Справа 524/8990/26
Провадження 2/524/7085/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.10.2026 м. Кременчук
Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі
головуючого судді Мельник Н. П.,
за участю секретаря судового засідання Шаполової К. М.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
УСТАНОВИВ:
До суду звернулося ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На обґрунтування позову зазначено, що 28.03.2025 між ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 79364173, шляхом підписання електронним підписом позичальника, відтвореним за допомогою використання позичальником одноразового ідентифікатора, що надісланий на номер його мобільного телефону.
За умовами вказаного договору відповідач отримав кредит в сумі 4000,00 грн. строком користування 360 днів, тобто до 23.03.2026, зі сплатою процентів в розмірі 0,96 % (стандартна процентна ставка) та комісії за надання кредиту у розмірі 5 % від суми кредиту, що складає 200,00 грн.
Відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 19857,60 грн, з яких заборгованість за сумою кредиту - 4000,00 грн, заборгованість за сумою відсотків - 13657,60 грн, заборгованість за комісією - 200,00 грн, заборгованість за штрафами - 2000,00 грн.
Судом отримана інформація про зареєстроване місце проживання відповідача.
Ухвалою суду відкрите провадження за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін.
04.09.2026, 15.10.2026 у судове засідання не з`явилися:
позивач, про місце день і час розгляду справи повідомлявся належним чином, разом з тим, в прохальній частині позову просив розгляд справи здійснювати за його відсутності, у разі неявки відповідача не заперечував проти ухвалення заочного рішення. Позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити;
відповідач, повідомлений належним чином про дату, час, місце розгляду справи на підставі п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, згідно якого днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ст. ст. 280, 281, ч. 5 ст. 259 ЦПК України суд ухвалив провести на підставі наявних доказів заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленимиглавою 11ЦПК України.
З`ясувавши обставини, на які посилається позивач, як на підставу своїх позовних вимог, оцінивши докази на їх належність, допустимість, достатність, взаємозв`язок у сукупності, з`ясувавши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, правові норми, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до наступних висновків.
28.03.2025 між ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 79364173, шляхом підписання електронним підписом позичальника, відтвореним за допомогою використання позичальником одноразового ідентифікатора «PAZDHMsG», який був надісланий на номер його мобільного телефону.
За умовами вказаного договору відповідач отримав кредит у розмірі 4000,00 грн. строком на 360 днів, тобто до 23.03.2026 року, зі сплатою процентів в розмірі 0,96 % стандартна процентна ставка, яка діє з 12.04.2025 по 23.03.2026 (346 днів) та пільгова процентна ставка у розмірі 0,8 % на день, яка діє з 28.03.2025 по 11.04.2025 (14 днів). Умовами договору передбачено сплату комісії за надання кредиту у розмірі 5 % від суми кредиту, що складає 200 грн.
До укладання кредитного договору відповідач ознайомився з Паспортом споживчого кредиту, таблицею обчислення загальної вартості кредиту та графіком платежів про що свідчить його підпис одноразовим ідентифікатором.
ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало відповідачу кредит в розмірі 4000,00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів 28.03.2025 на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , що постає із листа ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 20.04.2026 року.
Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, борг відповідача за кредитним договором складає 19857,60 грн, з яких: 4000,00 грн заборгованість за кредитом, 13657,60 грн - за процентами, 200,00 грн - за комісією за видачу кредиту, 2000,00 грн - за штрафами, яку позивач просив стягнути з відповідача.
Щодо стягнення нарахованих процентів в сумі 13657,60 грн.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦПК України (ст. 1050 ЦК України).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно умов договору процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,96% стандартна процентна ставка, яка діє з 12.04.2025 по 23.03.2026 (346 днів) та пільгова процентна ставка у розмірі 0,8% на день, яка діє з 28.03.2025 по 11.04.2025 (14 днів). Денна процентна ставка - 0,97%. Особливості нарахування денної процентної ставки визначені п. п.2.2.2, 2.2.3 цього договору.
З аналізу розрахунку заборгованості за договором № 79364173 від 28.03.2025 слідує, що протягом строку дії договору кредитодавцем застосовувалася стандартна процентна ставка у розмірі 0,96 % що не перевищує розміру, визначеного Законом України «Про споживче кредитування».
Заборгованість за нарахованими процентами в сумі 13657,60 грн підлягає стягненню із відповідача.
Щодо стягнення заборгованість по комісії в сумі 200,00 грн.
10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», ст. 11 якого викладена в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Положення ч.ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Згідно п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту, до яких включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»).
Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банківської установи встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту, яка може включати плату за надання інформації про стан кредиту, що споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Протилежна умова договору є нікчемною відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 по справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 по справі № 204/224/21.
Виходячи з аналізу п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», викладених у постанові від 13.07.2022 по справі № 496/3134/19, така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
Згідно умов кредитного договору комісія за видачу кредиту становить 5 % від суми наданого кредиту, що становить 200,00 грн (п. 1.5.3 договору), що підлягає стягненню з відповідача.
Що стягнення заборгованості за штрафом в сумі 2000,00 грн.
З 24.02.2022 відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введений режим воєнного стану.
Законом України № 2120-IX від 15.03.2020 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнений п. 18, згідно якого у період дії воєнного, надзвичайного стану та у 30-денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику наданий кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
На підставі викладеного, вимога щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 2000,00 грн задоволенню не підлягає.
З урахуванням наведеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на загальну суму 17857,60 грн (19857,60 грн - 2000,00 грн нарахованого штрафу).
Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ст. 207 ЦК України).
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: (1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; (2) зміна умов зобов`язання; (3) сплата неустойки; (4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.ст. 626, 628 ЦК України).
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України). Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).
З аналізу наведених норм, слідує, що будь-який вид укладеного договору на підставі ЦК України може мати електронну форму та є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205,207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.
Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон), п. 6 ч.1 ст. 3 якого визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно - цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦПК України, інших актів законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.ст. 610,611 ЦК України).
Судом установлені порушення відповідачем умов договору шляхом неналежного виконання взятих на себе зобов`язань.
Досліджені докази дають достатні підстави для висновку, що після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки щодо надання кредитних коштів і їх повернення зі сплатою відповідних відсотків за користування.
Свої договірні зобов`язання кредитодавець виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит в обумовленій договором сумі. Відповідач зобов`язання у визначений договором строк не виконав, контррозрахунку суми заборгованості та процентів за користування кредитними коштами не надано. Існування заборгованості перед позивачем стверджується доданими до позову документами.
Протягом строку дії кредитного договору відповідач не звернувся до суду із заявою про розірвання кредитного договору чи визнання його (або його окремих положень) недійсним (ми).
Доказів протилежного матеріали справи не містять та суду не надано. Відповідачем протилежного суду не доведено, наведені позивачем обставини та факти не спростовані. Клопотань, заяв відповідачем не заявлено, у тому числі про участь у засіданні в режимі відеоконференції.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1049 ЦК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Указані вимоги процесуального закону покладають тягар доказування на сторони, що забезпечуватиме реалізацію принципу змагальності у судовому процесі. Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Застосування такого підходу оцінки доказів відповідає позиції Верховного Суду у справах № 910/18036/17 від 02.10.2018, № 917/1307/18 від 23.10.2019.
Наведений процесуальний обов`язок відповідачем не виконаний, докази на підтвердження зазначеного не надані.
У постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 450/1686/17 та від 15.07.2019 у справі № 235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
Під час розгляду справи, судом забезпечено сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості (ст. 129 Конституції України).
Європейський суд з прав людини вказав, що Суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції з прав людини зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення («Проніна проти України», № 63566/00, 18.07.2006).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 1, 5, 6 ст. 137 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 815/1479/18, від 15.07.2020 у справі № 640/10548/19, від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20.
При цьому, оскільки позов задоволений частково на суму 17857,60 грн (89,93 % від 19857,60 грн) з відповідача на користь позивача слід стягнути 2394,30 грн (89,93 % від 2662,40 грн) судового збору, 7194,40 грн (89,93 % від 8000,00 грн) витрат на професійну правничу допомогу, пропорційно розміру задоволених вимог.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).
Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 77 - 80, 141, 247, 259, 263 - 265, 280 - 284 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс».
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 79364173 від 28.03.2025 в сумі 17857 грн 60 коп, 2394 грн 30 коп судового збору, 7194 грн 40 коп витрат на правничу допомогу.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданої упродовж тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня розгляду заяви про перегляд заочного рішення у разі його не скасування. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування сторін:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер Фінанс», код ЄДРПОУ 43561909, місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28.
відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Н.П. Мельник