Справа №949/1241/26
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 жовтня 2026 року м.Дубровиця
Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді Оборонової І.В.,
за участю секретаря: Волкодав А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №07.10.2025-100000210 від 07 жовтня 2025 року,
В С Т А Н О В И В:
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» Мохир Ярослав Вікторович звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором №07.10.2025-100000210 від 07 жовтня 2025 року в загальному розмірі 65220,00 грн, яка складається з: 21000,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту; 32550,00 грн заборгованості за процентами за користування кредитом; 6000,00 грн процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України; 1890,00 грн комісії, пов`язаної з наданням кредиту, та 3780,00 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Одночасно просить стягнути з відповідачки понесені судові витрати, у тому числі 2662,40 грн судового збору та 150,00 грн витрат, пов`язаних із надсиланням відповідачці копії позовної заяви з додатками.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 07 жовтня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір №07.10.2025-100000210, за умовами якого відповідачці надано кредит у сумі 15000,00 грн строком на 217 днів, з кінцевою датою повернення кредиту 11 травня 2026 року.
Того самого дня між сторонами укладено додатковий договір, відповідно до якого суму кредиту збільшено на 6000,00 грн, унаслідок чого загальна сума наданого кредиту становила 21000,00 грн. Умовами договору передбачено сплату процентів за користування кредитом, комісії, пов`язаної з наданням кредиту, та комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Договір укладено дистанційно через інформаційно-комунікаційну систему кредитодавця із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а кредитні кошти перераховано у безготівковій формі на платіжну картку, зазначену відповідачкою під час оформлення кредиту.
У подальшому відповідачка належним чином не виконувала передбачені договором зобов`язання, платежів у рахунок погашення кредиту, процентів та комісій не здійснювала, у зв`язку з чим станом на 19 червня 2026 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 65220,00 грн.
Посилаючись на положення цивільного законодавства щодо належного виконання зобов`язань, кредитного договору, електронної форми правочину та відповідальності за порушення грошового зобов`язання, позивач вважає заявлену заборгованість обґрунтованою та просить стягнути її з відповідачки у повному обсязі, а також понесені судові витрати.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив проводити розгляд справи без участі позивача та його представника за наявними у матеріалах справи доказами, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідачка, будучи двічі належним чином повідомленою про дату, час і місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення про її виклик (а.с. 17, 19), у судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідачки, повідомленої належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів, тобто постановляє заочне рішення.
Суд, на підставі ч.1 ст.280 ЦПК України, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим провести заочний розгляд справи.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та оцінивши докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.
Згідно з частинами першою, третьою статті 12 та статтею 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-80, 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності; жоден доказ не має наперед установленої сили.
Матеріалами справи встановлено, що 07 жовтня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір №07.10.2025-100000210.
Відповідно до первісних умов договору сума кредиту становила 15000,00 грн, строк кредитування - 217 днів, дата видачі кредиту - 07 жовтня 2025 року, дата повернення - 11 травня 2026 року. Продовження строку кредитування договором не передбачено. Протягом перших трьох чергових періодів застосовується фіксована процентна ставка «Стандарт» у розмірі 1 % за один день користування кредитом, у наступних чергових періодах - фіксована процентна ставка «Економ» у розмірі 0,5 % за один день користування кредитом.
Умовами первісного договору також передбачено комісію, пов`язану з наданням кредиту, у розмірі 9 % від його суми, що становить 1350,00 грн, та комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1350,00 грн у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим.
07 жовтня 2025 року сторони уклали додатковий договір, за умовами якого суму кредиту збільшено на 6000,00 грн шляхом надання другого траншу, внаслідок чого загальна сума кредиту становила 21000,00 грн. Додатковим договором передбачено комісію за надання другого траншу в розмірі 540,00 грн та комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1890,00 грн у кожному з другого та третього чергових періодів. Строк кредитування та дата остаточного повернення кредиту залишилися незмінними.
Із заявки до кредитного договору та додаткового договору вбачається, що сторонами погоджено умови кредитування, порядок повернення кредиту та графік платежів. У заявці також зазначено реквізити платіжної картки позичальниці для перерахування кредитних коштів.
Пропозиція про укладення кредитного договору (оферта) містить дату та час його укладення - 07 жовтня 2025 року о 07 год. 15 хв. Відповідно до умов оферти договір складається з пропозиції кредитодавця, заявки позичальниці та відповіді про прийняття пропозиції. Електронний кредитний договір підписано одноразовим ідентифікатором E835. Матеріали справи також містять пропозицію позичальниці про укладення додаткового договору щодо збільшення суми кредиту та відповідь кредитодавця про її прийняття.
Відповідно до статей 205, 207, 639 ЦК України правочин може вчинятися в електронній формі, а договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за погодженим сторонами способом, вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та її прийняття, а електронний підпис одноразовим ідентифікатором є передбаченим законом способом підписання електронного правочину.
У постанові Верховного Суду від 08 квітня 2026 року у справі №705/1938/25 зазначено, що електронний кредитний договір, підписаний одноразовим ідентифікатором, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
На підтвердження ідентифікації позичальниці позивачем надано відомості, отримані через Систему BankID Національного банку України, які містять дані ОСОБА_2 , зокрема її дату народження, РНОКПП, номер телефону та паспортні дані. Суд враховує, що прізвище та реквізити документа, що посвідчує особу, у зазначених відомостях відрізняються від наведених у кредитному договорі. Водночас РНОКПП НОМЕР_1 та дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 збігаються з ідентифікаційними даними відповідачки, а зазначений у відомостях BankID номер телефону відповідає одному з контактних номерів у документах позичальниці. У сукупності з іншими доказами ці обставини дають підстави пов`язувати відомості електронної ідентифікації з особою відповідачки.
Таким чином, оферта, заявка, підтвердження прийняття пропозиції, додатковий договір та відомості електронної ідентифікації у своїй сукупності підтверджують укладення між сторонами кредитного договору №07.10.2025-100000210 від 07 жовтня 2025 року та погодження збільшення суми кредиту до 21000,00 грн.
На підтвердження фактичного надання кредитних коштів позивачем долучено два листи ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 22 червня 2026 року №1566-2206 та №1565-2206, відповідно до яких 07 жовтня 2025 року через платіжний сервіс iPay.ua здійснено переказ 15000,00 грн о 07 год. 16 хв. 18 сек., номер транзакції 884407877, та 6000,00 грн о 12 год. 04 хв. 23 сек., номер транзакції 884990316, на платіжну картку № НОМЕР_2 . Призначення обох платежів - видача за договором кредиту №07.10.2025-100000210.
Зазначені у платіжних документах реквізити картки відповідають реквізитам, наведеним у заявці позичальниці. Матеріали справи також містять договір про надання послуг з переказу коштів №ФК-П-2024/01-2, укладений між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення».
Таким чином, суд вважає доведеним факт укладення кредитного договору та виконання ТОВ «Споживчий центр» свого зобов`язання щодо надання ОСОБА_1 кредитних коштів у загальному розмірі 21000,00 грн.
Відповідно до статей 525, 526, 530, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк; договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Із наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №07.10.2025-100000210 від 07 жовтня 2025 року вбачається, що станом на 19 червня 2026 року загальна заборгованість відповідачки становить 65220,00 грн, яка складається з: 21000,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту; 32550,00 грн нарахованих процентів за користування кредитом; 6000,00 грн процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, та 5670,00 грн комісій. Штрафи позивачем не нараховувалися. Відповідно до зазначеного розрахунку, протягом строку кредитування проценти нараховувалися на непогашену суму кредиту в розмірі 21000,00 грн, а платежі на погашення заборгованості від відповідачки не надходили. При цьому нарахування договірних процентів припинено 11 травня 2026 року, після закінчення погодженого сторонами строку кредитування.
Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачкою отриманих кредитних коштів у повному або частковому обсязі. Зазначений розрахунок узгоджується з відомостями про фактично надану суму кредиту, а залишок непогашеної основної суми кредиту становить 21000,00 грн.
За таких обставин суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідачки 21000,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Позивачем також заявлено вимогу про стягнення 32550,00 грн процентів за користування кредитом.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Умовами кредитного договору визначено, що протягом перших трьох чергових періодів, кожен із яких становить 31 день, застосовується фіксована процентна ставка «Стандарт» у розмірі 1 % за один день користування кредитом, а протягом наступних чотирьох чергових періодів - фіксована процентна ставка «Економ» у розмірі 0,5 % за один день користування кредитом.
Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що за період з 07 жовтня 2025 року по 07 січня 2026 року включно, який становить 93 дні, проценти нараховувалися на непогашену суму кредиту 21000,00 грн за ставкою 1 % на день у розмірі 210,00 грн щоденно, що загалом становить 19530,00 грн. За період з 08 січня 2026 року по 11 травня 2026 року включно, який становить 124 дні, проценти нараховувалися за ставкою 0,5 % на день у розмірі 105,00 грн щоденно, що становить 13020,00 грн. Таким чином, загальна сума нарахованих процентів за 217 днів користування кредитом становить 32550,00 грн.
Нарахування процентів здійснено відповідно до погоджених сторонами процентних ставок у межах установленого договором строку кредитування, який закінчився 11 травня 2026 року. Після закінчення зазначеного строку проценти за користування кредитом позивачем не нараховувалися.
При цьому суд враховує, що графіком платежів, погодженим сторонами у додатковому договорі, передбачалося поступове погашення основної суми кредиту, починаючи з четвертого чергового платежу, внаслідок чого загальна сума процентів за умови своєчасного виконання договору була б меншою. Оскільки відповідачка передбачених договором платежів не здійснювала, проценти нараховувалися на фактичний непогашений залишок кредиту у розмірі 21000,00 грн.
За таких обставин суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення 32550,00 грн процентів за користування кредитом є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Позивачем також заявлено вимогу про стягнення 5670,00 грн комісій, із яких 1890,00 грн становить комісія, пов`язана з наданням кредиту, а 3780,00 грн - комісія за обслуговування кредитної заборгованості.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Як встановлено судом, умовами первісного кредитного договору передбачено комісію за надання кредиту в розмірі 9 % від його суми, що становить 1350,00 грн, а додатковим договором від 07 жовтня 2025 року - комісію за надання другого траншу в розмірі 540,00 грн. Таким чином, загальний розмір комісії, пов`язаної з наданням кредиту, становить 1890,00 грн. Зазначені платежі прямо передбачені погодженими сторонами умовами договору, визначені у фіксованому розмірі та включені до загальних витрат за кредитом.
Щодо комісії за обслуговування кредитної заборгованості, то умовами договору визначено її розмір та перелік послуг, за які вона нараховується, зокрема інформаційну підтримку позичальниці, забезпечення доступу до особистого кабінету, можливість здійснення платежів онлайн, відновлення пароля та надання консультаційних послуг. При цьому договором передбачено, що до складу таких послуг не включається надання інформації про стан кредитної заборгованості, яку кредитодавець відповідно до закону зобов`язаний надавати споживачу безоплатно.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 зазначено, що встановлення комісії за обслуговування кредиту саме по собі не суперечить Закону України «Про споживче кредитування», водночас нікчемною є умова про оплатність інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач відповідно до закону має право отримувати один раз на місяць безоплатно.
У даному випадку умовами кредитного договору визначено конкретний перелік послуг, за які встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, та прямо виключено з нього послуги, які відповідно до закону повинні надаватися безоплатно.
Відповідно до погодженого сторонами графіка платежів комісія за обслуговування кредитної заборгованості підлягала сплаті у розмірі 1890,00 грн у другому та третьому чергових періодах, що загалом становить 3780,00 грн.
Крім того, у постанові від 31 серпня 2026 року у справі №583/5039/25 Верховний Суд розглядав спір про стягнення заборгованості за кредитним договором ТОВ «Споживчий центр», умовами якого також передбачалося нарахування комісії за надання кредиту та комісії за обслуговування кредитної заборгованості, і залишив без змін судові рішення, якими, зокрема, було стягнуто заборгованість за комісією за обслуговування кредиту.
З огляду на викладене, враховуючи погоджені сторонами умови кредитного договору та додаткового договору, визначений перелік платних послуг, розмір передбачених договором комісій та положення Закону України «Про споживче кредитування», суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення 5670,00 грн комісій, із яких 1890,00 грн становить комісія, пов`язана з наданням кредиту, та 3780,00 грн - комісія за обслуговування кредитної заборгованості.
Позивачем також заявлено вимогу про стягнення 6000,00 грн процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.
Пунктом 17 умов кредитного договору з урахуванням змін, внесених додатковим договором від 07 жовтня 2025 року, передбачено, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання позичальниця на вимогу кредитодавця зобов`язана сплатити проценти річних у розмірі 170000 % відповідно до статті 625 ЦК України з установленими договором обмеженнями розміру таких нарахувань.
Із поданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що у зв`язку з простроченням відповідачкою виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, починаючи з листопада 2025 року, кредитодавцем здійснювалося нарахування процентів відповідно до статті 625 ЦК України, загальна сума яких, заявлена до стягнення, становить 6000,00 грн.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом із тим пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного чи надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого йому було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати неустойки за таке прострочення.
Як встановлено судом, спірний кредитний договір укладено 07 жовтня 2025 року, а заявлені до стягнення 6000,00 грн процентів за статтею 625 ЦК України нараховані за прострочення виконання грошових зобов`язань у період дії воєнного стану.
Таким чином, на спірні правовідносини поширюються положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, якими позичальницю звільнено від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України. Встановлення сторонами у кредитному договорі іншого розміру річних процентів не усуває передбаченого законом звільнення від такої відповідальності.
За таких обставин суд приходить до висновку, що вимога ТОВ «Споживчий центр» про стягнення з ОСОБА_1 6000,00 грн процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Таким чином, із заявленої позивачем заборгованості в загальному розмірі 65220,00 грн стягненню з відповідачки підлягає 59220,00 грн, яка складається з: 21000,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту; 32550,00 грн заборгованості за процентами за користування кредитом; 1890,00 грн комісії, пов`язаної з наданням кредиту, та 3780,00 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості. У частині стягнення 6000,00 грн процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, у задоволенні позову слід відмовити.
Щодо розподілу судових витрат суд виходить із наступного.
Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №СЦ00118781 від 25 червня 2026 року.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позов задоволено частково на суму 59220,00 грн із заявлених 65220,00 грн, що становить 90,80037 % ціни позову. Тому з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 2417,47 грн судового збору (2662,40 грн ? 59220,00 грн / 65220,00 грн).
Позивачем також заявлено до стягнення 150,00 грн витрат, пов`язаних із надсиланням відповідачці копії позовної заяви з додатками.
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
На підтвердження зазначених витрат позивачем надано квитанцію ТОВ «Поштова служба «Е-Пост» №2131570 від 24 червня 2026 року та опис вкладення, відповідно до яких загальна вартість послуг із підготовки та надсилання відповідачці копії позовної заяви з додатками становить 130,98 грн, з яких 72,00 грн - плата за пересилання, 56,88 грн - плата за друк документів та 2,10 грн - сервісний збір.
Враховуючи, що зазначені витрати пов`язані з виконанням позивачем передбаченого процесуальним законодавством обов`язку щодо надсилання відповідачці копії позовної заяви з додатками, суд вважає їх такими, що належать до судових витрат, пов`язаних із розглядом справи.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з урахуванням документально підтвердженого розміру витрат та пропорції задоволених позовних вимог, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 118,93 грн витрат, пов`язаних із надсиланням копії позовної заяви з додатками (130,98 грн ? 59220,00 грн / 65220,00 грн).
На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 95, 100, 133, 141, 211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 280-284, 354, 355 ЦПК України, статтями 3, 15, 16, 204, 205, 207, 509, 525, 526, 530, 536, 610, 612, 625, 626, 628, 629, 638, 639, 1048, 1054 ЦК України, пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 8, 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», суд
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №07.10.2025-100000210 від 07 жовтня 2025 року у загальному розмірі 59220,00 грн (п`ятдесят дев`ять тисяч двісті двадцять гривень 00 копійок), яка складається з:
-21000,00 грн (двадцять одна тисяча гривень 00 копійок) - заборгованість за основною сумою кредиту;
-32550,00 грн (тридцять дві тисячі п`ятсот п`ятдесят гривень 00 копійок) - заборгованість за процентами за користування кредитом;
-1890,00 грн (одна тисяча вісімсот дев`яносто гривень 00 копійок) - заборгованість за комісією, пов`язаною з наданням кредиту;
-3780,00 грн (три тисячі сімсот вісімдесят гривень 00 копійок) - заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 2417,47 грн (дві тисячі чотириста сімнадцять гривень 47 копійок) та витрати, пов`язані з надсиланням копії позовної заяви з додатками, у розмірі 118,93 грн (сто вісімнадцять гривень 93 копійки).
Заочне рішення може бути переглянуто Дубровицьким районним судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повний текст рішення складено 15 жовтня 2026 року о 15-30 год.
Відомості про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: вул. Саксаганського, буд. 133А, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя: підпис.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Суддя Дубровицького
районного суду
Рівненської області Оборонова І.В.