.7.1 Договору). Орієнтовна реальна річна процентна ставка за Стандартною процентною ставкою на дату укладання цього Договору становить 9598,20% (п. 1.8 Договору). Орієнтовна загальна вартість Кредиту за Стандартною процентною ставкою на дату укладання цього Договору становить 44744,00 грн. (п. 1.9 Договору). Згідно п.2.9 Договору Кредитодавець зобов`язаний надати Кредит у дату надання/видачі Кредиту: «28» травня 2024 року, сума Кредиту перераховується Кредитодавцем в сумі 7000,00 грн. на рахунок Позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .
Переказ коштів згідно договору №00-9799797 від 28.05.2024 на платіжну картку відповідача ОСОБА_1 № НОМЕР_1 здійснювався: в сумі 7000,00 грн. 28.05.2024, номер транзакції 41690-72567-97114, Банк-емітент PRIVAT BANK (матеріали справи в електронній формі).
Крім того, на виконання ухвали Пирятинського районного суду від 03.11.2025 на адресу суду від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надійшов інформаційний лист з підтвердженням відкриття карткового рахунку у вказаному банку на ім`я відповідача та надходження грошових коштів, що підтверджено випискою по рахунку (рух коштів по рахунку) (а.с. 108, 109-10).
Таким чином, факт отримання відповідачем грошових коштів в розмірі 7000,00 грн. підтверджено дослідженою судом інформацією АТ КБ «ПРИВАТБАНК» по картковому рахунку на ім`я ОСОБА_1
25.11.2024 між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу №25112024-МК/ейс, у відповідності до умов якого ТОВ «МАКС КРЕДИТ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЕЙС» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЕЙС» приймає належні ТОВ «МАКС КРЕДИТ» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру Боржників від 25.11.2024 за Договором факторингу від ТОВ «МАКС КРЕДИТ» до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 16 549, 40 грн. (матеріали справи в електронній формі).
Таким чином, згідно Реєстру боржників до Договору факторингу №25112024-МК/Ейс від 25.11.2024 ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №00-9799797 від 28.05.2024 в розмірі 16 549,40 грн., з яких 7 700,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту, 8 849,40 грн. - сума заборгованості за відсотками, 3500,00 грн. - штрафні санкції (матеріали справи в електронній формі).
03.09.2026 до Пирятинського районного суду Полтавської області від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач зазначає, що вказану позивачем заборгованість не визнає, а тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог з наступних підстав. Зокрема, стосовно стягнення суми заборгованості за відсотками згідно умов договору строк договору - 30 днів, таким чином строк кредитування сплив. Вважає, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані фінансовою установою Правила були надані при укладенні договору позичальнику та який ознайомився і погодився з ними, підписуючи договір позики, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо пролонгації договору. Тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови пролонгації по кредиту. Зазначає, що таким чином у позикодавця виникло право нарахування процентів за Договором тільки у межах строку його дії. Крім того, відповідач вказує, що стягненню не підлягає сума заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом, так як на час укладення кредитного договору та під час його дії він проходив військову службу у складі ЗСУ, про що надає відповідні документи. Разом з тим, відповідач вважає, що надана позивачем копія інформаційної довідки не містить відмітки про час його прийняття та виконання банком, не містить повного номера картки, з чого можна було б встановити факт перерахування коштів на картковий рахунок саме ОСОБА_1 (а.с. 131- 140).
08 вересня 2026 року до Пирятинського районного суду через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, де представник позивача зауважує, що спірний кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 72388, який було направлено Позичальнику 2024-05-28 о 17:40:43 на вказаний ним номер мобільного телефону - НОМЕР_2 ; одноразовий персональний ідентифікатор введено Позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства, після чого Відповідач натиснув кнопку «Так», що є підписанням договору електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором. Одночасно з підписанням договору Товариство відправляє на електронну адресу, вказану Позичальником у Заявці на кредит, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору, зокрема, додаючи його примірники у форматах PDF та P7S. Таким чином, електронна форма договору прирівнюється до письмової. Позичальник підтвердив, що йому було в чіткій і зрозумілій формі надано актуальну та достовірну інформацію, а також те, що ознайомлений з Правилами надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «МАКС КРЕДИТ», та повністю їх розуміє, погоджується і зобов`язується їх дотримуватися. Первісний кредитор - ТОВ «МАКС КРЕДИТ» перед тим як погоджувати заявку на кредитування, не лише перевірив особисті дані відповідача, а і платіжну картку, з метою ідентифікації, тобто перевірив чи дійсно платіжна картка належить Позичальнику. Представник позивача зазначає, що Кредитний договір укладений в електронній формі із застосуванням електронного підпису. Після його підписання примірник договору у візуалізованій формі, що унеможливлює внесення до нього змін, було направлено відповідачу на його електронну адресу. Крім того, зауважує, що положення Договору узгоджуються з чинним законодавством України, умови нарахування відповідають передбаченим договором, а сам договір був укладений добровільно, з дотриманням принципу добросовісності. Згідно повідомлення АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підтверджено факт імітування платіжної картки на ім`я відповідача та отримання ним кредитних коштів у сумі 7000,00 грн. Представник позивача зазначає, що нарахування відсотків повністю обґрунтовано, не суперечить умовам Договору, з якими відповідач ознайомився і погодився (а.с. 141-151).
