ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2026 року
м. Черкаси
Справа № 692/795/25
Провадження № 22-ц/821/1439/26, № 22-ц/821/1440/26
категорія: 331400000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Карпенко О. В., Фетісової Т. Л.,
секретаря - Волошина Н. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Свистун Юлії Леонідівни на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 07 квітня 2026 року та додаткове рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 28 квітня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, у складі: головуючого судді Левченко Л. О.,
в с т а н о в и в :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 07.02.1998 зареєструвала шлюб з відповідачем. Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 09.04.2025 шлюб розірвано.
Зазначає, що за час перебування у шлюбі сторони набули у спільну сумісну власність подружжя рухоме та нерухоме майно, а саме: житловий будинок з надвірними спорудами за адресою АДРЕСА_1 , вантажні автомобілі марки DAF FT 95.430 та марки MAN TGXAT, легковий автомобіль SSANG YONG KORADO, причепи марки GRAS GS 44 та марки WIELTON NW48A.
Вказує, що вказане майно набуте подружжям спільною працею за спільні доходи сторін, придбавалося в інтересах сім`ї для забезпечення потреб сім`ї.
Зазначила, що вона, будучи ФОП з 2007 року, здійснювала господарську діяльність, яка приносила дохід, накопичували кошти і придбали вказане майно, загальна вартість якого складає 3646305 грн, відповідно частка позивача становить 1/2 вказаного майна і складає 1936082,50 грн.
Вказує, що на дату подання позову про розірвання шлюбу, питання добровільного врегулювання спору щодо поділу майна не вирішено.
Їй стало відомо, що відповідач 04.03.2025 здійснив відчуження транспортних засобів шляхом укладення договорів дарування на користь рідної матері. При цьому рухоме майно, як частина спільного майна подружжя, відчужена відповідачем без згоди позивача, позивач ставитиме питання про стягнення 1/2 частини вартості вказаного майна відповідно до його вартості на дату подання позову, нерухоме майно підлягає поділу в рівних частках на дату подання позову.
Просила визнати вказане рухоме та нерухоме майно об`єктом спільної сумісної власності подружжя, в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за позивачем право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами та стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію вартості 1/2 частин вказаних автомобілів та причепів.
08.08.2025 від відповідача ОСОБА_2 надійшла зустрічна позовна заява про поділ спільного майна подружжя, у якій ОСОБА_2 вказав на перебування сторін у шлюбі у період з 07.02.1998 по 12.05.2025.
Зазначив, що у період перебування сторін у шлюбі на ім`я ОСОБА_1 було придбано житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 27,5 кв. м, яку було придбано за спільні доходи подружжя, вартість 1/2 якої становить 207548 грн.
Оскільки ОСОБА_1 звернулась з позовними вимогами щодо поділу спільного майна подружжя, а поділу підлягає все майно подружжя, набуте у шлюбі, то ОСОБА_2 просив визнати вказану квартиру об`єктом спільної сумісної власності подружжя та у порядку поділу майна подружжя визнати за ним право власності на 1/2 її частини.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 07 квітня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано об`єктами спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 майно:
- житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 ;
- житлову квартиру АДРЕСА_3 ;
- вантажний автомобіль марки DAF FT 95.430 (2004 р. в.), 12580 см3, державний номерний знак НОМЕР_1 , вартість якого на дату подання позову складає 455875 грн;
- вантажний автомобіль марки МАN ТGХ 18.440 (2012 р. в.), 10518 см3, державний номерний знак НОМЕР_2 , вартість якого на дату подання позову складає 1328110 грн.
- легковий автомобіль марки SSAHG YONG KORANDO (2001 р. в.), 3199 см3, державний номерний знак НОМЕР_3 , вартість якого на дату подання позову складає 225860 грн;
- напівпричіп марки GRAS GS 44, (2009 р. в.), державний номерний знак НОМЕР_4 , вартість якого на дату подання позову складає 761180 грн;
- напівпричіп марки WIELTON NW 48А (2009 р. в.), державний номерний знак НОМЕР_5 , вартість якого на дату подання позову складає 686310 грн.
У порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на:
1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ;
1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ;
У порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на:
1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ;
1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 :
компенсацію 1/2 частини вартості автомобіля марки DAF FT 95.430 (2004 р. в.), у розмірі 227937,50 грн.;
компенсацію 1/2 частини вартості автомобіля марки МАN ТGХ 18.440 (2012 р. в.), у розмірі 664055 грн;
компенсацію 1/2 частини напівпричіпу марки GRAS GS 44, (2009 р. в.), у розмірі 380590 грн;
компенсацію 1/2 частини напівпричіпу марки WIELTON NW 48А (2009 р. в.) у розмірі 343155 грн;
компенсацію 1/2 частини автомобіля марки SSAHG YONG KORANDO (2001 р. в.), у розмірі 112930 грн;
Всього компенсацій на суму 1728667,50 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 13721,86 грн.
13 квітня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Давигора С. А. звернулась в суд із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у даній цивільній справі.
Заяву мотивувала тим, що рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 07.04.2026 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задоволено повністю.
У рішенні судом вирішено питання стягнення судових витрат у виді судового збору з ОСОБА_2 на користь держави, оскільки ОСОБА_1 звільнена від його оплати.
