Судові рішення

Постанова № 140664404 у справі № 372/727/25 від 14.10.2026

Постанова від 14.10.2026 у цивільній справі № 372/727/25 (категорія «Справи у спорах, що виникають із земельних відносин»). Суд: Київський апеляційний суд, суддя Яворський Микола Анатолійович.

Справа№ 372/727/25
СудКиївський апеляційний суд
СуддяЯворський Микола Анатолійович
Форма рішенняПостанова
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяСправи у спорах, що виникають із земельних відносин
Дата ухвалення14.10.2026
Надійшло до реєстру17.10.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/140664404

Сторони-компанії

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 372/727/25 Головуючий у суді першої інстанції - Сташків Т.Г.

Номер провадження № 22-ц/824/9655/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря - Марченко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Київської обласної прокуратури Галушка Петра Григоровича в інтересах держави в особі Козинської селищної ради на рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 лютого 2026 року, ухвалене під головуванням судді Сташків Т.Г., у місті Обухів, у справі за позовом Першого заступника керівника Київської обласної прокуратури Сваток Андрія Георгійовича в інтересах держави в особі Козинської селищної ради до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки та скасування державної реєстрації,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2025 року Перший заступник керівника Київської обласної прокуратури Сваток А.Г. в інтересах держави в особі Козинської селищної ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив суд: усунути перешкоди у здійсненні Козинською селищною територіальною громадою права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду з кадастровим номером: [номер приховано]:03:043:0337 площею 0,75 га шляхом скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 2563977 від 24 травня 2013 року, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,75 га з кадастровим номером: [номер приховано]:03:043:0337, з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на цю земельну ділянку; усунути перешкоди у здійсненні Козинською селищною територіальною громадою права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду з кадастровим номером: [номер приховано]:03:043:0337 площею 0,75 га шляхом її повернення на користь Козинської селищної територіальної громади в особі Козинської селищної ради з незаконного володіння ОСОБА_1 , з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку, а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

08 листопада 2025 року позивач подав заяву про повернення до стадії підготовчого судового засідання і зміну предмету позову, у якій він просив суд: позовні вимоги у даній справі розглядати в такій редакції: Витребувати на користь держави в особі Козинської селищної ради в категорію земель водного фонду із незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,7009 га, яка є частиною земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:043:0337; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:03:043:0337 із припиненням речових прав щодо неї, зареєстроване на підставі рішення приватного нотаріуса з індексним номером 2563977 від 24 травня 2013 року; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:043:0337 у Державному земельному кадастрі із припиненням речових прав щодо неї та стягнути з відповідача на користь Київської обласної прокуратури судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на підставі рішення Козинської селищної ради від 29 серпня 2001 року № 5/1 «Про надання та передачу в приватну власність земельних ділянок громадянам для будівництва та обслуговування індивідуальних житлових будинків та ведення особистого підсобного господарства» передано безкоштовно у приватну власність 90 громадянам земельні ділянки в житловому мікрорайоні «Краєвид» в смт. Козин Обухівського району Київської області, зокрема: ОСОБА_2 - земельну ділянку загальною площею 0,75 га; ОСОБА_3 - земельну ділянку загальною площею 0,75 га та ОСОБА_4 - земельну ділянку площею 0,75 га.

На підставі вказаного рішення Козинської селищної ради від 29 серпня 2001 року № 5/1 видано державні акти на право власності на земельні ділянки, а саме: ОСОБА_2 - державний акт серії І-КВ № 030527; ОСОБА_3 - державний акт серії І-КВ № 03529 та ОСОБА_4 - державний акт серії І-КВ № 030531, зареєстровані 18 серпня 2001 року в Книзі записів державних актів на право приватної власності за № № 5770, 5768, 5766 відповідно.

У подальшому ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відчужили вказані належні їм земельні ділянки ОСОБА_5 за договорами купівлі-продажу від 15 лютого 2002 року № № 692, 686 та 689, укладеними, відповідно, між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

На підставі цих договорів купівлі-продажу виконкомом Козинської селищної ради видано ОСОБА_5 державний акт на право приватної власності на землю серії ІV-КВ № 027230, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю 25 лютого 2002 року № 6461.

В подальшому відповідно до договору купівлі-продажу від 25 вересня 2002 року № 3929 ОСОБА_5 відчужив на користь ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,75 га (за рахунок земельних ділянок, набутих за договорами купівлі-продажу № № 686, 689, 692).

На підставі договору купівлі-продажу від 22 жовтня 2002 року № 4357 ОСОБА_5 відчужив на користь ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,15 га (за рахунок земельних ділянок, набутих за договорами купівлі-продажу № № 686, 689, 692).

На підставі договорів купівлі-продажу від 25 вересня 2002 року № 3929 та від 22 жовтня 2002 року № 4357 Козинською селищною радою 20 листопада 2002 року видано ОСОБА_6 державний акт на право приватної власності на землю серії ІV-КВ № 019499, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 7552 (загальна площа земельної ділянки - 0,9 га).

У 2013 році на замовлення ОСОБА_6 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), у зв`язку з чим сформовано дві нові земельні ділянки: площею 0,15 га, кадастровий номер: [номер приховано]:03:043:0338, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), та площею 0,75 га, кадастровий номер: [номер приховано]:03:043:0337, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

При цьому, щодо земельної ділянки, кадастровий номер: [номер приховано]:03:043:0337, зареєстровано обмеження - «прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах».

Відповідно до договору купівлі-продажу від 24 травня 2013 року ОСОБА_6 відчужив на користь ОСОБА_1 земельні ділянки: кадастровий номер: [номер приховано]:03:043:0338; кадастровий номер: [номер приховано]:03:043:0337.

Рішенням приватного нотаріуса Шевчук З.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 2563977 від 24 травня 2013 року, зареєстровано за ОСОБА_1 право приватної власності на земельну ділянку, кадастровий номер: [номер приховано]:03:043:0337.

Позивач вважає, що відведення у приватну власність земельних ділянок на підставі рішення Козинської селищної ради від 29 серпня 2001 року № 5/1 відбулось з порушенням вимог земельного законодавства, оскільки ця земельна ділянка перебуває в межах прибережної захисної смуги р. Дніпро з 1992 року та відноситься до земель водного фонду, що унеможливлює її перебування у приватній власності та користуванні з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Посилаючись на зазначені обставини позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просив його задовольнити в повному обсязі.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 12 лютого 2026 року позов Першого заступника керівника Київської обласної прокуратури Сваток А.Г. в інтересах держави в особі Козинської селищної ради - залишено без задоволення.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням Перший заступник керівника Київської обласної прокуратури Галушка П.Г. в інтересах держави в особі Козинської селищної ради подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що висновок суду першої інстанції про те, що прокуратура посилалася на положення Земельного кодексу України 1990 року щодо 100-метрової прибережної захисної смуги, не відповідає матеріалам справи. Прокурор обґрунтовував позов положеннями ст. 88, 89 Водного кодексу України, якими встановлено 100-метрову ширину прибережної захисної смуги вздовж великих річок та визначено її як складову земель водного фонду. Водночас Земельний кодекс України 1990 року відносив землі водного фонду до земель, що не підлягали передачі у приватну власність, а порядок їх використання визначався саме Водним кодексом України.

Крім того, висновок суду першої інстанції про обов`язковість встановлення в натурі водоохоронних зон, прибережних захисних смуг та їх відображення у формі 6-зем є необґрунтованим, оскільки суд не навів норм законодавства, на яких він ґрунтується. Водний кодекс України визначав нормативні розміри прибережних захисних смуг, однак не містив імперативної вимоги щодо обов`язкового винесення їх меж у натуру. Як на момент виникнення спірних правовідносин, так і нині проєкт встановлення меж прибережної захисної смуги річки Дніпро не розроблено та не затверджено, що суд залишив поза увагою. Вважає, що відсутність відомостей про спірні земельні ділянки у формі 6-зем не спростовує їх належності до земель водного фонду, а може свідчити лише про неналежне виконання уповноваженими органами своїх обов`язків щодо ведення державного земельного кадастру.

Вказує, що відповідно до ст. 4, 88 Водного кодексу України землі прибережних захисних смуг належать до земель водного фонду в силу закону, а не на підставі рішення органу місцевого самоврядування. Тому за відсутності проєкту землеустрою правовий статус земельної ділянки визначається з урахуванням нормативних розмірів прибережної захисної смуги, встановлених законом. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 400/2760/20, де зазначено, що належність земельної ділянки до земель водного фонду підтверджується фактом її розташування в межах водного об`єкта або прибережної захисної смуги, а не наявністю відповідного рішення органу місцевого самоврядування.

Висновок суду першої інстанції, заснований на положеннях Детального плану території 2016 року та Генерального плану селища Козин 2024 року, є необґрунтованим, оскільки ці документи були затверджені вже після відведення спірних земельних ділянок у 2001 році. На момент їх передачі Детальний план території взагалі був відсутній, а тому не міг визначати правовий режим спірних земель. Відтак містобудівна документація, прийнята через багато років після вибуття земель із державної власності, не спростовує факту їх незаконного відчуження та не впливає на оцінку правомірності рішень, ухвалених у 2001 році.

Наявність містобудівної документації не впливає на правовий режим прибережної захисної смуги та її розмір за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги.

Разом з тим, за відсутності проєкту землеустрою розмір прибережної захисної смуги визначається нормативами, встановленими ст. 88 Водного кодексу України, тобто 100 метрів для річки Дніпро. Наявні у справі картографічні матеріали ТОВ «Геоматичні рішення» підтверджують, що спірна земельна ділянка повністю розташована в межах 100-метрової прибережної захисної смуги як на момент її відведення, так і нині. Отже, матеріали справи підтверджують належність спірної ділянки до земель водного фонду, а висновки суду першої інстанції в цій частині не відповідає установленим обставинам справи.

12 червня 2026 року від представника ОСОБА_1 - Литвиненко О.І. надійшов відзив, відповідно до якого просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Заперечуючи проти доводів, викладених у апеляційній скарзі вказує, що Детальний план території північної частини смт Козин був затверджений лише у 2016 році, тобто після відведення спірних земельних ділянок у 2001 році. Відтак, земельні ділянки були передані у приватну власність без урахування вимог щодо 100-метрової прибережної захисної смуги річки Дніпро та за відсутності затвердженої містобудівної документації. Відтак подальше затвердження Детального плану території не впливає на оцінку правомірності відведення спірних земель.

Зазначає, що спірна земельна ділянка була первинно передана у приватну власність рішенням Козинської селищної ради від 29 серпня 2001 року, а у 2013 році сформована як окрема земельна ділянка. Посилається на те, що Детальний план території, затверджений у 2016 році та погоджений уповноваженими органами, підтверджує відсутність накладення спірної ділянки на землі водного фонду. Також вказує, що відповідно до ст. 88 Водного кодексу України прибережна захисна смуга в межах населених пунктів встановлювалася з урахуванням конкретних умов, а після 2011 року - містобудівної документації.

Козинською селищною радою не приймалися рішення про віднесення спірних земель до земель водного фонду, а земельні ділянки були передані у власність за рахунок земель, визначених земельно-кадастровою документацією, тому стверджує, що відсутні підстави вважати, що спірна земельна ділянка належить до земель водного фонду.

Прокурором не доведено накладення всієї спірної земельної ділянки на землі водного фонду, не надано належних доказів, зокрема висновку експерта, а матеріали ТОВ «Геоматичні рішення», на думку сторони відповідача, підтверджують лише часткове накладення ділянки.

Крім того, відповідач наголошує на добросовісності набуття права власності, вважає, що містобудівна документація розроблена та погоджена відповідно до вимог законодавства, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

При апеляційному розгляді справи прокурори Київської обласної прокуратури Самборук О.Е. та Агатюк О.О. підтримали, доводи викладені в апеляційній скарзі, та просили її задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити у вказаній справі нове судове рішення про задоволення позову з підстав, зазначених в позовній заяві та мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача у справі Козинської селищної ради Обухівського району Чемерис Т.П. при вирішення вказаної справи покладався на розсуд суду.

Представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Литвиненко О.І. заперечила щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просила залишити її без задоволення, оскільки доводи, на які посилається апелянт не спростовують обставин, які були встановлені судом при розгляді справи та висновків викладених у рішенні суду. Вважає рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального права та з дотримання норм процесуального законодавства, просила залишити його без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурорів, представників позивача та відповідача у справі, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, суд першої інстанції встановив, що відповідно до рішення Козинської селищної ради від 29.08.2001 року № 5/1 «Про надання та передачу в приватну власність земельних ділянок громадянам для будівництва та обслуговування індивідуальних житлових будинків та ведення особистого підсобного господарства» передано безкоштовно у приватну власність 90 громадянам земельні ділянки в житловому мікрорайоні «Краєвид» в смт. Козин Обухівського району Київської області, зокрема: ОСОБА_2 - земельну ділянку загальною площею 0,75 га; ОСОБА_3 - земельну ділянку загальною площею 0,75 га та ОСОБА_4 - земельну ділянку площею 0,75 га.

На підставі вказаного рішення Козинської селищної ради від 29.08.2001 року № 5/1 видано державні акти на право власності на земельні ділянки, а саме: ОСОБА_2 - державний акт серії І-КВ № 030527; ОСОБА_3 - державний акт серії І-КВ № 03529 та ОСОБА_4 - державний акт серії І-КВ № 030531, зареєстровані 18.09.2001 року в Книзі записів державних актів на право приватної власності за № № 5770, 5768, 5766 відповідно.

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відчужили вказані належні їм земельні ділянки ОСОБА_5 за договорами купівлі-продажу від 15.02.2002 року № № 692, 686, 689, укладеними, відповідно, між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

На підставі цих договорів купівлі-продажу виконкомом Козинської селищної ради видано ОСОБА_5 державний акт на право приватної власності на землю серії ІV-КВ № 027230, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю 25.02.2002 року № 6461.

Згідно до договору купівлі-продажу від 25.09.2002 року № 3929 ОСОБА_5 відчужив на користь ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,75 га (за рахунок земельних ділянок, набутих за договорами купівлі-продажу № № 686, 689, 692).

На підставі договору купівлі-продажу від 22.10.2002 року № 4357 ОСОБА_5 відчужив на користь ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,15 га (за рахунок земельних ділянок, набутих за договорами купівлі-продажу № № 686, 689, 692).

На підставі договорів купівлі-продажу від 25.09.2002 року № 3929 та від 22.10.2002 року № 4357 Козинською селищною радою 20.11.2002 року видано ОСОБА_6 державний акт на право приватної власності на землю серії ІV-КВ № 019499, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 7552 (загальна площа земельної ділянки - 0,9 га).

У 2013 році на замовлення ОСОБА_6 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), у зв`язку з чим сформовано дві нові земельні ділянки: площею 0,15 га, кадастровий номер: [номер приховано]:03:043:0338, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), та площею 0,75 га, кадастровий номер: [номер приховано]:03:043:0337, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 24.05.2013 року ОСОБА_6 відчужив на користь ОСОБА_1 земельні ділянки: кадастровий номер: [номер приховано]:03:043:0338; кадастровий номер: [номер приховано]:03:043:0337.

Рішенням приватного нотаріуса Шевчук З.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 2563977 від 24.05.2013 року, зареєстровано за ОСОБА_1 право приватної власності на земельну ділянку, кадастровий номер: [номер приховано]:03:043:0337.

Звертаючись до суду з позовом, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, прокурор просив витребувати на користь держави в особі Козинської селищної ради в категорію земель водного фонду із незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,7009 га, яка є частиною земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:043:0337, скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень право власності ОСОБА_1 на цю земельну ділянку із припиненням речових прав щодо неї, зареєстроване на підставі рішення приватного нотаріуса з індексним номером 2563977 від 24.05.2013, та скасувати державну реєстрацію цієї земельної ділянки у Державному земельному кадастрі із припиненням речових прав щодо неї.

При цьому, прокурор обґрунтовував свої вимоги, тим що відведення у приватну власність земельних ділянок на підставі рішення Козинської селищної ради від 29.08.2001 року № 5/1 відбулось з порушенням вимог земельного законодавства, оскільки, зокрема, спірна земельна ділянка перебуває в межах прибережної захисної смуги р. Дніпро з 1992 року та відноситься до земель водного фонду, що унеможливлює її перебування у приватній власності та користуванні з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

За доводами прокурора, розташування спірної земельної ділянки в межах земель водного фонду підтверджується інформацією ТОВ «Геоматичні рішення», протоколом огляду у кримінальному провадженні № 4202411[телефон приховано] від 08.08.2024 року. Згідно з долученими прокурором доказами (інформацією ТОВ «Геоматичні рішення») спірна земельна ділянка розташована на землях водного фонду площею 0,7009 га - в межах прибережної захисної смуги річки Дніпро, тобто, частково накладається на землі водного фонду.

Вирішуючи вказаний спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що віднесення земельних ділянок до однієї з категорій або земель водного фонду або земель сільськогосподарського призначення, або до земель населеного пункту станом на 2001 рік належало до компетенції Козинської селищної ради, яка віднесла, зокрема, спірну земельну ділянку до категорії земель населеного пункту та передала її у власність громадянину.

Даючи оцінку доводам прокурора суд першої інстанції зазначав, що у наданих суду письмових поясненнях стосовно правової позиції у справі представник позивача (Козинської селищної ради) зазначає, що на момент передачі спірної земельної ділянки у власність вона не була віднесена до категорії земель водного фонду, тому Козинська селищна рада не може погодитись з твердженням про порушення нею вимог діючого на той час законодавства України та про незаконність передачі спірної земельної ділянки у власність. Спірна земельна ділянка з 1997 року перебувала в адміністративних межах Козинської селищної ради, а з 09.02.2001 року перебуває в межах населеного пункту селища (колишнє смт.) Козин Обухівського району Київської області. Станом на серпень 2001 року (дату відведення земельних ділянок у власність) в Козинській селищній раді не виявлено рішень, які б свідчили про виділення по берегу вздовж об`єднаної земельної ділянки, яка згодом отримала кадастровий номер: [номер приховано]:03:043:0337, ділянок під смуги відведення або встановлення розмірів смуги відведення в районі житлового масиву «Краєвид».

Прокурор у позові зазначав, що спірна земельна ділянка перебуває в межах прибережної захисної смуги р. Дніпро з 1992 року, проте, ЗК України 1990 року в редакції на час виникнення спірних правовідносин не передбачав такої категорії земель як «прибережна захисна смуга».

Водночас, районний суд зазначив, як вбачається з письмових пояснень стосовно правової позиції у справі представника позивача, на момент передачі спірної земельної ділянки у власність вона не була віднесена до категорії земель водного фонду, при цьому Козинська селищна рада, виконавчий комітет якої мав виконувати водоохоронні та інші заходи щодо впорядкування водоохоронних зон, та мав здійснювати контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму використання їх територій, стверджує, що нею не порушено вимог діючого на той час законодавства України при передачі у власність спірної земельної ділянки; при цьому, станом на серпень 2001 року (дату відведення земельних ділянок у власність) в Козинській селищній раді не виявлено рішень, які б свідчили про виділення по берегу вздовж об`єднаної земельної ділянки, яка згодом отримала кадастровий номер: [номер приховано]:03:043:0337, ділянок під смуги відведення або встановлення розмірів (ширини) смуги відведення в районі житлового масиву «Краєвид».

З цих письмових пояснень вбачається також, що Козинською селищною радою не ухвалювалось рішень про віднесення земельних ділянок на території житлового масиву «Краєвид» до земель водного фонду, а отже, спірна земельна ділянка передавалась у власність не за рахунок земель водного фонду, а за рахунок категорій земель, визначених згідно із земельно-кадастровою документацією (форми 6-зем) та зазначених у рішенні Козинської селищної ради від 29.08.2001 року № 5/1. Відповідно, відсутні підстави вважати, що спірна земельна ділянка перебувала у складі земель водного фонду на момент її відведення у власність громадянам.

На момент виникнення спірних правовідносин земельним та водним законодавством України передбачалось обов`язкове встановлення (виділення) водоохоронних зон (смуг відведення і прибережних захисних смуг), а також віднесення масивів земельних ділянок до категорії земель водного фонду, що мало бути відображено у земельно-кадастровій документації (форма 6-зем) згідно з чинним на той час Наказом Держкомстату від 05.11.1998 року № 377, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.12.1998 року за № 788/3228.

Відповідно до наданих суду письмових пояснень стосовно правової позиції у справі представника позивача Детальним планом 2016 року території житлової забудови північної частини смт. Козин (із змінами та доповненнями 2018-2021 років), до складу якого увійшли території житлового масиву «Краєвид», у тому числі й спірна земельна ділянка, була визначена прибережна захисна смуга, в тому числі вздовж теперішньої земельної ділянки, кадастровий номер: [номер приховано]:03:043:0337.

Представник позивача вказує, що, як вбачається з Детального плану території житлової забудови північної частини смт. Козин 2016 року (із змінами та доповненнями) та Генерального плану селища Козин 2024 року, який визначив категорію та цільове призначення земель на території с. Козин, а також розмір, конфігурацію та межі прибережних захисних смуг, земельна ділянка, кадастровий номер: [номер приховано]:03:043:0337, перебуває поза межами земель водного фонду і не має точок перетину з прибережною захисною смугою р. Дніпро (Канівського водосховища).

З матеріалів справи районний суд встановив, що спірна земельна ділянка передана у приватну власність на підставі рішення Козинської селищної ради від 29.08.2001 року № 5/1 «Про надання та передачу в приватну власність земельних ділянок громадянам для будівництва та обслуговування індивідуальних житлових будинків та ведення особистого підсобного господарства», у подальшому неодноразово відчужувалась фізичним особам на підставі договорів купівлі-продажу, та набута відповідачем на підставі договору купівлі-продажу від 24.05.2013 року.

З огляду на те, що станом на момент передачі Козинською селищною радою рішенням від 29.08.2001 року № 5/1 у власність спірної земельної ділянки первісному власнику, вона не була віднесена до категорії земель водного фонду, при цьому, станом на серпень 2001 року в Козинській селищній раді не виявлено рішень, які б свідчили про виділення по берегу вздовж об`єднаної земельної ділянки, яка згодом отримала кадастровий номер: [номер приховано]:03:043:0337, ділянок під смуги відведення або встановлення розмірів (ширини) смуги відведення в районі житлового масиву «Краєвид», а також, що Козинською селищною радою не ухвалювалось рішень про віднесення земельних ділянок на території житлового масиву «Краєвид» до земель водного фонду, та що за Детальним планом території житлової забудови північної частини смт. Козин 2016 року (із змінами та доповненнями) та Генерального плану селища Козин 2024 року, який визначив категорію та цільове призначення земель на території с. Козин, а також розмір, конфігурацію та межі прибережних захисних смуг, земельна ділянка, кадастровий номер: [номер приховано]:03:043:0337, перебуває поза межами земель водного фонду і не має точок перетину з прибережною захисною смугою р. Дніпро (Канівського водосховища), суд першої інстанції дійшов висновку, що спірна земельна ділянка не перебувала у складі земель водного фонду на момент її відведення у приватну власність, отже, відсутні підстави вважати, що відведення у приватну власність спірної земельної ділянки на підставі рішення Козинської селищної ради від 29.08.2001 року № 5/1 відбулось з порушенням вимог земельного законодавства.

Доводи прокурора, що розташування спірної земельної ділянки в межах земель водного фонду підтверджується інформацією ТОВ «Геоматичні рішення», протоколом огляду у кримінальному провадженні № 4202411[телефон приховано] від 08.08.2024 року, районний суд оцінив критично, оскільки протокол огляду підтверджує лише зафіксовані в ньому обставини і не підтверджує чи спростовує правомірність передачі спірної земельної ділянки у приватну власність.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для застосування строку позовної давності як самостійної підстави для відмови у задоволенні позовних вимог, мотивуючи свій висновок тим, що право позивача на час передачі спірної земельної ділянки у приватну власність у зв`язку з такою передачею порушене не було та підстави для задоволення позовних вимог до відповідача, яка заявляє про застосування позовної давності, відсутні.

Апеляційний суд не може погодитися із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає з огляду на наступне.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року в справі № 582/18/21).

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У частині першій статті 13 Конституцію України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).

Правовий статус, порядок використання земель призначення визначено Земельним кодексом України, а віднесення земель до категорії земель водного фонду та порядок їх збереження, охорони та використання визначено Водним кодексом України.

За вимогами стаття 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до частини першої статті 58 ЗК України та статті 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Земельні ділянки під прибережні захисні смуги виділяються у межах водоохоронних зон вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності (частина перша статті 60 ЗК України, частина перша статті 88 ВК України).

Отже, до земель водного фонду України належать землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (статті 61-62 ЗК України, статті 89-90 ВК України, абзац другий пункту 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 року № 173, і додаток 13 до цих правил).

Землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України.

Відповідно до ст. 1 ВК України - прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідно до ширини вздовж річки, моря, навколо води, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

Крім того, згідно з частинами другою, шостою статті 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів -25 м; для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 м; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 м. У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Згідно з пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05 листопада 2004 року № 434 (далі - Порядок), у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час встановлення водоохоронної зони.

Порядок та умови виготовлення проектів землеустрою, в тому числі й щодо прибережних смуг, визначаються статтями 50, 54 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV "Про землеустрій".

Землі, зайняті поверхневими водами, природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об`єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється окремий порядок надання й використання.

Отже, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони, визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (статті 60 ЗК України, статті 88 ВК України). Отже, відсутність проєкту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Результат аналізу наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що при наданні земельної ділянки за відсутності проєкту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення.

З огляду на приписи статті 59, підпунктів "ґ", "е" частини третьої статті 83, підпункту "г" частини третьої, підпункту "д" частини четвертої статті 84, частини третьої статті 93 ЗК України, статті 85, частини п`ятої статті 88 ВК України тощо цивільний оборот земельних ділянок, які знаходяться у прибережних захисних смугах є обмеженим законодавчо.

Землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України. Тому зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням, зокрема, статті 59, підпункту "ґ" частини третьої статті 83, підпункту "г" частини третьої, підпункту "д" частини четвертої статті 84, частини третьої статті 93 ЗК України, статті 85, частини п`ятої статті 88 ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

Відповідно до статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У пунктах 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зазначено, що:

"заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим; розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу (див., зокрема, висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95 с18); від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18, пункт 70); від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18, пункт 80); від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 96); від 15 вересня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19, пункт 45) та інших.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19) зроблено такі висновки:

"82. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що з огляду на цільове призначення спірної земельної ділянки як ділянки водного фонду, що не могла передаватися у приватну власність з іншою метою, ніж визначена у частині другій статті 59 ЗК України, суди попередніх інстанцій правильно виснували про те, що і передання цієї ділянки у приватну власність нібито із земель сільськогосподарського призначення, і подальша зміна її цільового призначення на землі громадської забудови є протиправними. Вимоги прокурора про визнання рішень № 10 і № 31 незаконними та скасування у частині є ефективним способом захисту правомірного інтересу власника. Задоволення судами цих вимог є ефективним способом захисту такого права, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельної ділянки.

Відповідно, у разі існування затвердженого проєкту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги з ухваленням відповідного рішення компетентним органом слід виходити з меж захисної смуги, встановлених відповідними документами та рішеннями.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13-ц).

У справі, що переглядається встановлено, що відповідно до рішення Козинської селищної ради від 29.08.2001 року № 5/1 «Про надання та передачу в приватну власність земельних ділянок громадянам для будівництва та обслуговування індивідуальних житлових будинків та ведення особистого підсобного господарства» передано безкоштовно у приватну власність 90 громадянам земельні ділянки в житловому мікрорайоні «Краєвид» в смт. Козин Обухівського району Київської області, зокрема: ОСОБА_2 - земельну ділянку загальною площею 0,75 га; ОСОБА_3 - земельну ділянку загальною площею 0,75 га та ОСОБА_4 - земельну ділянку площею 0,75 га.

На підставі вказаного рішення Козинської селищної ради від 29.08.2001 року № 5/1 видано державні акти на право власності на земельні ділянки, а саме: ОСОБА_2 - державний акт серії І-КВ № 030527; ОСОБА_3 - державний акт серії І-КВ № 03529 та ОСОБА_4 - державний акт серії І-КВ № 030531, зареєстровані 18.09.2001 року в Книзі записів державних актів на право приватної власності за № № 5770, 5768, 5766 відповідно.

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відчужили вказані належні їм земельні ділянки ОСОБА_5 за договорами купівлі-продажу від 15.02.2002 року № № 692, 686, 689, укладеними, відповідно, між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

На підставі цих договорів купівлі-продажу виконкомом Козинської селищної ради видано ОСОБА_5 державний акт на право приватної власності на землю серії ІV-КВ № 027230, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю 25.02.2002 року № 6461.

Згідно до договору купівлі-продажу від 25.09.2002 року № 3929 ОСОБА_5 відчужив на користь ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,75 га (за рахунок земельних ділянок, набутих за договорами купівлі-продажу № № 686, 689, 692).

На підставі договору купівлі-продажу від 22.10.2002 року № 4357 ОСОБА_5 відчужив на користь ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,15 га (за рахунок земельних ділянок, набутих за договорами купівлі-продажу № № 686, 689, 692).

На підставі договорів купівлі-продажу від 25.09.2002 року № 3929 та від 22.10.2002 року № 4357 Козинською селищною радою 20.11.2002 року видано ОСОБА_6 державний акт на право приватної власності на землю серії ІV-КВ № 019499, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 7552 (загальна площа земельної ділянки - 0,9 га).

У 2013 році на замовлення ОСОБА_6 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), у зв`язку з чим сформовано дві нові земельні ділянки: площею 0,15 га, кадастровий номер: [номер приховано]:03:043:0338, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), та площею 0,75 га, кадастровий номер: [номер приховано]:03:043:0337, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 24.05.2013 року ОСОБА_6 відчужив на користь ОСОБА_1 земельні ділянки: кадастровий номер: [номер приховано]:03:043:0338; кадастровий номер: [номер приховано]:03:043:0337.

Рішенням приватного нотаріуса Шевчук З.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 2563977 від 24.05.2013 року, зареєстровано за ОСОБА_1 право приватної власності на земельну ділянку, кадастровий номер: [номер приховано]:03:043:0337.

Разом із тим, в матеріалах справи міститься Інформація з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку кадастровий номер: [номер приховано]:03:043:0337, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 в розділі «Відомості про зареєстроване обмеження у використанні земельної ділянки» зазначено, що вказана земельна ділянка мітить обмеження - «прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах» дата державної реєстрації обмеження 17 жовтня 2012 року ( а.с. 35 т.1).

Крім того, наявною в матеріалах справи інформацією ТОВ «Геоматичні рішення», протоколом огляду у кримінальному провадженні № 4202411[телефон приховано] від 08.08.2024 року. Згідно з долученими прокурором доказами (інформацією ТОВ «Геоматичні рішення») спірна земельна ділянка розташована на землях водного фонду площею 0,7009 га - в межах прибережної захисної смуги річки Дніпро, тобто, частково накладається на землі водного фонду (а.с. 57-67 т.1)

Висновок суду першої інстанції про те, що спірна земельна ділянка - кадастровий номер: [номер приховано]:03:043:0337 не відносилася до земель водного фонду, оскільки Детальним планом території житлової забудови північної частини селища Козин 2016 року (із змінами та доповненнями) та Генерального плану селища Козин 2024, який визначав категорію та цільове призначення земель на території селища Козин, а також розмір, конфігурацію та межі прибережних захисних смуг, спірна земельна ділянка перебуває поза межами земель водного фонду колегія суддів вважає помилковим з врахуванням наступного.

Так, дійсно Детальний план території північної частини смт. Козин затверджено рішенням ради від 29.06.2016 № 5, тобто вже після незаконного вибуття спірних земель у 2001 році з державної власності за рахунок прибережної захисної смуги, містобудівну документацію щодо якої затверджено лише через 15 років.

Тобто, спірні земельні ділянки відводилися радою не тільки без урахування 100 метрової прибережної захисної смуги річки Дніпро, а також і без наявності Детального плану території. Факт відведення земель водного фонду ще до розроблення і затвердження містобудівної документації, лише додатково свідчить про їх незаконне відчуження на користь фізичних осіб.

При цьому, наявність на даний час містобудівної документації відносно земель ніяким чином не впливає на сам факт їх протиправного вибуття із власності держави.

У постанові Верховного Суду від 05.03.2024 у справі № 320/4225/21 судом констатовано факт незаконності відведення масиву земельних ділянок в Північній частині смт. Козин.

Так, згідно пунктів 68-70, 72-74 постанови Верховного Суду від 05.03.2024 у вказаній справі установлено, що на землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови.

Погоджуючи детальний план території Північної частини смт. Козин. Управління водних ресурсів у місті Києві та Київській області у листі від 25.11.2015 року № 01-12/1175 зазначило, що земельні ділянки відводились хаотично без дотримання вимог Водного та Земельного кодексів України, про що свідчить зменшення розміру прибережних захисних смуг вздовж річок та водойм, які нанесені по межі існуючих приватних землеволодінь і мають ширину від 0 до 25 м. Наведене свідчить про те, що забудова з порушенням прибережних захисних зон існувала задовго до розроблення спірного детального плану території.

Колегія суддів враховувала позиції Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, висловлені стосовно того, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон. Тобто віднесення земельних ділянок, зайнятих водними об`єктами, до земель водного фонду підтверджується самим фактом перебування їх під водним об`єктом і в межах прибережних захисних смуг.

Проте, згідно висновків Верховного Суду у справі № 320/4225/21 не йдеться про надання земельних ділянок у власність чи нове будівництво. Затвердження детального плану території не є розпорядженням земельною ділянкою, оскільки детальний план території є формою державного планування забудови території, управлінською діяльністю і не має на меті зміну власника.

Окрім того, у постанові Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 805/2784/17-а зроблено висновок про те, що затвердження містобудівної документації жодним чином не впливає па правовий режим прибережної захисної смуги, який охороняється законом.

Як установлено та підтверджується протоколом огляду, картографічними матеріалами ТОВ «Геоматичні рішення», відомостями Реєстру речових прав - спірна земельна ділянка, яка перебуває у власності відповідача, не забудована, а тому щодо останньої не поширюється норми пункту 10 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486 (в частині встановлення розміру прибережної захисної смуги відповідно до існуючих умов забудови).

Враховуючи правові позиції, викладені у вказаних вище судових рішеннях у справах № 320/4225/21 і № 805/2784/17-а, наявність містобудівної документації не виливає на правовий режим прибережної захисної смуги та її розмір за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги. Такий розмір у даних правовідносинах встановлюється виключно на підставі нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 Водного кодексу України, тобто - 100 метрів для великої річки Дніпро.

В матеріалах судової справи наявна інформація ТОВ «Геоматичні рішення» із відповідними картографічними матеріалами, якими підтверджується факт знаходження земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:043:0337, яка є частиною земельних ділянок, що відведені ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на підставі рішення Козинської селищної ради від 29.08.2001 - знаходиться в межах 100 метрової прибережної захисної смуги річки Дніпро. Вказана ділянка на 100 відсотків перебуває в межах прибережної захисної смуги р. Дніпро, ще починаючи з 1992 року і станом на тепер. При цьому, станом на 1992 рік місцевість у місці розташування вказаних земельних ділянок знаходилась у природному стані - водна поверхня річки Дніпро та острови на ній.

Таким чином, в матеріалах справи наявні докази, якими підтверджується факт знаходження спірної земельної ділянки в прибережній захисній смузі річки Дніпро, яку відведено за рахунок водного фонду, а лінія урізу води разом із землями з`явилася, як вбачається із матеріалів топографічної карти, вже па момент їх відведення та дотепер суттєво не змінювалася.

З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції про недоведеність прокурором обставин, викладених у повній заяві, є помилковим.

Прокурором долучено до матеріалів справи, серед іншого, протокол огляду у кримінальному провадженні № 4202411[телефон приховано] від 08.08.2024, інформацію та картографічні матеріали ТОВ «Геоматичні рішення».

Вказані докази містять інформацію щодо предмета доказування та підтверджують факт розташування спірної земельної ділянки із кадастровим номером [номер приховано]:03:043:0337 в межах прибережної захисної смуги річки Дніпро станом на 1992, 2010, 2022 роки та на момент проведення обстежень геодезистами в ході слідчих дій у 2024 році. Тобто такі докази є належними.

Такі докази отримані в ході досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді в порядку визначеному чинним Кримінальним процесуальним кодексом України, тобто із суворим дотриманням порядку, встановленого законом. У випадку спірних правовідносин виключно за допомогою проведення геодезичних досліджень на місцевості, отриманням координат поворотних точок меж урізу води, співставлення таких координат із межами земельних ділянок (координат ділянок) та картографічними матеріалами 1992, 2010, 2022 років (шляхом нанесення на них таких даних) можливо підтвердити факт перебування спірних земель в межах прибережної захисної смуги та відповідно - відведення земель за рахунок земель водного фонду.

Тобто такі докази є допустимими.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18, докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у цивільній справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-83, 89, 263 ЦПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору всіх обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору сторін.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (стаття 1 Закону України від 25 лютого 1994 року № 4038-XII «Про судову експертизу»).

Відповідно до частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

При розгляді вказаної справи відповідачем у справі не заявлялося клопотання про призначення у вказаній справі судової експертизи щодо місця розташування земельної ділянки та обставин знаходження її в межах прибережної захисної смуги, а відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

При цьому колегія суддів враховує, що згідно ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У даному випадку, відповідачем не спростовано жодним доказом факту перебування спірних земель в межах прибережної захисної смуги станом на 1992,2010, 2022,2024 роки, тому оскаржуване рішення Обухівського районного суду від 12 лютого 2026 року у даній справі таким вимогам не відповідає та підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення.

Разом із тим, даючи оцінку позовним вимогам заявленим прокурором у даній справі колегія суддів доходить висновку що позов Першого заступника керівника Київської обласної прокуратури Сваток Андрія Георгійовича в інтересах держави в особі Козинської селищної ради до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки та скасування державної реєстрації підлягає до часткового задоволення. Зокрема законним та обґрунтованими колегія суддів вважає вимоги про витребування на користь держави в особі Козинської селищної ради в категорію земель водного фонду із незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,7009 га, яка є частиною земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:043:0337, оскільки саме такий спосіб захисту є правильним та ефективним та призведене до поновлення порушених прав позивача у справі.

Обґрунтованою та законною на думку колегії суддів є позовна вимога прокурора про скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, оскільки це призведе до ефективного способу захисту порушених прав та законних інтересів позивача, з врахуванням наступного.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки відповідно до статей 125, 126 ЗК України виникають із моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Спеціальний Закон, який установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру, є Закон України "Про Державний земельний кадастр".

Згідно з частинами першою, четвертою та дев`ятою статті 9 Закону України "Про Державний земельний кадастр" внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Відповідно до положень статті 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим.

Відповідно до пунктів 60, 61 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду.

Скасування (поновлення) запису в Поземельній книзі здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування (поновлення) із зазначенням дати та підстави для скасування (поновлення), посади, прізвища та ініціалів/ініціала власного імені Державного кадастрового реєстратора, який скасував (поновив) запис, та формування з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру нових аркушів Поземельної книги, які засвідчуються: в електронній (цифровій) формі - кваліфікованим електронним підписом Державного кадастрового реєстратора; у паперовій формі - підписом Державного кадастрового реєстратора та скріплюються його печаткою.

Отже, для ідентифікації земельної ділянки як окремого об`єкта цивільного права необхідною умовою є наявність усіх характеристик такого об`єкта, у тому числі, її кадастровий номер, розмір, межі та координати, які містяться у Державному земельному кадастрі, і використовуються реєстратором за умови наявності таких відомостей у ньому.

З огляду на зазначене та враховуючи встановлені фактичні обставини у цій справі колегія суддів доходить висновку, що у разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав на земельну ділянку, а тому суд вважає, що задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки, кадастровий номер [номер приховано]:03:043:0337, у Державному земельному кадастрі призведе до ефективного способу захисту порушених прав та законних інтересів позивача".

Разом із тим, позовна вимога прокурора про скасування державної реєстрації прав власності на земельну ділянку є неефективними способом захисту, оскільки рішення суду про витребування земельної ділянки за віндикаційним позовом забезпечуватиме відновлення порушених прав власника, оскільки таке судове рішення згідно пункту 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідних відомостей про права.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 2 статті 376 ЦПК України визначено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та наданим доказам, судом порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки прокурор звертаючись до суду із вказаним позовом поніс витрати у загальному розмірі 77 021,88 грн, із яких при звернення до суду першої інстанції сплатив судовий збір у розмірі 21636,63 грн ( а.с. 27 т.1), а при подачі апеляційної скарги сплатив судовий збір у розмірі 55385,25 грн ( а.с. 47 т.2), і його вимоги судом апеляційної інстанції фактично задоволено, за виключенням однієї вимоги немайнового характеру, тому прокурор має право на компенсації понесених витрати у розмірі 65 451,88 грн (77021,88 - 7570 [( 3028 + 4542(3028 х 150%)].

Керуючись ст. 387 ЦК України, ст. 152 ЗК України, ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Київської обласної прокуратури Галушка Петра Григоровича в інтересах держави в особі Козинської селищної ради задовольнити частково.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 лютого 2026 року скасувати, та ухвалити у вказаній справі нове судове рішення, яким позов Першого заступника керівника Київської обласної прокуратури Сваток Андрія Георгійовича в інтересах держави в особі Козинської селищної ради до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки та скасування державної реєстрації задовольнити частково.

Витребувати на користь держави в особі Козинської селищної ради (ЄДРПОУ 04362697) в категорію земель водного фонду із незаконного володіння ОСОБА_1 (адреса реєстр. АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) земельну ділянку площею 0,7009 га, яка є частиною земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:043:0337.

Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:043:0337 у Державному земельному кадастрі із припиненням речових прав ОСОБА_1 щодо неї.

В задоволенні решти частини позовних вимог Першого заступника керівника Київської обласної прокуратури Галушка Петра Григоровича в інтересах держави в особі Козинської селищної ради відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса реєстр. АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Київської обласної прокуратури понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 65 451,88 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 16 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя : М.А.Яворський

Судді : Т.Ц.Кашперська

В.О.Фінагеєв

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
16.06.2026 Ухвала № 137476906 Київський апеляційний суд
26.05.2026 Ухвала № 136835907 без тексту Київський апеляційний суд
27.04.2026 Ухвала № 136054396 без тексту Київський апеляційний суд
25.03.2026 Ухвала № 135164864 без тексту Київський апеляційний суд
12.02.2026 Рішення № 134410168 без тексту Обухівський районний суд Київської області
12.02.2026 Рішення № 134078609 без тексту Обухівський районний суд Київської області
19.12.2025 Ухвала № 132845928 без тексту Обухівський районний суд Київської області
11.12.2025 Ухвала № 132823142 без тексту Обухівський районний суд Київської області
11.12.2025 Ухвала № 132526551 без тексту Обухівський районний суд Київської області
04.12.2025 Ухвала № 132361238 без тексту Обухівський районний суд Київської області
26.06.2025 Ухвала № 128480447 без тексту Обухівський районний суд Київської області
07.04.2025 Ухвала № 126461213 без тексту Обухівський районний суд Київської області
14.02.2025 Ухвала № 125327280 без тексту Обухівський районний суд Київської області

Стежити за судами компанії

Лист на пошту, щойно в реєстрі зʼявиться нове рішення зі стороною ЄДРПОУ 04362697. Одна компанія щотижня безкоштовно, до 50 компаній щоденно на платному тарифі.

Підключити моніторинг