Справа № 202/4910/26
Провадження № 2/202/6235/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2026 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі судді Михальченко А.О.,
за участю секретаря судового засідання Пономаренко О.М.,
відповідача ОСОБА_1 (в режимі ВКЗ)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпра
в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 202/4910/26
за позовною заявою
Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ»
до
ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,-
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
25.05.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 14.02.2025 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 391565340 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, за умовами якого відповідачу надано кредит у сумі 26 600,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності.
06.05.2025 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № МВ-ТП/34, відповідно до якого згідно з Реєстром прав вимоги № Б/Н від 06.05.2025 ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» набуло права вимоги за кредитним договором № 391565340 від 14.02.2025.
04.12.2025 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 04/1225-01, за умовами якого згідно з Реєстром прав вимоги № 1 від 04.12.2025 та Актом прийому-передачі Реєстру прав вимоги ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набуло права вимоги до відповідача за зазначеним кредитним договором на загальну суму 94 361,82 грн, з яких: 26 599,80 грн - заборгованість за тілом кредиту, 54 462,12 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 0,00 грн - заборгованість за комісією, 13 299,90 грн - заборгованість за штрафними санкціями. ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» після отримання права вимоги нарахувань не здійснювало, платежі від відповідача на його рахунки не надходили.
Посилаючись на те, що відповідач зобов`язань за кредитним договором не виконав, а вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах цього позову не заявляються, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 391565340 від 14.02.2025 у розмірі 81 061,92 грн, з яких 26 599,80 грн - заборгованість за тілом кредиту, 54 462,12 грн - заборгованість за процентами, а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.
Заочним рішенням Індустріального районного суду міста Дніпра від 06.08.2026 року позовні вимоги було задоволено.
Ухвалою суду від 20.08.2026 року за заявою відповідача заочне рішення скасовано, справу призначено до нового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
24.08.2026 відповідач через підсистему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву, у якому не заперечував факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів у сумі 26 600,00 грн, однак заперечував проти стягнення процентів у розмірі 54 462,12 грн. Зазначив, що заявлена сума процентів більш ніж удвічі перевищує суму кредиту, договір передбачає різні процентні ставки (Дисконтну, Індивідуальну, Базову), а тому позивач має довести періоди нарахування, залишок тіла кредиту, застосовану ставку та підставу її застосування в кожному періоді, порядок зарахування здійснених платежів, а також безперервність ланцюга відступлення права вимоги та обсяг переданих прав. Просив врахувати його статус внутрішньо переміщеної особи та вплив тимчасової окупації на його господарську діяльність, а витрати на правничу допомогу зменшити як неспівмірні.
У відповіді на відзив та додаткових поясненнях представник позивача ОСОБА_2 зазначила, що відповідач визнає укладення договору та отримання коштів, договором погоджено порядок нарахування процентів за Дисконтною (0,20 % на день), Індивідуальною та Базовою (0,98 % на день) ставками, навела поетапний розрахунок процентів за період з 14.02.2025 по 25.09.2025 та послалася на п. 12.4 договору і ч. 2 ст. 625 ЦК України як на підставу нарахування процентів після спливу строку кредитування. Також вказала на обґрунтованість витрат на правничу допомогу.
У запереченнях на відповідь на відзив та письмових поясненнях відповідач зазначив, що 14 днів є лише Дисконтним періодом, а не строком кредитування, який згідно з Паспортом споживчого кредиту становить до 1826 днів, а відповідно до п.п. 7.3, 11.1 договору - до 16.03.2030. Позивач не довів настання обставин, з якими п. 12.4 договору пов`язує нарахування процентів у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, не розмежував проценти за користування кредитом і проценти за прострочення, не обґрунтував застосування ставки 0,80 % на день за період з 01.03.2025 по 30.03.2025 та нарахування 1 042,72 грн, відображеного 03.04.2025.
Представник позивача у судове засідання не з`явилася, у позовній заяві та поданих поясненнях просила розглядати справу за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання свою позицію викладену у відзиві, запереченнях і письмових поясненнях підтримав та просив суд відмовити у стягненні процентів.
Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ВСТАНОВИВ:
14.02.2025 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 391565340 (продукт «СМАРТ»), підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором AQCN-3876. Перед укладенням договору відповідач підписав одноразовим ідентифікатором Паспорт споживчого кредиту.
За умовами договору кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 26 600,00 грн (п.п. 2.2, 2.3). Договір діє протягом п`яти років або до його дострокового розірвання/припинення (п. 11.1), кінцева дата повернення кредиту - 16.03.2030 (п. 7.3); строк кредитування відповідно до Паспорта споживчого кредиту - до 1826 днів. При цьому договором встановлено Дисконтний період кредитування тривалістю 14 днів з можливістю його продовження та поновлення (п.п. 3.1-3.3).
Процентна ставка за користування кредитом є Базовою процентною ставкою, яка є фіксованою, становить 0,98 % на день від суми залишку кредиту, тобто 357,70 % річних, і не може бути збільшена кредитодавцем в односторонньому порядку (п.п. 8.2, 8.3, 8.15). Договором передбачено знижки на Базову ставку: за період з 14.02.2025 по 28.02.2025 діє Дисконтна ставка 0,20 % на день; у разі Пролонгації чи Поновлення Дисконтного періоду діє Індивідуальна ставка 0,98 % на день, яка може бути зменшена кредитодавцем. Знижки надаються за умови повного дострокового погашення кредиту протягом Дисконтного періоду або протягом шести календарних днів після його закінчення; у разі користування кредитом після спливу цього шестиденного строку знижки не надаються, а зобов`язання з оплати процентів перераховуються за Базовою ставкою за весь Дисконтний період або за останні 30 календарних днів його дії (п.п. 1.1.4, 1.1.14, 8.7, 8.11, 8.12).
Після закінчення Дисконтного періоду проценти сплачуються щоденно (п. 7.4.2). Комісія за надання кредиту становить 1 596,00 грн і сплачується не пізніше 28.02.2025 (п.п. 7.5, 8.5).
Факт отримання кредитних коштів у сумі 26 600,00 грн відповідач визнає, що відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України звільняє позивача від його доказування. Крім того, перерахування коштів підтверджується наданим позивачем платіжним дорученням.
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» 28.02.2025 відповідач сплатив 2 341,00 грн, які зараховано в погашення тіла кредиту (0,20 грн), процентів (744,80 грн) та комісії (1 596,00 грн), а також 07.04.2025 та 14.04.2025 сплатив 15,00 грн і 5,00 грн, які зараховано в погашення процентів. Інших платежів відповідач не здійснював, доказів протилежного не надав. Отже, залишок заборгованості за тілом кредиту становить 26 599,80 грн.
Здійснивши 28.02.2025 оплату нарахованих процентів і комісії, відповідач продовжив Дисконтний період на 30 днів - до 30.03.2025, однак кредит протягом цього періоду та шести днів після його закінчення не повернув.
Згідно з розрахунками заборгованості первісного кредитора та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» проценти за користування кредитом нараховано таким чином:
з 14.02.2025 по 28.02.2025 за Дисконтною ставкою 0,20 % на день - 744,80 грн (сплачено відповідачем 28.02.2025);
з 01.03.2025 по 30.03.2025 первісно за ставкою 0,80 % на день (212,80 грн на день) - 6 384,00 грн, а 06.04.2025, у зв`язку з неповерненням кредиту протягом шести днів після закінчення Дисконтного періоду, на підставі п. 8.11 договору перераховано за Базовою ставкою 0,98 % на день за останні 30 днів Дисконтного періоду з донарахуванням 1 436,40 грн, тобто всього 7 820,40 грн;
з 31.03.2025 по 06.05.2025 (37 днів) за Базовою ставкою 0,98 % на день, а всього 9 645,16 грн, з яких 1 042,72 грн, відображені в розрахунку 03.04.2025, є нарахуванням за 31.03.2025, 01.04.2025, 02.04.2025 та 03.04.2025 (4 дні * 260,68 грн);
з 07.05.2025 по 25.09.2025 (142 дні) ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за Базовою ставкою 0,98 % на день, що становить 37 016,56 грн.
Таким чином, первісним кредитором нараховано проценти в сумі 18 210,36 грн, з яких відповідачем сплачено 764,80 грн (744,80 + 15,00 + 5,00), і станом на 06.05.2025 заборгованість за процентами становила 17 445,56 грн.
Разом із нарахованими ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» 37 016,56 грн заборгованість за процентами становить 54 462,12 грн (17 445,56 + 37 016,56). Після 25.09.2025 проценти не нараховувалися.
Наведені розрахунки узгоджуються між собою та з обсягом відступлених прав вимоги: станом на 06.05.2025 до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право вимоги на суму 57 345,26 грн (з яких: 26 599,80 грн тіла кредиту, 17 445,56 грн процентів, 13 299,90 грн штрафу); станом на 04.12.2025 до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги на суму 94 361,82 грн (57 345,26 грн та 37 016,56 грн процентів, нарахованих ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС»); ціна позову 81 061,92 грн дорівнює цій сумі за вирахуванням незаявленого до стягнення штрафу в сумі 13 299,90 грн.
26.09.2025 року ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» направило відповідачу повідомлення про дострокове розірвання договору на підставі п. 9.1.1.7 договору та ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» у зв`язку з простроченням сплати процентів понад один місяць і вимогу про сплату всієї заборгованості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних). Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ст.ст. 526, 530, 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору у встановлений строк.
Згідно зі ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Відповідно до ст.ст. 1077, 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Перехід права вимоги за кредитним договором № 391565340 від 14.02.2025 від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», а від нього до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» підтверджується копіями договорів факторингу № МВ-ТП/34 від 06.05.2025 та № 04/1225-01 від 04.12.2025, витягами з Реєстрів прав вимоги № Б/Н від 06.05.2025 і № 1 від 04.12.2025, які містять відомості саме про цей кредитний договір і відповідача, Актом прийому-передачі Реєстру прав вимоги та платіжною інструкцією про оплату фінансування. Право кредитодавця відступити право вимоги фінансовій установі передбачено п. 9.1.1.5 договору. Відступлення є безперервним, а розмір переданих прав вимоги, як зазначено вище, арифметично узгоджується з розрахунками заборгованості.
Щодо правової природи заявлених до стягнення процентів суд зазначає таке.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, яку правову норму належить застосувати до спірних правовідносин. Посилання позивача на те, що кредит надано «строком на 14 днів», а проценти за наступний період є процентами відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 12.4 договору, не відповідають умовам договору.
Так, 14 днів це тривалість Дисконтного періоду, а не строк кредитування чи строк дії договору, який становить п`ять років (п. 11.1), з кінцевою датою повернення кредиту 16.03.2030 (п. 7.3).
Пункт 12.4 договору пов`язує нарахування процентів у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України лише з користуванням коштами після закінчення строку дії договору чи його дострокового розірвання. У цьому випадку дострокове розірвання договору ініційовано новим кредитором повідомленням від 26.09.2025, тоді як усі заявлені проценти нараховано за період з 14.02.2025 по 25.09.2025, тобто до цієї дати, в межах строку дії договору.
Отже, незалежно від правового обґрунтування, наведеного позивачем, уся заявлена сума
54 462,12 грн є процентами за користування кредитом у розумінні ст.ст. 1048, 1054 ЦК України, нарахованими в межах строку кредитування, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12. Проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України (п. 12.4 договору) позивачем не нараховувались і до стягнення не заявлені, а тому питання про звільнення відповідача від їх сплати на підставі п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України не виникає. Так само не заявлено до стягнення штраф у сумі 13 299,90 грн.
Щодо відповідності умов договору про розмір процентів вимогам закону суд зазначає таке.
Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX, який набрав чинності 24.12.2023, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. Пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено перехідний період тривалістю 240 днів, після спливу якого, тобто з 20.08.2024, для договорів про споживчий кредит застосовується граничний розмір денної процентної ставки 1 %.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка - це загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 8 цього Закону обчислення денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 07.09.2026 у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) виснував, що норма про максимальний розмір денної процентної ставки, передбачена Законом України № 3498-IX, є імперативною; умова договору про споживчий кредит, яка перевищує цей розмір, є нікчемною (ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»), і суд зобов`язаний враховувати таку нікчемність за власною ініціативою (ex officio), навіть якщо споживач відповідного заперечення не заявляв. Наявність підстав для недійсності умови договору встановлюється на момент його укладення.
Спірний договір укладено 14.02.2025, тобто після завершення перехідного періоду, а тому на нього поширюється граничний розмір денної процентної ставки 1 %. Базова процентна ставка за договором становить 0,98 % на день і не перевищує граничного розміру. Денна процентна ставка, обчислена відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону з урахуванням процентів за Базовою ставкою та комісії за надання кредиту за весь погоджений строк кредитування, становить 0,98 %, що прямо зазначено в п. 8.6 договору та Паспорті споживчого кредиту. Більше того, і фактична денна процентна ставка за час користування кредитом з 14.02.2025 по 25.09.2025 (224 дні) з урахуванням усіх нарахованих процентів (55 226,92 грн) та сплаченої комісії (1 596,00 грн) становить 0,95 %. Отже, умови договору щодо розміру процентів не є нікчемними з підстави перевищення максимального розміру денної процентної ставки.
Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача. Як зазначено в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.09.2026 у справі № 552/672/23, суд може застосувати тлумачення умов договору на користь споживача і без окремої позовної вимоги, проте лише за наявності в договорі нечітких або двозначних положень.
Перевіряючи доводи відповідача щодо застосування різних ставок, суд виходить з того, що договір чітко визначає Базову ставку 0,98 % на день як процентну ставку за користування кредитом (п.п. 8.2, 8.3), а Дисконтну та Індивідуальну ставки - як знижки, що надаються за умови повного дострокового повернення кредиту протягом Дисконтного періоду або шести днів після його закінчення (п.п. 1.1.4, 1.1.14, 8.7, 8.11).
Розмір Базової ставки однаково визначений у договорі та Паспорті споживчого кредиту. Застосування первісним кредитором за період з 01.03.2025 по 30.03.2025 ставки 0,80 % на день, нижчої за погоджену Індивідуальну ставку 0,98 % (п. 8.7.2), було його правом на зменшення вартості кредиту (п.п. 7.10, 8.2) і не погіршувало становища позичальника. Оскільки відповідач кредит у визначений п.п. 8.7, 8.11 договору строк не повернув, умова про надання знижки не настала, і перерахунок процентів за останні 30 днів Дисконтного періоду за Базовою ставкою прямо передбачений п.п. 8.11, 8.12 договору. Такий перерахунок не перевищує погодженої сторонами ставки і не є одностороннім збільшенням процентної ставки, забороненим п. 8.15 договору.
Отже, нечітких чи двозначних положень, які підлягали б тлумаченню на користь споживача, у частині визначення ставки, що застосовується до спірних періодів, договір не містить.
Водночас, як виснувала Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в зазначеній постанові, за відсутності встановленої законом нікчемності відповідної умови суд без позовної вимоги споживача не може визнати умову договору про споживчий кредит недійсною (несправедливою), змінити договір і на цій підставі самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом. Відповідач із вимогами про визнання недійсними чи зміну умов договору щодо процентів не звертався. Саме по собі співвідношення суми процентів і суми кредиту, на яке посилається відповідач, з огляду на наведене не є підставою для їх зменшення.
Обставини, пов`язані зі статусом відповідача як внутрішньо переміщеної особи та тимчасовою окупацією місця здійснення господарської діяльності підприємства, керівником якого він є, не звільняють його від обов`язку повернути кредит і сплатити проценти за користування ним, а неустойка в цій справі до стягнення не заявлена.
Враховуючи викладене, оскільки доказів повернення кредиту та сплати процентів у більшому розмірі відповідачем не надано, а розрахунок заборгованості є коректним та відповідає умовам договору і вимогам закону, суд доходить висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 391565340 від 14.02.2025 у розмірі 81 061,92 грн, з яких: 26 599,80 грн - заборгованість за тілом кредиту; 54 462,12 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.
Щодо вимог про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн, суд зазначає таке.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості. Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).
На підтвердження витрат позивач надав договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026, додаткову угоду № 25771511891 від 21.01.2026 та акт прийому-передачі наданих послуг, відповідно до яких адвокатом надано послуги з вивчення матеріалів справи (1 000,00 грн), складання позовної заяви (5 000,00 грн), адвокатського запиту (500,00 грн) та клопотання про витребування доказів (500,00 грн).
Відповідач заявив клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, посилаючись на їх неспівмірність. Суд враховує, що справа є типовою, незначної складності, віднесена до малозначних, позовна заява має типовий характер і не потребувала значного обсягу правового аналізу чи збору доказів, а заяви по суті справи на стадії нового розгляду подавалися представником позивача, а не адвокатом, витрати якого заявлено до відшкодування. З урахуванням критеріїв співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору (ч. 4 ст. 137, ч. 3 ст. 141 ЦПК України) суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з відповідача, до 1 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.
Керуючись ст. ст. 207, 512, 514, 526, 530, 610-612, 629, 1048, 1054, 1077, 1078 ЦК України, ст.ст. 1, 8, 12 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 12, 13, 76-82, 133, 137, 141, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання ВПО за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 43541163, адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333, заборгованість за договором кредитної лінії № 391565340 від 14.02.2025 у розмірі 81 061 (вісімдесят одна тисяча шістдесят одна) грн 92 коп., з яких: 26 599,80 грн - заборгованість за тілом кредиту, 54 462,12 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000 (одна тисяча) грн 00 коп.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення суддя склала 15.10.2026 року.
Суддя АНАСТАСІЯ МИХАЛЬЧЕНКО