Постанова № 140663294 у справі № 757/59723/24 від 10.09.2026

Справа № 757/59723/24-ц

Апеляційне провадження №22-ц/824/10686/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

за участю секретаря Павлової В.В.,

розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 грудня 2025 року у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення відшкодування,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2024 року позивач звернувся до Печерського районного суду міста Києва з даним позовом.

На обґрунтування позовних вимог вказано, що ТОВ «Експрес Страхування» було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом BMW Х6, д.н.з. НОМЕР_1 .

Згідно з постановою Печерського районного суду м. Києва від 01.11.2023 року у справі № 757/39312/23 ОСОБА_1 21.08.2023, керуючи автомобілем Рейндж Ровер, д.н.з. НОМЕР_2 , в порушення Правил дорожнього руху здійснив зіткнення з автомобілем БМВ д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

До ТДВ «Експрес Страхування» було подано заяву про виплату страхового відшкодування та рахунок на ремонт BMW, д.н. НОМЕР_1 .

ТДВ «Експрес Страхування» було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 134 376,84 грн, що підтверджується страховим актом № 3.23.03390-1 та платіжною інструкцією № 68812770.

У відповідності до акту виконаних робіт вартість ремонту склала 123 217,64 грн.

Відповідно до витягу Централізованої бази даних МТСБУ цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Range Rover, н/з НОМЕР_2 , станом на дату ДТП не була застрахована.

Посилаючись на вказані обставини, на підставі ст. 1191 ЦК України, ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача відшкодування у розмірі 123 217,64 грн, а також понесені судові витрати в розмірі 3028,00 грн судового збору.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 10 грудня 2025 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Експрес Страхування» суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 123 217,64 грн, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, 16 квітня 2026 року відповідач направив апеляційну скаргу, у якій зазначив, що оскаржуване рішення вважає незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, за невідповідності висновків, викладених у рішеннях суду, дійсним обставинам справи, за недоведеності обставин, які суд визнав встановленими. У зв`язку з цим скаржник просив апеляційний суд оскаржуване рішення скасувати та закрити провадження по справі.

28 травня 2026 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

04 вересня 2026 року від апелянта надійшли заперечення на відзив та письмові пояснення.

У судове засідання, призначене на 10.09.2026 року, з`явився відповідач. Позивач в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином.

Згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних висновків:

В ході розгляду справи судом було встановлено, що 22.04.2022 року між ТОВ «Експрес Страхування» та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 777.22.2678998, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом BMW Х6, д.н.з. НОМЕР_1 , № шасі (кузов, рама) НОМЕР_3 .

Згідно з постановою Печерського районного суду м. Києва № 757/39312/23-п від 01.11.2023 року, ОСОБА_1 21.08.2023 року о 13 год. 35 хв. в м. Києві по вул. Басейна, 1/2, керуючи автомобілем Рейндж Ровер, д.н.з. НОМЕР_2 , всупереч п. 10.9 Правил дорожнього руху, рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечності, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем БМВ, д.н.з. НОМЕР_1 , в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. ОСОБА_1 визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу.

21.08.2023 року до ТДВ «Експрес Страхування» ОСОБА_2 подав заяву про виплату страхового відшкодування на ремонт BMW, д.н.з. НОМЕР_1 .

На підтвердження понесених витрат ТДВ «Експрес Страхування» було надано розрахунок № DBL00007190 від 24.08.2023 наданого «АВТ Баварія Київ» на замовлення ОСОБА_2 на суму 134376,84 грн; платіжну інструкцію №68812770 від 11.09.2023 року відповідно до якої ТДВ «Експрес Страхування» перерахувало «АТВ Баварія Київ» грошові кошти в сумі 134376,84 грн. Крім цього, надано розрахунок № DBL00007190 від 24.08.2023 наданого «АВТ Баварія Київ» на замовлення ТДВ «Експрес Страхування» на суму 123217,64 грн; страховий акт №3.23.03390-1 08.09.2023 року. А також розрахунок вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу від 30.05.2025 року.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що позивач виконав свої зобов`язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування потерпілій особі завданих збитків у повному обсязі, що підтверджено належними та допустимими доказами. З урахуванням наявних у матеріалах справи відомостей про виплату ТОВ «Експрес Страхування» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, різниця між виплаченою позивачу страховиком сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля пошкодженого у дорожньо-транспортній пригоді, яка виникла у тому числі, у зв`язку із законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме через врахування зносу, склала 123 217,64 грн., яку суд і стягнув з відповідача на користь позивача в порядку суброгації.

Основним доводом апеляційної скарги є те, що матеріали справи не містять доказів фактично понесених витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, позивачем не надано акту виконаних робіт, а також надані розрахунки, які різняться між собою.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

За змістом статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Поняття збитків визначено статтею 22 ЦК України. Так, збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

В даному випадку доводи апелянта полягають в тому, що позивачем не доведено належними доказами розміру фактично понесених витрат на відновлення пошкоджень, завданих дорожньо-транспортною пригодою.

Фактично визнаючи свою вину у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди та завдання ушкоджень за її наслідками, апелянт тим не менш наголошує, що саме позивач повинен довести розмір фактично понесених витрат в результаті відновлювальних робіт транспортного засобу. При цьому, розмір не може перевищувати дійсному розміру понесених витрат.

На підтвердження понесених витрат на відновлювальний ремонт ТДВ «Експрес Страхування» було надано:

- розрахунок № DBL00007190 від 24.08.2023 року, наданий «АВТ Баварія Київ» на замовлення ОСОБА_2 на суму 134376,84 грн;

- платіжну інструкцію №68812770 від 11.09.2023 року, відповідно до якої ТДВ «Експрес Страхування» перерахувало «АТВ Баварія Київ» грошові кошти в сумі 134376,84 грн.;

- розрахунок № DBL00007190 від 24.08.2023 року, наданий АВТ «Баварія Київ» на замовлення ТДВ «Експрес Страхування» на суму 123217,64 грн;

- страховий акт №3.23.03390-1 08.09.2023 року;

- розрахунок вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу від 30.05.2025 року.

Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 30.10.2019 у справі №753/19288/14-ц, у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі не проведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому. При цьому особою, яка має право на відшкодування збитків у разі проведення відновлювального ремонту, є саме та особа, що понесла відповідні витрати.

Згідно з постановою Верховного Суду від 25.03.2019 у цивільній справі №591/3152/16-ц факт проведення відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля та проведення позивачем оплати за його проведення підтверджується актом виконаних робіт та квитанцією про сплату грошових коштів.

Порядок визначення розмірів страхових виплат та порядок здійснення таких виплат регулюються нормами Закону України «Про страхування» та умовами Договорів страхування наземних транспортних засобів.

Відповідно до норм ч.ч. 6, 7 статті 94 Закону України "Про страхування", страхові виплати здійснюються у порядку, визначеному страховим продуктом та договором страхування, якщо інше не передбачено законодавством України. Страхова виплата не може перевищувати розмір прямого збитку, заподіяного страхувальнику та/або іншій особі, передбаченій договором страхування.

Згідно з умовами Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №777.22.2678998 від 22.04 2022 року, Частина Б, укладеного між позивачем та потерпілим, визначено наступне: (п.9.8.) розмір завданих збитків визначається та страхове відшкодування виплачується Страховиком, (п.п. 9.8.2.) у випадку обрання Страхувальником опції "пріоритет СТО" та за умови перерахування коштів для здійснення відновлювального ремонту Т3 на СТО, на підставі таких документів: кошторису ремонтних робіт, рахунків-фактур, наряд-замовлень, актів виконаних робіт та інших документів, які підтверджують вартість та факт виконання відновлювального ремонту на СТО. Вартість відновлювального ремонту Т3 за опцією " пріоритет СТО" визначається відповідно до одного з нижченаведених варіантів: (п.п. 9.8.2.1.) Варіант 1. На базі СТО, що підтримує гарантійні зобов?язання Страховиком Страхувальнику: на підставі калькуляції СТО. (п.п. 9.8.4.) Ремонтна калькуляція СТО узгоджується (підписується Сторонами Договору до початку ремонтної-відновлювальних робіт. (п.п. 11.1.) Залежно від характеру та обставин страхового випадку, настання страхового випадку та розмір збитку має бути підтверджено наступними документами, які надаються в усіх випадках Страхувальником (п.п. 11.1.5.) після проведення ремонту застрахованого ТЗ: акт виконаних робіт та оригіналами розрахункових документів, що підтверджують проведення відновлювального ремонту застрахованого ТЗ.

Особливістю даної справи є те, що визначальним є не лише факт здійснення позивачем виплати, але й встановлення того, чи відповідає заявлена до стягнення сума фактичному розміру шкоди, завданої автомобілю саме внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди.

В даному випадку саме на позивача покладався обов`язок довести не лише факт здійснення страхової виплати, але й те, що всі роботи та запасні частини, вартість яких була включена до рахунків СТО, були необхідними саме для усунення пошкоджень, заподіяних автомобілю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю відповідача, а також розмір фактично понесених витрат.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що сам собою факт переказу страховиком коштів на рахунок станції технічного обслуговування засвідчує виконання ним зобов`язань перед страхувальником за договором добровільного страхування, проте, колегія суддів відмічає, що це не є безумовним доказом відповідності всіх понесених витрат фактичному розміру шкоди, за яку відповідає її заподіювач.

Інакше кажучи, умови договору добровільного страхування можуть передбачати ширший обсяг страхового покриття, ніж обсяг деліктної відповідальності винної особи. Страховик за договором добровільного страхування може здійснити виплату відповідно до погоджених сторонами умов договору, однак, в порядку суброгації до нього переходить лише те право вимоги, яке мав потерпілий до особи, відповідальної за шкоду.

За таких умов розмір суброгаційної вимоги обмежується не лише фактично здійсненою страховиком виплатою, а й дійсним розміром шкоди, причинно пов`язаної з конкретною дорожньо-транспортною пригодою.

Колегія суддів апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та доводи учасників, зазначає, що матеріали справи не містять ні акту виконаних робіт щодо здійснення відновлювального ремонту автомобіля, пошкодженого у дорожньо-транспортній пригоді, ні будь-яких інших наряд-замовлень, актів виконаних робіт та інших документів, які підтверджують вартість та факт виконання відновлювального ремонту на СТО.

Такі докази не були подані як ні суду першої інстанції, так ні до апеляційного суду.

Також колегія суддів критично сприймає надані позивачем розрахунки № DBL00007190 від 24.08.2023, оскільки вони мають однаковий номер та дату, які надані різним замовникам, однак в них суттєво різняться суми, які підлягали до сплати.

Окремо колегія зважає й на те, що розрахунок станції технічного обслуговування не є документом на підтвердження фактично виконаних робіт, а лише детально розписує, які саме роботи планує виконати та скільки коштуватимуть необхідні деталі та запчастини.

В даному випадку не може бути взятий до уваги і страховий акт №3.23.03390-1 08.09.2023 року, оскільки він не доводить розміру фактично понесених витрат на відновлювальні ремонтні роботи, хоча саме такою обставиною позивач обґрунтовує свої вимоги.

Не приймається судом й наданий позивачем розрахунок вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу від 30.05.2025 року, оскільки, як вбачається із даного розрахунку, він містить посилання на розрахунки № DBL00007190, сумнівність яких вже була констатована судом, а також суд звертає увагу, що він датований 30.05.2025 року, тобто зі сплином майже двох років після настання ДТП та після звернення до суду із позовом.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що заявлений позов не підлягав задоволенню як такий, що не був належним чином доведений відповідними доказами, однак суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для його задоволення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно положень ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленим, рішення суду слід скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

За таких обставин колегія суддів відхиляє доводи сторони позивача як такі, що не знайшли свого належного підтвердження матеріалами справи, а апеляційну скаргу відповідача вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З урахуванням того, що апеляційну скаргу відповідача задоволено у повному обсязі, а рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені ним судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4542 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 263, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 грудня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (місцезнаходження: 04073, м. Київ, просп. Степана Бандери, 22; код ЄДРПОУ 36086124) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4542 (чотири тисячі п`ятсот сорок дві) гривні.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

К.П. Приходько