ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 948/412/25 Номер провадження 22-ц/814/2993/26 Головуючий у 1-й інстанції Косик С. М. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Бутенко С. Б.
Суддів Карпушина Г. Л., Обідіної О. І.
за участю секретаря: Ракович Д. Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Машівського районного суду Полтавської області від 31 березня 2026 року, постановлену в місті Машівка під головуванням судді Косик С. М.
у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду від 22 січня 2026 року по цивільній справі № 948/412/25,
в с т а н о в и в:
У березні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною заявою, в якій просила суд відстрочити виконання рішення Машівського районного суду Полтавської області від 22.01.2026 по цивільній справі № 948/412/25 строком на один рік до 22.01.2027.
Заяву мотивовано тим, що рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 22.01.2026 позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» задоволено частково та стягнуто з неї на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 20 633,10 грн та судові витрати у сумі 4 911 грн.
Зазначала, що на даний час виконати судове рішення в частині повної та негайної сплати заборгованості за кредитними договорами є для неї неможливим у зв`язку з тяжким матеріальним становищем, оскільки вона тимчасово не здійснює трудову діяльність через стан здоров`я, має другу групу інвалідності, потребує медичного обстеження та лікування. Із 03.10.2025 перебуває на обліку у центрі зайнятості як безробітна, не отримує доходів, окрім державної допомоги по безробіттю, утримує малолітню доньку, не має у власності земельної ділянки (паю).
Крім цього, у неї відсутні будь-які грошові кошти як на банківських рахунках, так і в готівковій формі, необхідні для одноразової сплати усієї суми заборгованості.
У зв`язку з цим, будучи боржником, вона позбавлена реальної можливості одноразового виконання судового рішення шляхом погашення заборгованості, так як має низький рівень доходу.
Ухвалою Машівського районного суду Полтавської області від 31 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Розстрочено виконання рішення суду від 22.01.2026 по цивільній справі № 948/412/25 щомісячними платежами в рівних частинах, строком на 12 місяців, з дня набрання цієї ухвали законної сили, шляхом сплати щомісячного платежу у розмірі 1 719,43 грн кожного місяця на рахунок ТОВ «Коллект Центр».
В іншій частині у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з даною ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що у порушення принципу диспозитивності цивільного судочинства суд першої інстанції вийшов за межі заявлених вимог та ухвалив судове рішення про розстрочення виконання рішення суду, тоді як заявник просила виконання рішення відстрочити.
Вказувала, що через скрутне матеріальне становище та хронічне захворювання, вона не має можливості виконувати рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором, тому просила відкласти виконання рішення на рік.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду від учасників справи не надходив.
Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374, статті 375 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
По справі встановлено, що рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 22.01.2026 у справі № 948/412/25, з урахуванням ухвали цього суду від 04.02.2026 про виправлення описки, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором № 2751995 в розмірі 2 874,60 грн та заборгованість за кредитним договором № 75162773 в розмірі 12 847,50 грн, а також інфляційні збитки в сумі 158,30 грн та 3% річних - 22,76 грн. Також стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» судовий збір в розмірі 646 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 265 грн.
Вказане рішення сторонами не оскаржувалося та набрало законної сили 24.02.2026.
Звертаючись до суду із заявою в порядку статті 435 ЦПК України відповідач ОСОБА_1 просила відстрочити виконання рішення суду від 22.01.2026 по справі № 948/412/25 на один рік до 22.01.2027, обґрунтовувавши заяву серед іншого тяжким матеріальним станом та низьким рівнем доходу, що суд першої інстанції визнав особливим обставинами у розумінні статті 435 ЦПК України.
В цій частині ухвала суду першої інстанції сторонами не оскаржується та не переглядається апеляційним судом.
Відповідно до частин першої, третьої-п`ятої статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 № 5-пр/2013 вказав, що підставою для застосування відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є наявність обставин, які ускладнюють або роблять неможливим застосування загального порядку примусового виконання рішень. Розстрочка або відстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов`язковість судового рішення (пункт 9 частини другої статті 129 Конституції України, частина друга статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд враховує, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Horsby v. Greece» від 19.03.1997, пункт 40); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі «Immobiliare Saffi v. Italy» № 22774/93, пункт 74).
На державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України», заява № 6962/02).
З огляду на наведене та враховуючи, що надання відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками обґрунтувань та дослідження доказів, колегія суддів вважає, що ухваливши про розстрочення виконання рішення Машівського районного суду Полтавської області від 22.01.2026 у справі № 948/412/25 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ТОВ «Коллект Центр» рівними частинами впродовж 12 місяців - по 1 719,43 грн щомісячно, суд першої інстанції використав свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 435 ЦПК України, та обрав найбільш справедливий баланс інтересів між стягувачем і боржником.
Наведені в апеляційній скарзі доводи заявника ОСОБА_1 висновків суду першої інстанції не спростовують та не вказують на порушення судом норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин підстав для скасування ухвали суду першої інстанції в межах апеляційного оскарження колегією суддів не вбачається.
Керуючись статями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Машівського районного суду Полтавської області від 31 березня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: С. Б. Бутенко
Судді: Г. Л. Карпушин
О. І. Обідіна