Справа № 754/770/26
Провадження № 2/761/16436/2026
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2026 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Волошин В.О., розглянувши матеріали позовної заяви Акціонерного товариства «Акцент - Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
в с т а н о в и в:
У січні 2026р. в електронній формі до Деснянського районного суду м. Києва подано вказану позовну заяву.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 26 січня 2026р. матеріали зазначеного позову передано за підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва.
Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва від 30 квітня 2026р. матеріали зазначеного позову передано за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 16 вересня 2026р. позовну заяву передано до провадження судді Волошина В.О.
Під час вивчення матеріалів позовної заяви було встановлено, що остання подана з порушенням вимог ч. 1 ст. 177 ЦПК України.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22 вересня 2026р. вказану заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
Копію ухвали від 22 вересня 2026р. було направлено позивачу до його електронного кабінету (підсистема ЄСІТС «Електронний Суд») та було доставлено 24 вересня 2026р., про що свідчать довідки про доставку електронного документу.
Суд виходить з того, що якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши її у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник справи бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це, суд, який комунікує з учасником за допомогою повідомлених ним засобів, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 20 січня 2023р. у справі №465/6147/18 (провадження №61-8101св22), від 30 листопада 2022р. у справі №759/14068/19 (провадження № 61-8505св22), від 30 листопада 2022р. у справі № 725/486/22 (провадження №61-7107 св22).
Разом із тим, рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989р. у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Cтаном на 16 жовтня 2026р., вимоги ухвали суду від 22 вересня 2026р. виконано не було. Заяв про усунення зазначених в ухвалі недоліків на адресу суду не надходило.
Частиною 3 ст. 185 ЦПК України, передбачено, що якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001р.
У вказаному Рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що повернення заяви, відповідно до ч. 6 ст. 185 ЦПК України, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, так як після усунення вказаних недоліків позивач має право повторно звернутися до суду із вказаним позовом, вважаю за необхідне позов визнати неподаним та повернути позивачу, в зв`язку з не усуненням недоліків.
Суд роз`яснює, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви.
Керуючись ст. 185 ЦПК України, суддя, -
у х в а л и в:
Позовну заяву Акціонерного товариства «Акцент - Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - визнати неподаною і повернути позивачу.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги, протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено законом.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.
Суддя: