Рішення № 140668732 у справі № 759/15216/26 від 08.09.2026

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/15216/26

пр. № 2/759/11257/26

08 вересня 2026 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді П`ятничук І.В.,

при секретарі судового засідання Маковець В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

02.06.2026 р. представник позивача ОСОБА_3 яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, яким просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 05.12.2023 року у розмірі 53000 доларів США 00 центів, проценти у розмірі 8480 доларів США 00 центів, 3 % річних у розмірі 2191 доларів США 15 центів та судовий збір у розмірі 16640,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 05.12.2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики.

Предметом даного договору є факт передачі позикодавцем позичальнику у борг (позику) грошові кошти в сумі 53000,00 доларів США, що еквівалентно 2000000,00 грн., на день підписання цього договору, а позичальник зобов`язується повернути позику частинами встановленим графіком: перший платіж січень 2024 р. - 5000,00 доларів США, другий платіж квітень 2024 р. - 10000,00 доларів США, третій платіж липень 2024 р. - 10000,00 доларів США, четвертий платіж жовтень 2024 р. - 10000,00 доларів США, п`ятий платіж в розмірі залишку суми боргу до 31.12.2024 р.

Факт передачі вказаної суми грошових коштів згідно договору підтверджується розпискою позичальника від 05.12.2024 р.

Відповідно до умов договору у разі недотримання обов`язку позичальник зобов`язається виплатити позикодавцеві пеню в розмірі 1 % від простроченої суми платежу місяць прострочення виплати.

Факт перебування вищевказаної розписки у позикодавця свідчить про неповернення борг позичальником та не виконання умов цього договору.

Враховуючи вищевикладене, просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором позики від 05.12.2023 р. 63671,15 доларів США та судовий збір у розмірі 16640,00 грн.

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 08.06.2026 р. було відкрито провадження у даній справі.

В судове засідання позивач та його представник не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Від представника позивача до суду надійшло клопотання, яким позовні вимоги підтримує, просить задовольнити та розгляд справи провести за його відсутності та відсутності позивача.

В судове засідання відповідач не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відзив на позов не подав.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу чиїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 05.12.2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики.

Предметом даного договору є факт передачі позикодавцем позичальнику у борг (позику) грошові кошти в сумі 53000,00 доларів США, що еквівалентно 2000000,00 грн., на день підписання цього договору, а позичальник зобов`язується повернути позику частинами встановленим графіком: перший платіж січень 2024 р. - 5000,00 доларів США, другий платіж квітень 2024 р. - 10000,00 доларів США, третій платіж липень 2024 р. - 10000,00 доларів США, четвертий платіж жовтень 2024 р. - 10000,00 доларів США, п`ятий платіж в розмірі залишку суми боргу до 31.12.2024 р.

Факт передачі вказаної суми грошових коштів згідно договору підтверджується розпискою позичальника від 05.12.2024 р.

Відповідно до надано представником позивача розрахунку заборгованості, станом на 18.05.2026 р. заборгованість відповідача за договором позики від 05.12.2023 р. становить 63671,15 доларів США, з якої: 53000,00 доларів США - основна заборгованість за договором позики, 8480,00 доларів США - проценти від суми позики за період з 01.01.2025 р. по 01.05.2026 р.; 2191,15 доларів США - 3 % річних.

Відповідно до ч. 1 ст. ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу чиїх вимог або заперечень, крім випадків,

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Положеннями статті 1047 ЦК України, вказано, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У правовій позиції, викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду України від 12.09.2019 у справі №604/1038/16-ц, вказано, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Аналогічні по суті висновки містяться й у постанові Верховного Суду України від 26.09.2018 у справі № 483/1953/16-ц.

Так, відповідно до вказаних висновків Верховного Суду України, досліджуючи договори позики чи боргові розписки, суди повинні також виявляти справжню правову природу укладеного договору незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні правові висновки.

Цивільний кодекс України не встановлює обмежень щодо використання розписки в цивільних відносинах, передбачаючи лише випадки, коли розписці надається правопідтверджувальне значення в окремих видах цивільних відносин. У разі, якщо складається боргова розписка, то це вже є доказом факту отримання грошових коштів, тому аргументація, що договір позики не є укладеним через відсутність факту передання грошових коштів за умови недоведеності протилежного, не відповідає нормам законодавства України.

Якщо наявний факт існування розписки, у якій позичальник чітко зазначає отримання коштів, скріплює її своїм підписом, це свідчить про реальний характер договору позики. У назві боргової розписки не обов`язково зазначати слово "позика", адже ключовим є зміст цього документа. Отже, письмове застереження, яке складено окремо чи міститься в тексті договору, про завершену дію щодо передання коштів позичальнику не тільки засвідчує факт такого передання, а і є моментом виникнення зобов`язання за реальним договором позики. Розписка є підтвердженням укладення договору позики, якщо засвідчує факт отримання позики у борг і містить умови щодо її повернення.

Такий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах висловлений Верховним Судом України у постанові від 13.12.2017 у справі № 6-996цс17, і у подальшому підтверджений Верховним Судом у постановах: від 05.09.2018 у справі № 756/8630/14-ц, від 08.04.2021 у справі № 500/1755/17 та від 16.02.2022 у справі № 520/19325/18.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 545 ЦК України встановлено, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Як встановлено судом, розписка, яка є в матеріалах даної справи, містить дату її складання, підтвердження факту отримання грошових коштів (в борг) в конкретно визначеній сумі та зобов`язання щодо їх повернення, а також строк користування такими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В матеріалах справи відсутні відомості щодо виконання взятого на себе ОСОБА_2 зобов`язання за борговою розпискою, водночас оригінал такої розписки на момент розгляду цієї справи судом знаходився у позивача.

Як вже було зазначено судом наявність оригіналу боргової розписки у позивача (кредитора) свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане.

Вказаний висновок узгоджується із висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 31 жовтня 2018 року № 707/2606/16-ц.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що зазначена розписка є належним письмовим доказом укладення між позивачем та відповідачем договору позики в указаній в ній сумі. Вона підтверджує як його укладення, так і умови договору, суму позики, дату отримання коштів в борг, зобов`язання їх повернення у визначений строк, а також засвідчує отримання відповідачем (боржником) від кредитора (позивача) вказаної грошової суми. Розписка також підтверджує право позивача вимагати від відповідача повернення суми боргу, і обов`язок відповідача виплатити позивачу зазначену суму боргу.

Враховуючи вказане, а також те, що відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять відомостей на підтвердження виконання відповідачем взятого на себе зобов`язання, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги судом задовольняються у повному обсязі, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 10, 13, 81, 141, 258, 263, 265, 273, 280-283, 354 ЦПК України, ст. ст. 192, 524, 526, 533, 625, 1046-1050 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) заборгованість за договором позики від 05.12.2023 року у розмірі 53000 доларів США 00 центів, проценти у розмірі 8480 доларів США 00 центів, 3 % річних у розмірі 2191 доларів США 15 центів, а всього стягнути 63671 (шістдесят три тисячі шістсот сімдесят один) доларів США 15 центів.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 16640 грн. 00 коп.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: І.В. П`ятничук