Зазначає , що інтереси ОСОБА_1 представляла адвокат Давигора С. А. на підставі договору про надання професійної правової допомоги від 26.05.2026. Пунктом 5 договору визначено вартість правничої допомоги у розмірі 2000 доларів США, форма оплати готівкова. 10.04.2026 між адвокатом та ОСОБА_1 підписано акт виконаних робіт про фактичне отримання ОСОБА_1 правничої допомоги по справі № 692/795/25. ОСОБА_1 на дату укладення договору внесла аванс коштів готівкою, інша частина оплати була внесена до першої дати підготовчого засідання, відповідно ОСОБА_1 оплатила послуги правничої допомоги повністю.
Вказує, що оплата правничої допомоги була здійснена у іноземній валюті за погодженням сторін, тому на дату підписання акту виконаних робіт сума була перерахована відповідно до курсу іноземної валюти до національної валюти та склала 83081 грн, оскільки станом на 26.05.2025 курс гривні до долара США склав 41,05094 грн за 1 дол. США. Вказує, що у рамках даної справи ОСОБА_1 було сплачено кошти у сумі 83018 грн за отримання професійної правничої допомоги.
Просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на оплату професійної правничої допомоги пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Додатковим рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 28 квітня 2026 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Давигори С. А. про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 20000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Додаткове рішення мотивовано тим, що враховуючи наявність заперечень сторони відповідача за первісним позовом, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини цієї справи, складність та категорію справи, яка не є складною для професійних юристів, об`єм наданих представником ОСОБА_1 послуг, а також положення ЄСПЛ та практику Верховного Суду щодо стягнення витрат на правову допомогу в цілому, розмір витрат позивача за первісним позовом завищеним, тому суд дійшов висновку, що до стягнення підлягають такі витрати у розмірі 20000 грн, що і буде становити співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у цій справі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 07 квітня 2026 року, представник ОСОБА_2 - адвокат Свистун Ю. Л. просить рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 07 квітня 2026 року в частині визнання об`єктами спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вантажного автомобіля марки DAF FT 95.430 (2004 р. в.), НОМЕР_6 , державний номерний знак НОМЕР_1 , вартістю на дату подання позову 455875 грн; вантажного автомобіля марки МАN ТGХ 18.440 (2012 р. в.), 10518 см3, державний номерний знак НОМЕР_2 , вартістю на дату подання позову 1328110 грн; легкового автомобіля марки SSAHG YONG KORANDO (2001 р. в.), 3199 см3, державний номерний знак НОМЕР_3 , вартістю на дату подання позову 225860 грн; напівпричіпу марки GRAS GS 44, (2009 р. в.), державний номерний знак НОМЕР_4 , вартість якого на дату подання позову складає 761180 грн; напівпричіпу марки WIELTON NW 48А (2009 р. в.), державний номерний знак НОМЕР_5 , вартість якого на дату подання позову складає 686310 грн та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсації 1/2 частини вартості автомобіля марки DAF FT 95.430 (2004 р. в.), у розмірі 227937,50 грн; компенсації 1/2 частини вартості автомобіля марки МАN ТGХ 18.440 (2012р. в.), у розмірі 664055 грн; компенсації 1/2 частини вартості напівпричіпу марки GRAS GS 44, (2009 р. в.), у розмірі 380590 грн; компенсації 1/2 частини вартості напівпричіпу марки WIELTON NW 48А (2009 р. в.) у розмірі 343155 грн; компенсації 1/2 частини вартості автомобіля марки SSAHG YONG KORANDO (2001 р. в.), у розмірі 112930 грн, а всього компенсацій на суму 1728667,50 грн скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції при постановленні рішень не взяв до уваги встановлені під час судового розгляду фактичні обставини, внаслідок чого неправильно застосував норми матеріального права.
Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 з 06 червня 2014 року був засновником фермерського господарства «Радченко С. В.», основним видом діяльності якого є вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур, тощо. Відповідно до статуту фермерського господарства саме він є його єдиним засновником. З 31 жовтня 2018 року відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець за КВЕД 49.41 - вантажний автомобільний транспорт; 77.12 - надання в оренду вантажних автомобілів; 01.61 - допоміжна діяльність у рослинництві; 01.13 - вирощування овочів та баштанних культур, коренеплодів і насіння олійних культур.
Перелічені вище транспортні засоби та причепи відповідач за первісним позовом придбав за кошти від здійснення підприємницької діяльності та використовував її в цілях підприємницької діяльності, а не в інтересах сім`ї.
Суд першої інстанції не взяв до уваги, що позивачем не надано доказів того, що вона працювала над створенням фермерського господарства, вносила кошти чи власні трудові зусилля на його розвиток, не надала належних та допустимих доказів того, що майно фермерського господарства, а в подальшому ФОП - істотно збільшилося у своїй вартості саме внаслідок трудових і грошових витрат кожного з подружжя.
У матеріалах справи відсутні докази, які вказували б на те, що майно, набуте під час шлюбу, виділене з їх спільної сумісної власності і передане відповідачу за первісним позовом для відкриття бізнесу, а суд першої інстанції не надав цьому належної юридичної оцінки, а тому формальне застосування презумпції спільності без аналізу обставин, які їх спростовують, є неправильним застосуванням норм матеріального права.
