Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа № 185/7994/26
Провадження № 2/185/7991/26
15 жовтня 2026 року м. Павлоград
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Бабія С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сватівської міської ради Луганської області про визнання права власності,
ВСТАНОВИВ:
26.04.2026 через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернулася до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до Сватівської міської ради Луганської області про визнання права власності.
Позивач просить визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право приватної власності на 1/2 житлового будинку - квартиру АДРЕСА_1 . В обґрунтування позову позивач зазначає, що спірне майно належить їй на праві приватної власності на підставі договору дарування від 14.09.2001, реєстр № 2096, посвідченого нотаріусом Павленко С.П., за яким дарувальник ОСОБА_2 подарувала позивачу 1/2 житлового будинку - квартиру АДРЕСА_2 за зазначеною адресою. Право дарувальника виникло на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30.11.1991, реєстр № 2372. На договорі дарування є відмітка Рубіжанського БТІ. Технічний паспорт на житловий будинок складено Сватівським БТІ 19.08.2000, інвентарний № 1821. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про право власності позивача на це майно відсутні. З метою державної реєстрації права власності позивач звернулася до державного реєстратора, однак рішенням від 11.09.2025 № 80796895 у проведенні реєстраційних дій відмовлено у зв`язку з тим, що архів Бюро технічної інвентаризації знаходиться на окупованій території, через що підтвердити наявність або відсутність реєстрації права власності неможливо. Іншим способом підтвердити право власності та внести відомості до Державного реєстру речових прав позивач можливості не має.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав.
Дослідивши матеріали справи і оцінивши подані докази, суд приходить до такого.
Судом встановлено, і матеріалами справи підтверджено, що позивачу - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на праві приватної власності належить 1/2 житлового будинку - квартира АДРЕСА_1 .
Договором дарування від 14.09.2001, реєстр № 2096, посвідченим нотаріусом Павленко С.П., засвідчено, що 1/2 житлового будинку - квартира АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності позивачу. Договір укладено на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30.11.1991, реєстр № 2372. На договорі дарування є відмітка Рубіжанського БТІ.
З технічного паспорта на житловий будинок, складеного 19.08.2000 Сватівським БТІ, інвентарний № 1821, вбачається, що будинок за адресою: АДРЕСА_3 , складається з квартир, у тому числі квартири АДРЕСА_2 .
Рішенням державного реєстратора від 11.09.2025 № 80796895 відмовлено у проведенні реєстраційних дій. Підставою відмови вказано обставини, пов`язані з неможливістю отримання інформації з архіву БТІ, який знаходиться на окупованій території.
Відповідно до вимог статті 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.
Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).
Згідно з вимогами частин першої, другої, шостої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, а держава не втручається у здійснення власником права власності.
Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до частини першої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Згідно з частиною третьою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.
Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними, якщо на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації (постанова Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 522/4689/16-ц).
Верховний Суд у постанові від 20.05.2020 у справі № 303/6974/16-ц зазначив, що відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 зазначила, що вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України, слід враховувати, що за змістом цієї норми судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його. Правило статті 392 ЦК України має застосовуватися не тільки у випадках, коли власник втратив документ, який засвідчує його право власності, а й у випадках, коли наявні в нього документи не дають змоги беззаперечно підтвердити своє право власності на нерухоме майно, але лише за умови, що право на майно не зареєстроване за іншою особою.
Підпунктом 1 пункту 1 наказу Міністерства юстиції України від 09.06.2023 № 2179/5 «Про проведення державної реєстрації в межах декількох адміністративно-територіальних одиниць» установлено, що у сфері державної реєстрації прав державна реєстрація права власності та інших речових прав на нерухоме майно, місцезнаходженням яких є, зокрема, Луганська область, проводиться незалежно від місцезнаходження нерухомого майна.
Особливості державної реєстрації прав на період дії воєнного стану та протягом одного місяця з дня його припинення або скасування визначені постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 № 209 «Деякі питання державної реєстрації та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану».
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, дію якого продовжено.
З поданих доказів суд установив, що право власності позивача на спірне майно виникло на підставі договору дарування від 14.09.2001, реєстр № 2096, посвідченого нотаріусом Павленко С.П. На момент виникнення цього права діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової державної реєстрації у сучасному розумінні. Державним реєстратором у проведенні реєстраційних дій відмовлено з підстави, пов`язаної з неможливістю отримати інформацію з архіву БТІ, який знаходиться на окупованій території. Відомостей про реєстрацію права власності на спірне майно за іншою особою матеріали справи не містять. Іншим способом підтвердити право власності позивача та внести відомості до Державного реєстру речових прав можливості немає.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги доведені матеріалами справи, обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Позивач просить покласти судові витрати у справі на себе.
Керуючись статтями 5, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 274, 279, 354 ЦПК України, статтями 316, 317, 319, 321, 328, 392 ЦК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право приватної власності на 1/2 житлового будинку - квартиру АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені статтею 354 ЦПК України.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4
Відповідач: Сватівська міська рада Луганської області, адреса: м. Сватове, Сватівський район, Луганська область, ЄДРПОУ 04051804.
Суддя С. О. Бабій