ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2026 року Справа № 160/13188/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Єфанової О.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНСТРО ГРУП" до Південно-Східної митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-
УСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТРО ГРУП» до Південно-Східної митниці, в якій позивач просить:
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару №UA110140/2026/000006/2 від 10 лютого 2026 року;
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару №UA110140/2026/000011/2 від 09 березня 2026 року;
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару №UA110140/2026/000014/2 від 17 березня 2026 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач придбав у компанії CNBM INTERNATIONAL CORPORATION (Китай) за зовнішньоекономічним контрактом від 22.09.2023 № 22/09/2023/1 готові сітки з текстильних матеріалів, які являють собою затіняючу сітку з поліетилену 100 відсотків, на умовах поставки FOB Ningbo, та заявив митну вартість трьох партій цього товару за основним методом, за ціною договору, подавши до митного оформлення повний пакет документів, передбачений частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Позивач вказує, що подані документи не містили розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, а висновок митного органу про невідповідність сплачених сум умовам проформи-інвойс та комерційних інвойсів є наслідком помилкового додавання авансового платежу, здійсненого за весь обсяг замовлення, до остаточного платежу за окремий контейнер. Позивач зазначає, що страхування вантажу не здійснювалося, про що прямо вказано у довідках експедитора, а решта наведених митним органом зауважень не впливає на числове значення митної вартості та стосується документів, подання яких частина третя статті 53 Митного кодексу України не передбачає. Позивач також наполягає, що оскаржувані рішення не містять обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості, а взяті за основу коригування митні декларації стосуються інших за складом, характеристиками та призначенням товарів.
Ухвалою суду справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; відповідачам надано строк для подання відзиву.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Позиція відповідача полягає в тому, що подані до митного оформлення документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів і відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема щодо розміру сплачених продавцю коштів, оформлення платіжних інструкцій, страхування вантажу, оплати послуг експедитора та відомостей експортних декларацій. Відповідач стверджує, що витребування додаткових документів і подальше коригування митної вартості здійснені у межах повноважень та у спосіб, визначені законом, а числове значення скоригованої митної вартості ґрунтується на раніше визнаних митним органом митних вартостях товарів за тим самим кодом УКТЗЕД і повністю обґрунтоване у графі 33 оскаржуваних рішень. Відповідач також зазначив, що позивач оформив товар за скоригованою митною вартістю без надання гарантійних зобов`язань, додаткових документів у порядку статті 55 Митного кодексу України не надав, а загальна сума різниці митних платежів за трьома партіями становить 900 221,38 грн.
Позивач подав відповідь на відзив, а відповідач - заперечення, в яких сторони підтримали раніше викладені позиції.
Позивачем заявлено клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн, проти задоволення якого відповідач подав заперечення.
Розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (частина перша статті 257, частина п`ята статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНСТРО ГРУП» як покупцем та компанією CNBM INTERNATIONAL CORPORATION (Китай) як продавцем укладено зовнішньоекономічний контракт від 22.09.2023 № 22/09/2023/1, за пунктом 1.1 якого продавець зобов`язався продати, а покупець оплатити та прийняти товар у номенклатурі, кількості та за цінами, що визначаються специфікаціями, які є невід`ємною частиною контракту. Пунктом 5.5 контракту визначено умови оплати - попередня оплата згідно з умовами, зазначеними у проформі-інвойс.
13.10.2025 продавець виставив позивачу проформу-інвойс № SAAZ0525016/17/18 на загальну суму 91 064,48 дол. США на умовах поставки FOB Ningbo (Китай). Цією проформою замовлення сформовано по трьох контейнерах з розподілом вартості товару: 30 461,93 дол. США, 30 556,07 дол. США та 30 046,48 дол. США. Умови оплати за проформою: 20 відсотків - після підтвердження замовлення, 80 відсотків - після закінчення виробництва, перед відправленням.
На виконання цих умов позивач здійснив на користь продавця чотири платежі: 13.10.2025 у сумі 18 212,90 дол. США за платіжною інструкцією в іноземній валюті № 1 від 13.10.2025; 26.11.2025 у сумі 24 369,54 дол. США; 18.12.2025 у сумі 24 444,86 дол. США; 29.12.2025 у сумі 24 037,18 дол. США. Платіж від 13.10.2025 становить рівно 20 відсотків загальної суми проформи-інвойс, а кожен із трьох наступних платежів - рівно 80 відсотків вартості відповідного контейнера за цією ж проформою. Загальна сума чотирьох платежів становить 91 064,48 дол. США і дорівнює як загальній сумі проформи-інвойс, так і сумі трьох комерційних інвойсів, за якими товар фактично поставлено.
Поставка здійснена трьома партіями. Специфікацією від 10.12.2025 (додаток № 5 до контракту) та комерційним інвойсом від 10.12.2025 № SAAZ0525016 погоджено партію вартістю 30 461,93 дол. США, що перевозилася у контейнері GCXU5854978. Специфікацією від 26.12.2025 (додаток № 6) та комерційним інвойсом від 26.12.2025 № SAAZ0525017-1 погоджено партію вартістю 30 353,57 дол. США, що перевозилася у контейнері CMAU7674405. Специфікацією від 13.01.2026 (додаток № 7) та комерційним інвойсом від 13.01.2026 № SAAZ0525017-2/018 погоджено партію вартістю 30 248,98 дол. США, що перевозилася у контейнері CMAU9407305. Усі три партії поставлено на умовах FOB Ningbo, товар класифіковано за кодом УКТЗЕД [номер приховано], країна походження та виробництва - Китай, торговельна марка CNBM.
Щодо першої партії судом встановлено, що 09.02.2026 декларант фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подав до відділу митного оформлення №2 митного поста «Слобожанський» Південно-Східної митниці (код UA110140) електронну митну декларацію № 26UA11[телефон приховано]U5, в якій заявлено товар вагою нетто 14 590 кг фактурною вартістю 30 461,93 дол. США, митну вартість визначено за основним методом (код методу визначення митної вартості 1) та заявлено складовою митної вартості витрати на транспортування в сумі 191 027,77 грн, а розрахована декларантом митна вартість становить 1 502 374,23 грн. 10.02.2026 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA110140/2026/000006/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110140/2026/000019. Митну вартість визначено за резервним методом (код методу визначення митної вартості 6) на рівні 3,96 дол. США за кілограм, що становить 57 776,40 дол. США. Товар випущено за митною декларацією № 26UA11[телефон приховано]U1 від 10.02.2026.
Щодо другої партії судом встановлено, що 09.03.2026 той самий декларант подав електронну митну декларацію № 26UA11[телефон приховано]U3, в якій заявлено товар вагою нетто 14 730,5 кг фактурною вартістю 30 353,57 дол. США, митну вартість визначено за основним методом та заявлено складовою витрати на транспортування в сумі 201 047,86 грн, а розрахована декларантом митна вартість становить 1 528 385,39 грн. 09.03.2026 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA110140/2026/000011/2 та картку відмови № UA110140/2026/000030. Митну вартість визначено за резервним методом на рівні 3,96 дол. США за кілограм, що становить 58332,78 дол. США. Товар випущено за митною декларацією № 26UA11[телефон приховано]U4 від 09.03.2026.
Щодо третьої партії судом встановлено, що 17.03.2026 декларант подав електронну митну декларацію № 26UA11[телефон приховано]U9, в якій заявлено товар вагою нетто 14 776,2 кг фактурною вартістю 30 248,98 дол. США, митну вартість визначено за основним методом, а розрахована декларантом митна вартість становить 1 550 542,62 грн. 17.03.2026 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA110140/2026/000014/2 та картку відмови № UA110140/2026/000034. Митну вартість визначено за резервним методом на рівні 3,97 дол. США за кілограм, що становить 58661,51 дол. США. Товар випущено за митною декларацією № 26UA11[телефон приховано]U7 від 17.03.2026. Картки відмови № UA110140/2026/000019, № UA110140/2026/000030 та № UA110140/2026/000034 є похідними від відповідних рішень про коригування митної вартості та позивачем не оскаржуються.
За кожною з трьох партій митний орган у графі 33 рішення зобов`язав декларанта надати протягом 10 календарних днів ідентичний перелік додаткових документів: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини. На кожну таку вимогу позивач відповів листами від 10.02.2026 № 10/02, від 09.03.2026 № 09/03 та від 17.03.2026 № 17/03, в яких зазначив, що подані документи надано в повному обсязі та що вони повністю підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а інші додаткові документи протягом десятиденного строку надаватися не будуть.
Підставою коригування митної вартості за рішеннями № UA110140/2026/000006/2 та № UA110140/2026/000011/2 слугувала інформація попередніх митних оформлень товару за кодом УКТЗЕД [номер приховано] за електронною митною декларацією від 26.01.2026 № 26UA209230006192U6, якою оформлено полотна основов`язані із синтетичних волокон, виготовлені машинним способом із синтетичних ниток (поліпропілен HDPE), щільністю 35 г/кв. м, вагою нетто 18 323,75 кг, виробництва ANHUI AGRO MESH CO., LTD, що постачалися на умовах поставки FOB Nanchang (Китай), з рівнем митної вартості 3,96 дол. США за кілограм. Підставою коригування за рішенням № UA110140/2026/000014/2 слугувала інформація митних оформлень за електронними митними деклараціями від 16.03.2026 № 26UA10[телефон приховано]U2 та від 13.03.2026 № 26UA10[телефон приховано]U1, якими оформлено сітку рулонну білу із синтетичних стрічкових поліетиленових ниток з блакитним пругом, призначену для машинного загортання рулонів сіна у сільському господарстві, вагою нетто 9 400 кг та 25 100 кг відповідно, виробника Ruian, торговельної марки ManuAgri, з рівнем митної вартості 3,97 дол. США за кілограм. У графі 43 кожної з трьох митних декларацій, узятих за основу коригування, зазначено код методу визначення митної вартості 6.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною другою статті 52 Митного кодексу України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій із митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Частиною другою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у редакції Закону України від 22.08.2024 № 3926-IX, чинній на час виникнення спірних правовідносин та прийняття оскаржуваних рішень, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Суд звертає увагу, що наведеною редакцією частини третьої статті 53 Митного кодексу України законодавець прямо обмежив підставу для витребування додаткових документів: такою підставою є не будь-яка розбіжність у поданих документах, а виключно розбіжність, яка має вплив на правильність визначення митної вартості. Розбіжність, що не впливає на числове значення митної вартості або на відомості про ціну, яка фактично сплачена чи підлягає сплаті, підставою для витребування додаткових документів за цією нормою не є.
Частиною п`ятою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно з пунктами 3 і 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до частин другої, третьої та восьмої статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції); кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу; у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частинами четвертою та п`ятою статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті; ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. За пунктом 7 частини десятої цієї статті до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додаються витрати на страхування товарів, якщо вони не включалися до такої ціни, а за пунктом 2 частини одинадцятої до митної вартості не включаються витрати на транспортування після ввезення за умови виділення їх з ціни, документального підтвердження та можливості обчислення.
Згідно з частинами першою, другою та пунктом 6 частини третьої статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT); митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях; при цьому митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі мінімальної митної вартості.
Пунктом 2.1 розділу II Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, щодо графи 33 «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» встановлено, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, а у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Застосовуючи наведені норми до встановлених обставин, суд виходить з такого.
Основним мотивом, покладеним в основу всіх трьох оскаржуваних рішень, є твердження відповідача про невідповідність розміру сплачених продавцю коштів інформації проформи-інвойс та відповідного комерційного інвойсу. У рішенні №UA110140/2026/000006/2 відповідач визначив загальний розмір сплачених коштів у сумі 42 582,44 дол. США як суму платежів 18 212,90 дол. США та 24 369,54 дол. США; у рішенні № UA110140/2026/000011/2 - у сумі 18 212,90 дол. США; у рішенні №UA110140/2026/000014/2 - у сумі 42 250,08 дол. США як суму платежів 18 212,90 дол. США та 24 037,18 дол. США. Таким чином, авансовий платіж у розмірі 18 212,90 дол. США враховано тричі, по одному разу щодо кожної партії товару, та кожного разу зіставлено з вартістю лише однієї партії.
Схема розрахунків між позивачем і продавцем, яка випливає з пункту 5.5 контракту від 22.09.2023 № 22/09/2023/1 та умов проформи-інвойс від 13.10.2025 №SAAZ0525016/17/18, є іншою. Проформою охоплено весь обсяг замовлення на суму 91064,48 дол. США з розподілом на три контейнери, а оплата передбачена двома складовими: 20 відсотків після підтвердження замовлення та 80 відсотків за кожним контейнером перед відвантаженням. Відповідно платіж від 13.10.2025 у сумі 18 212,90 дол. США є авансом за весь обсяг замовлення і становить рівно 20 відсотків загальної суми проформи, а платежі від 26.11.2025, від 18.12.2025 та від 29.12.2025 у сумах 24 369,54 дол. США, 24 444,86 дол. США і 24 037,18 дол. США є остаточними платежами, що становлять рівно 80 відсотків вартості першого, другого та третього контейнерів відповідно. Сума всіх чотирьох платежів дорівнює 91 064,48 дол. США, тобто точно збігається із загальною сумою проформи-інвойс і з сумою трьох комерційних інвойсів, за якими товар поставлено. Розбіжності між сплаченою ціною та ціною, визначеною зовнішньоекономічним контрактом, немає; документи позивача підтверджують ціну, що фактично сплачена за товар, у розумінні частин четвертої та п`ятої статті 58 Митного кодексу України.
Суд враховує, що проформа-інвойс від 13.10.2025 № SAAZ0525016/17/18 перебувала в розпорядженні митного органу: вона прямо названа у графі 33 кожного з трьох оскаржуваних рішень, а у графі 18 рішень №UA110140/2026/000011/2 та №UA110140/2026/000014/2 зазначена під кодом документа 0325. Відтак розподіл авансу на три партії був очевидним з документа, який відповідач сам мав і на який сам послався, а висновок про невідповідність сплачених сум зроблено не внаслідок неповноти поданих декларантом документів, а внаслідок їх неправильного прочитання.
Крім того, у рішеннях № UA110140/2026/000006/2 та № UA110140/2026/000011/2 відповідач зазначив платіжну інструкцію № 1 як датовану 01.10.2025, тоді як на самому документі, поданому до митного оформлення, вказано дату 13 жовтня 2025 року, що підтверджується і відміткою банку про виконання платіжної операції 13.10.2025. Зазначення дати, яка передує даті складення проформи-інвойс, створювало видимість непов`язаності авансового платежу із замовленням. При цьому у рішенні №UA110140/2026/000014/2 той самий відповідач зазначив дату цієї ж платіжної інструкції правильно - 13.10.2025, що свідчить про внутрішню суперечність між власними рішеннями митного органу щодо одного й того самого документа.
Окремо суд звертає увагу, що у рішенні № UA110140/2026/000011/2 відповідач виходив з того, що на підтвердження оплати за товар надано лише платіжну інструкцію від 01.10.2025 № 1 на суму 18 212,90 дол. США. Водночас у графі 18 цього самого рішення під кодом документа 3001 зазначено банківський платіжний документ «Свіфт» від 18.12.2025, а у картці відмови № UA110140/2026/000030 цей банківський платіжний документ, що стосується товару, зазначено серед документів, поданих до митного оформлення. Платіж від 18.12.2025 у сумі 24 444,86 дол. США, який становить 80 відсотків вартості другого контейнера за проформою, таким чином був поданий декларантом і зафіксований у документах самого відповідача. Отже, обставина, покладена в основу цього рішення, спростовується його власним змістом.
Щодо страхування суд виходить з того, що пункт 8 частини другої статті 53 Митного кодексу України пов`язує обов`язок подання страхових документів та документів, що містять відомості про вартість страхування, виключно з випадком, якщо страхування здійснювалося. У цій справі всі три довідки про транспортні витрати, видані експедитором товариством з обмеженою відповідальністю «СУПРАМАРІН» та подані до митного оформлення, містять пряме застереження: страхування вантажу не здійснювалось. Витрати на страхування, зазначені у рахунках експедитора від 03.02.2026 № 280 на суму 690,20 грн, від 24.02.2026 № 461 на суму 688,50 грн та від 12.03.2026 № 558 на суму 695,30 грн, стосуються страхування контейнерного обладнання на території України, тобто є витратами, понесеними після ввезення товару на митну територію України, і за пунктом 7 частини десятої та пунктом 2 частини одинадцятої статті 58 Митного кодексу України до складових митної вартості не належать. За таких обставин підстав вимагати страхові документи у позивача не було, а відсутність таких документів не могла свідчити про неповноту відомостей про складові митної вартості.
Зауваження, покладені відповідачем в основу витребування додаткових документів, - відсутність реквізитів електронного підпису на платіжній інструкції, неподання сертифіката походження товару, оформлення сертифіката якості з посиланням на інший інвойс, зазначення в експортній декларації іншого номера коносамента, ненадання доказів оплати послуг експедитора та документів щодо відносин з морським перевізником - жодним чином не змінюють числового значення митної вартості та не стосуються відомостей про ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. Жодне з цих зауважень не є розбіжністю, яка має вплив на правильність визначення митної вартості у розумінні частини третьої статті 53 Митного кодексу України в редакції Закону України від 22.08.2024 № 3926-IX, а тому не могло бути підставою для витребування додаткових документів.
Крім того, перелік документів, витребуваних відповідачем, є ідентичним в усіх трьох випадках і включає банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, страхові документи та інші платіжні і бухгалтерські документи. Ці документи передбачені пунктами 4, 5 і 8 частини другої статті 53 Митного кодексу України, а не частиною третьою цієї статті, тоді як пункт 3 частини другої статті 55 Митного кодексу України вимагає наведення в рішенні вичерпного переліку вимог щодо надання додаткових документів, передбачених саме частиною третьою статті 53 цього Кодексу. Витребування документів, передбачених частиною другою статті 53, у порядку, встановленому для частини третьої цієї статті, не відповідає наведеним нормам, а частиною п`ятою статті 53 Митного кодексу України прямо заборонено вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Що стосується сертифіката походження товару, то такий документ до переліку, наведеного у частині другій статті 53 Митного кодексу України, взагалі не входить; при цьому декларація про походження товару від 26.12.2025 № SAAZ0525017-1 подавалася до митного оформлення, що зафіксовано у картці відмови № UA110140/2026/000030.
Вирішальним у цій справі є те, що жодне з трьох оскаржуваних рішень не містить обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості, як того вимагає пункт 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України та пункт 2.1 розділу II Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598.
За рішеннями № UA110140/2026/000006/2 та № UA110140/2026/000011/2 за основу взято митну декларацію від 26.01.2026 № 26UA209230006192U6, якою оформлено товар, виготовлений із синтетичних ниток поліпропілену HDPE, тоді як товар позивача являє собою затіняючу сітку з поліетилену 100 відсотків. Товар за декларацією-джерелом має щільність 35 г/кв. м, тоді як товар позивача - від 36 до 85 г/кв. м; виробником є інша особа - ANHUI AGRO MESH CO., LTD; умови поставки інші - FOB Nanchang проти FOB Ningbo; обсяг партії складає 18 323,75 кг проти 14 590 кг і 14 730,5 кг у позивача. За рішенням № UA110140/2026/000014/2 за основу взято митні декларації від 16.03.2026 № 26UA10[телефон приховано]U2 та від 13.03.2026 № 26UA10[телефон приховано]U1, якими оформлено сітку рулонну білу, призначену для машинного загортання рулонів сіна у сільському господарстві, тобто товар іншого функціонального призначення, іншого виробника Ruian та іншої торговельної марки ManuAgri, партіями 9 400 кг і 25 100 кг. Збіг коду УКТЗЕД сам по собі зіставності товарів не створює, оскільки одна товарна підкатегорія охоплює вироби, що істотно відрізняються за сировиною, технічними характеристиками, призначенням і, відповідно, за ціною.
Жодне з трьох рішень не містить пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії, умови поставки та комерційні умови, хоча саме такі пояснення прямо вимагає наводити пункт 2.1 розділу II Правил, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598. Рішення № UA110140/2026/000014/2 містить перелік факторів, нібито врахованих при визначенні рівня митної вартості (наближений час поставки, характер зовнішньоекономічної угоди, вага, призначення, комерційні умови поставки та країна походження), проте не наводить ані розрахунку, ані пояснення того, яким чином кожен із цих факторів вплинув на визначений рівень. Перелік факторів без розрахунку є декларацією про їх урахування, а не обґрунтуванням числового значення митної вартості.
Суд також ураховує, що у графі 43 кожної з трьох митних декларацій, взятих за основу коригування, зазначено код методу визначення митної вартості 6, тобто митну вартість за цими деклараціями визначено за резервним методом. Отже, жодна з них не відображає ціни реальної зовнішньоекономічної операції, а відтворює рівень вартості, раніше визначений самим митним органом. Застосування практично однакового рівня 3,96 і 3,97 дол. США за кілограм до товарів, що істотно відрізняються за сировиною, щільністю, призначенням, виробником, умовами поставки та обсягом партії, лише через належність до одного коду УКТЗЕД, свідчить про фактичне використання мінімальної митної вартості, що прямо заборонено пунктом 6 частини третьої статті 64 Митного кодексу України.
Водночас суд зазначає, що формальну послідовність застосування методів визначення митної вартості відповідач дотримав: у графі 33 кожного рішення послідовно відхилено методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів (статті 59-61 Митного кодексу України) через відсутність у митного органу інформації щодо митних оформлень таких товарів за ціною угоди, відхилено методи на основі віднімання та додавання вартості (статті 62 і 63 Митного кодексу України) через відсутність об`єктивних даних про витрати виробника, а також зафіксовано проведення консультації відповідно до частини четвертої статті 57 Митного кодексу України. Проте дотримання формальної послідовності вибору методу не звільняє митний орган від самостійного обов`язку обґрунтувати числове значення скоригованої митної вартості та навести докладну інформацію і джерела, які використовувалися при її визначенні.
Таким чином, подані позивачем до митного оформлення документи дозволяли визначити митну вартість товару за основним методом, містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомості щодо ціни, яка фактично сплачена за товар, і не містили розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. Відповідач під час проведення митного контролю не довів аргументовано, що позивачем заявлено неповні або недостовірні відомості про митну вартість товарів, а тому за частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість вважається визнаною. Рішення про коригування митної вартості товарів від 10.02.2026 № UA110140/2026/000006/2, від 09.03.2026 № UA110140/2026/000011/2 та від 17.03.2026 № UA110140/2026/000014/2 прийняті за відсутності передбачених законом підстав і не містять обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Оскаржувані рішення критерію обґрунтованості не відповідають.
Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач правомірності оскаржуваних рішень не довів.
Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 10 802,67 грн. Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Оскільки позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 10 802,67 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Східної митниці.
Позивачем заявлено до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн. На підтвердження цих витрат подано договір про надання правничої допомоги від 01.04.2025 № 360, укладений з Адвокатським об`єднанням «СМАРТ ЮРИСТ», додаток № 3 від 01.05.2026 до цього договору, акт № 3 приймання-передачі наданих послуг від 25.06.2026 та звіт про надану правничу допомогу від 25.06.2026. Додатком № 3 погоджено вартість послуг з підготовки і подання позовної заяви та супроводження справи в суді першої інстанції в сумі 30 000,00 грн, а пунктом 3 цього додатка визначено, що клієнт оплачує надані послуги після набрання законної сили рішенням суду першої інстанції.
Відповідно до частин першої та другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. За пунктом 1 частини третьої цієї статті розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Згідно з частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Наведені норми прямо охоплюють не лише витрати, які сторона вже сплатила, а й ті, які вона має сплатити. Відтак погоджена сторонами договору умова про оплату наданої правничої допомоги після набрання законної сили рішенням суду першої інстанції не позбавляє позивача права на відшкодування цих витрат за результатами розгляду справи, а довід відповідача про те, що відшкодування можливе виключно за наявності документів про фактичну оплату гонорару, суд відхиляє як такий, що не відповідає змісту пункту 1 частини третьої статті 134 та частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Водночас відповідно до частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. За частиною шостою цієї статті у разі недотримання вимог частини п`ятої суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідач таке клопотання заявив, подавши заперечення проти стягнення витрат на правничу допомогу.
Оцінюючи співмірність заявленого розміру витрат, суд ураховує, що справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судові засідання у ній не проводилися, а обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, зафіксований у звіті від 25.06.2026, охоплює підготовку і подання позовної заяви, аналіз відзиву та підготовку відповіді на відзив. Спір стосується трьох рішень про коригування митної вартості, прийнятих щодо одного товару, поставленого за одним зовнішньоекономічним контрактом та однією проформою-інвойс, і позовна заява значною мірою складається з повторення одного і того самого блоку аргументів стосовно кожного з трьох рішень, що істотно зменшує обсяг самостійної правової роботи порівняно з формальним обсягом документа. Спори про правомірність коригування митної вартості належать до категорії справ з усталеним правовим регулюванням і сталою судовою практикою, що не вимагає дослідження складних або нових правових питань. Значення справи для позивача суд ураховує з огляду на ціну позову 900221,38 грн, проте публічного інтересу справа не становить і на репутацію сторони не впливає.
За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу не є повністю співмірним з критеріями, визначеними частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, і вважає співмірним та таким, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, розмір витрат на професійну правничу допомогу 20000,00 грн.
Оскільки докази на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу подано позивачем до ухвалення рішення у справі, питання про їх розподіл вирішується судом у цьому рішенні відповідно до частини першої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України; підстав для ухвалення додаткового рішення немає.
Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТРО ГРУП» задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Південно-Східної митниці про коригування митної вартості товарів від 10 лютого 2026 року № UA110140/2026/000006/2.
Визнати протиправним та скасувати рішення Південно-Східної митниці про коригування митної вартості товарів від 09 березня 2026 року № UA110140/2026/000011/2.
Визнати протиправним та скасувати рішення Південно-Східної митниці про коригування митної вартості товарів від 17 березня 2026 року № UA110140/2026/000014/2.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Східної митниці (49038, м.Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, ЄДРПОУ 43971371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТРО ГРУП» (49000, м. Дніпро, проспект Нігояна Сергія, буд. 47, оф. 20, ЄДРПОУ 44463568) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 10802,67 грн (десять тисяч вісімсот дві гривні 67 копійок).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Східної митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, ЄДРПОУ 43971371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТРО ГРУП» (49000, м. Дніпро, проспект Нігояна Сергія, буд. 47, оф. 20, ЄДРПОУ 44463568) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн (двадцять тисяч гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Єфанова