Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 жовтня 2026 р. №520/20329/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасечнік О.В., розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області (вул. Зодчих, буд. 22,м. Вінниця,Вінницький р-н, Вінницька обл.,21005, код ЄДРПОУ 13322403) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області, в якому просить суд:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області від 28.07.2022 р. №204750012579 про відмову ОСОБА_1 в переведенні з 22.07.2022 на пенсію за віком згідно із Законом України «Про державну службу» та в частині відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до стажу державної служби періоду роботи в податкових органах з 05.05.2005 по 15.03.2012, з 16.03.2012 по 05.07.2013, з 05.07.2013 по 11.06.2014, з 11.06.2014 по 20.03.2015.
2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період роботи з 05.05.2005 по 15.03.2012, з 16.03.2012 по 05.07.2013, з 05.07.2013 по 11.06.2014, з 11.06.2014 по 20.03.2015 в податкових органах.
3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області перевести ОСОБА_1 з 22.07.2022 на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу».
В обґрунтування позову позивачем вказано, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області від 28.07.2022 р. №204750012579 про відмову ОСОБА_1 є протиправним. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у адміністративній справі за вищевказаним позовом.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.
Представником позивача надано відповідь на відзив та зазначено, що спірні періоди роботи позивача мали місце до 01.05.2016, тобто до набрання чинності Законом №889-VIII. Тому порядок їх зарахування визначається не статтею 3 Закону №889-VIII, а спеціальною нормою пункту 8 його Прикінцевих та перехідних положень, яка зберегла порядок обчислення стажу, що діяв у відповідні періоди роботи.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 22.07.2022 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу», що підтверджується розпискою-повідомленням.
Згідно із записами трудової книжки НОМЕР_2 , трудової книжки та вкладишу НОМЕР_3 від 05.05.2005 у період, зокрема, з 05.05.2005 по 20.03.2015 позивач працювала в органах державної податкової служби Харківської області, приймала присягу державного службовця та мала спеціальні звання, а саме:
05.05.2005 призначена заступником начальника Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції. Присвоєне спеціальне звання радник податкової служби першого рангу ( наказ №259-о від 05.05.2005)
05.05.2005 прийняла Присягу державного службовця (ст.17 Закону України «Про державну службу);
22.08.2005 призначена начальником Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції ( наказ №1439-о від 22.08.2005);
30.12.2008 призначена в порядку переведення на посаду начальника податкової інспекції у Фрунзенському районі м.Харкова, звільнена з посади начальника Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції ( наказ №2274-о від 30.12.2008);
15.03.2012 у зв`язку з реорганізацією Постанови КМУ від 21.09.2011 №981 звільнена з займаної посади у порядку переведення до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області Державної податкової служби, п.5 ст.36 КЗпП України ( наказ ДПСУ від 16.03.2012 №627-о, наказ ДПСУ у Х/о від 16.03.2012 №118-о);
16.03.2012 призначена у порядку переведення на посаду першого заступника начальника Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області Державної податкової служби (наказ ДПС України від 16.03.2012 №627-о);
05.07.2013 звільнена з займаної посади у порядку переведення до ДПІ у Балаклійському районі ГУ Міндоходів у Харківській області, п.5 ст.36 КