КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/10384/2026
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ Справа № 363/4656/25
10 вересня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Кирилюк Г.М.
- Рейнарт І.М.
при секретарі - Козачук А.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Москвічова Андрія Сергійовича на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 24 лютого 2026 року, ухвалене під головуванням судді Чіркова Г.Є., у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
в с т а н о в и в:
У серпні 2025 року Акціонерне товариство «Кредобанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обгрунтовувало тим, що 28 липня 2021 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №CL-326419, за умовами якого банк зобов?язується надати у власність позичальникові грошові кошти у розмірі 278 938 грн. 51 коп. (надалі - кредит), зі строком (терміном) кредитування - 60 місяців, терміном до 27 липня 2026 року, на умовах поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання, а позичальник зобов?язується використати кредит на цілі, вказані в цьому кредитному договорі, повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі в строк та на умовах, визначених цим кредитним договором. За користування кредитом позичальник сплачує банку відсотки за процентною ставкою 35% річних. Кредит видається позичальнику в безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів за дорученням позичальника, яке міститься в п. 2.4. кредитного договору.
Надання банком позичальнику кредитних грошових коштів відповідно до умов кредитного договору та користування ними відповідачем підтверджується меморіальними ордерами та виписками з особових рахунків ОСОБА_1 .
Позивач зазначав, що відповідач взяті на себе зобов`язання по виплаті кредитних коштів у строки, визначені кредитним договором, в повній мірі не виконував, термін сплати коштів порушено. Заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №CL-326419 від 28 липня 2021 року станом на 03 квітня 2025 року складає 426 129 грн. 13 коп., з яких: 258 969 грн. 40 коп. - тіло кредиту, 167 159 грн. 66 коп. - проценти за користування кредитом.
13 лютого 2025 року АТ «Кредобанк» на адресу ОСОБА_1 було надіслано досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань про погашення заборгованості по кредитному договору №CL-326419 від 28 липня 2021 року в загальному розмірі 413 296 грн. 95 коп, яка залишалась без виконання.
З урахуванням наведених обставин, позивач Акціонерне товариство «Кредобанк» просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь банка заборгованість за кредитним договором №CL-326419 від 28 липня 2021 року в розмірі 426 129 грн. 13 коп., з яких: 258 969 грн. 40 коп. - тіло кредиту, 167 159 грн. 66 коп. - проценти за користування кредитом, а також судовий збір в розмірі 5 113 грн. 55 коп.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 24 лютого 2026 року позов Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованість за кредитними договорами в розмірі 426 129 грн. 13 коп., а також судовий збір в розмірі 5 113 грн. 55 коп., а всього 431 242 (чотириста тридцять одну тисячу двісті сорок дві) грн. 68 (шістдесят вісім) коп.
Не погоджуючись з ухваленим рішення суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Москвічов Андрій Сергійович подав апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області від 24 лютого 2026 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі.
В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не було враховано, що надані позивачем докази, такі як: меморіальні ордери №42398212, №42398221 та №423981832 від 28 липня 2021 року та виписки з особових рахунків ОСОБА_1 , не містили жодних підписів та штампів, що свідчить про неможливість розглядати зазначені файли, як докази.
Зазначає, що вказані документи 13 серпня 2025 року при подачі позову підписані кваліфікованим електронним підписом представника позивача Рудницького Ю.І., однак, підписана кваліфікованим електронним підписом була лише папка, яка містила файли, а самі файли не були підписані кваліфікованим електронним ключом.
До створених в Електронному суді документів користувачі можуть додавати інші файли (зображення, відеофайли, тощо). Відповідні додані файли (додатки) підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів разом зі створеними в Електронному суді документами, до яких вони додаються. Технічні вимоги щодо форм електронних документів та їхніх додатків, обмеження щодо їхнього розміру, формату та інших характеристик встановлюються Інструкцією користувача Електронного суду (пункт 27 Положення про ЄСІТС).
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер.
Оскільки позивачем не було додано до позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором належним чином завіреної первинної документації, то, на переконання сторони відповідача, позов не підлягає задоволенню.
Під час апеляційного розгляду справи представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Москвічовим Андрієм Сергійовичем подано додаткові письмові пояснення до апеляційної скарги, в яких, крім доводів щодо належності та допустимості поданих позивачем банківських документів, представник відповідача послався на відсутність у матеріалах справи доказів отримання ОСОБА_1 досудової вимоги АТ «Кредобанк» від 13 лютого 2025 року та, у зв`язку з цим, на відсутність підстав для дострокового стягнення всієї суми кредитної заборгованості.
В судове засідання апеляційного суду сторони не з`явились, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Москвічов Андрій Сергійович в наданих до Київського апеляційного суду додаткових поясненях просив проводити розгляд справи без його участі.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся засобами електронного зв`язку. Відповідно до звіту про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду, поштова кореспонденція була доставлена адресату 12.08.2026 року.
