КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2026 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 367/9181/23
номер провадження: 22-ц/824/8561/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
за участю секретаря - Габунії М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гринька Володимира Федоровича на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 січня 2026 року у складі судді Фінагеєвої І.О., у справі позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні мережі», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Київські регіональні мережі», про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 з позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,953 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: [номер приховано]:01:034:5009.
Вказувала, що з 30 вересня 2020 року вона отримала проект забудови земельної ділянки та розпочавши будівельні роботи, вона виявила, що на земельній ділянці розташована трансформаторна підстанція на двох бетонних блоках без підключення до мережі. У відповідь на її звернення ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні мережі» та Бучанська територіальна громада повідомили, що у них відсутня документація щодо розміщення трансформаторної будки у селі Мироцькому Бучанського району.
Зазначала, що 22 вересня 2022 року Управління держенергонагляду у Київській області надало їй інформацію про те, що ОСОБА_2 та ПрАТ «ДТЕК Київські регіональне електромережі» уклали договір №К-12-19-1187 про стандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу. В подальшому позивачка з`ясувала, що зазначену трансформаторну станцію мало бути встановлено в межах земельної ділянки, яка належить на праві власності ОСОБА_2 . Оскільки трансформаторна підстанція побудована на межі земельної ділянки, належній на праві власності позивачці то вона обмежує її у належному використанні, зокрема, для встановлення паркану по периметру.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила:
усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,953 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: [номер приховано]:01:034:5009 шляхом зобов`язання ОСОБА_2 демонтувати трансформатор на відстань не менше 10 метрів від межі земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:034:5009;
стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, понесені у зв`язку з проведенням експертизи, у розмірі 31 200 грн 00 коп.;
вирішити питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 жовтня 2024 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гринька В.Ф. про залучення співвідповідача - ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» у цивільній справі №367/9181/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - задоволено. Залучено до участі в цивільній справі №367/9181/23 співвідповідача - ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі», виключивши його з числа третіх осіб.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 січня 2026 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Гринько В.Ф. подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_1 задовольнити повністю, посилаючись на неповне з?ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Також в апеляційній скарзі представник позивачки просить стягнути солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073 грн 60 коп. та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 12 000 грн 00 коп.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до висновку експерта від 10 липня 2023 року №10163 розташування трансформаторної підстанції передбачено у південно-західному напрямку відносно розташування земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:034:5009, а саме, на території між земельними ділянками з кадастровими номерами: [номер приховано]:01:034:5046, [номер приховано]:03:002:0063. Виявлено невідповідність фактичного розташування трансформаторної підстанції за адресою: АДРЕСА_1 , генеральному плану села Мироцьке. Також експерт зазначив, що фактичне розташування трансформаторної підстанції обмежує власника земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:034:5009 у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням, зокрема, в установленні огорожі по периметру ділянки.
Вказує, що суд першої інстанції жодним чином не дослідив та не врахував під час ухвалення рішення топографо-геодезичні вишукування від 08 вересня 2025 року. Даний доказ підтверджує, що розташування трансформаторної підстанції порушує межі земельної ділянки [номер приховано]:01:034:5009, яка належить ОСОБА_1 . Відповідно наданих до суду першої інстанції доказів, 18 серпня 2025 року трансформаторну підстанцію ремонтували представники ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі», і після цього біля трансформаторної підстанції з`явилася огорожа, більша частина якої знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:01:034:5009. ОСОБА_1 надала до суду докази, які доводять порушення прав її як власника земельної ділянки та обмежують права користування земельною ділянкою, та унеможливлюють подальше будівництво. Дані обставини зафіксовані топографо-геодезичними вишукуваннями 08 вересня 2025 року, які свідчать про те, що розташування трансформаторної підстанції №803 порушує межі земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:034:5009 за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначає, що висновки суду першої інстанції про відсутність порушеного права позивачки є помилковими, оскільки наявний проект підключення ОСОБА_2 до електромережі та розташування трансформаторної підстанції суперечать умовам договору про приєднання та технічному завданню №К-12-19-1187, які складені після набуття у власність ОСОБА_1 земельної ділянки та не дає підстав однозначно стверджувати про те, що розміщення трансформаторної підстанції не порушує прав позивачки. Окрім того, ОСОБА_1 зверталася до ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» із заявою та вимогою перенести трансформаторну підстанцію, однак жодних дій вчинено не було у відповідь. Звертає увагу на той факт, що земельна ділянка набута у власність ОСОБА_1 22 квітня 2020 року та будівельний паспорт, виготовлений 30 вересня 2020 року, а будівництво трансформаторної підстанції почалось у жовтні 2022 року. Згоди на розташування трансформаторної підстанції з огорожею на власній земельній ділянці [номер приховано]:01:034:5009 ОСОБА_1 не надавала.
