Справа № 173/1535/26
Провадження №2/173/1578/2026
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
16 жовтня 2026 року м. Верхньодніпровськ
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі
головуючого судді Кожевник О.А.
за участю секретаря судового засідання Голованьової К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ТОВ «Верхньодніпровське БТІ» про визнання права забудовника на самочинно збудований гараж
ВСТАНОВИВ:
До Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ТОВ «Верхньодніпровське БТІ» про визнання права забудовника на самочинно збудований гараж.
Згідно з поданою позовною заявою позивач просить визнати за нею право забудовника в порядку спадкування за законом на самочинно збудований гараж літ. Г-1 площею 22,6 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог посилається на таке.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_4 . У шлюбі у них народилося двоє дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Після смерті ОСОБА_4 залишилося спадкове майно, до складу якого входить гараж, розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .
За життя ОСОБА_4 здійснив будівництво зазначеного гаража.
Так, 11 серпня 1992 року Верхньодніпровською міською радою на підставі рішення № 210 ОСОБА_4 було надано земельну ділянку для будівництва гаража.
На підставі зазначеного рішення ОСОБА_4 отримав дозвіл на будівництво гаража № НОМЕР_1 .
Будівництво гаража, позначеного в технічній документації літерою «Г1», було завершено у 1997 році.
12 лютого 2025 року ТОВ «Верхньодніпровське БТІ» виготовлено технічний паспорт на гараж № НОМЕР_2 , розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Водночас за життя ОСОБА_4 не встиг оформити право власності на зазначений гараж у встановленому законом порядку та отримати відповідний правовстановлюючий документ.
Після смерті чоловіка позивачка звернулася до нотаріуса з метою оформлення спадкових прав на майно, що залишилося після смерті ОСОБА_4 , заведена спадкова справа.
Інші спадкоємці з заявами про прийняття спадщини до нотаріуса не зверталися.
17 вересня 2025 року позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на гараж у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на зазначене нерухоме майно.
Таким чином, позивачка позбавлена можливості оформити спадкові права на гараж у нотаріальному порядку, оскільки право власності на гараж за життя спадкодавця належним чином оформлено не було, незважаючи на те, що земельна ділянка для його будівництва надана спадкодавцю рішенням Верхньодніпровської міської ради, та отримано дозвіл на будівництво, а саме будівництво гаража завершено ще у 1997 році.
У зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на гараж позивачка змушена звернутися до суду за захистом своїх спадкових прав та визнанням права власності на зазначене нерухоме майно в порядку спадкування за законом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями справа надійшла в провадження судді Кожевник О.А.
Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Кожевник О.А. від 18 травня 2026 року провадження по справі відкрито за правилами загального позовного провадження з викликом сторін у підготовче судове засідання.
Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 31 липня 2026 року витребувано у приватного нотаріуса Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Малашової Г.В. у строк до 07 вересня 2026 року належним чином посвідчену копію матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2026 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду.
У судове засідання сторони не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином. Позивач та відповідачі, кожен окремо, подали заяви про розгляд справи у їх відсутність. Представник третьої особи ТОВ «Верхньодніпровське БТІ» у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Статтями 43, 211 ЦПК України передбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов таких висновків.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
Між сторонами виникли правовідносини зі спадкових прав на нерухоме майно.
01 жовтня 1977 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрували шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 .
11 серпня 1992 року ОСОБА_4 , відповідно до рішення виконкому Верхньодніпровської міської ради № 210 від 11.08.1992 р., отримав дозвіл на виконання робіт у вигляді будівництва кооперативного гаражу по АДРЕСА_2 , що підтверджується копією Дозволу № НОМЕР_1 та відповідним рішенням.
ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 .
Відповідно до заяви № 391, долученої до матеріалів спадкової справи, 17 вересня 2025 року до приватного нотаріуса Кам`янського районного нотаріального округу від ОСОБА_1 надійшла заява про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на гараж за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки № 2/833 від 16 вересня 2025 року, згідно з даними КП «Кам`янське РБТІ ДОР щодо об`єкту нерухомого майна - на гараж АДРЕСА_1 - право власності не оформлялося, що також підтверджується інформаційною довідкою № 443822067 від 17 вересня 2025 року.
17 вересня 2025 року ОСОБА_1 від приватного нотаріуса Кам`янського районного нотаріального округу отримала постанову про відмову у вчинення нотаріальної дії, у зв`язку з тим, що право власності на гараж АДРЕСА_1 не оформлялося та відповідно не зареєстровано.
12 лютого 2025 року позивач звернулася до КП «Верхньодніпровське бюро технічної інвентаризації», яким виготовлено технічний паспорт на гараж (машино-місце) НОМЕР_2 .
Відповідно до ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному Законом.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Згідно з вимогами ч. 1, 2, 6 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, а держава не втрачається у здійснення власником права власності.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірним, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За приписами ч. 1 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 ст. 331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно з ч. 3 ст. 375 ЦК України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Частиною 5 ст. 376 ЦК України передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, гроші, цінні папери, цифрові речі, майнові права, роботи та послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага. Об`єкти цивільних прав можуть існувати у матеріальному світі та/або цифровому середовищі, що обумовлює форму об`єктів, особливості набуття, здійснення та припинення цивільних прав і обов`язків щодо них.
Положеннями ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах -до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.
У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Якщо об`єкт будівництва не був завершений спадкодавцем чи не був прийнятий в експлуатацію, або право власності не було за ним зареєстроване, то до складу спадщини входять усі належні спадкодавцеві як забудовнику права та обов`язки, а саме: право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані спадкодавцем у процесі цього будівництва; право завершити будівництво (як правонаступник спадкодавця - замінений у порядку спадкування забудовник); право передати від свого імені для прийняття в експлуатацію завершений будівництвом об`єкт; право одержати на своє ім`я свідоцтво про право власності та зареєструвати право власності.
Таким чином, спадкоємець має право звернутись до суду з позовом про визнання за ним майнових прав забудовника як таких, що входять до складу спадщини.
Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 01.04.2020 р. у справі № 707/1803/16-ц (провадження № 61-1132св17).
Також, подібні висновки Верховний Суд зробив у постановах від 12 серпня 2019 року у справі № 607/9408/16-ц (провадження № 61-27922св18).
В постанові від 21.11. 2018 р. по справі № 363/1278/15-ц Верховний Суд зазначив, що якщо будівництво об`єкта нерухомого майна, не введеного в експлуатацію на день смерті спадкодавця, здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини на підставі ст. 1216 ЦК України.
Процедура прийняття в експлуатацію завершених будівництвом об`єктів визначена Порядом прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.03.2011 року.
Відповідно до п. 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011 року зазначено, що у разі коли на самочинно збудоване нерухоме майно визнано право власності за рішенням суду, воно приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком.
Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.
Відповідно до порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461 у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта.
Відповідно до листа начальника відділу містобудування та архітектури Верхньодніпровської міської ради № 434/ДБН від 17.09.2025, наданим у відповідь на заяву ОСОБА_1 , відповідно до Генерального плану м. Верхньодніпровська, визначеного актуальним рішенням Верхньодніпровської міської ради від 28.08.2012 р. № 386-18/УІ, гараж, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться на території зблокованої гаражної забудови, що не суперечить вимогам розділу 10 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова території» та вимогам чинної містобудівної документації.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивачем у встановленому законом порядку доведено набуття права забудовника в порядку спадкування, а також обґрунтовано обрано належний та ефективний спосіб захисту порушеного права.
Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору суд вважає за можливе покласти на позивача, так як судом не встановлено вини відповідача, щодо порушення прав позивача.
Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259,263,264,265,268, 273 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ТОВ «Верхньодніпровське БТІ» про визнання права забудовника на самочинно збудований гараж - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) право забудовник в порядку спадкування за законом на самочинно збудований гараж літ. Г-1 площею 22,6 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ).
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення.
Суддя О.А. Кожевник