Справа № 703/5367/26
2/703/3152/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2026 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Овсієнка І.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
установив:
11.08.2026 позивач через представника, із використанням системи «Електронний суд» звернувся до Смілянського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 24.06.2025 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладений договір споживчого кредиту №2393630, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у сумі 11300,00 грн та зобов`язувалася повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у термін, встановлений договором. З урахуванням додаткової угоди, суму кредиту збільшено до 16800,00 грн.
Взятий на себе обов`язок первісний кредитор виконав належним чином, відповідач отримала грошові кошти в обсязі та у строк, визначені умовами кредитного договору.
24.02.2026 ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» уклали договір факторингу №01.02-6/26, відповідно до умов якого ТОВ «Селфі Кредит» відступило позивачеві право грошової вимоги до боржників, у тому числі за договором №2393630 від 24.06.2025.
Таким чином, ТОВ «Свеа Фінанс» наділено правом грошової вимоги до відповідача.
Станом на день звернення до суду з даним позовом, заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються.
Загальний розмір заборгованості по поверненню грошових коштів, сплати відсотків за користування кредитом, неустойки, становить 56279,98 грн, включає в себе суму заборгованості за кредитом 16799,98 грн та заборгованість за процентами - 31080,00 грн, а також 8400,00 грн неустойки.
Оскільки на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором, що є порушенням законних прав та інтересів кредитора, позивач змушений звернутися в суд з даним позовом. Просить задовольнити позовні вимоги і стягнути з відповідача вказану заборгованість, судові витрати.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 13.08.2026 відкрите провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлений сторонам строк для подання письмових заяв по суті справи.
Копію ухвали про відкриття провадження в справі надіслано відповідачеві на зареєстровану адресу місця проживання, вказане відправлення повернуте без вручення через відсутність адресата за вказаною адресою, що підтверджується рекомендованим повідомленням.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, пов`язаної із належним здійсненням правосуддя, зокрема сформульованої в справі «Сидоренко проти України» (Sydorenko v. Ukraine (dec.), №73193/12, 18 February 2021), загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають належного вручення судових документів стороні, однак стаття 6 Конвенції не заходить так далеко, що зобов`язує національні органи влади забезпечити ідеально функціонуючу поштову систему. Органи влади несуть відповідальність лише за ненадсилання заявнику відповідних документів. Той факт, що заявниця не отримала кореспонденцію, надіслану їй Вищим спеціалізованим судом, сам по собі не є достатнім для того, щоб закласти аргументовану основу для заяви про те, що права заявниці за статтею 6 § 1 Конвенції були порушені.
Крім того, Верховний Суд неодноразово зазначав, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі №913/879/17, від 21.05.2020 року у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі №24/260-23/52-б).
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.
Відповідач у встановлений судом строк відзиву до суду не подав, будь-яких клопотань чи заяв про неможливість подання відзиву у встановлений судом строк від відповідача не надходило.
Частиною 8 статті 178 ЦПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами справи. Водночас, суд враховує, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.
24.06.2025 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладений договір №2393630 про надання споживчого кредиту - продукту «NewShort», предметом якого є надання відповідачу кредиту у розмірі 11300,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності. Відповідач зобов`язався повернути позику та сплатити проценти за користування грошовими коштами. Строк кредиту 360 днів, право споживача продовжувати строк кредитування - відсутнє. Зазначений договір укладений між сторонами у електронній формі, підписаний позичальником електронним цифровим підписом із використанням одноразового ідентифікатора.
Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Селфі Кредит» надає позичальнику кошти у кредит на споживчі (особисті) потреби. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 11300,00 грн (п. 1.2 договору); строк кредиту (строк дії договору) 360 днів (п. 1.3 договору); періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів (п. 1.4 договору); стандартна процентна ставка становить 1,0% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 кредитного договору (п. 1.5.1 договору); знижена процентна ставка становить 0,8% в день та застосовується у випадку, якщо споживач до 24.07.2025 або протягом наступного календарного дня за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, в такому разі розмір процентів, що належить до сплати станом на вказану дату, буде перерахований за зниженою процентною ставкою (п. 1.5.2 договору).
Відповідно до п. 2.1 кредитного договору, кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на поточний рахунок з використанням карти № НОМЕР_1 .
Дати надання кредиту - 24.06.2025, або 25.06.2025.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у році, метод «факт-факт».
Зі змісту кредитного договору вбачається, що при його укладенні позичальником було вказано значну за обсягом і інформативністю кількість особистих даних, зокрема прізвище, ім`я та по батькові, дата народження, паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків, адреса реєстрації та місця фактичного проживання, номер мобільного телефону та електронна адреса. Договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 24.06.2025 о 21-28 год разом із додатком №1 (Графік платежів) та Інформаційним повідомленням від споживача фінансових послуг.
26.06.2025 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду, за змістом якої сторони погодили збільшення суми кредиту на 5500,00 грн, у зв`язку із чим сума кредиту становить 16800,00 грн (п. 1.1 додаткової угоди).
В п. 1.3 додаткової угоди сторони погодили розрахункову процентну ставку 1% щоденно при застосуванні стандартної процентної ставки протягом всього строку кредитування та 0,98% щоденно за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки.
Додаток №2 викладений у новій редакції, при цьому дата повернення кредиту та строк кредитування залишилися незмінними - 19.06.2026.
Із примірників додаткової угоди, Паспорту споживчого кредиту, Інформаційного повідомлення до позичальника вбачається, що підписані позичальником електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором 26.06.2025 о 06-46 год.
24.06.2025 первісний кредитор на підставі договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку №01042024-2 від 01.04.2024 надав грошові кошти позичальникові у сумі 11300,00 грн на картку № НОМЕР_1 , а 26.06.2025 - додатково 5500,00 грн, що підтверджується інформаційними листами ТОВ «Пейтек» від 25.02.2026.
Законом України «Про електронну комерцію» визначено організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлений порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Положення ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Укладаючи кредитний договір, відповідач та ТОВ «Селфі Кредит» вчинили дії, визначені ст. 11 та 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Після чого відповідачу були перераховані кошти, відповідно до умов кредитного договору шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника.
З урахуванням викладеного, позивач належними та допустимими доказами довів укладення позичальником ОСОБА_1 із первісним кредитором, ТОВ «Селфі Кредит» 24.06.2025 кредитного договору, а 26.06.2025 - додаткової угоди до нього, на підставі яких на рахунок позичальника перераховані грошові кошти.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.
Відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно зі статтею 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
24.02.2026 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс», укладений договір факторингу №01.02-6/26.
Відповідно до п. 2.1 вказаного договору клієнт відступає (передає), а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимоги фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки, встановлені цим договором.
За п. 2 право вимоги - всі права грошової вимоги (боргових зобов`язань) клієнта за кредитними договорами до боржників щодо погашення заборгованостей, які виникли на підставі кредитних договорів, виконання зобов`язань за кредитними договорами та підтверджуються документацією, а також інші права вимоги за кредитними договорами, які клієнтом відступаються факторові за цим договором.
Відповідно до п. 6.2.3 договору права вимоги переходять до фактора після підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників та виконання фактором вимог щодо оплати ціни продажу.
24.02.2026 сторонами договору факторингу №01.02-6/26 від 24.02.2026 підписаний акт приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді.
На підтвердження придбання права грошової вимоги до відповідача надано платіжну інструкцію від 24.02.2026 №10306 про сплату ТОВ «Свеа Фінанс» на користь ТОВ «Селфі Кредит» грошових коштів на виконання умов договору факторингу від 24.02.2026 №01.02-6/26.
За витягом із реєстру боржників до договору факторингу №01.02-6/26 від 24.02.2026, позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2393630 від 24.06.2026 в сумі 56279,98 грн, що включає в себе суму заборгованості за кредитом 16799,98 грн та заборгованість за процентами - 31080,00 грн, а також 8400,00 грн неустойки.
Отже, позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Селфі Кредит», в тому числі і до відповідача за кредитним договором №2393630.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування відсотків за кредитом проведене в період із 24.06.2024 до 23.07.2024 із застосуванням зниженої процентної ставки 0,8% за день, оскільки позичальником виконані умови п. 1.5.2 договору та 24.07.2024 внесений черговий платіж в сумі 3900,00 грн, що відповідає умовам, наведеним у графіку платежів. Надалі із 25.07.2025 до 23.02.2026 проценти нараховані за стандартною процентною ставкою 1% щоденно. 23.08.2025 позичальником внесений другий платіж, що за сумою, строком оплати відповідає графіку платежу, однак за умовами договору не надає підстав для застосування зниженої процентної ставки.
Наведений розрахунок є арифметично вірним, не суперечить істотним умовам кредитного договору та вимогам законодавства про захист прав споживачів у відповідний період.
Позивачем додаткових нарахувань не проводилося.
Доказів сплати відповідачем ОСОБА_1 заборгованості за вказаним кредитним договором в повному обсязі, матеріали справи не містять.
Відповідач правом заперечувати проти позовних вимог не скористалася, власних розрахунків не наводила.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Щодо стягнення штрафних санкцій суд зазначає наступне.
У пункті 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу Закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанова від 29.06.2022 у справі №477/874/19 (пункт 69).
Відповідно до частини першої статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Первісним кредитором не враховано вказаних положень та під час дії воєнного стану, в період із 25.09.2025 до 07.10.2025 здійснено нарахування неустойки, а тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, позов слід задовольнити частково.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні з позовом до суду позивачем сплачений судовий збір відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» із застосуванням коефіцієнту 0,8, для пониження відповідного розміру ставки судового збору, в сумі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 07.08.2026.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути понесені судові витрати, а саме судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
Відомостей про інші судові витрати сторін, що пов`язані із розглядом справи, матеріали не містять.
Керуючись ст. 4, 12, 13, 76-82, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 280 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №2393630 від 24.06.2025 у сумі 47879,98 грн та 2264,90 грн судового збору, всього 50144 (п`ятдесят тисяч сто сорок чотири) грн 88 коп.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», адреса: м. Київ Майдан Незалежності, 2, офіс 712, код ЄДРПОУ 40274286.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повне судове рішення складене 15.10.2026.
Суддя І.В. Овсієнко