Відповідач ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Вказує, що фактичне розташування трансформаторної підстанції (серійний №44414) по відношенню до передбачених будівельним паспортом від 30 вересня 2020 року (реєстраційний №17-17/786) на садибний будинок (індивідуальний) та господарські споруди за адресою: АДРЕСА_1 , не порушує вимоги нормативних документів в частині розташування житлового будинку та господарських будівель. У висновках зазначено, що за результатами порівняння фактичного розташування трансформаторної підстанції із даними будівельного паспорта від 30 вересня 2020 року та генерального плану виявлено невідповідність у розташуванні трансформаторної підстанції, що порушує передбачені проектні рішення містобудівної документації, а відповідно і Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності». Разом з тим фактичне розташування трансформаторної підстанції обмежує земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:034:5009 у її використанні за цільовим призначенням та влаштуванням огорожі по периметру межі, в зв`язку із поширенням на її територію захисних зон, які передбачені вимогами нормативних документів. Таким чином, судом правильно встановлено та у рішенні зазначено, що позивач не довела належними та допустимими доказами порушення її прав як власника земельної ділянки розташуванням трансформаторної підстанції саме на її земельній ділянці, що перешкоджає їй встановити огорожу, що трансформаторна підстанція відповідно до доказів у справі перебуває на балансі (власності) ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі». Окрім того, будівництво ТП-803 проводилося на землях загального користування згідно з робочим проектом, який погоджений з усіма зацікавленими сторонами, в т.ч. з органом місцевого самоврядування, тому згода власника земельної ділянки не потребується.
Відповідач ОСОБА_2 не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направив.
Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
05 жовтня 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Київські регіональні електромережі» (далі - ТОВ «ДТЕК Київські регіональні електромережі») подало заяву, в якій просить замінити відповідача ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» на ТОВ «ДТЕК Київські регіональні електромережі, посилаючись на те, що 01 жовтня 2026 року ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» припинено внаслідок реорганізації шляхом перетворення у ТОВ «ДТЕК Київські регіональні електромережі», яке є його правонаступником щодо всього майна, прав та обов`язків. Зазначені обставини підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і витягом зі статуту ТОВ «ДТЕК Київські регіональні електромережі». Ідентифікаційний код юридичної особи (23243188) залишився незмінним.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, заяву ТОВ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» задоволено. Залучено до участі у справі ТОВ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» як правонаступника відповідача ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» відповідно до ст.55 ЦПК України.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно зі ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати, в тому числі, на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам рішення суду відповідає не в повному обсязі.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні мережі» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, суд першої інстанції виходив із того, що позивачка не надала належних і допустимих доказів того, що трансформаторна підстанція № 803 розміщена саме в межах належної їй земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:034:5009 та перешкоджає користуванню нею. Висновок експерта від 10 липня 2023 року № 10163 не містить беззаперечного висновку про розташування підстанції на цій ділянці: у ньому зазначено, що її розміщення передбачено між ділянками з кадастровими номерами [номер приховано]:01:034:5046 та [номер приховано]:03:002:0063. Позивачка також не спростувала доказів відповідачів про розташування підстанції на межі із земельною ділянкою ОСОБА_2 з кадастровим номером [номер приховано]:01:034:5027.
Крім того, згідно з листом ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» від 17 червня 2024 року № 08/100/3799 підстанція № 803, до якої підключено 58 споживачів, є власністю товариства, а не ОСОБА_2 . Водночас законодавство передбачає можливість перенесення елементів електричних мереж оператором системи розподілу за зверненням власника земельної ділянки та за його кошти. За таких обставин суд дійшов висновку про недоведеність порушення прав позивачки, а також про пред`явлення вимог до ОСОБА_2 , який не є власником підстанції.
Однак повністю з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, виходячи такого.
