Рішення № 140675312 у справі № 520/31089/26 від 16.10.2026

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

16 жовтня 2026 року №520/31089/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу № 520/31089/26 за позовом ОСОБА_1 (адреса м. Харків, РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (адреса АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо неналежного визначення кількості невикористаних ОСОБА_1 днів щорічної основної відпустки за 2025 та 2026 роки та розміру грошової компенсації за них при звільненні з військової служби;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2025 рік у кількості 15 календарних днів та 2026 рік у кількості 18 календарних днів та 5 днів, згідно ч. 1 ст. 10-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», здійснити відповідний перерахунок;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 16.04.2025 року по 25.08.2025 року включно;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4329 грн. 37 коп, в місяць за період з 16.04.2025 року по 25.08.2025 року включно відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 № 44;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо встановлення ОСОБА_1 надбавки за вислугу років у розмірі 30 відсотків замість належних 35 відсотків, виходячи з фактичної вислуги років, яка дає право на встановлення надбавки у розмірі 35 відсотків;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 встановити ОСОБА_1 надбавку за вислугу років у розмірі 35 відсотків, здійснити перерахунок належного грошового забезпечення з урахуванням надбавки у зазначеному розмірі та виплатити утворену внаслідок такого перерахунку різницю за період з 16.04.2025 по 25.08.2025;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки, за невикористані дні додаткової відпустки, як військовослужбовцю, який має трьох дітей віком до 15 років, за період з 2023 року по 2026 рік;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію відпустки, за невикористані дні додаткової відпустки, як військовослужбовцю, який має трьох дітей віком до 15 років, за період з 2023 року по 2026 рік, виходячи з останнього отриманого розміру грошового забезпечення;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо визначення календарної вислуги років та розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби виходячи лише з періоду проходження військової служби під час мобілізації з 20.02.2023 по 25.08.2025;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 провести перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби відповідно до фактичної вислуги років ОСОБА_1 , яка становить понад 10 років, із застосуванням розміру, передбаченого законодавством для відповідної кількості повних календарних років служби.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що кількість днів невикористаних ним відпусток визначена відповідачем неправильно, індексацію грошового забезпечення нараховано не в повному розмірі з помилково визначеним базовим місяцем, відсоткову надбавку за вислугу років установлено в розмірі 30 відсотків замість 35 відсотків, компенсацію за додаткову відпустку військовослужбовцю, який має трьох дітей віком до 15 років, не нараховано і не виплачено, а розмір одноразової грошової допомоги при звільненні обчислено з неправильно визначеної календарної вислуги років.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) та витребувано у відповідача докази, у тому числі розрахунки кількості днів невикористаних відпусток і сум компенсації за них, розрахунок вислуги років з документами, на підставі яких її визначено, довідку про розмір грошового забезпечення помісячно за складовими та розрахунок індексації грошового забезпечення із зазначенням базового місяця.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю та застосувати строк звернення до суду. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає: до спірних правовідносин застосовується місячний строк звернення до суду за частиною п`ятою статті 122 КАС України, а позивач мав знати про ненарахування відповідних сум з дати отримання грошового забезпечення за відповідний період, тому строк пропущено; щорічна основна відпустка за 2026 рік позивачу не надавалася, оскільки він перебував у відпустці для догляду за дитиною до трьох років, а компенсацію за невикористані відпустки виплачено в повному обсязі - за 3 календарні дні щорічної основної відпустки за 2025 рік у сумі 3 526,11 грн і за 14 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2026 рік у сумі 16 455,18 грн; щодо індексації відповідач погоджується з механізмом обчислення індексації-різниці, однак зазначає, що позивач у лютому та березні 2018 року не отримував грошове забезпечення у Військовій частині НОМЕР_2 , тому право на індексацію-різницю в нього не виникло; щодо додаткової відпустки на дітей позивач не надав доказів того, що другий з батьків не скористався цією відпусткою; щодо надбавки за вислугу років відповідач посилається на шкалу, за якою надбавка у розмірі 35 відсотків встановлюється за наявності вислуги від 10 до 15 років, і на те, що вислуга оголошується наказом командира щорічно станом на 01 січня; щодо одноразової грошової допомоги - на те, що військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, вона виплачується за період служби з дня призову без урахування попередньої військової служби, у зв`язку з чим її нараховано за 29 календарних місяців у сумі 40 902,76 грн.

