Справа № 931/255/25
Провадження № 2/931/635/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2026 року селище Локачі
Локачинський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді Безп`ятко О.І.,
з участю секретаря судового засідання - Левчук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в:
03 квітня 2025 року позивач через систему «Електронний суд» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги обгрунтовує тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ «А-Банк» щодо отримання банківських послуг та підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк». 11 травня 2023 року позичальник уклав з банком кредитний договір №ABH0CT155101683801066400, щодо надання кредиту в розмірі 30000 грн строком на 36 місяців (тобто до 10.05.2026 року) зі сплатою процентів у розмірі 85.00 щорічно та комісії в розмірі 0,00 грн. Станом на 03.04.2025 року заборгованість відповідача за даним кредитним договором становить 42384,45 грн, яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 25366,48 грн, загального залишку заборгованості за процентами - 17017,97 грн.
Просить стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» заборгованість за кредитним договором № ABH0CT155101683801066400 від 11 травня 2023 року у розмірі 42384,54 грн, яка складається із 25366,48 грн загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 17017,97 грн загального залишку заборгованості за процентами, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Заочним рішенням Локачинського районного суду Волинської області від 04 червня 2025 року позов задоволено, ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № ABH0CT155101683801066400 від 11 травня 2023 року у розмірі 42384,45 грн та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
09 вересня 2026 року від ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку надійшла до суду заява про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом АТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою судді Локачинського районного суду Волинської області від 11 вересня 2026 року вищевказану заяву прийнято до розгляду та призначено на 22 вересня 2026 року.
Ухвалою Локачинського районного суду Волинської області від 22 вересня 2026 року скасовано заочне рішення Локачинського районного суду Волинської області від 04 червня 2025 року, справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 15 жовтня 2026 року.
Відповідач у заяві про перегляд заочного рішення зазначає про відсутність кредитного договору - позивач додав до позовної заяви копії анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в «А-Банк», паспорта споживчого кредиту «Швидка готівка», заяви № АВНОСТ155101683801066400 від 2023-05-11 р. про надання послуги «Швидка готівка», таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що вказує лише на наміри отримати кредит, а не укладення кредитного договору як такого. Анкета-заява про приєднання до умов банківського обслуговування не містить істотних умов кредитування, паспорт споживчого кредиту має інформаційний характер, а заява про надання послуги «Швидка готівка» є лише проханням надати кредит. Таблиця обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки може бути додатком до договору лише за умови його укладення. В якості єдиного доказу наявності та розміру заборгованості позивач надав розрахунок заборгованості, однак він ні за формою, ні за змістом не являється ні первинним документом, ні регістром (випискою рахунку), а є таблицями нарахувань невідомого походження, які повністю залежать від волевиявлення і дій позивача. За таких обставин розрахунок сам по собі, як єдиний (без первинних документів), є неналежним і недопустимим доказом навіть за умови укладення кредитного договору та існування реальної заборгованості. Відповідач не заперечує факт переказу йому 30000,00 грн, однак вважає, що позивач має право вимагати повернення лише 30000,00 грн на підставі ст. 1212 ЦК України, оскільки кредитний договір не укладено, а умови кредитування не погоджено, крім того ним вже повернуто 29130,24 грн, а непогашений залишок у розмірі 869,76 грн не сплатив через неправомірні дії позивача. Відповідач стверджує, що позивач неправильно визначив розмір щомісячного платежу за кредитом, оскільки зазначеному в заяві платежу 2354,88 грн, на його думку, відповідає процентна ставка 86,51% річних замість погоджених 85%, а тому вважає, що банк безпідставно збільшив вартість кредиту та допустив арифметичну помилку в розрахунках. Звертає увагу, що позивач за відсутності укладеного кредитного договору неодноразово нараховував пеню за прострочення виконання зобов`язань за споживчим кредитом, нарахування якої у період дії воєнного стану заборонено законом.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що стверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с. 101 на звороті). 21 вересня 2026 року від нього надійшла заява, у якій просить, в разі задоволення заяви про перегляд заочного рішення, позов розглядати без участі представника банку (а.с. 93).
Відповідач у судове засідання не з`явився також, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, шляхом направлення судової повістки на адресу зареєстрованого місця проживання, що стверджується довідкою про доставку електронного документу та рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки (а.с. 102, 103). 21 вересня 2026 року від нього надійшла заява, у якій просив розглянути справу без його участі. Крім того, вважає, що отримане ним заперечення позивача, не містить обгрунтування взагалі, що вказує на відсутність у позивача контраргументів проти зазначених ним обставин та доводів (а.с. 92).
Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши та оцінивши представлені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Судом встановлено, що 10 червня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (далі - АТ «А-Банк») з метою отримання банківських послуг та підписав анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», відповідно до якої, згідний з тим, що дана заява разом із умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним і банком договір про надання банківських послуг. Анкета-заява підписана відповідачем власноручним (цифровим) підписом. (а.с. 9).
11 травня 2023 року ОСОБА_1 в електронній формі за допомогою електронного підпису підписав заяву про надання послуги «Швидка готівка» № ABH0CT155101683801066400 від 2023-05-11 року, згідно якої просив надати йому в АТ «А-Банк» кредит у сумі 30000 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 строком на 36 місяців з 11 травня 2023 року по 10 травня 2026 року включно із фіксованою процентною ставкою 85% на рік (а.с. 12-14).
Також 11 травня 2023 року ОСОБА_1 в електронній формі за допомогою електронного підпису, який перевірений за допомогою відкритого ключа, підписав паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка» та таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, згідно яких загальна вартість кредиту становить 84776,23 грн, розмір щомісячного платежу - 2354,88 грн (а.с. 10-11, 15).
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 11 цього Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Відповідно до ч.6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Згідно з ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Частиною 12 ст. 11 Закону передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
За ч. 1 ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, який долучено позивачем, підпис створено та перевірено успішно (а.с. 16)
Доводи відповідача про відсутність укладеного кредитного договору суд оцінює критично, оскільки на підтвердження заявлених вимог позивачем до позовної заяви долучено анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», заяву про надання послуги «Швидка готівка», паспорт споживчого кредиту «Швидка готівка», які містять відомості про суму кредиту, строк кредитування та процентну ставку, а також таблицю обчислення загальної вартості кредиту. За змістом заяви клієнта ця заява разом з Умовами та правилами обслуговування фізичних осіб у А-Банку при наданні банківських послуг, таблицею обчислення вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту становить договір, а також відповідач надав персональні дані, реєстраційного номеру облікової картки платника податків, електронного платіжного засобу. Зазначені документи підлягають оцінці в сукупності з іншими доказами у справі на предмет підтвердження погодження сторонами умов кредитування та виникнення відповідних зобов`язань.
Отже, кредитний договір № ABH0CT155101683801066400 від 11.05.2023 року є укладеним з моменту його підписання електронним підписом, що підтверджує погодження сторонами усіх істотних умов такого договору.
Згідно меморіального ордеру № TR.29966183.35765.65455 від 11.05.2023 р. ОСОБА_1 надано кредитні кошти в розмірі 30000 гривень, призначення платежу - видача кредиту згідно договору № ABH0CT155101683801066400 від 11/05/2023 (а.с. 19).
Також факт отримання грошових коштів у кредит не заперечується відповідачем.
Таким чином, позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами.
Із виписки по кредиту № 20.00.[телефон приховано] від 03.04.2025 року, сформованої АТ «А-Банк» за період із 11.05.2023 по 02.04.2025 вбачається, що ОСОБА_1 частково здійснював платежі на погашення кредитної заборгованості за договором № ABH0CT155101683801066400, однак починаючи із 12.06.2024 року відповідачем не було здійснено жодного щомісячного платежу (а.с. 20-22).
Крім того, відповідач у заяві про перегляд заочного рішення зазначає, що повернув позивачу 29130,24 грн, а саме здійснив 11 платежів на різні суми.
Сплачуючи кредит, відповідач вчинив конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного кредитного договору, який створив для нього певні цивільні права та обов`язки, частину з яких було реалізовано.
Це відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду викладеній у Постанові від 23.12.2020 по справі №127/23910/14-ц, а саме: «Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу».
Отже, відповідач своїми діями визнав наявність кредитних правовідносин з АТ «А-Банк».
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № ABH0CT155101683801066400 від 2023-05-11, укладеного між АТ «Акцент-Банк» та клієнтом ОСОБА_1 , сформованого АТ «А-Банк», станом на 03.04.2025 року залишок заборгованості зі сплати кредиту становить 42384,45 грн, з яких 25366,48 грн загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 17017,97 грн - загальний залишок заборгованості за процентами (а.с. 17-18).
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постанова Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за договором позики.
Доводи відповідача щодо неналежності розрахунку заборгованості з огляду на відсутність первинних бухгалтерських документів самі по собі не свідчать про безпідставність заявлених позовних вимог. Поданий позивачем розрахунок підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами у справі з урахуванням його змісту, обґрунтованості здійснених нарахувань та можливості перевірити розмір заявленої до стягнення заборгованості.
Відповідачем наведено його власний розрахунок заборгованості, а також зазначає, що у підписаній ним заяві формули обрахунку не було і значення терміну «ануїтет» йому не було відомо до моменту ознайомлення із матеріалами справи.
Водночас у паспорті споживчого кредиту та заяві про надання послуги «Швидка готівка» зазначено порядок розрахунку щомісячного платежу, наведено відповідну формулу та роз`яснено застосування ануїтетної форми погашення кредиту, з якими відповідач мав можливість ознайомитися під час оформлення кредиту.
При цьому наведений позивачем розрахунок заборгованості узгоджується з умовами кредитування, зазначеними в заяві про надання послуги «Швидка готівка» та таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача і реальної річної процентної ставки, зокрема щодо розміру щомісячного платежу та загальної вартості кредиту. Відтак, власний розрахунок відповідача сам по собі не спростовує правильності здійснених позивачем нарахувань.
Таким чином відповідач, обґрунтовуючи свої заперечення щодо розміру ануїтетного платежу, фактично здійснює власний розрахунок, не враховуючи, що наведені в таблиці обчислення базуються на погоджених сторонами умовах кредитування та передбачають виконання зобов`язань у визначені договором строки. Крім того, таблиця прямо передбачає розподіл частково внесених коштів на погашення кредиту з періодичністю 11 числа, що також має враховуватися під час визначення складових щомісячного платежу. Отже, наведені відповідачем обчислення самі по собі не підтверджують заявленого ним завищення процентної ставки чи неправомірності визначеного щомісячного платежу.
Надаючи оцінку фактичним обставинам справи, суд виходить з таких норм права.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання, його умови, розроблює підприємець (в даному випадку АТ «А-Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 1 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, того самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
АТ «А-Банк» надало ОСОБА_1 кредитні кошти шляхом безготівкового переказу на його картковий рахунок, що підтверджується меморіальним ордером та розрахунком заборгованості, з якої вбачається, що відповідач частково вносив кошти на погашення заборгованості за кредитним договором. Таким чином, позикодавець свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а відповідач, в порушення положень кредитного договору та вимог ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, користуючись коштами наданими йому кредитором, не виконує своєчасно та у повному обсязі свої зобов`язання, передбачені умовами договору, на повернення отриманих коштів, також сплату відсотків за користування кредитом, у зв`язку із чим у нього утворилася заборгованість за вищезазначеним правочином.
Щодо заперечень відповідача стосовно незаконності нарахування пені, відображеної в розрахунку заборгованості, суд звертає увагу, що позивачем не заявлено позовної вимоги про її стягнення.
За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши та проаналізувавши докази у справі, керуючись завданнями цивільного судочинства, враховуючи, що у судовому засіданні знайшов підтвердження факт користування кредитними коштами та невиконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами, що суттєво порушує взяті на себе договірні зобов`язання, а також порушує права та законні інтереси кредитодавця у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити, стягнувши з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № ABH0CT155101683801066400 від 11 травня 2023 року у розмірі 42384,45 грн, з яких 25366,48 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 17017,97 грн - загальний залишок заборгованості за процентами.
Згідно із частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.
На підставі ст. ст. 207, 526, 625, 626, 628, 629, 634, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 3, 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 247, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № ABH0CT155101683801066400 від 11 травня 2023 року у розмірі 42384 (сорок дві тисячі триста вісімдесят чотири) гривні 45 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк», адреса місцезнаходження: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080;
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 15.10.2025 року.
Суддя Локачинського районного суду О. І. Безп`ятко