Єдиний унікальний номер 205/3555/26
Номер провадження2/205/3501/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 жовтня 2026 року Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі:
головуючого судді - Терещенко Т.П.,
за участю секретаря судового засідання - Яковенко Д.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у м.Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради Донецької області, третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Тізенберг Дар`я Дмитрівна, про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулась до суду з вищевказаною позовною заявою мотивуючи свої вимоги з урахуванням уточнених позовних вимог тим, що вона є спадкоємцем після смерті матері - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та після смерті батька - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки вказані спадкодавці склали заповіти у відповідності до яких усе належне їм майно було їй заповідано. Вказаним спадкодавцям на праві спільної сумісної власності належала квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Посилається на те, що після смерті вітчима - ОСОБА_3 його дружина - ОСОБА_2 фактично успадкувала майно, адже прийняла спадщину фактично та продовжувала мешкати у спадковій квартирі. Вказує на те, що вона з 04 серпня 2009 року також була зареєстрована та проживала за однією адресою разом із своєю матір`ю - ОСОБА_2 і на момент її смерті. Зазначає, що вона у встановлений законом строк звернулась із заявами про прийняття спадщини та фактично прийняла її, оскільки постійно проживала у квартирі разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини. З метою завершення оформлення спадщини вона звернулась до приватного нотаріуса у м. Запоріжжі із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, але отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій з підстав відсутності підтвердження останнього місця проживання спадкодавця; доказів прийняття спадщини у встановлений строк, відсутність оригіналів заповітів та правовстановлюючого документа. Вказує, що оригінали заповітів були втрачені внаслідок збройної агресії рф та активних бойових дій у м. Маріуполі у 2022 році, а отримання дублікату є неможливим у зв`язку з окупацією території і відсутністю доступу до архівів, тому просить суд застосувати правила спадкування за законом. На підставі викладеного вона звернулась до суду з цим позовом, в якому просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 45,62 м кв, з яких житлова площа складає - 30,3 м кв.
Розпорядженням Верховного Суду від 06 березня 2022 року за № 1/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність судових справ саме Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області на Ленінський районний суд м. Дніпропетровська (Новокодацький районний суд міста Дніпра).
Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 19 березня 2026 року відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.
14 квітня 2026 року ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра витребувано у приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Тізенберг Д.Д. належним чином завірену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_2 .
Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 28 травня 2026 року закрито підготовче провадження з призначенням судового розгляду справи по суті.
Позивач ОСОБА_1 сформувала у системі «Електронний суд» заяву, в якій просила суд розглянути справу за її відсутності на підставі наявних матеріалів у справі, підтримала позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача Бастрига С.М. сформував у системі «Електронний суд» заяву про розгляд справи за відсутності їх представника за наявними матеріалами справи з прийняттям відповідного рішення на розсуд суду, проти задоволення позовних вимог не заперечував.
Третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Тізенберг Д.Д. сформувала у системі «Електронний суд» заяву, в якій просила суд розглядати справу без її участі.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши надані докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, та враховуючи визнання позовних вимог відповідачем, суд дійшов таких висновків.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Відповідно до свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась донька - ОСОБА_6 , про що в книзі реєстрації актів про народження зроблено запис №212 (а. с. 32).
З наявного в матеріалах справи свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого Палацом одружень судом встановлено, що 14 серпня 1986 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 уклали шлюб, про що зроблено запис №2625 (а. с. 35).
Судом встановлено, що згідно з витягу з Реєстру територіальної громади №2026/003805525, який сформовано 10 березня 2026 року, ОСОБА_1 з 04 серпня 2009 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 12).
В матеріалах справи наявний повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про зміну імені №0[телефон приховано], який сформовано 04 грудня 2025 року, відповідно до якого, 29 листопада 1988 року Іллічівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області складено актовий запис №17 про зміну прізвища ОСОБА_5 на « ОСОБА_9 » (а. с. 94-95).
Згідно з відповіді Департамента адміністративних послуг Маріупольської міської ради №25-1583-25.2 від 16 грудня 2025 року станом на 08 квітня 2017 року в Реєстрі територіальної громади за адресою: АДРЕСА_1 , міститься інформація про зареєстрованих осіб: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 04 серпня 2009 року по теперішній час, а також зазначено, що у зв`язку з повною втратою реєстру Маріупольської міської територіальної громади на власному програмному забезпеченні отримано доступ до веб-сайту Реєстру територіальної громади ДМС України, в якому відсутня інформація про ОСОБА_2 , 1938 року народження, а картотека зареєстрованих осіб в Маріупольській міській територіальній громаді залишилась на тимчасово окупованій території, перевірити паперові носії інформації немає можливості (а. с. 97).
Крім того, згідно з відповіді Департамента адміністративних послуг Маріупольської міської ради №25-1582-25.2 від 16 грудня 2025 року станом на 30 червня 2009 року в Реєстрі територіальної громади за адресою: АДРЕСА_1 , відсутні зареєстровані особи, а також зазначено, що у зв`язку з повною втратою реєстру Маріупольської міської територіальної громади на власному програмному забезпеченні отримано доступ до веб-сайту Реєстра територіальної громади ДМС України, в якому відсутня інформація про ОСОБА_3 , 1938 року народження, а картотека зареєстрованих осіб в Маріупольській міській територіальній громаді залишилась на тимчасово окупованій території, перевірити паперові носії інформації немає можливості (а. с. 98).
Відповідно до свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_3 , виданого Приморським відділом реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції Донецької області судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , про що зроблено відповідний актовий запис №545 (а.с. 34).
Згідно зі свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_4 , виданого Приморським районним у місті Маріуполі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що складено відповідний актовий запис №330 (а. с. 33).
Відповідно до копії паспорта громадянина України Серії НОМЕР_5 судом встановлено, що місце проживання (реєстрації) ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , з 04 серпня 2009 року (а. с. 40-43).
Матеріалами справи підтверджено, що згідно з довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №2304-5001282040 від 21 квітня 2022 року ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_3 (а. с. 44).
Згідно з відповідей відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради № 12-0002, № 12-0003 від 12 квітня 2017 року, за відомостями відділу ОСОБА_2 була зареєстрована з 21 лютого 1990 року за адресою: АДРЕСА_1 , та знята 12 квітня 2017 року в зв`язку зі смертю, а ОСОБА_1 зареєстрована за вищевказаною адресою з 04 серпня 2009 року по теперішній час (а. с. 16).
Також матеріалами справи підтверджено, що відповідно до наявного в матеріалах справи повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 0[телефон приховано], який сформовано 28 листопада 2025 року, 10 квітня 2017 року Приморським районним у місті Маріуполі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області складено актовий запис №330 про смерть ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , де в графі «місце проживання» зазначено адресу: АДРЕСА_1 (а. с. 75-77).
Крім того, в матеріалах справи наявний повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №0[телефон приховано], який сформовано 28 листопада 2025 року, відповідно до якого, 02 липня 2009 року Приморським відділом реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції Донецької області складено актовий запис №545 про смерть ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , де в графі «місце проживання» зазначено адресу: АДРЕСА_1 , а у відомостях про заявника отримання свідоцтва про смерть зазначено ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.83,84).
Також матеріали справи містять свідоцтво на право власності на житло від 06 грудня 1993 року, зі змісту якого судом встановлено належність на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.30-31).
Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до відповіді Комунального комерційного підприємства «Міське бюро технічної інвентаризації - Маріупольська нерухомість» №399 від 03 березня 2026 року право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 станом на 31 грудня 2012 року зареєстровано ККП «Міське бюро технічної інвентаризації - Маріупольська нерухомість» на праві приватної спільної сумісної власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 06 грудня 1993 року № НОМЕР_6 , про що зроблено реєстраційний напис від 12 січня 1994 року та внесено до реєстраційної книги за реєстраційним №36309, де загальна площа квартири - 45,62 м кв., з яких житлова площа - 30,3 м кв (а. с. 46).
У матеріалах справи наявна копія заповіту ОСОБА_3 , яким він на випадок своєї смерті робить розпорядження, що все належне йому майно заповідає ОСОБА_1 , який посвідчено 29 січня 1994 року державним нотаріусом Другої маріупольської державної нотаріальної контори О. Чічековою та зареєстровано в реєстрі за № 3-283 (а. с. 20-21).
Крім того, в матеріалах справи також наявні інформаційні довідки зі Спадкового реєстру №83429228 від 28 листопада 2025 року, № 84130613 від 10 лютого 2026 року, зі змісту яких судом встановлено, що в реєстрі наявні відомості про заповіти ОСОБА_3 за номером у спадковому реєстрі 2450338 та номером у реєстрі нотаріальних дій 3-283, ОСОБА_2 за номером у спадковому реєстрі 2450339 та номером в реєстрі нотаріальних дій 3-284, які посвідчені Другою маріупольською державною нотаріальною конторою 29 січня 1994 року (а.с.80-82, 88-89).
Також у матеріалах справи наявна копія заповіту ОСОБА_2 , яким вона на випадок своєї смерті робить розпорядження, що все належне їй майно заповідає ОСОБА_1 , який посвідчено 29 січня 1994 року державним нотаріусом Другої маріупольської державної нотаріальної контори О. Чічековою та зареєстровано в реєстрі за №3-284 (а. с. 22-23).
Матеріали справи містять сформовані державним нотаріусом Другої маріупольської державної нотаріальної контори Ляшенко В.Г. витяги про реєстрацію у спадковому реєстрі №54300759 та №54301057 від 30 листопада 2018 року, з яких судом встановлено, що після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , Другою маріупольською державною нотаріальною конторою 30 листопада 2018 року було заведено спадкові справи: № 293/2018, номер у Спадковому реєстрі 63415320; № 294/2018, номер у Спадковому реєстрі 63415281 (а. с. 14, 15).
Судом також встановлено, що постановою приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Тізенберг Д.Д. № 47/02-31 від 10 лютого 2026 року було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (матері), у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не прийняла спадщину у встановлений строк згідно ст. 1270 ЦК України, відсутні документи, що підтверджують право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , а також відсутній оригінал заповіту складеного від імені померлої ОСОБА_2 , посвідченого Другою маріупольською державною нотаріальною конторою 29 січня 1994 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3-284 (а .с. 105-106).
Пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Частиною 1 статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 1 ст. 325 ЦК У країни суб`єктами приватної власності є фізичні та юридичні особи.
У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно із ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, та право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності у разі, якщо це право не визнається іншою особою, втрачено або відсутній правовстановлюючий документ.
Згідно із ст. ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), спадкування здійснюється за заповітом або за законом, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. ст. 1220, 1222, 1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини та право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Частинами 1, 2 статті 1236 ЦК України передбачено, що заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.
Статтею 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово, кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно із ст. ст. 1261, 1262 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Частиною 3 статті 1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
У відповідності до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Аналогічна думка викладена в роз`ясненні наданому Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування» № 24-753/0-13 від 16 травня 2013 року відповідно до якого, визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватись якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і діє на цей час.
Згідно із п. 7 ст. 1-1 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.
Адміністративна межа між тимчасово окупованою територією та іншою територією України визначається Кабінетом Міністрів України (абз. 1 ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).
Так, з 24 лютого 2022 року, тобто з початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну на території Донецької області відбувалися активні бойові дії, а відповідно до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25 квітня 2022 року, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №75 від 25 квітня 2022 року, з 25 квітня 2022 року Маріупольська міська територіальна громада Маріупольського району Донецької області визнана тимчасово окупованою територією.
На час розгляду справи відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786, до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України відноситься вся територія Маріупольського району, в тому числі м. Маріуполь.
Статтею 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав.
Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
У рішенні від 30 листопада 2004 року у справі «Case of Oneryildis v. Turkey» (справа відкрита за заявою №48939/99 та розглянута Великою палатою) Європейський суд визнав, що поняття «майно» охоплює не лише річ, яка реально існує (матеріальна складова), але також стосується засобів праводомагання (юридична складова), включаючи право вимоги, відповідно до якого особа може стверджувати, що вона має принаймні «законне сподівання» стосовно ефективного здійснення права власності.
Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 30 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем вірно обрано спосіб захисту свого права.
Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Виходячи з передбаченого ст. 8 Конституції України принципу верховенства права, наведені норми Конституції України надають людині можливість будь-якими незабороненими законом засобами самому захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку може застосовуватись як спосіб захисту, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, відповідно до постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування».
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 89 ЦПК України).
З наявних у матеріалах справи документів судом встановлено, що позивач є донькою спадкодавця - ОСОБА_2 , яка була зареєстрована у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , з 21 лютого 1990 року та знята 12 квітня 2017 року в зв`язку зі смертю, а вказана квартира на праві приватної спільної сумісної власності належала ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 06 грудня 1993 року № НОМЕР_6 , про що зроблено реєстраційний напис від 12 січня 1994 року і внесено до реєстраційної книги за реєстраційним № 36309, а також матеріали справи містять копії заповітів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які заповідали позивачу все своє майно, і докази існування відомостей про ці заповіти в Спадковому реєстрі.
Разом з тим, у позивача відсутні оригінали вищевказаних заповітів внаслідок збройної агресії рф та активних бойових дій у м. Маріуполі у 2022 році, а отримання дублікату є неможливим у зв`язку з окупацією території і відсутністю доступу до архівів м. Маріуполя Донецької області.
Крім того, судом з наявних у матеріалах справи повних витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть ОСОБА_2 та ОСОБА_3 встановлено, що в них у графі «місце проживання» зазначено адресу: АДРЕСА_1 , що підтверджує проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а отже і фактичне прийняття спадщини ОСОБА_2 після смерті чоловіка - ОСОБА_3 відповідно до положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України.
Також матеріали справи містять докази того, що ОСОБА_1 зареєстрована за вищевказаною адресою з 04 серпня 2009 року по теперішній час, тобто, фактично прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_2 .
Крім того, позивач також звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак не може отримати свідоцтво про право на спадщину у зв`язку відсутністю оригіналів документів на право власності щодо спадкового майна, відсутності оригіналів документів, а також неприйняттям спадщини у встановлений законом строк.
Судом під час розгляду справи не встановлено, існування інших спадкоємців за законом або заповітом, а також того, що будь-які інші особи зверталися до відповідних органів із заявами про прийняття спадщини, і суд також вважає доведеним, що на теперішній час, позивач з незалежних від неї причин не може отримати свідоцтво про право на спадщину та розпорядитися спадковим майном на власний розсуд.
Також судом встановлено, що відповідач - Маріупольська міська рада Донецької області не заперечує щодо задоволення позовних вимог та визнання права власності за позивачем.
Положеннями ч. 1 ст. 206 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач позбавлена можливості іншим шляхом захистити своє право власності на спадщину за законом, а обраний спосіб захисту порушених прав є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, що було встановлено в ході судового розгляду, відтак позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.
При зверненні до суду позивач сплатила судовий збір, але в своїй позовній заяві, поданій до суду не зазначила, що бажає стягувати сплачений судовий збір з відповідача, тому такий судовий збір судом не стягується.
Керуючись ст. ст. 16, 321, 328, 392, 1216-1218, 1223, 1236, 1258, 1261, 1262, 1268, 1270 ЦК України, ст. ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76, 81-82, 89, 109, 206, 259, 263-265, 268, 273, 282, 355 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради Донецької області, третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Тізенберг Дар`я Дмитріївна, про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 ) право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 45,62 м кв., з яких житлова площа 30,3 м кв., у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач: Маріупольська міська рада Донецької області, код ЄДРПОУ 33852448, місцезнаходження: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, буд. 70.
Третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Тізенберг Дар`я Дмитріївна, 69002, м. Запоріжжя, вул. Шкільна/Фортечна, буд. 40/7, прим. 4.
Суддя: Т.П. Терещенко