Справа № 183/987/25
№ 2-з/183/89/26
У Х В А Л А
15 жовтня 2026 року місто Самар Дніпропетровської області
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Дубовенко І.Г., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Сидоренка Олега Андрійовича про забезпечення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФГ ДАР ПОПАСНЕ» про стягнення боргу за договором позики, -
у с т а н о в и в:
У провадженні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФГ ДАР ПОПАСНЕ» про стягнення боргу за договором позики.
05 лютого 2025 року ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області відкрите загальне позовне провадження у справі.
19 лютого 2025 року ухвалою суду у задоволенні заяви про забезпечення цього позову, шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «ФГ ДАР ПОПАСНЕ» та будь-яким особам вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, дарування, міна, найм, виділ часток та інше), по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам, переоформленню документів, а також інші дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав стосовно нерухомого майна та майнових прав на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю «ФГ ДАР ПОПАСНЕ» - було відмовлено, одна відмова у задоволенні заяви про забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою.
13 жовтня 2026 року представником позивача адвокатом Сидоренком О.А. через ЄСІТС подано заяву про забезпечення позову, у якій просить з метою забезпечення позову ОСОБА_1 до ТОВ «ФГ ДАР ПОПАСНЕ» про стягнення боргу за договором позики, постановити ухвалу, якою:
-накласти арешт на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, а також майнові права, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ФГ ДАР ПОПАСНЕ» (код ЄДРПОУ 41469459) і знаходяться у відповідача чи в інших осіб, у тому числі на кошти на рахунках у банках та інших фінансових установах, у межах загальної суми забезпечення позову - 2450233 (два мільйони чотириста п`ятдесят тисяч двісті тридцять три) гривні 80 копійок;
- у межах арешту майна, зазначеного вище, заборонити ТОВ «ФГ ДАР ПОПАСНЕ» та іншим особам, які здійснюють державну реєстрацію відповідних речових прав, вчиняти дії, спрямовані на відчуження або переоформлення права власності на рухоме та нерухоме майно та відчуження майнових прав ТОВ «ФГ ДАР ПОПАСНЕ», без заборони користування таким майном за його призначенням.
В обґрунтування заяви заявник посилається на те, що у провадженні суду перебуває цивільна справа № 183/987/25 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФГ ДАР ПОПАСНЕ» про стягнення заборгованості за договором позики у розмірі 2450233,8 грн. Ухвалою від 28.09.2026 суд повернувся до стадії підготовчого провадження. Отже, спір не вирішений по суті, а питання збереження майна відповідача, за рахунок якого може бути фактично виконано майбутнє судове рішення, має самостійне та невідкладне значення.
14.02.2025 представником позивача вже подавалася заява про забезпечення позову, в якій зверталася увага на ймовірність відчуження відповідачем належного йому майна. Ця заява ґрунтується не лише на попередніх аргументах, а на нових обставинах, що виникли та стали відомі згодом, зокрема на наявності значних присуджених сум заборгованості перед іншими кредиторами та відкритих виконавчих проваджень.
Нові обставини, що підтверджують істотне погіршення становища відповідача та ризик утруднення виконання рішення:
- позивачу стало відомо про намір відповідача в стислі строки реалізувати належні йому активи. За отриманою позивачем інформацією, така реалізація може відбуватися в умовах накопичення боргів перед декількома кредиторами, у тому числі за судовими рішеннями. Наявність конкретних договорів відчуження чи вже вчинених реєстраційних дій на цей час позивачем не підтверджується; однак отримана інформація має оцінюватися судом разом із документально підтвердженими обставинами, наведеними нижче, як реальний ризик зменшення майнової маси відповідача до ухвалення рішення у цій справі. Згідно з інформацією з Єдиного реєстру боржників, сформованою 11.10.2026 о 13:06, ТОВ «ФГ ДАР ПОПАСНЕ» (ЄДРПОУ 41469459) зазначене боржником у чотирьох виконавчих провадженнях: № 81747921, № 81767441, № 81772616, № 81854931. Щодо кожного з цих записів у витягу вказано Господарський суд Дніпропетровської області як орган, що видав виконавчий документ, та приватного виконавця Селезньова М.О. Наявність кількох проваджень із примусового виконання є об`єктивним показником істотного виконавчого навантаження на активи боржника. Крім того, з доданих судових рішень вбачається, що за 2025-2026 роки господарськими судами вже ухвалено низку рішень про стягнення з того самого відповідача значних сум:
1) Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2025 у справі № 904/5721/24 за позовом ТОВ «Адама Україна»: присуджено 10760759,95 грн заборгованості та інших нарахувань і 129129,12 грн судового збору, разом - 10889889,07 грн. Окрім цього, рішенням передбачено подальше нарахування 26% річних на фактично несплачений основний борг за визначеною судом формулою. За відомостями ЄДРСР рішення набрало законної сили 16.06.2025.
2) Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2025 у справі № 904/1740/25 за позовом ТОВ «Захід Агробізнес»: присуджено 417940,08 грн заборгованості та нарахувань і 5637,48 грн судового збору, разом - 423577,56 грн 56 коп.
3) Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2026 у справі № 904/7226/25 за позовом ТОВ «УкравітСайенс Парк»: присуджено 323560,24 грн заборгованості та нарахувань і 4490,44 грн судового збору, разом - 328050,68 грн. Згідно з відомостями ЄДРСР, 08.07.2026 апеляційний господарський суд залишив рішення без змін.
4) Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2026 у справі № 904/599/26 за позовом ТОВ «Торгова компанія «Агроальянс»: присуджено 139949,15 грн заборгованості та нарахувань і 2662,4 грн судового збору, разом - 142611,55 грн. Остаточний стан набрання цим рішенням законної сили на підставі поданої копії не встановлюється.
Загальний розмір сум, присуджених зазначеними чотирма рішеннями, становить 11784128,86 грн. (включно із судовими витратами; без урахування можливих подальших нарахувань). Водночас наведені рішення та актуальні записи Реєстру боржників переконливо підтверджують масштаб зобов`язань відповідача й існування конкуруючих вимог інших кредиторів до його майна. Особливо показовим є те, що у справі № 904/1740/25 відповідач сам звертав увагу суду на наявність зобов`язань перед іншими кредиторами, зокрема перед АТ «Укргазбанк», і стверджував, що стягнення санкцій може призвести до його неплатоспроможності. Подібні доводи про фінансові труднощі та ризик неплатоспроможності містяться і в рішенні у справі № 904/5721/24. Таким чином, питання про складний фінансовий стан та можливу нестачу активів порушувалося самим відповідачем ще до подання цієї заяви.
Ці обставини об`єктивно створюють підстави для обґрунтованого побоювання, що активи, на які можна звернути стягнення, можуть бути відчужені, зменшені або обтяжені, а їх вартості виявиться недостатньо для задоволення вимог численних кредиторів, включно з позивачем у цій справі.
- безпосередній зв`язок зазначених ризиків із можливістю виконання судового рішення саме в цій справі Предметом цієї справи є майнова вимога про стягнення з відповідача 2450233,8 грн. Майбутнє рішення у разі задоволення позову виконуватиметься за рахунок належних відповідачеві грошових коштів та іншого майна. Тому збереження відповідних активів у розмірі, необхідному для виконання рішення, має безпосередній зв`язок із предметом спору. У межах раніше поданої заяви позивач повідомляв про наявну в нього інформацію щодо нерухомого майна та майнових прав відповідача, зокрема прав користування земельними ділянками. Однак актуальний і повний перелік належних відповідачеві об`єктів, їхня ринкова вартість та обтяження позивачу невідомі. Відсутність такого переліку не усуває загрози відчуження майна, а, навпаки, з огляду на встановлені обставини ускладнює визначення, які саме активи залишаться доступними для подальшого звернення стягнення. Позивач також не має можливості впливати на черговість, перебіг або результати виконавчих проваджень інших кредиторів. Існування вже відкритих виконавчих проваджень та присуджених значних сум збільшує ризик, що на момент завершення розгляду справи відповідач не матиме достатніх вільних коштів чи майна для виконання нового рішення. За відсутності забезпечення позову навіть позитивне для позивача судове рішення може залишитися фактично невиконаним.
Правові підстави та судова практика:
Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 ЦПК України заходів забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання судового рішення або ефективний захист порушеного права позивача. За пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов може забезпечуватися накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать чи підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову; відповідно до частини третьої цієї статті відповідні заходи мають бути співмірними із заявленими вимогами. У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.08.2025 у справі № 759/22148/24 (провадження № 61-5613св25, ЄДРСР № 129582421) прямо зазначено, що одночасне накладення арешту на рухоме, нерухоме майно та грошові кошти відповідача в межах суми заявлених вимог не становить саме по собі подвійного забезпечення позову. Верховний Суд виходив із необхідності зберегти можливість реального виконання рішення за наявності відповідного ризику та дотримання балансу інтересів сторін. У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 (ЄДРСР № 109395144) роз`яснено, що арешт майна у спорі про стягнення коштів забезпечує можливість у подальшому звернути стягнення на нього; при цьому важливе дотримання загальної межі забезпечення, щоб сукупна вартість обмежень не призводила до необґрунтованого перевищення ціни позову. Хоча наведена постанова ухвалена за правилами господарського судочинства, підхід до співмірності й збереження майна є релевантним для оцінки ризику у цій цивільній справі. При оцінці заяви суд має врахувати не ізольовано кожен доказ, а їх взаємозв`язок: неодноразове порушення відповідачем грошових зобов`язань перед різними кредиторами; значні суми присуджених стягнень; чотири актуальні записи в Єдиному реєстрі боржників; власні пояснення відповідача про фінансові труднощі та ризик неплатоспроможності; інформацію позивача про можливе термінове відчуження активів. Саме така сукупність дозволяє зробити обґрунтоване припущення щодо істотного ускладнення виконання рішення без застосування забезпечення позову.
Співмірність запитуваного забезпечення та зустрічне забезпечення:
З огляду на предмет позову заявник просить накласти арешт на належні відповідачеві грошові кошти та інше майно, у тому числі нерухоме, рухоме майно і майнові права, виключно в межах загальної суми 2450233,8 грн. Загальна вартість майна та сума коштів, на які фактично поширюватиметься забезпечення, не повинні перевищувати цю межу. Прохання не спрямоване на самостійне арештування кожного виду активів на повну суму позову додатково до інших видів активів. Щодо рухомого і нерухомого майна необхідним є обмеження саме права відчуження та іншого розпорядження, яке призводить до вибуття активу з майнової сфери відповідача, без вилучення такого майна та без заборони його звичайного використання за призначенням. Щодо коштів арешт має застосовуватися лише в межах визначеної судом суми з додержанням установлених законом обмежень для коштів, на які не може накладатися арешт. Така конструкція не є способом припинення господарської діяльності відповідача та спрямована на збереження можливості виконання конкретного рішення. Стосовно зустрічного забезпечення відповідно до статті 154 ЦПК України зазначив, що заявник не пропонує його застосовувати, оскільки запропонований тимчасовий арешт у межах ціни позову має на меті лише збереження майна і не передбачає його вилучення чи передачі позивачу. Відомостей, які обумовлювали б обов`язковість зустрічного забезпечення за частиною третьою статті 154 ЦПК України, заявник не має.
Сторони у судове засідання для розгляду заяви про забезпечення позову не викликалися.Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з відсутністю в судовому засіданні всіх учасників справи.
Розглянувши заяву, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ч.2 ст.149 ЦПК України,суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Зміст і форма заяви про забезпечення позову відповідає вимогам статті 151 ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується:1) накладенням арешту намайнота (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;2) забороною вчиняти певні дії;3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнанняправа власностіна це майно і про зняття з нього арешту;6) зупиненням стягнення на підставівиконавчого документа, який оскаржуєтьсяборжникому судовому порядку;7) виключено на підставіЗакону№ 460-IX від 15.01.2020;8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.Співмірність, зокрема полягає у тому, щоб засіб забезпечення позову відповідав предмету позову та ціні позову.
Так, встановлено, що предметом позову є стягнення суми.
Як роз`яснено у п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Саме по собі накладення арешту на об`єкт нерухомого майна без наміру власника його відчужити та заборона їх відчуження жодним чином не впливає на правовий статус цих прав і на права і законні його інтереси.
Судом встановлено, що предметом позовних вимог є стягнення коштів у розмірі 2450233,8грн, на підставі ст.ст. 207, 1046, 1047 ЦК України.Оскільки предметом позову має стати стягнення значної суми коштів, накладення арешту на належне боржнику майно, як вид забезпечення позову, може бути застосований шляхом накладення такого арешту в межах ціни позову.
Звертаючись до суду з заявою, позивач просить вжити заходів забезпечення позову шляхом:
- накладення арешту на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, а також майнові права, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ФГ ДАР ПОПАСНЕ» (код ЄДРПОУ 41469459) і знаходяться у відповідача чи в інших осіб, у тому числі на кошти на рахунках у банках та інших фінансових установах, у межах загальної суми забезпечення позову - 2450233,8грн;
- у межах арешту майна, зазначеного вище, заборонити ТОВ «ФГ ДАР ПОПАСНЕ» та іншим особам, які здійснюють державну реєстрацію відповідних речових прав, вчиняти дії, спрямовані на відчуження або переоформлення права власності на рухоме та нерухоме майно та відчуження майнових прав ТОВ «ФГ ДАР ПОПАСНЕ», без заборони користування таким майном за його призначенням;
тобто просить накласти арешт на невизначене майно, що належить відповідачу, а також заборонити відповідачу та іншим особам, здійснювати державну реєстрацію невизначених речових прав, вчиняти дії, спрямовані на відчуження або переоформлення права власності на невизначене майно та відчуження невизначених майнових прав відповідача.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК Україничітко передбачено, що накладення арешту на майно в межах здійснення судом заходів забезпечення позову можливе щодо майна, яке належить відповідачеві або підлягає передачі йому і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Отже, у разі коли позовні вимоги стосуватимуться стягнення коштів і позивач має намір забезпечити свій позов шляхом арешту майна боржника, необхідним є наявність належного підтвердження того, що майно, на яке заявник прохає накласти арешт дійсно належить особі до якої буде спрямовано позовні вимоги про стягнення коштів.
Представник позивача просить суд накласти арешт майно,майнові права на грошові кошти, що належать відповідачі, у межах суми 2450233,8грн, при цьому не вказує яке майновідповідача, на яке просить накласти арешт та стосовно якого просить накласти заборони, як і не надає відповідних доказів наявності у відповідача такого майна (рухомого, нерухомого), майнових прав.
При встановленні відповідності виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, слід ураховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді можу призводити до незворотних наслідків.
Як наведено у висновку з питань застосування норм права у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22, з 15 грудня 2017 року як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Розглядаючи позицію сторони позивача щодо наявності виконавчих проваджень про стягнення коштів за судовими рішеннями, що набрали законної сили, суд приходить до наступних висновків.
Накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача у цій (ще не вирішеній) справі може призвести до зупинення або унеможливлення стягнення коштів виконавцем на користь інших кредиторів, що є прямим порушенням ч. 3 ст. 150 ЦПК України щодо обов`язку суду враховувати інтереси інших осіб, права яких можуть бути порушені. Суд не може превентивним заходом блокувати виконання вже чинних наказів і накладати «імунітет» на майно боржника, в інтересах лише одного (потенційного) кредитора. А якщо активи відповідача дійсно є критично обмеженими, то вилучення з господарського обороту чи блокування коштів або майна на суму2450233,80 грн-може призвести до повної зупинки підприємства та неплатоспроможності відповідача.
Виходячи із викладеного, вивчивши заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої заяви, а відтак заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Підстав для застосування зустрічного забезпечення суд не вбачає.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.149-153,260 ЦПК України, -
п о с т а н о в и в :
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Сидоренка Олега Андрійовича про забезпечення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФГ ДАР ПОПАСНЕ» про стягнення боргу за договором позики- відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.
Суддя І.Г.Дубовенко