КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційне провадження № 22-ц/824/18397/2026
Справа № 754/14865/25
У Х В А Л А
14 жовтня 2026 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Кашперської Т.Ц., суддів: Фінагеєва В.О., Яворського М.А., вирішуючи питання щодо відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 04 лютого 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в :
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 04 лютого 2026 року позов задоволено частково. Не погоджуючись із даним рішенням, відповідач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 06 серпня 2026 року засобами електронного зв`язку через систему "Електронний суд" направила апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду, та, пропустивши строк на апеляційне оскарження зазначеного рішення, заявила клопотання про його поновлення, мотивоване тим, що повний текст оскаржуваного рішення відповідач отримала 29 вересня 2026 року.
Вирішуючи клопотання представника ОСОБА_2 про поновлення ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження рішення Оболонського районного суду міста Києва від 04 лютого 2026 року, Київський апеляційний суд враховує наступне.
Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Положення вказаної статті встановлює для суду безумовну підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження у зазначеному випадку у разі наявності клопотання учасника справи.
При цьому, ч. 3 ст. 354 ЦПК України передбачено, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Оскаржуване рішення Оболонського районного суду міста Києва було ухвалене 04 лютого 2026 року, таким чином, строк апеляційного оскарження зазначеного рішення розпочався 05 лютого 2026 року та закінчився 06 березня 2026 року (тридцять календарних днів, враховуючи вихідні дні). Подавши апеляційну скаргу 06 жовтня 2026 року, ОСОБА_1 пропустила вказаний строк.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 22 травня 2026 року було вперше подано апеляційну скаргу на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 04 лютого 2026 року та заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без руху для усунення недоліків, а саме відповідачу необхідно було подати до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважності причин пропуску строку та надати докази отримання оскаржуваного рішення та надати суду докази сплати судового збору в розмірі 908,40 грн.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку 27 липня 2026 року отримала копію ухвали Київського апеляційного суду від 04 лютого 2026 року про залишення апеляційної скарги без руху (а.с. 103).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 вересня 2026 року апеляційним судом було відмовлено ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження, оскільки ОСОБА_1 не було виконано вимоги ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску строку та не доплачено судовий збір в розмірі 908,40 грн.
06 жовтня 2026 року до Київського апеляційного суду ОСОБА_1 було вдруге подано апеляційну скаргу на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 04 лютого 2026 року.
Згідно ч. 1 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України, статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, визначеному ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Згідно із пунктом 3 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення апеляційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
Відмова у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 358 ЦПК України є безумовною, оскільки положення процесуального Кодексу не містить винятків та обставин, за наявності яких суд апеляційної інстанції наділений правом на відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка попередньо зверталася із такою скаргою на це саме рішення.
У висновках, викладених у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року у справі № 816/1310/16 (провадження № К/9901/52721/18), зазначено, що положення процесуального права щодо відмови судом апеляційної інстанції у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення, є чіткими, які не викликають множинного розуміння, такі норми не підлягають обмеженню в застосуванні.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З приводу цього прецедентним є рішення ЄСПЛ у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави.
Виходячи зі змісту положень пункту 3 частини першої статті 358 ЦПК України, вимоги цієї статті не допускають альтернативності в процесуальних діях суду у випадку наявності ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
У рішенні ЄСПЛ в справі «Гарсія Манібардо проти Іспанії» від 15 лютого 2000 року зазначено, що спосіб, у який стаття 6 застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.
ЄСПЛ зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12 липня 2001 року у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини»).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що право на доступ до суду ОСОБА_1 не обмежено, оскільки нормами ЦПК України чітко визначені випадки, у яких суд відмовляє у відкритті провадження у справі, в тому числі і у випадку, коли існує ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення.
Ухвала Київського апеляційного суду від 10 вересня 2026 року, якою відповідачу було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 04 лютого 2026 року, нею не оскаржувалася.
Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України»).
Відтак, оскільки ухвалою Київського апеляційного суду від 10 вересня 2026 року апеляційним судом було відмовлено ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження та така ухвала в касаційній інстанції ОСОБА_1 не оскаржувалась, суд приходить до висновку, що правові підстави для відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 04 лютого 2026 року відсутні.
Керуючись статтями 354, 358 ЦПК України,
у х в а л и в :
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 04 лютого 2026 року.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий Кашперська Т.Ц.
Судді Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.