В апеляційній скарзі на додаткове рішення суду, представник ОСОБА_2 - адвокат Свистун Ю. Л. просить додаткове рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 28 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким зменшити витрати на професійну правничу допомогу до 10000 грн.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що визначений судом розмір витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованим, завищеним та несправедливим відносно нього.
Беручи до уваги неспівмірність суми визначеного гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом підготовлених адвокатом/представником позивача процесуальних документів, невідповідністю розміру гонорару ринковим цінам, встановленим за адвокатські послуги, заявлена сума компенсації судових витрат є надмірною, невиправданою і такою, що мала би бути зменшеною судом першої інстанції до 10000 грн.
Зазначає, що орієнтовний розмір судових витрат, які відповідач за первісним позовом поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом апеляційної скарги складають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18000 грн та витрати зі сплати судового збору. Докази, на підтвердження понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, будуть подані суду додатково у порядку та строки, передбачені ЦПК України.
Відзив на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу, представник ОСОБА_1 - адвокат Давигора С. А. просить апеляційну скаргу адвоката Свистун Ю. Л., представника відповідача ОСОБА_2 , на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 07.04.2026 залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Зазначає, що спірні транспортні засоби, навіть якщо і брати до уваги позицію відповідача, зареєстровані за фізичною особою, не за ФГ чи ФОП, а тому вони на момент набуття були об`єктом спільної власності та є предметом поділу між подружжям.
Окрім того, не має доказового значення і позиція відповідача про те, що придбані автомобілі були виключно за кошти ФГ, оскільки немає доказів перерахунку коштів за придбання автомобілів саме від ФГ, вказане майно не внесено до статутного капіталу ФГ і не зареєстровано за ЮО.
Сторона позивача робить висновок, що вказані джерела походження доходів відповідача не давали останньому змоги вважати спірні автомобілі особистою приватною власністю, оскільки відсутні докази, які б це в достовірності доводили, як і те, що отримані в період шлюбу кошти були коштами від отримання підприємницької діяльності, тому за таких обставин ці кошти не можна виокремили із сукупного валового доходу відповідача.
Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб, виданого повторно Драбівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області 03.05.2019, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб у відділі ДРАЦС реєстраційної служби Драбівського районного управління юстиції у Черкаській області 07.02.1998 за актовим записом 07, після реєстрації шлюбу прізвище дружини - ОСОБА_4 .
Рішенням Драбівського районного суду від 09.04.2025 у справі № 692/248/25 шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 07.02.1998 у відділі ДРАЦС реєстраційної служби Драбівського районного управління юстиції у Черкаській області за актовим записом № 07 розірвано. Вказане рішення набрало законної сили 12.05.2025.
З Інформації про зареєстроване право власності Драбівського виробничого відділку КП «Черкаське обласне ОБТІ» № 62978 від 27.05.2025 вбачається, що станом на 01.01.2013 право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 , частка: 1, документи що підтверджують право власності: договір купівлі-продажу, посвідчений Драбівською державною нотаріальною конторою 28.08.2007, реєстр. № 2760.
Згідно з Інформаціїєю щодо показників технічної характеристики об`єкту нерухомого майна Драбівського виробничого відділку КП «Черкаське обласне ОБТІ» № 62978 від 27.05.2025, при проведенні технічної інвентаризації житлового будинку садибного типу АДРЕСА_1 встановлено наявність житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами (згідно переліку).
Відповідно до Технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , він виготовлений КП «Черкаське обласне ОБТІ» 27.05.2025 станом на 27.07.2007. Рік побудови будинку та господарських будівель і споруд - 1998.
Згідно Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, інформаційна довідка № 430344860 від 06.06.2025, право власності на об`єкт нерухомого майна - будинок за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване 04.09.2007 за ОСОБА_2 , форма власності приватна, частка власності 1/1, на підставі договору купівлі-продажу № 2760 від 28.08.2007, посвідченого Драбівською державною нотаріальною конторою.
У відповіді ТСЦ МВС № 7141 РСЦ ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях № 31/31/7141/393-аз-403-2025 від 23.04.2025 на запит адвоката С. Давигори надано інформацію, яка міститься в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів щодо транспортних засобів згідно переліку, що є (були) у власності ОСОБА_2 . Так, 06.11.2018 відбулась перереєстрація на нового власника згідно договору купівлі-продажу ТЗ DAF FT 95.430, 2004 року випуску, 06.11.2018 відбулась перереєстрація на нового власника згідно договору купівлі-продажу ТЗ GRAS GS 44, 2009 року випуску; 27.02.2019 відбулась реєстрація б/в ТЗ привезеного з-за кордону SSANG YONG KORANDO, 2001 року випуску; 02.10.2019 відбулась первинна реєстрація б/в ТЗ придбаного у торгівельній організації, який ввезено з-за кордону MAN TGX 18.440, 2012 року випуску; 02.10.2019 відбулась первинна реєстрація б/в ТЗ придбаного у торгівельній організації, який ввезено з-за кордону WIELTON NW48A, 2009 року випуску. У примітках щодо кожного засобу вказано, що 04.03.2025 вони були перереєстровані на нового власника по договорах дарування, укладених у ТСЦ.
Згідно даних пошуку в кабінеті водія від 19.06.2025 щодо перевірки транспортного засобу, за даними особи ОСОБА_5 , 24.10.1951, знайдено дані щодо транспортних засобів: марка SSANG YONG KORANDO, 2001 року випуску, дата останньої реєстрації 04.03.2025; марка GRAS GS 44, 2009 року випуску, дата останньої реєстрації 04.03.2025; марка MAN TGX 18.440, 2012 року випуску, дата останньої реєстрації 04.03.2025; марка WIELTON NW48A, 2009 року випуску, дата останньої реєстрації 04.03.2025; DAF FT 95.430, 2004 року випуску, дата останньої реєстрації 04.03.2025.
З даних форми ОК-7 ПФУ індивідуальних відомостей про застраховану особу вбачається, що страхувальником ОСОБА_1 за період січень 2011 - грудень 2021 була ОСОБА_1 . Також вказано, що у 3-6 місяцях 2020 року фінансування виплат здійснювалось Черкаським обласним центром зайнятості.
Згідно даних форми ОК-7 ПФУ індивідуальних відомостей про застраховану особу, страхувальником ОСОБА_1 з листопада 2007 року по грудень 2021 року була ОСОБА_1 . Також вказано, що у 3-6 місяцях 2020 року фінансування виплат здійснювалось Черкаським обласним центром зайнятості.
Відповідно до консультаційного висновку оцінювача ПП «Ажіо» № 255/25 від 02.05.2025, ймовірна ринкова вартість колісного транспортного засобу WIELTON NW48AТ, 100, первинна реєстрація б/в ТЗ придбаного у торгівельній організації, який ввезено з-за кордону, 2009 року випуску, станом на 02.05.2025, могла б скласти 686310,00 грн без урахування ПДВ.
Згідно консультаційного висновку оцінювача ПП «Ажіо» № 255/25 від 02.05.2025, ймовірна ринкова вартість колісного транспортного засобу MAN TGX 18.440, 100 - первинна реєстрація б/в ТЗ придбаного у торгівельній організації, який ввезено з-за кордону, 2009 року випуску, станом на 02.05.2025, могла б скласти 1328110 грн без урахування ПДВ.
З консультаційного висновку оцінювача ПП «Ажіо» № 255/25 від 02.05.2025 вбачається, що ймовірна ринкова вартість колісного транспортного засобу DAF FT 95.430, 308 - перереєстрація на нового власника згідно договору купівлі-продажу, 2004 року випуску, станом на 02.05.2025, могла б скласти 455875,00 грн без урахування ПДВ.
Відповідно до консультаційного висновку оцінювача ПП «Ажіо» № 255/25 від 02.05.2025, ймовірна ринкова вартість колісного транспортного засобу SSANG YONG KORANDO, 70 - реєстрація б/в ТЗ привезеного з-за кордону, 2001 року випуску, станом на 02.05.2025, могла б скласти 225860 грн без урахування ПДВ.
Згідно консультаційного висновку оцінювача ПП «Ажіо» № 255/25 від 02.05.2025, ймовірна ринкова вартість колісного транспортного засобу GRAS GS 44, 308 - перереєстрація на нового власника згідно договору купівлі-продажу, 2009 року випуску, станом на 02.05.2025, могла б скласти 761180 грн без урахування ПДВ.
З висновку суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_6 від 05.06.2025 про ринкову вартість об`єкта нерухомості вбачається, що станом на 05.06.2025, вартість житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , становить 414830,00грн.
Згідно Договору № ВР 2114РП про надання послуг по перевезенню вантажів від 24.04.2025 він укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (виконавець) та СТОВ «Придніпровський Край» (замовник) та стосується виконання виконавцем зобов`язання доставки автомобільним транспортом довіреного йому замовником вантажу.
З даних фіскальних чеків КС «Кредит-Союз» (всього 35 чеків на 3 арк.) вбачається, що ОСОБА_2 здійснював повернення кредиту та відсотків за користування кредитом за договором № Др-0021 від 22.01.2020.
Згідно даних фіскальних чеків КС «Кредит-Союз» (всього 4 чеки на 1 арк.) ОСОБА_2 здійснював повернення кредиту та відсотків за користування кредитом за договором № Др-0118 від 22.03.2018.
Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Фермерське господарство «Радченко С. В.» зареєстровано 06.06.2014 та його керівником є Радченко С. В.
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 20414717 від 12.04.2014 орендар ОСОБА_2 прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної форми власності для ведення фермерського господарства площею 38 га.
З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 24642511 від 23.07.2014 вбачається, що орендар ОСОБА_2 передав у суборенду ФГ «Радченко С. В.» земельну ділянку площею 38 га.
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 01.07.2025, ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець 31.10.2018 з основним видом діяльності: вантажний автомобільний транспорт.
У Витязі з Реєстру платників єдиного податку № 1823103400166 від 06.12.2018 вказано відомості про суб`єкта господарювання ОСОБА_2 .
Згідно Витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання вказано відомості про ОСОБА_2 станом на 06.12.2017 - АДРЕСА_1 .
Відповідно до Договору кредиту (кредитної лінії) № Др-0021 (не споживчий) від 22.01.2020, він укладений між КС «Кредит-Союз» (спілка) та ОСОБА_2 (позичальник) та стосується кредиту у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом 400000,00 грн, у межах якого позичальник може отримувати будь-які суми кредиту та зобов`язується їх повертати на умовах, передбачених договором.
Згідно Договору кредиту (кредитної лінії) № Др-0118 від 22.03.18, він укладений між КС «Кредит-Союз» (спілка) та ОСОБА_2 (позичальник) та стосується кредиту у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом 350000 грн, в межах якого позичальник може отримувати будь-які суми кредиту та зобов`язується їх повертати на умовах, передбачених договором.
Відповідно до податкової декларації про майновий стан і доходи платника податку ОСОБА_2 за 20018 рік сума доходів становить 61505,20 грн, сума ПДФО 11074,94 грн, військовий збір 922,58 грн.
Згідно податкової декларації платника податку - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , загальна сума доходу за 2019 рік визначена у розмірі 66179 грн, сума єдиного податку визначена у розмірі 12969,28 грн.
З Довідки АТ КБ «ПриватБанк» № 200116SU18541103 від 16.01.2020 вбачається, що за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 обіг коштів по рахунку клієнта ОСОБА_2 становить: 855687,75 грн - дебетовий обіг та 717649,88 грн - кредитовий обіг.
Згідно спрощеного фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва ФГ « ОСОБА_2 », баланс на 31.12.2017, основні засоби становлять 387,5, запаси: 205, поточна дебіторська заборгованість: 206,7, гроші та їх еквівалент: 10,4, інші оборотні активи: 1,8. Чистий прибуток за звітній період: 125,8, за аналогічний період попереднього року: 849,7 грн.
Відповідно до статуту ФГ «Радченко С. В.» його єдиним засновником вказано ОСОБА_2 .
Згідно Форми ОК-5 ПФУ - індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_2 вказано відомості за період 2001-2023 роки. Так, з вересня 2001 року по липень 2003 року страхувальником є ТОВ «Агросфера», з травня по листопад 2004 року - «Агростар», з квітня 2005 року по квітень 2007 року - СТОВ «Колос», з серпня по жовтень 2007 року - «Росток», з листопада 2007 року по травень 2008 року - ТОВ «Агрохімресурс-М», з серпня 2014 року по грудень 2018 року - ФГ «Радченко С. В.», з жовтня 2018 року по грудень 2021 року та з липня по грудень 2023 року - ОСОБА_2 , з березня 2022 по вересень 2022 року - ІНФОРМАЦІЯ_1 , також у період квітень-липень 2020 року - Черкаський обласний центр зайнятості.
Відповідно до форми ОК-7 ПФУ індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_2 , вказано відомості про застраховану особу ОСОБА_2 за період 2014-2023 роки і такі відомості відповідають таким відомостям про ОСОБА_2 , вказаним у вищевказаній формі ОК-5 ПФУ.
Згідно виписок АТ «Укрсиббанк» по особовим рахункам ФГ « ОСОБА_2 » вказано відомості про операції по рахунку за період 01.12.2016 по 24.10.2017 та за період з 01.12.2016 по 31.01.2017.
Відповідно до роздруківки з електронного ресурсу за посиланням https://index.minfin.com.ua/ua/labour/salary/min вказано дані про мінімальну заробітну плату в Україні за період з 2000 по 2025 рік.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 438654974 від 07.08.2025 та Витягу з реєстру права власності на нерухоме майно № 10066287 від 25.09.2007, власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 27,5 кв. м є ОСОБА_1 , частка власності 1/1.
З Витягу з Державного реєстру правочинів № 4667251 від 25.09.2027 вбачається, що 25.09.2027 Драбівською державною нотаріальною конторою зареєстровано правочин - договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_2 , набувачем якої вказана ОСОБА_1 .
Згідно Договору купівлі-продажу квартири, зареєстрованому в реєстрі за № 3196, посвідченому державним нотаріусом Драбівської державної нотаріальної контори Петраченком О. В. 25.09.2007, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 передали, а ОСОБА_1 прийняла у власність квартиру адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно Договору Дарування транспортного засобу № 7145/2025/5180078 від 01.03.2025, укладеного у територіальному сервісному центрі № 7145 РСЦГЦС МВС у м. Золотоноша, ОСОБА_2 передає безоплатно (дарує) ОСОБА_5 вантажний транспортний засіб DAF FT 95.430, 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 що належить на праві власності дарувальнику. Вартість подарунку оцінюється сторонами в 5000 грн.
Відповідно до Договору Дарування транспортного засобу № 7145/2025/5180629 від 01.03.2025, укладеного у територіальному сервісному центрі № 7145 РСЦГЦС МВС в м. Золотоноша, ОСОБА_2 передає безоплатно (дарує) ОСОБА_5 вантажний транспортний засіб MAN TGX 18.440, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , що належить на праві власності дарувальнику. Вартість подарунку оцінюється сторонами у 5000 грн.
Згідно Договору Дарування транспортного засобу № 7145/2025/5180673 від 01.03.2025, укладеного у територіальному сервісному центрі № 7145 РСЦГЦС МВС в м. Золотоноша, ОСОБА_2 передає безоплатно (дарує) ОСОБА_5 легковий транспортний засіб SSANG YONG KORANDO, 2001 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , що належить на праві власності дарувальнику. Вартість подарунку оцінюється сторонами у 5000 грн.
Відповідно до Договору Дарування транспортного засобу № 7145/2025/5180033 від 01.03.2025, укладеного у територіальному сервісному центрі № 7145 РСЦГЦС МВС в м. Золотоноша, ОСОБА_2 передає безоплатно (дарує) ОСОБА_5 напівпричіп GRAS GS 44, 2009 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_4 , що належить на праві власності дарувальнику. Вартість подарунку оцінюється сторонами у 5000 грн.
Згідно Договору Дарування транспортного засобу № 7145/2025/5180346 від 01.03.2025, укладеного у територіальному сервісному центрі № 7145 РСЦГЦС МВС в м. Золотоноша, ОСОБА_2 передає безоплатно (дарує) ОСОБА_5 напівпричіп WIELTON NW48AТ, 2009 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_5 , що належить на праві власності дарувальнику. Вартість подарунку оцінюється сторонами у 5000 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За змістом апеляційної скарги рішення суду першої інстанції оскаржуються тільки в частині вирішення позову про визнання об`єктами спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вантажного автомобіля марки DAF FT 95.430, вантажного автомобіля марки МАN ТGХ 18.440, легкового автомобіля марки SSAHG YONG KORANDO, напівпричіпу марки GRAS GS 44, напівпричіпу марки WIELTON NW 48А та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсації за 1/2 їх частин, та в частині розміру витрат на правничу допомогу стягнутих додатковим рішенням, а тому апеляційний суд переглядає це рішення лише в означеній частині.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду в оскаржуваній частині відповідає повною мірою.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Згідно з ч. 3, ч. 4 ст. 4 СК України кожна особа має право на проживання в сім`ї та на повагу до свого сімейного життя. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Конструкція норми ст. 60 СК України вказує на презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Згідно зі ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України в разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно з ч. 2 та ч. 3 ст. 372 ЦК України в разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Вирішуючи спори між подружжям про поділ майна, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, яке існує на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання такого майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч. 1 та ч. 2 ст. 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (ч. 2 ст. 364 ЦК України).
Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 71 СК України).
Тлумачення ч. 1 ст. 71 СК України свідчить, що як поділ спільного сумісного майна в натурі, так і визначення розміру часток кожного з них, може здійснюватися на підставі: договору подружжя, рішення суду при наявності спору між подружжям.
У п. 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 зазначено таке: «Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (ч. 2, ч. 4 та ч. 5 ст. 71 СК України)».
Верховний Суд при розгляді справи № 522/17831/20 у постанові від 17 січня 2024 року зазначив, що при вирішенні спору про поділ майна, суд може не погодитися із запропонованим варіантом поділу такого майна та провести його поділ у інший спосіб, враховуючи інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставин, що мають істотне значення. Таким чином, обрання судом при вирішенні спору варіанту поділу майна подружжя, при наявності вимоги про його поділ, відмінного від того, про який просив позивач, не може бути розцінене як вихід судом за межі позовних вимог, оскільки позовна вимога - це поділ майна подружжя і вона є незмінною при будь-якому варіанті його поділу.
Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 615/1364/16-ц, провадження № 61-6575 св 19, від 17 серпня 2022 року у справі № 522/8676/20, провадження № 61-1714 св 22.
У справі, що переглядається, між сторонами існує спір щодо правового режиму окремих видів майна, набутого у шлюбі.
Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини та чоловіка закріплені у ст. 57 СК України. Відповідно до ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 10 липня 2025 року у справі № 175/1726/23 (провадження № 61-16903св24), основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст. 60 СК). Тобто ст. 60 СК встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку.
Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18), від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19 (провадження № 14-94цс21), від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц, провадження № 61-15462св18).
Таким чином, обов`язок спростування презумпції спільної сумісної власності подружжя несе сторона, яка спростовує цю презумпцію.
В постановах Верховного Суду від 27 грудня 2024 року у справі № 686/21098/22 (провадження № 61-10896св24), від 17 березня 2025 року у справі № 452/2094/21 (провадження № 61-12147св24), від 09 квітня 2025 року у справі № 932/3041/22 (провадження № 61-7972св24) зазначено, що спростування презумпції спільності майна подружжя потребує доведення обставин придбання спірного майна за рахунок особистих (не подружніх) коштів, а не шляхом доведення відсутності доходів у іншого з подружжя, адже відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує (в тому числі і як свідок). Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі N 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N 902/761/18, від 04.12.2019 у справі N 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі N 129/1033/13-ц (провадження N 14-400цс19).
З матеріалів справи вбачається, що сторони перебували у шлюбі з 07.02.1998 по 09.04.2025 та придбали за час перебування у шлюбі транспортні засоби: легковий автомобіль марки SSANG YONG KORANDO, 2001 року випуску, вантажні автомобілі марки MAN TGX 18.440, 2012 року випуску та DAF FT 95.430, 2004 року випуску, а також напівпричепи: марка GRAS GS 44, 2009 року випуску, та марка WIELTON NW48A, 2009 року випуску. Вказану обставину сторони визнають, а тому вона не підлягає доказуванню.
На ряду з цим, спростовуючи презумпцію спільності майна подружжя, ОСОБА_2 посилався на те, що спірні автомобілі та напівпричепи були придбані ним за особисті коши, отримані, зокрема, від підприємницької діяльності.
Так, згідно зі ст. 52 ЦК України, фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Фізична особа-підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у спільній сумісній власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц вказано, що одним з об`єктів права спільної сумісної власності є доходи, одержані одним з подружжя, у тому числі й від здійснення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем, які підлягають поділу між кожним з подружжя. Велика Палата Верховного Суду погодилась з аргументом позивача про те, що презумпцію спільної сумісної власності доходу колишньої дружини від здійснення підприємницької діяльності має спростовувати саме вона.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що при поділі доходу від здійснення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем необхідно враховувати, чи був він використаний проти волі іншого з подружжя та чи використаний в інтересах сім`ї. Суди попередніх інстанцій залишили поза увагою вказані обставини, відмовивши в задоволенні цієї вимоги. Однак якщо колишня дружина використала дохід від здійснення підприємницької діяльності на свій розсуд, проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховала його, такі кошти слід було б врахувати при поділі.
Отже, майно фізичної особи-підприємця, яке використовується для її господарської діяльності, вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів.
Використання зазначеного майна одним з подружжя для здійснення підприємницької діяльності може бути враховано під час обрання способу поділу цього майна.
Таким чином, системний аналіз вищезазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що майно фізичної особи-підприємця може бути об`єктом спільної сумісної власності подружжя і предметом поділу між кожним з подружжя з урахуванням загальних вимог законодавства щодо критеріїв визначення правового режиму спільного сумісного майна подружжя та способів поділу його між кожним з подружжя.
Суд першої інстанції вірно зауважив, що надані стороною відповідача ОСОБА_2 докази на підтвердження отримання доходів не містять жодних відомостей про отримання ним доходів як засновником ФГ «Радченко С. В.», а також щодо прибутків від реалізації сільськогосподарської продукції, компенсації за програмами підтримки аграріїв, як про це вказує відповідач, а отримані ним доходи від цього підприємництва, зокрема, у 2017-2018 роках не виходять за межі розміру мінімальної заробітної плати для відповідного періоду.
Крім того, вказаний ОСОБА_2 дохід від підприємницької діяльності включає у себе не лише прибуток (заробіток) підприємця, який можна було б визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а й кошти, які включають у себе собівартість виготовлення та реалізації продукції, тобто відображає валовий дохід фізичної особи-підприємця до сплати всіх податків, зборів і платежів.
Доказів, з яких можливо б було встановити чистий прибуток, отриманий таким суб`єктом підприємницької діяльності за заявлений період, суду надано не було.
У процесі розгляду ОСОБА_2 наведених обставин не спростував, не надав беззаперечних доказів використання цих коштів у власних інтересах, оскільки у заявлений період сторони перебували у зареєстрованому шлюбі та здійснювали спільні витрати.
На ряду з цим, спірні транспортні засоби було зареєстровано за ОСОБА_2 як за фізичною особою та не було віднесено до майна ФГ, а в подальшому ОСОБА_2 відчужив транспортні засоби на користь третьої особи шляхом укладення договорів дарування 04.03.2025 як фізична особа.
Отже, доводи скаржника стосовно того, що спірне майно придбано за його кошти під час здійснення ним підприємницької діяльності, є необґрунтованими, оскільки в доведення вказаних обставин не було надано доказів суду, що придбання майна здійснювалось саме за кошти, які були отриманні від доходу від підприємницької діяльності.
Щодо кредитних правовідносин ОСОБА_2 та сплати по них, то вони не свідчать про придбання транспортних засобів за особисті кошти ОСОБА_2 та не містять відомостей про цільове призначення коштів, тому не можуть вважатись такими, що пов`язані з придбанням спірних транспортних засобів. При цьому Договір кредиту № Др-0021 від 22.01.2020, укладено вже після придбання останнього транспортного засобу 02.10.2019, тому вірно не взятий судом до уваги.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 343/1294/18, в якій акцентував увагу на тому, що якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.
Саме по собі твердження скаржника про відсутність у ОСОБА_1 доходів, які б дозволяли придбати спірне майно, не є достатнім для спростування презумпції спільності майна подружжя.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 не спростував презумпцію спільного майна подружжя щодо легкового автомобіля марка SSANG YONG KORANDO, 2001 року випуску, вантажних автомобілів марка MAN TGX 18.440, 2012 року випуску та DAF FT 95.430, 2004 року випуску, а також напівпричепів: марка GRAS GS 44, 2009 року випуску, та марка WIELTON NW48A, 2009 року випуску, тоді як тягар доказування покладається саме на нього, а тому спірні транспортні засоби є предметом поділу.
Слід зазначити, що первісний позов містить вимогу ОСОБА_1 про компенсацію 1/2 вартості автомобілів та причепів.
Судом встановлено, що договори дарування транспортних засобів було укладено у період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, проте доказів згоди іншого члена подружжя на таке відчуження не надано, що свідчить про їх відчуження поза волею іншого члена подружжя.
Колегія суддів також погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення із ОСОБА_2 частини коштів 1/2 вартості автомобілів та причепів, а також з тим, що вартість кожного транспортного засобу у договорах дарування визначено у розмірі 5000 грн, що суперечить вимогам розумності, на даний час майно знаходиться у третьої особи, відтак встановити його дійсну (ринкову вартість) не є можливим.
При цьому слід зазначити, що ОСОБА_2 не спростована надана позивачем за первісним позовом вартість спірних транспортних засобів, які визначені консультаційними висновками про ймовірну ринкову вартість такого майна станом на час звернення з позовом.
Апеляційна скарга не містить спростування ринкової вартості спірних транспортних засобів.
Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди ОСОБА_2 з висновками суду першої інстанції в оскаржуваній частині, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував, та не можуть бути підставами для скасування ухваленого у справі судового рішення в оскаржуваній частині.
Щодо додаткового рішення.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30.09.2009 № 23-рп/2009, в якому зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Частиною 1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас, згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).
На підтвердження понесення цих витрат позивач за первісним позовом надала: Договір про надання професійної правничої допомоги від 26.05.2025, Акт виконаних робіт (наданих послуг) № 1 від 10 квітня 2026 року, Довідку адвоката Давигори С. А. від 10.04.2026 та роздруківку щодо офіційного курсу гривні щодо іноземних валют станом на 26.05.2025.
Згідно Договору від 26.05.2025, його сторонами є адвокат Давигора С. А. та ОСОБА_1 (клієнт). Предметом договору є послуги з надання правової допомоги щодо підготовки, збору необхідних документів, подання позову та ведення цивільної справи за позовом клієнта в Драбівському районному суді Черкаської області про поділ спільного майна подружжя.
Відповідно до п. 3 Розділу 5 Договору «Інші умови договору» сума гонорару за надання правової допомоги складає 2000 доларів США, оплата та розрахунок проводиться у валюті вказаній в договорі. При підписанні договору клієнт оплатив аванс у сумі 1000 доларів США, інша частину обумовленого гонорару клієнт сплачує до першого судового засідання, яке буде призначено в Драбівському районному суді Черкаської області. Кошти в якості авансу отримані адвокатом в присутності клієнта, перераховані.
Проте, договором не визначено складових вартості гонорару із зазначенням їх ціни.
Згідно Акту виконаних робіт № 1 адвокат Давигора С. А. та клієнт ОСОБА_1 підтверджують надання послуг за умовами Договору про надання професійної правничої допомоги від 26.05.2025 згідно переліку:
1. Опрацювання, підготовка, складення, подання позову в рамках цивільної справи, яка є предметом розгляду Драбівським районним судом Черкаської області за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
2. Представництво адвокатом інтересів клієнта в Драбівському районному суді Черкаської області в рамках ведення цивільної справи № 692/795/25, провадження № 2/692/8/26.
Також у акті вказано, що за надану правову допомогу та на виконання п. 5.3 Договору від 26.05.2025 клієнт оплатив вартість правової допомоги обумовленої сторонами в договорі в розмірі 2000 доларів США, що в перерахунку згідно курсу НБУ складає 83018 грн. Оплата правничої допомоги внесена готівкою, розрахунок клієнтом проведений в валюті: долари США. Адвокат кошти за надану правову допомогу отримав, клієнт кошти вніс за умовами договору.
Згідно довідки адвоката Давигори С. А. від 10.04.2026 клієнт ОСОБА_1 оплатила правничу професійну допомогу у розмірі 83018 грн, що в еквіваленті валюти станом на дату укладення договору склало 2000 доларів США. Форма гонорару у фіксованій сумі та валюта узгоджена сторонами при підписанні договору. Кошти клієнтом сплачено в рамках ведення цивільної справи № 692/795/25 в Драбівському районному суді Черкаської області, де правничу допомогу надано адвокатом Давигорою С. А. з моменту подання позову і до ухвалення рішення по суті.
З даних про офіційний курс гривні, станом на 26.05.2025 вбачається, що вартість 1 долара США складала 41,5014 грн, а 2000 доларів США - 83002,80 грн (2000х41,5014=83002,8).
Судом першої інстанції вірно враховано, що представником ОСОБА_1 було підготовлено позов, разом з яким подано клопотання про витребування доказів, заяву про забезпечення доказів (у задоволенні якої судом відмовлено), відповідь на відзив. Представництво ОСОБА_1 забезпечувалось її представником шляхом їх участі у судових засіданнях у режимі відеоконференції.
Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи наявність заперечень сторони відповідача за первісним позовом, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини цієї справи, складність та категорію справи, яка не є складною для професійних юристів, об`єм наданих представником ОСОБА_1 послуг, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про завищений їх розмір та наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
На ряду з цим, заперечуючи проти розміру стягнутих витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, ОСОБА_2 в апеляційній скарзі заявляв, що орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу, які він очікує понести в суді апеляційної інстанції становить 18000 грн.
З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про стягнення 20000 грн із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 правничої допомоги, що відповідає співмірності зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг в суді апеляційної інстанції та критеріям розумності та справедливості.
З урахуванням вищевикладених обставин, висновок суду в оскаржуваній частині рішення є обґрунтованим, ухваленим з правильним застосуванням норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги про помилковість висновків суду в цій частині відхиляються колегією суддів і не дають підстав для зміни чи скасування висновку суду в цій частині.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, рішення суду та додаткове рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Свистун Юлії Леонідівни - залишити без задоволення.
Рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 07 квітня 2026 року та додаткове рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 28 квітня 2026 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Повний текст постанови складено 16 жовтня 2026 року.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: О. В. Карпенко
Т. Л. Фетісова