За приписами частин 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» (надалі Закону) пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Як вбачається зі змісту кредитного договору, такий укладено у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію», шляхом його підписання електронним підписом позичальника, з використанням позичальником одноразового ідентифікатора (одноразовим паролем).
Наведене свідчить, що при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов та у сторін, відповідно до приписів ст. 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.
Частиною першою ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою ст. 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання ч. 2 ст. 1054 ЦК України), позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У частині першій ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зі змісту кредитного договору слідує, що позичальника повідомлено про те, що у разі надання позичальнику кредиту, останній за договором зобов`язаний буде сплачувати проценти, розмір та порядок нарахування яких було визначено в договорі та паспорті споживчого кредиту, з яким він ознайомився та без будь-яких заперечень підписав. Крім того, позичальника повідомлено про орієнтовну загальну вартість кредиту за весь строк користування кредитними коштами.
Суд зауважує, що Паспорт споживчого кредиту надається позичальнику до укладення кредитного договору, метою якого є повідомлення позичальника про умови надання кредиту у відповідній установі, у разі непогодження позичальника із викладеними у ньому умовами, останній має право відмовитися від отримання відповідної фінансової послуги.
В той же час, як вбачається з матеріалів справи, відповідач належним чином ознайомлений та погодився із умовами надання кредиту, на підставі чого між сторонами укладено відповідний Договір, в якому відображені умови надання кредиту, визначені у Паспорті споживчого кредиту, з якими відповідач погодився.
Відповідно до розрахунку заборгованості та виписки з особового рахунку за кредитним договором, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань, утворилась заборгованість у розмірі 16 549,40 грн., з яких: 7 000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 8849,40 грн. - заборгованість по процентах, 700,00 грн. - заборгованість по комісії, 3500,00 грн. - штрафні санкції (матеріали справи в електронній формі).
За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Позивачем доведено перехід права вимоги за вищевказаним договором.
Таким чином, відповідач несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язання за вказаними договорами перед новим кредитором у тому ж обсязі, що і перед первісним кредитором за вищевказаним договором. Однак, відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання та в добровільному порядку у строки, передбачені договором отримані в кредит кошти не повернув.
Отже, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь заборгованості за кредитним договором в розмірі 7 000,00 грн. є обґрунтованими.
В своєму відзиві на позов відповідачем було зазначено, що він є діючим військовослужбовцем, про що надано відповідні документи.
Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Вищевказаний пункт Закону є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.
Вказані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц та від 11 грудня 2019 року у справі № 521/7927/16-ц.
У відповідності до положень ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Верховний Суд однозначно сформулював правову позицію щодо тлумачення поняття «особливий період» в постанові від 25.04.2018 у справі № 205/1993/17-ц. У постанові зазначено, що особливий період діє в Україні від 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію». З огляду на зазначене Верховний Суд, забезпечуючи єдність правозастосовної практики, дотримується правової позиції, згідно з якою особливий період в Україні діє.
Також, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, вирішено, зокрема оголосити та провести загальну мобілізацію.
Водночас, законодавець чітко передбачив ретроактивну дію ч. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Як вбачається з наданих відповідачем копії посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого 06 лютого 2025 року, ОСОБА_1 є учасником бойових дій (а.с. 140а),та відповідно до Довідки (Форма 5) №1853/10176 від 26.08.2026, молодший сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_4 (а.с. 127). Тобто, відповідач є військовослужбовцем і на нього поширюються гарантії, пільги і привілеї, визначені законодавством, в тому числі і Законом України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».
Враховуючи, що пунктом 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям та членам їх сімей на певний конкретно визначений період виключається нарахування процентів за користування кредитом, цю норму можна вважати такою, що скасовує цивільну відповідальність особи на певний час. Крім того, в прикінцевих положеннях Закону №1275-VІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації" прописано про надання зазначеній нормі дії в часі у межах конкретно визначеного періоду, а саме: військовослужбовцям - з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.
Таким чином, згідно матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 станом на час розгляду справи має статус військовослужбовця Збройних Сил України, а тому на нього поширюються пільги, передбачені п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто, до нього не може застосовуватися відповідальність у виді штрафних санкцій і пені за невиконання зобов`язань за користування кредитом, а також у нього відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом.
З огляду на зазначене вище, відповідач як військовослужбовець, звільняється під час дії особливого періоду від сплати нарахованих за кредитним договором № 00-9799797 від 28.05.2024 процентів за користування кредитом.
За вказаних обставин, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення суми заборгованості по кредиту в розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.
Щодо стягнення комісії суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також членам їхніх сімей, не нараховуються штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань, а також проценти за користування кредитом на весь час особливого періоду. Зазначена норма спрямована на захист соціальних прав військовослужбовців та членів їхніх сімей і має імперативний характер. Вона поширюється на всі цивільно-правові зобов`язання, що виникли до або під час проходження військової служби, якщо їх невиконання або прострочення відбулося в період дії особливого періоду.
У постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі №642/548/21 суд касаційної інстанції роз`яснив, що під поняттям «проценти за користування кредитом» у розумінні пункту 15 статті 14 Закону №2011-XII слід розуміти усі платежі, що мають компенсаційний або платний характер за користування кредитними коштами, незалежно від їх найменування у договорі (проценти, комісії, винагороди тощо).
Таким чином, будь-які комісії, що нараховуються банком у зв`язку з користуванням кредитом або його обслуговуванням, за своєю правовою природою є платою за користування грошовими коштами кредитора. Тому на період дії особливого періоду нарахування та стягнення таких комісій із військовослужбовців та членів їхніх сімей є протиправним.
Крім того, відповідно до положень статей 509, 525, 526, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. У випадку, коли норма спеціального закону (як Закон №2011-XII) встановлює особливий порядок виконання або звільнення від окремих обов`язків, такий порядок є пріоритетним і має переважну юридичну силу над умовами цивільного договору.
Отже, враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем, на нього поширюється дія пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
У зв`язку з цим нарахування комісії за користування кредитом є неправомірним.
З огляду на вище викладене позов підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд дійшов висновку про таке.
Судом встановлено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору в сумі 2 422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №29047 від 17.10.2025 (а.с. 6).
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначено нормами ст. 141 ЦПК України.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено частково, зазначені судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до заявлених позовних вимог, а саме в сумі 1024,60 грн. з розрахунку: 7000,00 грн. х 2 422,40 грн. / 16 549,40 грн. = 1024,60 грн.
У позовній заяві позивач прохає стягнути із відповідача понесені ним судові витрати в частині отриманої та сплаченої ним професійної правничої допомоги в сумі 7 000,00 грн.
Вирішуючи питання стягнення судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд доходить таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем професійної правничої допомоги Адвокатського бюро «Соломко та партнери» згідно з договором про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025, протоколу погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025, додаткової угоди №25770808446 від 11.09.2025 до Договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025, Акту прийому-передачі наданих послуг від 01.10.2025 (матеріали справи в електронній формі).
Згідно з Актом прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 01 жовтня 2025 року позивачу адвокатським бюро «Соломко та партнери» було здійснено надання послуг професійної правничої допомоги щодо захисту інтересів ТОВ «ФК «ЕЙС» на загальну суму 7000 грн. (всього 6 год.).
Судом встановлено, що сума в розмірі 7 000 гривень за надані послуги правничої допомоги є неспіврозмірною виконаній адвокатським бюро роботі, яка складає 6 годин. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, позовна заява є типовою для таких правовідносин, у спорах такого характеру судова практика є сталою, застосування великої кількості законодавчих актів спірні правовідносини не передбачають, матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження та збирання б яких адвокат витратив значний час. Участі в судових засіданнях адвокат не приймав.
З огляду на викладене, суд враховуючи принципи співрозмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатських послуг і виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу. Достатньою компенсацією витрат позивача на професійну правничу допомогу на переконання суду буде сума у розмірі 4000 грн.
Оскільки позовні вимоги судом задоволені частково, то з відповідача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу з розрахунку: 7 000,00 грн. х 4000 грн. / 16 549,40 грн. = 1692 грн.
Керуючись ст.ст.60,61,512,526,527,610,611,628,638,1077,1078,1081,1082 ЦК України, ст.ст.10-13,81,82,133,141,142,211,247,259,263,264,265,268,280-289 ЦПК України, суд,
У Х В А Л И В:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (код ЄДРПОУ: 42986956) заборгованість за кредитним договором №00-9799797 від 28.05.2024 у розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (код ЄДРПОУ: 42986956) у повернення сплаченого судового збору 1024 (одну тисячу двадцять чотири) гривні 60 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1692 (одну тисячу шістсот дев`яносто дві) гривні 00 копійок.
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 09.10.2026.
Суддя О.О.Сайко