Рішення № 140673538 у справі № 307/3695/26 від 12.10.2026

Справа № 307/3695/26

Провадження № 2-а/307/60/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2026 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючої судді Сойми М. М., з участю секретаря с/з Ваш Е.О., представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Рудої Х. Д., представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 - Фекете Й. Й., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів Закарпатської області Україна в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання незаконною та скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 № R765865 від 10 вересня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закриття провадження по справі,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 16 вересня 2026 року звернувся до Тячівського районного суду Закарпатської області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 № R765865 від 10 вересня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закриття провадження по справі.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 22 вересня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання незаконною та скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 № R765865 від 10 вересня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закриття провадження по справі. Постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та судове засідання призначено на 14 год. 00 хв. 28 вересня 2026 року.

В обгрунтування вимог позову позивач посилається на ті обставини, що він перебуває на обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Оновивши застосунок "Резерв+", він виявив, що згідно даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів стосовно нього виявлені порушення правил військового обліку з 12 березня 2026 року. 18 серпня 2026 року він звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, в якій просив закрити провадження у справі у зв`язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності та виключити відомості про нього як про особу, яка порушила правила військового обліку. Відповіді на вказану заяву він не отримав, незважаючи на те, що 24 серпня 2026 року його заяву було отримано ІНФОРМАЦІЯ_3 . Надалі він звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 через застосунок "Резерв+" із проханням винести постанову у справі про адміністративне правопорушення щодо його притягнення до адміністративної відповідальності з урахуванням положень статті 279-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто без його присутності. Постановою № R765865 від 10 вересня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000, 00 гривень. Вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню як незаконна та необґрунтована з огляду на те, що під час винесення оскаржуваної постанови уповноваженими посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 вимог чинного законодавства дотримано не було. Про факт вчинення позивачем оскаржуваного правопорушення відповідачу стало відомо 12 березня 2026 року, що підтверджується витягом із застосунку "Резерв+". Разом із цим лише 10 вересня 2026 року відповідачем було винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. 10 вересня 2026 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято оскаржувану постанову, якою на нього накладено штраф у розмірі 17 000, 00 гривень за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, повинні містити достатню сукупність належних, допустимих, достовірних доказів, з яких буде вбачатися, що військовозобов`язаний або резервіст, будучи зобов`язаним виконати відповідне правило військового обліку, не виконав його у встановлені дату та час і не повідомив відповідний орган влади про причини невиконання такого правила. Однак, він жодної повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 не отримував, а протилежного відповідачем не доведено (не долучено жодного доказу вчинення адміністративного правопорушення, як-то копії повістки, копії опису вкладення у цінний лист, накладної, відстеження рекомендованого поштового відправлення тощо). Так, відповідачем не надано доказів того, що він отримував повістку про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та, відповідно, мав обов`язок з`явитися у зазначені в ній місце та строк. Просить позов задовольнити, а також стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на його користь судовий збір у розмірі 532, 48 гривень та 10 000, 00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Представник відповідача - начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 10 вересня 2026 року тимчасово виконувачем обов`язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову № R765865, якою позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000, 00 гривень. Підставою для винесення зазначеної постанови став факт порушення позивачем вимог законодавства у сфері оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Зокрема, громадянин ОСОБА_1 не виконав покладений на нього законодавством обов`язок та не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк і місце, зазначені у повістці № 6661648. Згідно з інформацією, що міститься в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, 09 вересня 2026 року позивач через мобільний застосунок «Резерв+» подав заяву відповідно до ст. 279-9 КУпАП, якою визнав вчинене правопорушення та надав згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності. Таким чином, на думку відповідача, подання позивачем відповідної заяви через мобільний застосунок «Резерв+» є його усвідомленим волевиявленням, яким він підтвердив, що не оспорює допущене ним адміністративне правопорушення та погодився на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності. Отже, на момент винесення оскаржуваної постанови були наявні передбачені ст. 279-9 КУпАП правові підстави для розгляду справи за відсутності позивача, у зв`язку з чим, у задоволенні позову просить відмовити.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Руда Х. Д. подала суду відповідь на відзив, в якому зазначила, що у відзиві на позовну заяву відповідач стверджує, що ОСОБА_1 було належним чином повідомлено про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 за повісткою № 6661648, однак, він не виконав відповідного обов`язку. Так, 10 вересня 2026 року тимчасово виконувачем обов`язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову № R765865, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000, 00 гривень. Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності зазначено неприбуття ОСОБА_1 за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 у строк і місце, визначені повісткою № 6661648. На підтвердження своїх доводів відповідач долучив до відзиву копію зазначеної повістки, однак вона не містить дати її складення. Долучена розписка також не містить підпису позивача чи іншої відмітки, яка б підтверджувала отримання ним повістки. Крім того, відповідач не надав належних доказів її вручення позивачу або направлення засобами поштового зв`язку, зокрема документів, які б підтверджували отримання поштового відправлення, відмову від його отримання чи проставлення відмітки про відсутність адресата за відповідною адресою. Зазначає, що повістку про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка, за твердженням відповідача, була направлена, позивач не отримував. Жодного повідомлення про надходження рекомендованого поштового відправлення, телефонного дзвінка, SMS-повідомлення чи повідомлення у поштовій скриньці про надходження рекомендованого листа він не отримував. У відзиві відповідач зазначає, що 09 вересня 2026 року позивач через мобільний застосунок "Резерв+" подав заяву про визнання правопорушення та надав згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності. Однак, створення особою заяви про згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за її відсутності не тягне за собою автоматичне накладення штрафу. Відповідач зобов`язаний був дослідити матеріали справи та виконати вимоги статей 247, 279-9, 280, 283 КУпАП. Окрім того, заява про визнання провини у неявці за повісткою не є беззаперечним доказом правопорушення, оскільки в адміністративних справах щодо рішень суб`єктів владних повноважень (ТЦК) обов`язок доказування правомірності покладено на відповідача. Постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП відповідач виніс лише 10 вересня 2026 року, тобто більш ніж через шість місяців із моменту виявлення відповідних обставин. Так, ч. 9 ст. 38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Відповідач, посилаючись виключно на факт подання позивачем заяви через застосунок "Резерв+", не врахував імперативних приписів статей 38 та 247 КУпАП і не перевірив обставин, які виключали можливість накладення адміністративного стягнення.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Руда Х. Д. у судовому засіданні в режимі відеоконференції позовні вимоги підтримала з мотивів, викладених у позові та відповіді на відзив. Просить позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 532, 48 гривень, а також 10 000, 00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 - Фекете Й. Й. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та в задоволенні позову просить відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Також просить відмовити у стягненні з відповідача на користь позивача судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Заслухавши учасників розгляду справи та дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_5 та постановою ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 за № R765865 від 10 вересня 2026 року постановлено накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17 000, 00 гривень за те, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк та місце, зазначені в повістці (ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

12 березня 2026 року посадова особа ІНФОРМАЦІЯ_2 внесла до системи АІС «Оберіг» (автоматизована інформаційно-комунікаційна система, що є формою функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів) відомості про те, що ОСОБА_1 є порушником правил військового обліку у зв`язку із неявкою за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", відповідно до частин 1-3 статті 1 якого Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Згідно з ч. 8 ст. 15 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" призовники, яким надійшла повістка відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки на прибуття до призовної дільниці для проходження призовної комісії, зобов`язані прибути в пункт і у строк, зазначені в повістці.

За змістом ст. 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17 березня 2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 "Про часткову мобілізацію".

Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" із 05 години 30 хвилини 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан.

Згідно п. 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 "Про загальну мобілізацію" в Україні оголошено загальну мобілізацію. Надалі правовий режим воєнного стану неодноразово продовжувався указами Президента України та діє донині.

Відповідно до абзаців 1 - 3 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію" громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.

Статтею 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, частиною 3 якої за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 235 КУпАП визначено, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Процедуру складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення врегульовано Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України № 3 від 01 січня 2024 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05 січня 2024 року за № 36/41381 (далі - Інструкція).

Згідно п. 3 Розділу ІІ Інструкції у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до п. 6 Розділу ІІ Інструкції до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов`язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.

Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП).

Як передбачено приписами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до ч. 9 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Отже, за приписами цієї норми, початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день виявлення адміністративного правопорушення. Ця стаття не передбачає інших умов відліку цього строку, окрім як для триваючих правопорушень, до яких неприбуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 на його виклик не належить.

Суд зазначає, що факт порушення ОСОБА_1 правил військового обліку, що полягало у неприбутті до ТЦК та СП було виявлено 12 березня 2026 року, коли посадова особа ІНФОРМАЦІЯ_2 внесла до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (АІС «Оберіг») відомості про те, що ОСОБА_1 є порушником правил військового обліку у зв`язку із неявкою за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Отже, адміністративне стягнення могло бути накладено на ОСОБА_1 не пізніше 12 червня 2026 року.

Посадова особа ІНФОРМАЦІЯ_2 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , прийняла спірну постанову по справі про адміністративне правопорушення 10 вересня 2026 року, тобто після закінчення 3-х місячного строку, встановленого частиною дев`ятою статті 38 КУпАП.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 286 КАС України суд за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За встановлених судом обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 треба задовольнити, а провадження у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП закрити на підставі пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП - у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати сторін та їх представників, що пов`язані із прибуттям до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання цього позову позивач сплатив 532, 48 гривень, які треба стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. За правилами частини третьої цієї статті, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до пункту 4) статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Нормами статті 30 цього Закону визначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як визначено в частині п`ятій статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження підстав, факту понесення та розміру витрат, пов`язаних з розглядом справи, представник позивача надала суду копії договору, додаткової угоди, квитанції, рахунку, акту приймання - передачі, відповідно до яких сума витрат становить 10 000, 00 гривень.

Враховуючи незначну складність та категорію цієї справи, суд дійшов висновку, що заявлений до відшкодування за рахунок відповідача розмір витрат на правову допомогу є завищеним та неспівмірним із складністю цієї справи. Суд звертає увагу, що ця категорія справ належить до справ незначної складності, відповідно до даних єдиного державного реєстру судових рішень наявна велика кількість рішень цієї категорії, що значно спрощує та скорочує час на написання позовної заяви. Тому суд вважає, що заявлений до відшкодування розмір витрат є очевидно завищеним. Суд визнає, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат. Враховуючи незначну складність справи, суд вважає, що відшкодуванню за рахунок відповідача підлягають судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 328, 00 гривень (сума, що в шість разів більша за суму судового збору, що підлягав сплаті позивачем за розгляд цієї справи професійними суддями).

Керуючись ст. ст. 2, 5, 8, 9, 38, 134, 139, 247, 255, 268, 269, 286, 288, 293, 294, 297 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання незаконною та скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 № R765865 від 10 вересня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закриття провадження по справі задовольнити.

Постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № R765865 від 10 вересня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000, 00 гривень скасувати.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, закрити на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП у зв`язку із закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 532, 48 (П`ятсот тридцять дві гривні сорок вісім копійок) гривень та судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 328, 00 (Три тисячі триста двадцять вісім гривень 00 копійок) гривень.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду в 10-денний строк з дня його проголошення (складання).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , юридична адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено та проголошено 14 жовтня 2026 року.

Головуюча: Сойма М.М.