За правилами ст.ст.12, 81 ЦПК України обов`язок доведення тих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим ЦПК України, покладається на кожну із сторін. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.ст.77 - 80 ЦПК України).
В силу приписів ч.3 ст.82 ЦПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За змістом ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру (див. постанову Верховного Суду від 23 липня 2025 року у справі № 760/19185/22 (провадження № 61-6499св25)).
У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0953 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:034:5009, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру реєстрації прав на нерухоме майно від 22 квітня 2020 року.
Відповідач ОСОБА_2 є власником суміжної земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:034:5027.
У відповідності до листа Державної інспекції енергетичного нагляду України між ОСОБА_2 та ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» було укладено договір № К-12-19-1187 про стандартне приєднання до електромережі. Згідно з проектною документацією монтаж трансформаторної підстанції передбачався виключно в межах земельної ділянки замовника.
27 грудня 2019 року між ОСОБА_2 та ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» було укладено договір про стандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № К-12-19-1187, за змістом якого ПрАТ «ДТЕК Київські регіональну електромережі» зобов`язалося приєднати електрообладнання ОСОБА_2 до мережі електропостачання.
28 січня 2020 року ПрАТ «Київобленерго» склало пояснювальну записку К-12-19-1187-ПЗ в межах реконструкції Л-15 «Блиставиця» для приєднання до електричних мереж електроустановок житлової будівлі ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 .
Відповідно до листа ПрАТ «ДТЕК Київські регіональну електромережі» від 17 червня 2024 року № 08/100/3799 власником трансформаторної підстанції № 803 в селі Мироцьке, до якої підключено 58 споживачів, є ПрАТ «ДТЕК Київські регіональну електромережі».
Обґрунтовуючи позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання відповідачів перенести трансформаторну підстанцію, ОСОБА_1 стверджувала, що трансформаторна підстанція № 803, власником якої є ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі», розміщена на межі належної їй земельної ділянки, хоча її встановлення мало передбачатися в межах земельної ділянки ОСОБА_2 . Вказувала, що поширення охоронних зон підстанції та електромереж на її земельну ділянку перешкоджає використанню ділянки за цільовим призначенням, зокрема унеможливлює встановлення огорожі по периметру.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч.ч. 1, 2 ст.2 ЦПК України).
У відповідності до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них (ч.1 та ч.2 ст.78 ЗК України).
Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (ч.2 ст.95 ЗК України).
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Частинами 2, 3 ст.152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Аналіз наведених норм цивільного та земельного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю (негаторний позов).
За правилами ч.1 ст.110 ЗК України на використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження. Право власності на земельну ділянку може бути обтяжено правами інших осіб.
Перехід права власності на земельну ділянку не припиняє встановлених обмежень, обтяжень (ч.2 ст.110 ЗК України у редакції, чинній на момент набуття позивачкою права власності на земельну ділянку).
Обтяження прав на земельну ділянку встановлюється законом або актом уповноваженого на це органу державної влади, посадової особи, або договором шляхом встановлення заборони на користування та/або розпорядження, у тому числі шляхом її відчуження (ч.1 ст.111 ЗК України у редакції, чинній на момент набуття позивачкою права власності на земельну ділянку).
Обмеження у використанні земель, безпосередньо встановлені законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, є чинними з моменту набрання чинності нормативно-правовими актами, якими вони були встановлені (абз. 2 ч.4 ст.111 ЗК України у редакції, чинній на момент набуття позивачкою права власності на земельну ділянку).
Охоронні зони створюються уздовж ліній зв`язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об`єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об`єкти (пункт «б» ч.1 ст.112 ЗК України у редакції, чинній на момент набуття позивачкою права власності на земельну ділянку).
Правовий режим земель охоронних зон визначається законодавством України (ч.2 ст.112 ЗК України).
Пунктом 8.23 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджених наказом Державного комітету у справах будівництва, архітектури і охорони історичного середовища від 17 квітня 1992 року № 44, визначено, що для повітряних і кабельних ліній електропередачі, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів пристроїв всіх напруг встановлюються охоронні і санітарно-захисні зони, розміри яких залежать від типу і напруги енергооб`єкта.
Охоронними зонами об`єктів енергетики є зона вздовж повітряних і кабельних ліній електропередачі, навколо електростанцій, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів та пристроїв і магістральних теплових мереж, споруд альтернативної енергетики тощо для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодженню, а також для зменшення їх негативного впливу на людей, суміжні землі, природні об`єкти та довкілля (ст.1 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів»).
Відповідно до ч.ч.1,5 ст. 22 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів» охоронні зони об`єктів енергетики встановлюються вздовж повітряних та кабельних ліній електропередачі та навколо електростанцій, електропідстанцій, струмопроводів і пристроїв, для забезпечення нормальних умов експлуатації об`єктів енергетики, запобігання ушкодженню, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об`єкти. Охоронні зони електричних станцій і підстанцій, струмопроводів та пристроїв встановлюються на певній відстані за периметром земельної ділянки, на якій ці об`єкти розміщені.
Правилами охорони електричних мереж визначено розміри охоронних зон об`єктів енергетики, зокрема у пункті 5 визначено, що за периметром трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв на відстані 3 метрів від огорожі або споруди.
Згідно з пунктами 8, 9 Правил, забороняється в охоронних зонах повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв виконувати будь-які дії, що можуть порушити нормальну роботу електричних мереж, спричинити їх пошкодження або нещасні випадки, а саме: перебувати стороннім особам на території і в приміщеннях трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв, відчиняти двері і люки цих споруд, здійснювати самовільне переключення електричних апаратів та підмикання до електричних мереж; будувати житлові, громадські та дачні будинки; влаштовувати будь-які звалища; складати добрива, корми, торф, солому, дрова, інші матеріали; розпалювати вогнища; розташовувати автозаправні станції або інші сховища пально-мастильних матеріалів; накидати на струмопровідні частини об`єктів електричних мереж і наближати до них сторонні предмети, підніматися на опори повітряних ліній електропередачі, електрообладнання трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв, демонтувати їх елементи; саджати дерева та інші багаторічні насадження, крім випадків створення плантацій новорічних ялинок; влаштовувати спортивні майданчики для ігор, стадіони, ринки, зупинки громадського транспорту, проводити будь-які заходи, пов`язані з великим скупченням людей, не зайнятих виконанням дозволених у встановленому порядку робіт; запускати спортивні моделі літальних апаратів, повітряних зміїв; здійснювати зупинки усіх видів транспорту (крім залізничного) в охоронних зонах повітряних ліній електропередачі напругою 330 кВ і вище; виконувати роботи із застосуванням ударних механізмів, скидати вантажі масою понад 5 тонн, скидати і зливати їдкі і ті, що спричиняють корозію, речовини, пально-мастильні матеріали (в охоронних зонах підземних кабельних ліній електропередачі); кидати якорі, проходити із закинутими якорями, ланцюгами, лотами, волокушами і тралами (в охоронних зонах підводних кабельних ліній електропередачі). У межах охоронних зон повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв без письмової згоди енергопідприємств, у віданні яких перебувають ці мережі, а також без присутності їх представника забороняється: будівництво, реконструкція, капітальний ремонт, знесення будівель і споруд; здійснення усіх видів гірничих, вантажно-розвантажувальних, землечерпальних, підривних, меліоративних, днопоглиблювальних робіт, вирубання дерев, розташування польових станів, загонів для худоби, установлення дротяного загородження, шпалер для виноградників і садів, а також поливання сільськогосподарських культур; проїзд в охоронних зонах повітряних ліній електропередачі машин, механізмів загальною висотою з вантажем або без нього від поверхні дороги понад 4, 5 метра; виконання земляних робіт на глибині понад 0,3 метра, а на орних землях - на глибині понад 0, 45 метра, а також розрівнювання ґрунту (в охоронних зонах підземних кабельних ліній електропередачі); риболовля, збирання рослин, влаштування водопою, заготівля льоду (в охоронних зонах підводних кабельних ліній електропередачі).
Власники і користувачі земельних ділянок у спеціальних зонах об`єктів енергетики мають право: самостійно господарювати на земельних ділянках з дотриманням установлених обмежень та обтяжень; на відшкодування збитків, завданих внаслідок виконання планових та аварійно-відновлювальних робіт. Власники і користувачі земельних ділянок у спеціальних зонах об`єктів енергетики зобов`язані здійснювати господарську та інші види діяльності на зазначених земельних ділянках з дотриманням вимог цього Закону (стаття 30 Закону України «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів»).
Отже, знаходження на земельній ділянці приватної особи КТП (далі - комплектна трансформаторна підстанція) обмежує права такого власника на користування земельною ділянкою, оскільки трансформаторні підстанції згідно із зазначеними нормативно-правовими актами повинні перебувати в охоронній зоні об`єктів енергетики і до такої зони застосовується ряд обмежень.
Згідно з ч. 18 ст.21 Закону України «Про ринок електричної енергії» (у редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом) у разі якщо замовник має намір спорудити або реконструювати будівлі, дороги, мости, інші об`єкти архітектури, що потребує перенесення повітряних і підземних електричних мереж та інших об`єктів електроенергетики, послуги з перенесення електричних мереж та інших об`єктів електроенергетики надаються оператором системи передачі та/або операторами систем розподілу у порядку, визначеному кодексом системи передачі та кодексом систем розподілу. Плата за надані послуги визначається згідно з кошторисом, який є невід`ємною частиною відповідної проектної документації, розробленої замовником.
Отже, у разі наміру спорудити, реконструювати будівлі, що потребує перенесення відповідних елементів електричних мереж, замовник має право на перенесення відповідних елементів електромереж оператором системи розподілу за плату, визначену згідно з проектно-кошторисною документацією за рахунок замовника.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 червня 2023 року у справі № 369/10595/21 (провадження №369/10595/21).
Так, у висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 10 липня 2023 року №10163, складеного судовим експертом ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» Свістуновим І.С., на підставі заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Гринька В.Ф. та договору від 31 травня 2023 року № 053/05-23, вказано:
1. Відповідно до даних:
- генерального плану «Внесення змін до генерального плану. Схема інженерного обладнання території (газопостачання, електропостачання)», на якому зазначено «Внесення змін до генерального плану (проєктна інформація, не затверджена)»;
- генерального плану «Внесення змін до генерального плану. Схема інженерного обладнання території (газопостачання, електропостачання)», на якому зазначено «Інформація з графічних матеріалів населеного пункту, станом на 2018 рік»,
розташування трансформаторної підстанції передбачено в південно-західному напрямку по відношенню до розташування земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:034:5009, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а саме, на території між земельними ділянками з кадастровими номерами [номер приховано]:01:034:5046 та [номер приховано]:03:002:0063 (відповідно даних картографічного сервісу).
2. За результатами порівняння фактичного розташування трансформаторної підстанції (серійний №44414) із даними будівельного паспорта від 30 вересня 2020 року (реєстраційний №17-17/786) на садибний будинок (індивідуальний) та господарські споруди за адресою: АДРЕСА_1 , та генерального плану село Мироцьке встановлено невідповідність у розташуванні трансформаторної підстанції, що порушує передбачені проєктні рішення містобудівної документації, а відповідно і Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності». Разом із тим фактичне розташування трансформаторної підстанції (серійний №44414) обмежує земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:034:5009 площею 0,0953 га у її використанні за цільовим призначенням влаштуванням огорожі по периметру межі, у зв`язку із поширенням на її територію захисних зон, які передбачено вимогами нормативних документів.
У мотивувальній частині висновку експерт зазначив, що фактичне розташування трансформаторної підстанції (серійний № 44414) по відношенню до передбачених будівельним паспортом від 30 вересня 2020 року (реєстраційний № 17-17/786) на садибний будинок (індивідуальний) та господарські будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , не відповідає вимогам нормативних документів в частині розташування житлового будинку та господарських будівель, при цьому частково обмежує використання земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:034:5009 площею 0,0953 га за її цільовим призначенням, а також не відповідає проєктним рішенням містобудівної документації, чим порушуються вимоги Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Разом із тим влаштування огорожі в межах охоронних зон об`єктів енергетики забороняється.
Отже, на частину земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:034:5009 поширюється охоронна зона об`єктів енергетики, а саме:
- трансформаторної підстанції (серійний № 44414) - площею 23,4 кв.м, що становить 2,46 % від загальної площі ділянки;
- електричних мереж - площею 95,3 кв.м, що становить 10 % від загальної площі ділянки (а.с.61-95, т.1).
Відповідно до ст.102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
За ч.ч.1, 5 ст.106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Статтею 110 ЦПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Частиною 2 ст.113 ЦПК України передбачено, що якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Висновок визнається неповним, коли експерт не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання, у зв`язку з чим суд має обговорити питання про призначення додаткової або повторної експертизи залежно від обставин справи.
Колегія суддів вважає, що вказаний вище висновок експерта від 10 липня 2023 року № 10163 є належним і допустимим доказом у справі, оскільки складений судовим експертом Свістуновим І.С. за результатами будівельно-технічного та земельно-технічного дослідження обставин, що входять до предмета доказування та потребують спеціальних знань. Експертиза проведена на підставі договору відповідно до Закону України «Про судову експертизу», який визначає засади законності, незалежності, об`єктивності та повноти експертного дослідження, обов`язок експерта надати обґрунтований письмовий висновок і передбачає його відповідальність за порушення вимог законодавства.
Даний висновок експерта містить опис досліджених матеріалів, мотивовані відповіді на поставлені питання та безпосередньо стосується обставин розміщення КТП і впливу її охоронних зон на використання земельної ділянки позивачки. Інших висновків експертів або доказів, які б спростовували його зміст, матеріали справи не містять.
Аналогічний підхід викладено у постанові Верховного Суду від 01 листопада 2023 року у справі № 755/4017/21 (провадження № 61-3574св23), де зазначено, що висновок експерта підготовлений, зокрема на замовлення учасника справи є допустимим доказом.
Згідно зі ст.ст.317, 319, 321, 391 ЦК України власник має право володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, а також вимагати усунення перешкод у здійсненні цих прав.
Право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0953 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:034:5009, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується матеріалами справи та сторонами не заперечується.
Згідно з висновком експерта від 10 липня 2023 року № 10163, який колегія суддів оцінює у сукупності з іншими доказами, встановлено, що фактичне розташування трансформаторної підстанції серійний № 44414 не відповідає проєктним рішенням містобудівної документації та частково обмежує використання вказаної земельної ділянки за її цільовим призначенням. При цьому на земельну ділянку ОСОБА_1 поширюється охоронна зона трансформаторної підстанції площею 23,4 кв.м, що становить 2,46% загальної площі ділянки, та охоронна зона електричних мереж площею 95,3 кв.м, що становить 10 % її площі. Влаштування огорожі в межах охоронних зон об`єктів енергетики не допускається.
Отже враховуючи, що фактичне розташування трансформаторної підстанції серійний № 44414 спричинило поширення охоронних зон на належну ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0953 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:034:5009, за адресою: АДРЕСА_1 , колегія суддів приходить до висновку, що унаслідок цього позивачка обмежена у використанні земельної ділянки за її цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, оскільки не може влаштувати огорожу по периметру межі в частині охоронних зон.
Ці обмеження є реальним втручанням у здійснення ОСОБА_1 правомочностей власника, оскільки звужують можливість вільно користуватися, забудовувати, облаштовувати та розпоряджатися земельною ділянкою, а також об`єктивно впливають на її функціональну й потенційну ринкову ліквідність.
Матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу, який би спростовував установлені експертом обставини щодо поширення охоронних зон на земельну ділянку ОСОБА_1 та зумовлених цим конкретних обмежень у її використанні.
Факт належності трансформаторної підстанції № 803 ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» підтверджується листом товариства від 17 червня 2024 року № 08/100/3799. Саме як власник цього об`єкта енергетики товариство зобов`язане забезпечити його розміщення таким чином, щоб не створювати обмежень для здійснення ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку.
Посилання суду першої інстанції на встановлений законодавством порядок перенесення об`єктів електроенергетики за зверненням власника земельної ділянки не спростовує факту порушення прав позивачки. Наявність такого порядку не звільняє власника трансформаторної підстанції від обов`язку усунути перешкоди, спричинені розміщенням належного йому об`єкта, та не покладає на ОСОБА_1 обов`язок за власний рахунок усувати наслідки поширення охоронних зон на її земельну ділянку.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про недоведеність порушення прав ОСОБА_1 є помилковим, оскільки суд не надав належної оцінки висновку експерта № 10163 та встановленим ним конкретним обмеженням у користуванні земельною ділянкою позивачки, унаслідок чого безпідставно відмовив у задоволенні позову до ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 січня 2026 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні мережі», правонаступником якого є ТОВ «ДТЕК Київські регіональні мережі», підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення позову шляхом усунення ОСОБА_1 перешкод у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:01:034:5009, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , та зобов`язання ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі», правонаступником якого є ТОВ «ДТЕК Київські регіональні мережі», перенести трансформаторну підстанцію напругою 10/0,4 кВ № 803 (заводський серійний номер 44414) на відстань не менше 10 метрів від меж зазначеної земельної ділянки.
Разом із тим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову до ОСОБА_2 , оскільки він ґрунтується на встановлених обставинах справи та правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права.
Так, ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч.ч.1, 3 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору.
Позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно (ч.1 ст. 50 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду заяви за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.
У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.
Отже, визначення відповідачів, предмет спору та підстав позову є правом позивача. Разом з тим, установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Схожі за змістом висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61 цс 18), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15- ц (провадження № 14-178цс 18), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (провадження № 14-392цс18).
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок про те, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».
Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
У цій справі позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 зводяться до зобов`язання демонтувати та перенести трансформаторну підстанцію № 803.
Водночас матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 є власником, балансоутримувачем чи особою, на яку покладено обов`язок щодо утримання, демонтажу або перенесення зазначеного об`єкта енергетики.
Навпаки, листом ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» від 17 червня 2024 року № 08/100/3799 підтверджено, що власником трансформаторної підстанції № 803 є саме товариство.
Отже, ОСОБА_2 не є особою, яка повинна відповідати за заявленою позовною вимогою, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в позові до нього.
Доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують, оскільки не містять посилань на докази належності ОСОБА_2 трансформаторної підстанції або виникнення у нього обов`язку здійснити її демонтаж чи перенесення. Саме ж по собі укладення ним договору про стандартне приєднання до електричних мереж не свідчить про набуття ним права власності на трансформаторну підстанцію та не покладає на нього обов`язку усунути перешкоди, спричинені розміщенням об`єкта, власником якого є інша особа.
За таких обставин апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Гринька В.Ф. підлягає задоволенню частково.
Згідно зі ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.п.1, 2 ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 сплатила 31 200 грн 00 коп. за проведення будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, що підтверджується рахунком-фактурою № СФ-3105235 від 31 травня 2023 року, платіжним документом від 09 червня 2023 року та актом наданих послуг № 118 від 10 липня 2023 року (а.с.96-98, т.1).
Витрати на проведення експертизи безпосередньо пов`язані з розглядом спору, оскільки висновок експерта № 10163 був необхідним для встановлення фактичного розташування трансформаторної підстанції, поширення охоронних зон на земельну ділянку ОСОБА_1 та зумовлених цим обмежень у її використанні.
З огляду на задоволення позову до ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі», правонаступником якого є ТОВ «ДТЕК Київські регіональні мережі», ці витрати підлягають стягненню з товариства на користь позивачки у повному обсязі.
Також ОСОБА_1 сплатила судовий збір за подання позовної заяви до суду першої інстанції в розмірі 1 073 грн 60 коп., що підтверджується платіжним документом від 01 листопада 2023 року, та судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 610 грн 40 коп., що підтверджується платіжним документом від 21 лютого 2026 року (а.с.1, т.1.; а.с.154, т.2). Отже, загальний розмір понесених нею витрат зі сплати судового збору становить 2 684 грн 00 коп.
Оскільки за результатами апеляційного перегляду позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме, в частині вимог ПрАТ ДТЕК Київські регіональні мережі», правонаступником якого є ТОВ «ДТЕК Київські регіональні мережі», а в частині вимог до ОСОБА_2 - відмовлено, то судовий збір підлягає стягненню з товариства на користь позивачки пропорційно до задоволених вимог, тобто у розмірі 1 342 грн 00 коп.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гринька Володимира Федоровича задовольнити частково.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 січня 2026 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні мережі», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Київські регіональні мережі», скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні мережі», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Київські регіональні мережі», про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - задовольнити.
Усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:01:034:5009 за адресою: АДРЕСА_1 власнику ОСОБА_1 , шляхом зобов`язання приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Київські регіональні мережі», демонтувати трансформаторну підстанцію напругою 10/0,4 кВ №803 (заводський серійний номер 44414) на відстань не менше 10 метрів від меж земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:034:5009.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 січня 2026 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 залишити без змін.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Київські регіональні мережі», на користь ОСОБА_1 витрати на проведення експертизи у розмірі 31 200 (тридцять одна тисяча двісті) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 342 (одна тисяча триста сорок дві) грн 00 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 15 жовтня 2026 року.
Головуючий
Судді: