КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110
e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер 357/10415/18 Апеляційне провадження № 22-ц/824/16474/2026 Головуючий у суді першої інстанції - Кошель Б.І. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 жовтня 2026 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Оніщук М.І.,
судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,
секретар Цалко Д.М.,
за участю:
боржника ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 липня 2026 року у цивільній справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Капіталресурс", заінтересовані особи: Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", ОСОБА_1 , Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про заміну сторони виконавчого провадження та видачу дублікату виконавчого листа,
В С Т А Н О В И В:
У червні 2026 року ТОВ "Капіталресурс" звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з заявою, в якій просило:
- замінити стягувача у виконавчому листі № 2/357/782/19 від 20.03.2019 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" на його правонаступника ТОВ "Капіталресурс";
- видати ТОВ "Капіталресурс" дублікат виконавчого листа № 2/357/782/19 від 20.03.2019 про стягнення боргу з ОСОБА_1 .
Заяву обгрунтовано тим, що заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09.01.2019 по справі № 357/10415/18 позов АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованість у розмірі 34884,97 грн. та судовий збір у розмірі 1762,00 грн.
20.03.2019 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області на підставі вказаного рішення було видано виконавчий лист.
22.08.2025 між АТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Капіталресурс" було укладено Договір факторингу № 8-22-8/2025, за яким відступлені права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором відповідача.
Таким чином, кредитора по договору було замінено з АТ КБ "Приватбанк" на ТОВ "Капіталресурс".
Також, на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження № 59039032 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа.
27.02.2020 державним виконавцем ВДВС вказане виконавче провадження було завершено, оригінал виконавчого листа направлено стягувачу.
При цьому, станом на дату укладання Договору факторингу оригінал виконавчого листа ТОВ "Капіталресурс" не передавався.
У зв`язку з відсутністю оригіналу виконавчого листа на адресу АТ КБ "Приватбанк" було скеровано запит з метою з`ясування його наявності.
31.03.2026 на адресу ТОВ "Капіталресурс" надійшла відповідь, відповідно до якої оригінал виконавчого листа втрачено.
У зв`язку з зазначеним, заявник на даний час через відсутність виконавчого документу не може реалізувати свої права, як стягувача, що гарантовані законодавством України.
За вказаних обставин, заявник звернувся до суду з даною заявою, яку просив задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20.07.2026 заяву задоволено. Замінено стягувача АТ КБ "Приватбанк" у виконавчому листі по цивільній справі № 357/10415/18, провадження № 2/357/782/19 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованість у розмірі 34884,97 грн. та судові витрати по справі у сумі 1762,00 грн. на його правонаступника - ТОВ "Капіталресурс".
Видано дублікат виконавчого листа по цивільній справі № 357/10415/18, провадження № 2/357/782/19, виданого на підставі заочного рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09.01.2019 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованість у розмірі 34884,97 грн. та судові витрати по справі у розмірі 1762,00 грн. (а.с. 118-122).
В апеляційній скарзі боржник, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.
В обгрунтування апеляційної скарги вказує на безпідставність висновку суду першої інстанції про те, що виконавчий лист було втрачено при пересилці від державної виконавчої служби до АТ КБ "Приватбанк", адже у своїй заяві заявник стверджував про нібито знищення документа під час пожежі в архіві АТ КБ "Приватбанк" у м. Львів, надавши загальний Акт ДСНС, а не про втрату при пересилці поштою.
При цьому, єдиним доказом втрати документа, на який посилається заявник, був загальний Акт ДСНС про пожежу в архіві АТ КБ "Приватбанк" у м. Львів.
Однак, цей Акт підтверджує виключно сам факт настання надзвичайної ситуації (пожежі) у будівлі, але він жодним чином не доводить факту знищення конкретного виконавчого документа.
Отже, на думку апелянта, за відсутністю акта інвентаризації та доказів руху документа, твердження заявника про те, що виконавчий лист згорів саме під час тієї пожежі, є виключно припущенням.
Також, вказує, що оскільки трирічний строк пред`явлення виконавчого документа сплинув ще 27.02.2023, а із заявою про його поновлення ані первісний, ані новий кредитор не зверталися і суд його не поновлював, суд першої інстанції був зобов`язаний відмовити у задоволенні заяви (а.с. 127-129).
Боржник у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Представник стягувача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не сповістив.
Враховуючи положення ч.2 ст. 372 ЦПК України, судом апеляційної інстанції визнано за можливе розглянути справу за відсутності представника стягувача, оскільки його неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення боржника, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає не задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 січня 2019 року по справі №357/10415/18 позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість в сумі 34884,97 грн та судовий збір у сумі 1762,00 грн. 20.03.2019 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області на підставі вказаного заочного рішення видано виконавчий лист.
27.02.2020 старшим державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Герасименко Юлією Олегівною було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 36646,97 грн, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
22.08.2025 між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Капіталресурс» укладено договір факторингу № 8-22-08/2025, згідно з умовами якого право вимоги до позичальника ОСОБА_2 перейшло до ТОВ «Капіталресурс», що підтверджується витягом з реєстру боргових зобов`язань № 10 до договору факторингу № 8-22-08/2025 від 22.08.2025.
Так, згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Частиною 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частина друга стаття 11 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.
По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв`язку з заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник).
Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом в постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 456/6160/13.
На стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містять процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 55 цього Кодексу.
У постановах від 21 березня 2018 року у справі № 6-1355/10 і від 09 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09 Верховний Суд дійшов висновку, що заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії передбачені Законом України «Про виконавче провадження».
Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 55 ЦПК України. У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено у частині п`ятій статті 442 ЦПК України.
Аналогічні за змістом висновки викладено у постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 2-846/08.
У частині першій, другій статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» вказано, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Тлумачення вказаних норм права свідчить, що після видачі виконавчого документа процесуальний статус позивача у правовідносинах, пов`язаних із примусовим виконанням судового рішення, змінюється на стягувача.
Питання заміни сторони в справі (позивача або відповідача) та третьої особи її правонаступником врегульоване положеннями статті 55 ЦПК України. Заміна ж стягувача у виконавчому провадженні або виконавчому листі передбачена статтею 442 ЦПК України.
Відповідно до змісту частини п`ятої статті 442 ЦПК України, частини шостої статті 12, пункту 1 частини першої, частини п`ятої статті 26, частини п`ятої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» поза межами відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу, стягувач користується правами у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження на підставі відповідного закріпленого статусу у виконавчому документі.
Отже, з системного аналізу законодавства вбачається, що заміна сторони виконавчого провадження (ст. 442 ЦПК України) можливе лише за умови відкритого виконавчого провадження, тобто вчинення процесуальних дій безпосередньо в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, спрямованих на виконання судового рішення.
З урахуванням вищевстановлених обставин справи та наведених норм законодавства, а також у зв`язку з відсутністю відкритого виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 357/10415/18 виданого 20.03.2019 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого та правильного висновку, що вимоги заяви в частині заміни сторони шляхом заміни стягувача його правонаступником підлягають задоволенню.
При цьому, колегія суддів зауважує, що боржник фактично погодився з оскаржуваною ухвалою в частині вирішення питання про заміну сторони стягувача, адже апеляційна скарга не містить доводів про незаконність ухвали у цій частині.
Щодо вимог заяви про видачу дубліката виконавчого листа слід зазначити наступне.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Пунктом 17.4 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
У постанові від 21.08.2019 у справі № 2-836/11 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що якщо строк для пред`явлення виконавчого документу до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документів, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
При цьому, як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 19.04.2021 у справі № 2-1316/285/11, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено.
Таким чином, обов'язковою умовою для видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 19.05.2022 у справі № 0910/1097/2012 та у постанові від 03.10.2022 у справі № 2-659/10 та у постанові від 10.02.2022 у справі № 1328/105/12.
Так, як вже зазначалося вище, 27.02.2020 старшим державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Герасименко Юлією Олегівною було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 36646,97 грн, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Тобто, строк пред'явлення до виконання виконавчого листа з моменту винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу згідно з Законом України "Про виконавче провадження" становить три роки, тобто до 27.02.2023.
У свою чергу, Указом Президента України за № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" строком на 30 діб в Україні було введено воєнний стан. Надалі, воєнний стан неодноразово продовжувався Указами Президента України.
При цьому, 15.03.2022 прийнято Закон України "Про внесення зміни до розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" № 2129-ІХ, відповідно до якого розділ ХІІІ Прикінцеві та Перехідні положення Закону України "Про виконавче провадження" доповнено пунктом 10-2, яким, крім іншого, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Отже, посилання апелянта на те, що трирічний строк пред`явлення виконавчого документа сплинув ще 27.02.2023, є безпідставними, адже строк пред`явлення до виконання виконавчого листа про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 перервався у зв`язку з введенням воєнного стану та внесенням відповідних змін до Закону України "Про виконавче провадження".
За вказаних обставин, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання станом на сьогодні не пропущено.
Також, з матеріалів справи вбачається, що Станом на дату укладання договору факторингу оригінал виконавчого листа ТОВ «Капіталресурс» не передавався.
12.03.2026 заявник звернувся до АТ КБ "ПриватБанк" щодо надання оригіналів виконавчих документів та постанов про їх повернення згідно з наданим переліком.
Відповідно до відповіді на запит від 18 березня 2026 року за вих. № 20.1.0.0.0/7-260312/78902 АТ КБ «ПриватБанк» повідомив, що за результатами перевірки внутрішніх реєстрів обліку встановлено, що оригінали документів (які надійшли до Банку в період до 05.10.2025 включно) за витребуваними ІПН клієнтів знаходилися на зберіганні в архівному приміщенні, яке було знищено 05.10.2025 під час ракетного обстрілу з боку рф. Також в даному листі Банк інформує про неможливість передачі зазначених документів внаслідок форс-мажорних обставин. За даним фактом правоохоронними органами відкрито кримінальне провадження № 2202514[телефон приховано].
Відповідно до листа заступника начальника управління начальника відділу № 1 Львівського міського управління цивільного захисту та превентивної діяльності ГУ ДСНС України у Львівській області від 15 жовтня 2025 року за вих. № 5823.1-22021158233, адресованого керівнику напрямку «Служба безпеки» ГО АТ КБ «ПриватБанк», підтверджує факт виникнення пожежі в виробничо-складській будівлі з адміністративно побутовими приміщеннями, допоміжних будівлях, спорудах та трансформаторних підстанціях, яка виникла 05 жовтня 2025 року, за адресою: м. Львів, вул. Північна, 2 та АДРЕСА_1 , та надає завірену копію Акту про пожежу.
У своїй сукупності надані заявником докази є підтвердженням втрати оригіналу виконавчого листа щодо ОСОБА_1 , оскільки встановити місцезнаходження оригіналу виконавчого листа не вдалося, а зміст довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 18 березня 2026 року не містить конкретної інформації про його повернення банку та наявності на зберіганні, як і доказів на підтвердження надсилання стягувачу копії постанови про повернення виконавчого листа разом із направленням його оригіналу, так як таким доказом є виключно квитанція про відправлення та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, проте таких доказів матеріали справи не містять.
Отже, виконавчий лист відсутній як у стягувача, так і в органів примусового виконання судових рішень, а у справі відсутні відомості про те, що рішення про стягнення кредитної заборгованості, яке набрало законної сили і на виконання якого судом видано виконавчий лист, виконано у добровільному порядку.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції встановивши, що заявником належними та допустимими доказами підтверджено факт втрати виконавчого листа стягувачем, а строки для його пред`явлення до виконання стягувачем не пропущено, з метою дотримання загальних засад судочинства, дійшов правильного висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення заяви ТОВ «Капіталресурс» про видачу дубліката виконавчого документа, що спростовує доводи апеляційної скарги у цій частині.
Отже, суд дійшов правильного висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення заяви ТОВ «Капіталресурс» про видачу дубліката виконавчого документа.
У цьому випадку видача дубліката виконавчого документа є забезпеченням гарантованого Конституцією України права на виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності в матеріалах справи належних доказів, які підтверджують втрату оригіналу виконавчого листа не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для видачі дубліката виконавчого листа, на законність судового рішення не впливають.
Отже, факт втрати оригіналу виконавчого документа підтверджується матеріалами справи, виконавчий документ не перебуває на виконанні, а строк для його повторного пред`явлення до виконання на момент звернення із відповідною заявою не пропущено.
Відтак наявні передбачені процесуальним законом правові підстави для видачі дубліката виконавчого листа.
З огляду на зазначене, наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо встановлення обставин справи та тлумачення норм матеріального й процесуального права на свій розсуд, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції.
При цьому, апелянтом не наведено жодного доводу, який би потребував додаткового правового аналізу і міг би слугувати підставою для скасування судового рішення.
Таким чином, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе судове рішення. При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування ухвали, в справі не виявлено.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без змін.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 липня 2026 року у цивільній справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Капіталресурс", заінтересовані особи: Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", ОСОБА_1 , Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про заміну сторони виконавчого провадження та видачу дублікату виконавчого листа - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст постанови складений 16 жовтня 2026 року.
Суддя-доповідач М.І. Оніщук
Судді В.А. Шебуєва
О.В. Кафідова