З огляду на вище викладене колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності не з`явившихся сторін.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 28 липня 2021 року між Акціонерним товариством «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № CL-326419.
Відповідно до розділу 1 кредитного договору, банк зобов`язався надати у власність позичальникові грошові кошти на умовах поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання, а позичальник зобов`язався використати кредит на цілі, визначені цим договором, повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі у строки та на умовах, визначених кредитним договором.
Згідно з пунктом 2.1 кредитного договору сума кредиту становить 278 938 грн 51 коп.
Пунктом 2.2 договору датою видачі кредиту визначено 28 липня 2021 року.
Відповідно до пункту 2.3 кредитного договору строк кредитування становить 60 місяців, з кінцевим терміном повернення кредиту 27 липня 2026 року.
Пунктами 2.5-2.7 кредитного договору визначено рахунки, які використовуються банком для обліку виданих кредитних коштів, видачі та обслуговування кредиту, а також для проведення операцій із дострокового погашення заборгованості.
Відповідно до пункту 4.1 кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує банку проценти за ставкою 35 % річних.
У пункті 4.5 договору зазначено орієнтовну реальну річну процентну ставку- 41,19%.
Відповідно до умов пункту 6.1 кредитного договору позичальник зобов`язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і строки, визначені договором та додатками до нього.
Згідно з пунктом 6.3.3 кредитного договору позичальник доручив банку щомісячно здійснювати договірне списання коштів з поточного рахунку для обслуговування кредиту в сумі щомісячного платежу.
Пунктом 6.3.4 договору передбачено, що останній щомісячний платіж дорівнює залишку заборгованості за кредитом, процентам та іншим належним до сплати платежам.
Умовами пункту 6.6 кредитного договору сторони визначили черговість спрямування коштів на погашення заборгованості, зокрема, спочатку на погашення прострочених процентів та простроченої заборгованості за кредитом, надалі - поточних платежів за процентами та кредитом, а також інших передбачених договором платежів.
Пунктом 6.7 кредитного договору передбачено право позичальника на повне або часткове дострокове погашення заборгованості за кредитним договором у визначеному договором порядку.
Відповідно до пункту 6.9 кредитного договору банк у випадках, передбачених пунктом 3.3 договору, вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за кредитним договором, про що письмово повідомляє позичальника.
Пунктом 6.10 кредитного договору визначено, що позичальник після отримання повідомлення банку, передбаченого пунктом 6.9 договору, зобов`язаний протягом 30 календарних днів з дня отримання такого повідомлення усунути вказані у ньому порушення умов кредитного договору. У разі неусунення порушень позичальник зобов`язаний достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за кредитним договором не пізніше 31-го календарного дня після отримання письмового повідомлення банку.
В розділі 11 договору зазначені реквізити учасників та підпис представника банку та відповідача.
На підтвердження фактичного надання ОСОБА_1 кредитних коштів АТ «Кредобанк» надало меморіальні ордери від 28 липня 2021 року.
З меморіального ордера № 42398212 від 28 липня 2021 року вбачається проведення операції на суму 68 214 грн 80 коп. (а.с. 25)
Меморіальним ордером № 42398221 від 28 липня 2021 року відображено операцію на суму 76 879 грн 63 коп. (а.с. 26)
Меморіальним ордером від 28 липня 2021 року щодо погашення кредитної заборгованості за раніше укладеним кредитним договором відображено операцію на суму 133 844 грн 08 коп. (а.с. 27)
Загальна сума відображених у зазначених меморіальних ордерах операцій становить 278 938 грн 51 коп. та відповідає сумі кредиту, визначеній пунктом 2.1 кредитного договору.
Крім меморіальних ордерів, на підтвердження виконання умов кредитного договору позивачем надано виписки з особових рахунків ОСОБА_1 , у яких відображено рух коштів за рахунками, банківські операції, пов`язані з видачею та обслуговуванням кредиту, нарахування та погашення заборгованості.
Таким чином, факт надання кредитних коштів підтверджується не лише складеним позивачем розрахунком заборгованості, а сукупністю документів, що включає підписаний сторонами кредитний договір, меморіальні ордери та банківські виписки.
13 лютого 2025 року АТ «Кредобанк» складено досудову вимогу щодо виконання договірних зобов`язань за кредитним договором № CL-326419.
У зазначеній вимозі банк вказуває, що станом на 13 лютого 2025 року загальна заборгованість за кредитним договором становить 413 296 грн 95 коп., з яких: 74 843 грн 47 коп. - прострочені проценти; 13 616 грн 80 коп. - прострочена заборгованість за основним боргом; 245 352 грн 67 коп. - строкова заборгованість за основним боргом; 79 484 грн 01 коп. - строкові проценти.
У досудовій вимозі банк вимагав від ОСОБА_1 протягом 30 календарних днів з моменту отримання вимоги усунути порушення умов кредитного договору та погасити прострочену заборгованість у розмірі 88 460 грн 27 коп.
Згідно з розрахунком АТ «Кредобанк» станом на 03 квітня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № CL-326419 становить 426 129 грн 13 коп., з яких 258 969 грн 47 коп. - заборгованість за тілом кредиту та 167 159 грн 66 коп. - заборгованість за процентами.
Розрахунок містить відомості щодо руху заборгованості за кредитним договором, нарахування процентів, здійснених платежів та залишку непогашених зобов`язань.
Задовольняючи позов АТ «Кредобанк», суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, банк виконав свій обов`язок з надання обумовленої договором суми кредиту, а ОСОБА_1 належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів.
Суд першої інстанції також врахував, що надані позивачем докази узгоджуються між собою, а стороною відповідача не надано доказів на спростування факту отримання кредитних коштів, здійснення банком зазначених у виписках операцій або доказів погашення кредитної заборгованості в іншому розмірі.
При визначенні розміру заборгованості суд першої інстанції виходив з наданого банком розрахунку станом на 03 квітня 2025 року, який відповідачем іншим розрахунком не спростовано.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення Вишгородського районного суду Київської області від 24 лютого 2026 року відповідає.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема правові наслідки, визначені статтею 611 ЦК України.
Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частинами першою-другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Слід зауважити, що принцип змагальності не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину лише тому, що про неї стверджує сторона.
Обставина підлягає доказуванню таким чином, щоб висновок про її існування з урахуванням поданих доказів був більш вірогідним, ніж протилежний висновок.
Відповідно до пункту 27 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС до створених у підсистемі «Електронний суд» документів, користувач може додавати інші файли, при цьому відповідні додані файли підписуються кваліфікованим електронним підписом користувача разом із документом, до якого вони додаються.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 вересня 2023 року у справі № 204/2321/22, аналізуючи порядок звернення до суду через підсистему «Електронний суд», також виходила з того, що додані до сформованого в «Електронному суді» документа файли підписуються кваліфікованим електронним підписом користувача разом із відповідним процесуальним документом.
Таким чином, довід апелянта про те, що кваліфікований електронний підпис представника позивача був накладений лише на певну «папку», а додані до позовної заяви файли взагалі не були підписані під час їх подання до суду, не відповідає порядку функціонування підсистеми «Електронний суд».
Тому подані представником позивача документи підлягають оцінці з урахуванням їх змісту та взаємного зв`язку з іншими доказами у справі.
Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, передбачено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Верховний Суд у постанові від 18 травня 2026 року у справі № 727/701/25 зазначив, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами, які підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком та виконані банківські операції; при цьому, такі документи підлягають оцінці судом у сукупності з іншими доказами у конкретній справі.
Аналізуючи встановлені обставини справи у сукупності з наведеними нормами матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем належними та достатніми доказами підтверджено виникнення між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 кредитних правовідносин, надання відповідачу кредиту у погодженому сторонами розмірі, користування кредитними коштами та неналежне виконання позичальником зобов`язань з повернення кредиту і сплати процентів.
Колегією суддів було здійснено оцінку наданих позивачем доказів, як кожного окремо, так і всіх наданих доказів в сукупності.
Так, зокрема, кредитний договір № CL-326419 від 28 липня 2021 року, містить підпис ОСОБА_1 , визначає суму кредиту - 278 938 грн 51 коп., порядок та цілі його видачі, строк кредитування, процентну ставку, порядок повернення кредиту та сплати процентів.
В матеріалах справи містяться докази перерахування відповідачу кредитних коштів банком, зокрема, меморіальні ордери від 28 липня 2021 року: 68 214 грн 80 коп., 76 879 грн 63 коп. та 133 844 грн 08 коп., загальна сума яких становить саме 278 938 грн 51 коп.
Відомості про здійснені банківські операції містяться також у виписках з особових рахунків ОСОБА_1 , які відображають рух коштів і подальше обслуговування кредитного зобов`язання.
Наданий банком розрахунок заборгованості узгоджується з відомостями особових рахунків та визначає стан кредитного зобов`язання станом на 03 квітня 2025 року.
Відповідачем не надано доказів повного виконання ним кредитного зобов`язання, доказів здійснення ним платежів, які не були враховані банком, або іншого розрахунку, який би спростовував розрахунок позивача.
Отже, підстав для висновку про недоведеність самого факту надання кредиту та існування кредитної заборгованості колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги про те, що меморіальні ордери № 42398212, № 42398221, № 423981832 від 28 липня 2021 року та виписки з особових рахунків не можуть бути використані, як докази, через відсутність на поданих файлах підписів та штампів, колегія суддів відхиляє.
Апелянт фактично оцінює кожний із зазначених документів ізольовано від інших матеріалів справи та не враховує характер банківського обліку й порядок подання документів засобами підсистеми «Електронний суд».
Колегія суддів також враховує, що загальна сума трьох операцій, відображених у меморіальних ордерах від 28 липня 2021 року, точно відповідає сумі кредиту, погодженій сторонами в підписаному ОСОБА_1 кредитному договорі.
Тому доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції за наявності сукупності взаємоузгоджених доказів щодо виконання банком свого зобов`язання з видачі кредиту.
Безпідставним є довід апеляційної скарги про те, що представником позивача кваліфікованим електронним підписом було підписано лише «папку», в якій містилися документи, а кожний доданий файл не був підписаний окремим електронним підписом.
Як зазначено вище, порядок функціонування підсистеми «Електронний суд» прямо передбачає підписання доданих файлів кваліфікованим електронним підписом користувача разом із створеним у системі документом, до якого такі файли додаються.
Крім того, судом першої інстанції перевірено кваліфікований електронний підпис представника АТ «Кредобанк», яким підписані подані 13 серпня 2025 року через підсистему «Електронний суд» процесуальні документи та їх додатки, а результати відповідної перевірки долучено до матеріалів справи.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про недопустимість усієї доказової бази позивача, виключно з наведених апелянтом підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують.
Щодо додаткових письмових пояснень представника відповідача та наведеного у них доводу про неотримання ОСОБА_1 досудової вимоги, колегія суддів зазначає наступне.
Як убачається зі змісту апеляційної скарги, підставами оскарження рішення Вишгородського районного суду Київської області від 24 лютого 2026 року представник відповідача визначив неналежність та недопустимість поданих позивачем меморіальних ордерів і виписок з особових рахунків, особливості їх подання через підсистему «Електронний суд» та відсутність, на думку апелянта, належним чином засвідченої первинної документації.
Доводів про те, що у ОСОБА_1 не настав обов`язок дострокового повернення кредиту внаслідок неотримання ним досудової вимоги банку, апеляційна скарга не містить.
Такий довід вперше наведено представником відповідача у додаткових письмових поясненнях, поданих під час апеляційного розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 364 ЦПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.
Верховний Суд у постанові від 01 квітня 2026 року у справі № 676/2141/23 зазначив, що додаткові письмові пояснення, які за своєю суттю є доповненнями до апеляційної скарги та надійшли поза межами строку на апеляційне оскарження, не підлягають прийняттю як належно подані доповнення до апеляційної скарги.
У даній справі довід щодо неотримання досудової вимоги та ненастання строку дострокового повернення всієї суми кредиту не є уточненням аргументу про належність чи допустимість банківських документів, наведеного в апеляційній скарзі, а становить іншу самостійну фактичну та правову підставу оскарження судового рішення.
За таких обставин, колегія суддів не враховує зазначений довід як належне доповнення до апеляційної скарги, оскільки він заявлений поза межами строку, встановленого частиною першою статті 364 ЦПК України.
При цьому, колегією суддів не встановлено передбачених частиною четвертою статті 367 ЦПК України підстав для виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги.
Таким чином, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, встановлені судом першої інстанції обставини та наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що доводи представника відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції щодо виникнення між сторонами кредитних правовідносин, виконання банком обов`язку з надання кредиту, порушення позичальником своїх кредитних зобов`язань та наявності заборгованості.
Суд першої інстанції дослідив не лише складений позивачем розрахунок заборгованості, а й кредитний договір, документи щодо перерахування кредитних коштів та банківські виписки, які у своїй сукупності узгоджуються між собою.
Апелянт, натомість, не надав доказів, які б спростовували фактичне отримання ОСОБА_1 кредитних коштів, підтверджували б їх повернення у більшому розмірі або свідчили б про неправильність здійсненого банком розрахунку.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, оцінив їх у взаємному зв`язку та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог АТ «Кредобанк».
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, а доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.
В своєму рішенні у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, 18 липня 2006 року).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх («Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32). Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він застосовує положення закону для відхилення апеляції («Бюрг та інші проти Франції», «Гору проти Греції № 2»).
Таким чином, доводи, викладені представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Москвічовим Андрієм Сергійовичем в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують та на законність ухваленого судового рішення не впливають.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення Вишгородського районного суду Київської області від 24 лютого 2026 року ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають правових підстав для його скасування чи зміни.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції вирішує питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення, а також щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Москвічова Андрія Сергійовича залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Москвічова Андрія Сергійовича залишити без задоволення.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 24 лютого 2026 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: Судді: