КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/15932/2026 Доповідач - Кафідова О.В.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ Справа № 357/4387/26
15 жовтня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кафідової О.В.
суддів - Оніщука М.І.
- Шебуєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Єлісєєвої Надії Олексіївни на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 липня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Кошель Б.І., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
в с т а н о в и в:
У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що 03 жовтня 2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 02987-10/2023, за умовами якого відповідачці надано кредит у розмірі 8 000 грн. Позичальниця зобов`язалася повернути кредитні кошти, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування ним у порядку і строки, визначені договором.
Позивач указував, що первісний кредитор виконав свої договірні зобов`язання у повному обсязі, надавши відповідачці грошові кошти в обсязі та у строк, визначені кредитним договором. Натомість відповідачка належним чином зобов`язання не виконала, не здійснювала передбачених договором платежів на повернення кредиту та сплату процентів, унаслідок чого утворилася заборгованість.
Обґрунтовуючи факт укладення договору, позивач зазначав, що правочин вчинено в електронній формі. Посилався на статті 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» та пункт 2.18 кредитного договору, за яким зі сторони клієнта договір підписується електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Вказує на пункт 1.6 договору, яким передбачено надання коштів у безготівковій формі на рахунок клієнта з використанням реквізитів платіжної картки. Зазначав, що ТОВ «Аванс Кредит» не створює для клієнта окремого рахунку, не має доступу до банківського рахунку позичальника та повних реквізитів платіжної картки, а перекази здійснюються з використанням відповідних платіжних сервісів.
Позивач також зазначав, що не має інших доказів перерахування коштів на рахунок відповідачки, у зв`язку з чим одночасно з позовом подав клопотання про витребування судом необхідних документів.
Зазначає, що строк повернення кредиту в повному обсязі настав, але заборгованість у передбачений договором строк не погашено. За твердженням позивача, на дату звернення до суду розмір заборгованості становив 43 800 грн, з яких 8 000 грн - заборгованість за тілом кредиту та 35 800 грн - заборгованість за процентами.
Щодо свого права на звернення з позовом ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» зазначало, що 29 березня 2024 року між ним та ТОВ «Аванс Кредит» укладено договір факторингу № 29032024. На переконання позивача, відповідно до цього договору він набув статусу нового кредитора та право грошової вимоги до боржників первісного кредитора, зокрема до ОСОБА_1 за договором № 02987-10/2023 від 03 жовтня 2023 року.
З огляду на вище викладене, просив суд стягнути з відповідачки на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за договором № 02987-10/2023 у розмірі 43 800 грн, судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000 грн.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 липня 2026 року позов ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором в розмірі 43800,00 грн, понесені витрати на правову допомогу в розмірі 2000,00 грн та судовий збір в розмірі 2662,40 грн.
У стягненні решти витрат на правничу допомогу відмовлено.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка уклала кредитний договір в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, первісний кредитор виконав зобов`язання з надання кредиту, а відповідачка не повернула отримані кошти і не сплатила проценти.
Суд визнав доведеним перехід права вимоги до позивача за договором факторингу та розмір заявленої заборгованості.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 04 серпня 2026 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Єлісєєва Н.О. подала апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду, в якій просить, скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 липня 2026 року у частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості та ухвалити нове рішення, в якому позовні вимоги задовольнити частково, а саме стягнути з відповідача тіло кредиту у розмірі 8000 грн, в задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, не повністю з`ясував обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним доказам, унаслідок чого ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення.
Зазначає, що відповідачка є споживачем фінансових послуг, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України «Про захист прав споживачів». Вважає, що вимога про стягнення 35 800 грн процентів, а борг в розмірі 8 000 грн, є несправедливою, суперечить принципам розумності та добросовісності, створює істотний дисбаланс прав та обов`язків сторін на шкоду позичальниці. На її переконання, заявлені проценти фактично перетворюються на надмірну приховану штрафну санкцію, спрямовану не на компенсацію втрат, а на отримання кредитором необґрунтованої вигоди.
У скарзі зазначено, що процентні умови не можуть установлюватися свавільно та мають відповідати засадам справедливості, добросовісності й розумності, а також наводиться порівняння договірної реальної річної процентної ставки 9 127,54 % з обліковою ставкою Національного банку України, що, за твердженням апелянтки, на час укладення договору становила 15 %.
Апелянтка стверджує, що подані позивачем розрахунки заборгованості є лише односторонніми арифметичними розрахунками та не можуть слугувати належним доказом безспірності грошової вимоги. Звертає увагу на відсутність, на її думку, первинних бухгалтерських документів про надання кредиту та його погашення, зокрема платіжних доручень, меморіальних ордерів, розписок, чеків тощо, та вказує, що сам позов не містить докладного розрахунку всієї суми заборгованості.
Також заперечує проти стягнення процентів, посилаючись на пункт 1.6 кредитного договору, який, як зазначено в апеляційній скарзі, передбачає ставку 3,0 % за кожний день несвоєчасно повернутого кредиту. Вважає, що за відсутності доказів автопролонгації кредитного договору та внесення позичальницею належних платежів не можна вважати доведеним продовження строку кредитування, а сам договір слід уважати укладеним строком на 30 днів. У зв`язку з цим стверджує, що нарахування процентів після завершення відповідного строку є незаконним.
Представник апелянта також вважає неспівмірними витрати позивача на професійну правничу допомогу.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм оцінку в сукупності, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам оскаржуване рішення за встановлених у справі обставин відповідає.
Судом встановлено, що 03 жовтня 2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 02987-10/2023.
Відповідно пункту 1.1 договору ТОВ «Аванс Кредит» надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 8 000 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти за користування ним у порядку й на умовах, визначених договором.
Пунктом 1.2 договору встановлено, що кредит надається на власні потреби клієнта строком на 360 днів. Датою надання кредиту визначено 03 жовтня 2023 року, датою погашення кредиту - 26 вересня 2024 року. В цьому ж пункті зазначено обов`язок клієнта погасити кредит в останній день строку кредитування- 26.09.2024.
Згідно з пунктом 1.3 договору у клієнта відсутнє право продовжувати строк кредитування або строк виплати кредиту, встановлених договором, у тому числі на підставі звернення в паперовій чи електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора.
За пунктом 1.4 договору за користування кредитом товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом, тип процентної ставки - фіксована. Пунктом 1.4.1 договору встановлено процентну ставку в розмірі 2,50 % на день із застереженням про її застосування в межах строку кредитування, визначеного пунктом 1.2 договору.
Пункт 1.4.2 договору передбачає, що в разі сплати клієнтом 27 жовтня 2023 року коштів у сумі не меншій за суму першого платежу, визначеного графіком платежів, або часткового дострокового повернення кредиту, клієнт як учасник програми лояльності отримує індивідуальну знижку в розмірі 64,00 % на перший платіж відповідно до графіка. Цим же пунктом передбачено, що в разі невикористання права на знижку, тобто невиконання умов для її отримання, клієнт зобов`язаний сплатити перший платіж у розмірі, визначеному графіком платежів.
Відповідно пункту 1.5 договору клієнт зобов`язаний сплачувати проценти кожні 25 днів. Дати повернення кредиту та внесення процентів визначаються в таблиці обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки, яка становить додаток № 1 до договору - графік платежів.
Пунктом 1.6 договору передбачено надання кредиту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта, у тому числі з використанням реквізитів платіжної картки № 5168-74хх-хххх-9040 протягом одного робочого дня з дня ухвалення рішення про видачу кредиту. Зазначено, що кредит вважається наданим в день перерахування коштів за відповідними реквізитами.
Із пункту 3.1 договору вбачається, що сторони погодили повернення кредиту та сплату процентів відповідно до графіка платежів.
Пунктом 5.2 договору передбачено пеню в розмірі 0,2 % від суми заборгованості за кожний день прострочення з урахуванням установлених законом обмежень.
Умовами розділу 7 кредитного договору передбачено, що договір уважається укладеним із моменту його підписання електронними підписами сторін і діє до повного виконання зобов`язань. Текст договору містить відомості про підпис позичальниці з використанням одноразового ідентифікатора W1273.
До позовної заяви також долучено заяву-анкету клієнта на отримання фінансового кредиту, в якій наведено персональні та контактні дані ОСОБА_1 , зазначено реквізити платіжної картки 5168-74ХХ-ХХХХ-9040. На останній сторінці анкети зазначено одноразовий ідентифікатор W1273 і дату 03 жовтня 2023 року.
До позову додано паспорт споживчого кредиту, в якому кредитодавцем зазначене ТОВ «Аванс Кредит», загальний розмір кредиту - 8 000 грн, строк кредитування - 360 днів, денну процентну ставку - 2,50 %, проценти за весь строк кредитування - 72 000 грн, а загальну вартість кредиту - 80 000 грн. У паспорті споживчого кредиту також зазначено реальну річну процентну ставку 133 859,83 %.
Графік платежів, який є додатком № 1 до договору, передбачає перший платіж 27 жовтня 2023 року та подальші платежі у визначені графіком дати. Сума процентів, передбачена за весь строк кредитування, становить 72 000 грн, сума повернення кредиту - 8 000 грн, загальна вартість кредиту - 80 000 грн. У тексті додатка зазначено, що за умови дотримання вимог пункту 1.4.2 договору сума першого платежу з урахуванням знижки становитиме 1 800 грн.
Графік платежів містить відомості про його підписання ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором W1273. У доданій довідці про ідентифікацію позичальниці відображено відправлення 03 жовтня 2023 року одноразового ідентифікатора на вказаний позичальницею номер телефону.
У листі ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 30 червня 2025 року повідомлено, що товариство, здійснюючи перекази за договором на переказ коштів із ТОВ «Аванс Кредит», успішно перерахувало 03 жовтня 2023 року кредитні кошти в сумі 8 000 грн на платіжну картку 5168-74ХХ-ХХХХ-9040.
12 березня 2026 року представником позивача подано клопотання про витребування у АТ КБ «ПриватБанк» інформації щодо успішності переказу 8 000 грн та їх зарахування на картку № НОМЕР_1 .
Із листа АТ КБ «ПриватБанк» від 17 квітня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260410/50573-БТ убачається, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , за якою зазначено рахунок у банку, а клієнта верифіковано шляхом підписання анкети-заяви від 21 серпня 2020 року. Банк повідомив також про фінансовий номер телефону клієнтки станом на 17 квітня 2026 року. Цей номер відповідає номеру, зазначеному у кредитній анкеті.
У цьому самому листі ПриватБанк зазначив, що виписка за рахунком із 10 березня 2023 року до 15 березня 2023 року відсутня.
Із розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Аванс Кредит» за договором № 02987-10/2023, убачається, що період відображених нарахувань становить із 03 жовтня 2023 року до 29 березня 2024 року. У розрахунку відображено нарахування за перший 25-денний період за зниженою сумою - 72 грн на день, а після несплати першого платежу - суму першого платежу 5 000 грн та подальші нарахування за базовою ставкою 200 грн на день.
Розрахунок не містить записів про внесення відповідачкою платежів на погашення тіла кредиту чи процентів. У його підсумковому рядку станом на 29 березня 2024 року зазначено загальну заборгованість 43 800 грн, з якої 8 000 грн становить основний борг і 35 800 грн - проценти.
29 березня 2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» і ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 29032024. Відповідно до цього договору та доданого витягу з реєстру боржників до нового кредитора передано грошову вимогу до ОСОБА_1 за договором № 02987-10/2023 на загальну суму 43 800 грн, у тому числі 8 000 грн за тілом кредиту й 35 800 грн за процентами. Матеріали додатків містять акт приймання-передачі реєстру боржників від 29 березня 2024 року, а також документи про здійснення розрахунків за договором факторингу.
До позову також надано повідомлення первісного кредитора про відступлення права грошової вимоги за договором № 02987-10/2023 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».
Зі свідоцтва про шлюб, долученого представником відповідачки до відзиву на позов, убачається, що 01 липня 2011 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Після державної реєстрації шлюбу було змінено прізвище на « ОСОБА_4 » (а. с. 87).
З витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 № 51 від 06 березня 2022 року вбачається, що старшого солдата ОСОБА_2 , зараховано з 06 березня 2022 року до списків особового складу частини та на всі види забезпечення (а. с. 86).
19 травня 2026 року представник відповідачки - адвокат Єлісєєва Н. О. подала відзив на позовну заяву, у якому просила задовольнити позов частково - стягнути 8 000 грн основного боргу, а в решті вимог відмовити.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, акт № 397 наданих послуг від 09 березня 2026 року і детальний опис робіт до цього акта. Документами визначено вартість послуг у розмірі 8 000 грн, зокрема за проведення консультації, ознайомлення з кредитною справою, погодження правової позиції, складення позову та його подання.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. За змістом частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з частиною першою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з частинами першою, третьою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо розмір процентів договором не встановлено, він визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та за порядком, що встановлені договором.
Відповідно до частини першої статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Відповідно до частини дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний відповідно статті 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Положення пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» відносять до несправедливих, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Застосування цього припису вимагає встановлення саме компенсаційного, санкційного характеру спірної вимоги.
Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою такого змісту: «Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %».
Пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», у редакції Закону № 3498-IX, встановлено: «Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %».
Водночас пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3498-IX передбачено: «Дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом».
Пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, чинній на дату укладення кредитного договору, було передбачено: «Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля». У цьому формулюванні не було передбачено самостійної пільги для дружини військовослужбовця як позичальниці за її власним договором.
Законом України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX, що набрав чинності 18 травня 2024 року, пункт 15 статті 14 Закону № 2011-XII викладено у редакції, відповідно до якої відповідні гарантії ненарахування процентів прямо поширено, серед іншого, і на дружин (чоловіків) визначених категорій військовослужбовців.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
За пунктом 1 частини другої статті 137 ЦПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною першою статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оцінюючи встановлені обставини з урахуванням наведеного правового регулювання, колегія суддів виходить із того, що предметом цього спору є стягнення фактично наданої суми кредиту та погодженої сторонами плати за користування ним протягом строку кредитування. Правова оцінка вимоги про стягнення процентів потребує з`ясування не лише їх розміру та співвідношення з основним боргом, а й конкретних умов договору, моменту виникнення зобов`язання, строку користування кредитом, періоду нарахування та наявності законодавчих заборон.
Підписання кредитного договору в електронній формі та його укладення із застосуванням одноразового ідентифікатора не суперечить установленій законом письмовій формі кредитного договору. Договір, паспорт споживчого кредиту, графік платежів, анкета і довідка про ідентифікацію мають взаємопов`язані відомості щодо особи позичальниці, суми кредитування та способу оформлення правочину, що дозволяє встановити волевиявлення сторін щодо укладення договору № 02987-10/2023.
Водночас колегія суддів не ототожнює сам факт оформлення кредитних документів із фактом видачі кредиту. Для підтвердження доказу видачі карти позивачу необхідно довести здійснення кредитодавцем відповідного платежу. У цій справі таким доказом є повідомлення платіжної установи ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про успішний переказ 8 000 грн на картку відповідача саме 03 жовтня 2023 року; належність зазначеної картки відповідачці підтверджується листом банку, а її позиція у відзиві на позов щодо стягнення 8 000 грн основного боргу узгоджується з цими відомостями.
Отже, сукупність документів, а не один лише розрахунок позивача, підтверджує надання відповідачці 8 000 грн і виникнення в неї обов`язку повернути отримані кошти. Відсутність наданої ПриватБанком виписки за березень 2023 року не спростовує цього висновку.
Колегія суддів також зазначає, що пунктом 1.2 договору сторони погодили строк кредитування в 360 днів - до 26 вересня 2024 року. Такий строк сторони погодили при укладенні договору 03 жовтня 2023 року. Отже, завершення окремих 25-денних розрахункових періодів за графіком не є тотожним завершенню строку кредитування. Настання строку проміжного процентного платежу не змінює загальної дати повернення кредиту, безпосередньо встановленої пунктом 1.2 договору.
Договором розмежовано плату за користування кредитом і наслідки прострочення. Ставка 2,5 % на день визначена пунктом 1.4.1 як фіксована ставка процентів у межах строку кредитування. Окремо пунктом 5.2 встановлено пеню як захід відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язання. Позивач заявив до стягнення лише тіло кредиту та договірні проценти, а пеню не заявляв. За наявними доказами не встановлено, що заявлені 35 800 грн складаються з пені, штрафу чи платежів після 26 вересня 2024 року.
Колегія суддів також враховує посилання відповідачки щодо статусу дружини військовослужбовця, заявлені під час розгляду справи в суді першої інстанції. Надані свідоцтво про шлюб і витяг із наказу військової частини підтверджують сімейний зв`язок і зарахування чоловіка відповідачки на військову службу з 06 березня 2022 року. Ці обставини належить оцінювати з урахуванням редакції законодавства, чинної в період, за який нараховано проценти.
У період із 03 жовтня 2023 року до 29 березня 2024 року пункт 15 статті 14 Закону № 2011-XII містив спеціальну гарантію для визначених категорій військовослужбовців. Водночас право дружини військовослужбовця, яка самостійно є позичальницею за кредитним договором, на ненарахування процентів було прямо закріплене пізніше, Законом № 3633-IX, що набрав чинності 18 травня 2024 року. Нарахування процентів за спірний період завершилося до цієї дати.
Таким чином, з урахуванням належного правового регулювання висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для звільнення відповідачки від сплати заявлених договірних процентів є правильним.
Доводи апеляційної скарги про те, що нарахування 35 800 грн процентів при отриманих 8 000 грн є несправедливим, має штрафний характер та порушує баланс інтересів сторін, не спростовують висновку суду першої інстанції.
Стосовно витрат на правничу допомогу колегія суддів виходить із того, що розподілу за результатами розгляду справи підлягають підтверджені договором і документами про обсяг робіт витрати, які були сплачені або підлягають сплаті. Відсутність окремого платіжного документа про вже проведену оплату гонорару не є самостійною підставою для повної відмови у компенсації витрат за умови, що з наданих документів встановлено їх обсяг, вартість та обов`язок оплатити такі послуги.
При цьому суд першої інстанції не задовольнив вимогу про відшкодування 8 000 грн у повному обсязі, а з огляду на подані відповідачкою заперечення, характер спору, обсяг і складність послуг та розумність їхньої вартості зменшив суму до 2 000 грн.
Відповідно пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, колегія суддів доходить висновку про відсутність передбачених процесуальним законом підстав для задоволення апеляційної скарги представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Єлісєєвої Надії Олексіївни та для скасування або зміни рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 липня 2026 року.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Єлісєєвої Надії Олексіївни залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 липня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий: Судді: