Судові рішення

Постанова № 140664369 у справі № 754/12137/25 від 16.10.2026

Постанова від 16.10.2026 у цивільній справі № 754/12137/25 (категорія «Позики, кредиту, банківського вкладу»). Суд: Київський апеляційний суд, суддя Поливач Любов Дмитрівна.

Справа№ 754/12137/25
СудКиївський апеляційний суд
СуддяПоливач Любов Дмитрівна
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяПозики, кредиту, банківського вкладу
Дата ухвалення16.10.2026
Надійшло до реєстру17.10.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/140664369

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

Унікальний номер справи 754/12137/25

Номер апеляційного провадження 22-ц/824/13078/2026

Головуючий у суді першої інстанції О. М. Панченко

Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач

Постанова

Іменем України

16 жовтня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),

суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.

секретар судового засідання Комар Л. А.

сторони

позивач Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк»

відповідач ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», подану представником Шуміловою Наталею Ігорівною, на додаткове рішення Деснянського районного суду м. Києва від 05 травня 2026 року, ухвалене у складі судді Панченко О. М., в примішенні Деснянського районного суду м. Києва,

у с т а н о в и в :

У липні 2025 року АТ «ПУМБ» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 40 070,14 грн, з яких заборгованість за кредитом складає 20 933,19 грн, заборгованість за процентами 19 136,95 грн. Також просив стягнути з відповідача на його користь судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

В обгрунтування заявлених позовних вимог зазначав, що 23.03.2016 між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №26252019909773, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит у виді встановлення кредитного ліміту на кредитну картку, який в подальшому було збільшено до 22 100,00 грн, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені кредитним договором, сплатити проценти за користування кредитом. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, тому позивач звернувся до суду із цим позовом.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва 23 березня 2026 року у задоволенні позову АТ «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

26.03.2026 представником ОСОБА_1 - адвокатом Сучковою Т. Є. через систему «Електронний суд» подано заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача на користь відповідача понесених ним витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Додатковим рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 05 травня 2026 року заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Сучкової Т. Є. про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено. Ухвалено у справі додаткове рішення, яким стягнуто з АТ «Перший Український Міжнародний Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи, у розмірі 10 000,00 грн.

Не погоджуючись з додатковим рішенням суду АТ «Перший Український Міжнародний Банк» через свого представника Шумілову Н. І. подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення суду, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення норм процесуального права, невстановлення судом обставин, що мають значення для вирішення питання про відшкодування витрат на правничу допомогу, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити відповідачу в ухваленні додаткового рішення або зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 2 000,00 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ухвалюючи додаткове рішення у справі, суд першої інстанції не взяв до уваги та не надав оцінку доводам та клопотанням позивача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, про які АТ «ПУМБ» було зазначено у відповіді на відзив відповідача на позовну заяву.

Позивач вважає, що заявлений до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу не співмірний із складністю справи та предметом позову, а тому не підлягає задоволенню у повному обсязі. Відзив, поданий відповідачем, містить посилання виключно на одну правову позицію, викладену Верховним Судом. Таким чином, представнику відповідача не потрібно було вивчати додаткові джерела права та/або законодавство, що регулює кредитні правовідносини. Позивач вважає, що у даній справі потрібно дотримуватися критеріїв співмірності щодо складності справи та розміру заявлених витрат на правничу допомогу.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Сучкова Т. Є. просить додаткове рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу АТ «ПУМБ» без задоволення. Вказує на те, що позивачем не було подано заперечень щодо заявленного до стягнення розміру витрат на правничу допомогу, а тому відсутні підстави для зменшення таких витрат.

У судове засідання апеляційного суду учасники справи (їх представники) не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується звітами про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду, позивач причини неявки свого представника суду не повідомив. Будь-яких заяв чи клопотань станом на день розгляду справи до апеляційного суду від позивача не надходило. Від представника відповідача - авдоката Сучкової Т. Є. надійшла заява про розгляд справи без участі відповідача та його представника.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК неявка сторін, або інших учасників справи належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином суд вважав за можливе розглянути дану справу за відсутності учасників справи (їх представників), оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи та скласти повне судове рішення у визначений законом строк. Вступна та резолютивна частини судового рішення не виготовлялись та не проголошувались судом 07.10.2026.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційного оскарження, суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до частин другої та четвертої статті 263 ЦПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із частинами першою та другою статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до частин першої та другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Задовольнивши заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, суд, ураховуючи відмову у задовленні позову АТ «ПУМБ» в повному обсязі, вважав, що загальний розмір витрат на правову допомогу адвоката, а також витрачений останнім час відповідає критерію розумності їх розміру та справедливості, виходячи з обставин даної справи. Зокрема суд дійшов висновку, що стороною відповідача надано документи на підтвердження понесених ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки такі висновки зроблено на підставі повного та об`єктивного дослідження наданих доказів та такий висновок у повній мірі відповідає вимогам процесуального права, з огляду на таке.

Відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ст. 133 ЦПК Україна, правнича допомога є складовою судових витрат.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частинами 2-4 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Конституція України у статті 59 гарантує кожному право на професійну правничу допомогу. У відповідності до ст. 131-2 Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з положеннями частин першої-п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У пунктах 34-47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 465/3458/15-ц (провадження № 61-19582св20), від 09 листопада 2021 року у справі № 759/14346/16 (провадження № 61-12783св21).

Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Визначаючи суму відшкодування витрат на правову допомогу, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує такі критерії. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 «витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено чи тільки має бути сплачено».

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного суду від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19 «за умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, не надання іншою стороною доказів невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співрозмірності, у тому числі спростування правильності відповідних розрахунків, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено».

Як вбачається із матеріалів справи, правнича допомога ОСОБА_1 в суді першої інстанції надавалася адвокатом Сучковою Т. Є.

У відзиві на позовну заяву стороною відповідача було заявлено попердній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які відповідач очікує понести у зв`язку із розглядом справи у розмірі 10 000,00 грн.

23.03.2026 судом було ухвалено рішення про відмову АТ «ПУМБ» у задоволенні позову.

26.03.2026 стороною відповідача подано клопотання про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги №20/01 від 20.01.2026, укладений між ОСОБА_1 та АБ «Сучкова та Патртнери», ордер на на надання правничої допомоги від 22.01.2026 серії АІ № 2105181, виданий АБ «Сучкова та Патртнери», акт виконаних робіт від 25.03.2026 до договору №20/01 про надання правничої допомоги від 20.01.2026.

Отже, сторони дійшли згоди щодо надання правової допомоги замовнику у даній справі за позовом АТ «ПУМБ» за оплату.

Згідно п.4 акту виконаних робіт від 25.03.2026, сторони визначили, що всього Бюро надано клієнту правову допомогу на суму 10 000,00 грн.

При подачі заяви про ухвалення додаткового рішення відповідачем було виконано вимог ст. 43 ЦПКУкраїни, надіслано заяву із доданими до неї матеріалами до електронного кабінета АТ «ПУМБ» (доставлено 26.03.2026 о 16:34 год, та надано докази на підтвердження зазначеного (а.с.125)).

Сторона позивача, заперечуючи щодо покладення на неї обов`язку по відшкодуванню відповідачу витрат на правничу допомогу, не вказує причини неподання заперечення щодо заявлених ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу. Натомість зазначає, що такі заперечення були викладені Банком у відповіді на відзив відповідача на позовну заяву.

Проте колегія суддів відхиляє такі доводи апеляційної скарги, оскільки у позивача був обов`язок подати до суду заперечення на заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення після її отримання, чого АТ «ПУМБ» зроблено не було.

Отже, отримавши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, позивач не скористався своїм правом на подання заперечень щодо неї. Також Банк був повідомлений про розгляд судом заяви про ухвалення додаткового рішення, проте будь-яких заяв чи клопотань до суду не подавав.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що понесені відповідачем витрати на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн у суді першої інстанції відповідають критеріям розумності та є співмірними із складністю справи і виконаними адвокатом роботами. АТ «ПУМБ», будучи обізнаним про подання відповідем заяви про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу не подавав суду першої інстанції.

Відтак, указані доводи апеляційної скарги не можуть слугувати підставою для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу або у відмові у їх стягненні, враховуючи при цьому те, що позивач не реалізував своє право та не надав заяву про зменшення таких витрат.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції про наявність правових підстав покладення на АТ «ПУМБ» понесених відповідачем витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн, а фактично зводяться до власного тлумачення позивачем положень закону, якими врегульовано порядок відшкодування витрат на правничу допомогу.

Отже, враховуючи, що з урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих відповідачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, фінансового стану учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що є справедливим стягнення з позивача на користь відповідача 10 000,00 грн судових витрат на правничу допомогу.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вичерпності висновку суду попередньої інстанції, колегія суддів виходить з того, що у справі, що переглядається, додаткове рішення суду відповідає вимогам вмотивованості.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги процесуального права, а тому відповідно до ст. 375 ЦПК України колегія суддів залишає додаткове рішення без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», подану представником Шуміловою Наталею Ігорівною, залишити без задоволення.

Додаткове рішення Деснянського районного суду м. Києва від 05 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді

Л. Д. Поливач

А. М. Стрижеус

О. І. Шкоріна

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
24.07.2026 Ухвала № 138515819 Київський апеляційний суд
20.07.2026 Ухвала № 138379267 Київський апеляційний суд
09.07.2026 Ухвала № 138118269 Київський апеляційний суд
05.05.2026 Рішення № 136273509 без тексту Деснянський районний суд міста Києва
23.04.2026 Ухвала № 135937442 без тексту Деснянський районний суд міста Києва
23.03.2026 Рішення № 135068730 без тексту Деснянський районний суд міста Києва
23.03.2026 Рішення № 135068684 без тексту Деснянський районний суд міста Києва
20.03.2026 Ухвала № 135013762 без тексту Деснянський районний суд міста Києва
25.02.2026 Ухвала № 134401558 без тексту Деснянський районний суд міста Києва
05.08.2025 Ухвала № 129309645 без тексту Деснянський районний суд міста Києва