06 жовтня 2026 року відповідач подав клопотання про долучення доказів на виконання ухвали суду, до якого додано довідки від 01 жовтня 2026 року № 26/1/7423 і від 02 жовтня 2026 року № 26/1/7426 та засвідчені копії витягу з наказу від 26 серпня 2026 року № 244. Суд це клопотання задовольняє і долучає подані докази до матеріалів справи.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Відповіді на відзив до суду не надходило. Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період 20 лютого 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 20 лютого 2023 року № 8 його призначено на посаду командира взводу - викладача навчальної роти та з 20 лютого 2023 року зараховано до списків особового складу і на всі види забезпечення.

Наказом командира військової частини НОМЕР_5 (по особовому складу) від 21 серпня 2026 року № 421 ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас через сімейні обставини - у зв`язку з перебуванням на утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років. Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 26 серпня 2026 року № 244 його виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 26 серпня 2026 року.

Згідно з наказом від 26 серпня 2026 року № 244 і грошовим атестатом військової частини НОМЕР_2 від 26 серпня 2026 року № 26/1/6236 вислуга років ОСОБА_1 станом на 26 серпня 2026 року становить: у календарному обчисленні 09 років 10 місяців 01 день, у пільговому обчисленні 00 років 05 місяців 24 дні, загальна вислуга 10 років 03 місяці 25 днів. Відсоткова надбавка за вислугу років встановлена у розмірі 30 відсотків; за даними довідки військової частини НОМЕР_2 від 26 серпня 2026 року № 26/1/6237 надбавка у розмірі 30 відсотків застосовувалася за період з квітня 2025 року по квітень 2026 року, а з травня 2026 року - у розмірі 35 відсотків.

Щодо відпусток наказ від 26 серпня 2026 року № 244 містить такі відомості: щорічна основна відпустка за 2023 рік використана у кількості 25 календарних днів, за 2024 рік - 30 календарних днів, за 2025 рік - 15 календарних днів (за попереднім місцем служби); за 2026 рік щорічна основна відпустка не надавалася, оскільки з 25 серпня 2025 року по 26 серпня 2026 року ОСОБА_1 перебував у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Цим самим наказом визначено виплатити компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2025 рік за 3 календарні дні та компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2026 рік за 14 календарних днів.

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_2 від 02 жовтня 2026 року № 26/1/7426 при виключенні зі списків частини за період з 01 серпня 2026 року по 26 серпня 2026 року ОСОБА_1 нараховано 60 884,05 грн, з яких компенсація за невикористану основну щорічну відпустку - 3 526,11 грн, одноразова грошова допомога при звільненні - 40 902,76 грн, компенсація за невикористану відпустку як учаснику бойових дій - 16 455,18 грн; утримано військовий збір 913,26 грн, депоновано 59 970,79 грн.

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_2 від 01 жовтня 2026 року № 26/1/7423 про виплату грошового забезпечення помісячно за складовими грошове забезпечення ОСОБА_1 нараховувалося за період з квітня 2025 року по серпень 2025 року; базовим місяцем для обчислення індексу споживчих цін у цій довідці зазначено січень 2025 року; індексацію нараховано за липень 2025 року у сумі 133,23 грн і за серпень 2025 року у сумі 103,15 грн. За вересень 2025 року - серпень 2026 року грошове забезпечення не нараховувалося.

Стверджуючи про неправильне визначення кількості днів невикористаних відпусток, розміру індексації грошового забезпечення, відсоткової надбавки за вислугу років та одноразової грошової допомоги при звільненні, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Щодо строку звернення до суду. Відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Усі заявлені позовні вимоги стосуються виплат, які провадяться при звільненні з військової служби та в межах остаточного розрахунку, а отже право на звернення до суду виникло у позивача з дня виключення його зі списків особового складу частини - 26 серпня 2026 року. Відповідно до частини першої статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, а згідно з частиною третьою цієї статті строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку. Позовну заяву подано через підсистему «Електронний суд» 26 вересня 2026 року, тобто в межах місячного строку. Отже строк звернення до суду не пропущено, а відповідні доводи відповідача суд відхиляє.

Щодо кількості днів невикористаних відпусток і розміру компенсації за них. Відповідно до абзацу першого пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення.

Позивача звільнено через сімейні обставини, тобто не з підстав, зазначених в абзаці другому пункту 14 статті 10-1 цього Закону, а отже тривалість щорічної основної відпустки в році звільнення визначається пропорційно - з розрахунку 1/12 частини за кожний повний місяць служби у 2026 році.

Абзацом другим пункту 2 статті 10-1 цього Закону встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, тривалість щорічної основної відпустки в році початку військової служби обчислюється з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті, за кожний повний місяць служби до кінця календарного року, а в останньому реченні цього абзацу зазначено, що у такому самому порядку надається щорічна основна відпустка і військовослужбовцям, які перебували у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до пункту 8 абзацу першого статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Згідно з пунктом 3 частини першої статті 9 Закону України «Про відпустки» до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховується час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Зі змісту наведених норм вбачається, що час перебування у частково оплачуваній відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до стажу, який дає право на щорічну основну відпустку, не зараховується, а тривалість щорічної основної відпустки особи, яка перебувала у такій відпустці, обчислюється з розрахунку 1/12 частини за кожний повний місяць служби. Саме тому остання фраза абзацу другого пункту 2 статті 10-1 Закону поширює на таких військовослужбовців порядок, установлений для року початку військової служби: якби місяці перебування у відпустці для догляду за дитиною зараховувалися як місяці служби, ця норма не мала б змісту, оскільку за повний календарний рік особа мала б право на повну тривалість відпустки.

Матеріалами справи підтверджено, що з 25 серпня 2025 року по 26 серпня 2026 року позивач перебував у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Відповідач визначив, що щорічна основна відпустка за 2026 рік позивачу не надавалася, а компенсацію за 2025 рік виплатив за 3 календарні дні з урахуванням 15 календарних днів, фактично використаних за попереднім місцем служби. Ці дані підтверджені наказом від 26 серпня 2026 року № 244, грошовим атестатом від 26 серпня 2026 року № 26/1/6236 і довідкою від 02 жовтня 2026 року № 26/1/7426.

За наказом від 26 серпня 2026 року № 244 тривалість щорічної основної відпустки позивача за кожний рік служби відповідає наведеній пропорції. Позивача призвано на військову службу 20 лютого 2023 року, тому у 2023 році повними місяцями служби є десять місяців, а 10/12 від 30 календарних днів становить 25 днів - саме 25 днів відпустки за 2023 рік і зазначено у наказі як використані. За 2024 рік, повністю відслужений, використано 30 днів, тобто повну тривалість відпустки. У 2025 році позивач проходив службу до 24 серпня включно, тобто повними місяцями служби є сім місяців, а 7/12 від 30 календарних днів становить 18 днів; за цей рік позивачем використано 15 днів відпустки за попереднім місцем служби, а компенсацію виплачено за 3 дні, що разом і становить 18 днів. У 2026 році повних місяців служби, які давали б право на щорічну основну відпустку, позивач не мав, оскільку весь час до виключення зі списків особового складу перебував у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, і щорічна основна відпустка за 2026 рік йому правомірно не надавалася.

Розрахунок позивача, за яким йому належить компенсація за 15 календарних днів за 2025 рік і за 18 календарних днів за 2026 рік, побудований на протилежному підході - на зарахуванні місяців перебування у відпустці для догляду за дитиною до місяців служби, які дають право на щорічну основну відпустку. З наведених вище підстав такий підхід суперечить пункту 3 частини першої статті 9 Закону України «Про відпустки» та останньому реченню абзацу другого пункту 2 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо індексації грошового забезпечення. Відповідно до абзацу першого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Згідно з абзацом другим цього пункту обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Згідно з абзацом четвертим цього пункту якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Зі змісту наведених норм вбачається, що індексація-різниця за абзацом четвертим пункту 5 Порядку № 1078 обчислюється як різниця між сумою індексації, що склалася у місяці підвищення грошового доходу, і розміром самого підвищення, а за реченням другим абзацу п`ятого цього пункту до сум грошового доходу, що порівнюються, включаються всі складові, які не мають разового характеру. Отже, розмір підвищення грошового доходу визначається як різниця між грошовим забезпеченням конкретної особи за місяць підвищення окладів і за попередній місяць.

Позивач просить обчислити індексацію з березня 2018 року як місяця підвищення посадових окладів. Проте позивача призвано на військову службу за призовом під час мобілізації 20 лютого 2023 року, і ні в лютому, ні в березні 2018 року грошове забезпечення військовослужбовця йому не нараховувалося і не виплачувалося. Відтак різниці між грошовим забезпеченням за березень і за лютий 2018 року щодо позивача не існує, а отже не існує і показника, з якого за абзацом четвертим пункту 5 Порядку № 1078 обчислюється індексація-різниця. Заявлена позивачем сума 4 329,37 грн на місяць, обчислена від підвищення окладів у березні 2018 року, правових підстав щодо позивача не має.

За довідкою військової частини НОМЕР_2 від 01 жовтня 2026 року № 26/1/7423 грошове забезпечення позивачу нараховувалося за період з квітня по серпень 2025 року, базовим місяцем визначено січень 2025 року, а індексацію нараховано і виплачено за липень 2025 року у сумі 133,23 грн і за серпень 2025 року у сумі 103,15 грн. Доказів того, що індексація за спірний період з 16 квітня 2025 року по 25 серпня 2025 року обчислена неправильно, позивач суду не подав, а власного розрахунку індексації від базового місяця січень 2025 року не навів. Вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо відсоткової надбавки за вислугу років. Спірним періодом позивач визначив час з 16 квітня 2025 року по 25 серпня 2025 року. За наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 26 серпня 2026 року № 244 загальна вислуга років позивача станом на 26 серпня 2026 року становить 10 років 03 місяці 25 днів, а в календарному обчисленні - 09 років 10 місяців 01 день. Отже станом на спірний період, тобто більш ніж за рік до 26 серпня 2026 року, загальна вислуга років позивача становила менше 10 років, а відтак права на надбавку у розмірі 35 відсотків, яка встановлюється за наявності вислуги від 10 до 15 років, у спірному періоді він не мав. Це узгоджується і з довідкою від 26 серпня 2026 року № 26/1/6237, за якою надбавка у розмірі 35 відсотків застосовується з травня 2026 року, тобто з часу, коли вислуга років досягла 10 років. Вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо компенсації за невикористані дні додаткової відпустки військовослужбовцю, який має трьох дітей віком до 15 років. Відповідно до пункту 8 абзацу першого статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальні відпустки надаються військовослужбовцям відповідно до Закону України «Про відпустки». Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про відпустки» одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів. Згідно з абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у рік звільнення військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки». Абзацом третім пункту 21 цієї статті встановлено, що невикористані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей, що не були надані військовослужбовцям в особливий період з моменту оголошення мобілізації, підлягають грошовій компенсації, яка виплачується у рік звільнення військовослужбовців зі служби.

Наявність у позивача трьох дітей віком до 15 років установлена самим відповідачем: наказом командира військової частини НОМЕР_5 (по особовому складу) від 21 серпня 2026 року № 421 позивача звільнено з військової служби через сімейні обставини, а саме у зв`язку з перебуванням на утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років. Крім того, відповідач надавав позивачу відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а за частиною четвертою статті 20 Закону України «Про відпустки» така відпустка надається на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) одного з батьків дитини про те, що він (вона) вийшов (вийшла) на роботу до закінчення терміну цієї відпустки, тобто відомості про зайнятість матері дітей відповідач отримував.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, а згідно з частиною 4 цієї статті суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Заперечуючи проти цієї вимоги, відповідач у відзиві обмежився твердженням, що позивач не надав доказів того, що другий з батьків цією відпусткою не скористався. Проте доказів того, що мати дітей використала додаткову відпустку за 2023, 2024, 2025 і 2026 роки, відповідач суду не надав, а наказ від 26 серпня 2026 року № 244, яким при звільненні позивача вирішено питання про всі інші види відпусток і виплат, про додаткову відпустку військовослужбовцю, який має дітей, не містить жодних відомостей - ні про її надання, ні про виплату компенсації, ні про відмову в ній. За таких обставин відповідач правомірності своєї бездіяльності щодо ненарахування і невиплати грошової компенсації за невикористані дні цієї відпустки не довів, а зазначена бездіяльність є протиправною. Належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити таку компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за 2023, 2024, 2025 і 2026 роки.

Щодо одноразової грошової допомоги при звільненні. Відповідно до пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їх призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, крім тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги; умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 розділу XXXII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, здійснюється виплата одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Відповідно до пункту 4 розділу XXXII цього Порядку військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, при звільненні з військової служби виплачується одноразова грошова допомога в порядку та розмірах, визначених Порядком та умовами виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460. Згідно з пунктом 1 зазначеного Порядку військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

Позивач просить провести перерахунок одноразової грошової допомоги виходячи з фактичної вислуги років, яка, за його твердженням, становить понад 10 років. Ця вимога задоволенню не підлягає. Позивача призвано на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, а для таких військовослужбовців розмір одноразової грошової допомоги визначається не за вислугою років, а за кількістю повних календарних місяців служби - у розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний такий місяць (пункт 1 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460). Умови і розміри, установлені пунктом 2 статті 15 Закону, до військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, не застосовуються, що прямо зазначено в пункті 1 розділу XXXII Порядку № 260. Крім того, за пунктом 2 статті 15 Закону виплата одноразової грошової допомоги мобілізованим здійснюється за період служби з дня призову без урахування періоду попередньої військової служби, а отже вислуга років, набута позивачем до 20 лютого 2023 року, у визначенні розміру цієї допомоги участі не бере.

Разом з тим суд установив, що відповідач визначив розмір одноразової грошової допомоги не за весь період служби позивача за цим призовом. Згідно з наказом від 26 серпня 2026 року № 244 одноразову грошову допомогу нараховано і виплачено за 29 календарних місяців у сумі 40 902,76 грн, тобто за повні календарні місяці з березня 2023 року по липень 2025 року, тоді як позивача призвано на військову службу 20 лютого 2023 року, а виключено зі списків особового складу 26 серпня 2026 року. Поза розрахунком залишилися повні календарні місяці після 25 серпня 2025 року - дати початку відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - і до виключення позивача зі списків особового складу частини.

Відповідно до абзацу третього пункту 8 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також у відпустці, якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, залишаються на військовій службі у розпорядженні відповідного військового формування у порядку, визначеному положеннями про проходження громадянами України військової служби, а після їх закінчення призначаються на попередні або на інші, не нижчі за попередні, посади. Отже, час перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є часом проходження військової служби, а повні календарні місяці цього часу є повними календарними місяцями служби у розумінні пункту 1 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460. Жодна норма зазначеного Порядку не виключає такі місяці з розрахунку одноразової грошової допомоги, а відповідач норми, яка давала б підстави для такого виключення, не навів. Та сама військова частина врахувала цей час на користь позивача при визначенні вислуги років: за довідкою від 26 серпня 2026 року № 26/1/6237 відсоткову надбавку за вислугу років у розмірі 35 відсотків застосовано з травня 2026 року, тобто за час, коли позивач перебував у зазначеній відпустці.

За таких обставин дії відповідача щодо визначення розміру одноразової грошової допомоги позивачу виходячи лише з періоду служби з 20 лютого 2023 року по 25 серпня 2025 року є протиправними, а належним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача провести перерахунок цієї допомоги за всі повні календарні місяці служби позивача за цим призовом - за період з 20 лютого 2023 року по 26 серпня 2026 року - у розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць, з урахуванням раніше виплаченої суми. Конкретний розмір суми, що підлягає виплаті на виконання цього рішення, обчислюється відповідачем самостійно.

Похідні вимоги про визнання протиправними дій та бездіяльності відповідача щодо визначення кількості днів невикористаних щорічних основних відпусток, розміру індексації грошового забезпечення та відсоткової надбавки за вислугу років не підлягають задоволенню з тих самих підстав, що й вимоги про зобов`язання вчинити певні дії у цих частинах.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У частині визначення кількості днів невикористаних щорічних основних відпусток, розміру індексації грошового забезпечення та відсоткової надбавки за вислугу років відповідач цей обов`язок виконав, подавши наказ від 26 серпня 2026 року № 244, грошовий атестат від 26 серпня 2026 року № 26/1/6236 і довідки від 26 серпня 2026 року № 26/1/6237, від 01 жовтня 2026 року № 26/1/7423 і від 02 жовтня 2026 року № 26/1/7426, відомості яких позивач не спростував. У частині додаткової відпустки військовослужбовцю, який має дітей, і в частині періоду, за який обчислено одноразову грошову допомогу, відповідач правомірності своєї поведінки не довів.

Ухвалюючи рішення, суд керується статтею 246 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (параграф 58 рішення у справі Серявін та інші проти України).

Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Позивач при поданні позовної заяви судовий збір не сплачував, посилаючись на звільнення від його сплати за пунктом 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір». Відповідач у відзиві проти наявності підстав для такого звільнення заперечує, зазначаючи, що конструкція пункту 13 частини 1 статті 5 цього Закону вказує на категорію справ, у яких учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору, а цей спір, на думку відповідача, з порушенням прав позивача саме як учасника бойових дій не пов`язаний. Суд зазначає, що питання про наявність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору вирішується на стадії відкриття провадження у справі, і ухвалою Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; на стадії вирішення спору по суті це питання повторно не переглядається. Крім того, предметом цього спору є виплати, які належать позивачу у зв`язку з проходженням та припиненням військової служби за призовом під час мобілізації, тобто права, порушення яких пов`язане саме зі статусом позивача як особи, яка проходила таку службу. Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Оскільки судових витрат зі сплати судового збору позивач не поніс, такі витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 120, 122, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса м. Харків, РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (адреса АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки військовослужбовцю, який має трьох дітей віком до 15 років, за 2023, 2024, 2025 і 2026 роки.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки військовослужбовцю, який має трьох дітей віком до 15 років, за 2023, 2024, 2025 і 2026 роки, визначивши розмір цієї компенсації відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про відпустки» та абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо визначення розміру одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) виходячи лише з періоду служби з 20 лютого 2023 року по 25 серпня 2025 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби за всі повні календарні місяці служби за період з 20 лютого 2023 року по 26 серпня 2026 року у розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби відповідно до пункту 1 Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460, з урахуванням раніше виплаченої суми.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 16 жовтня 2026 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар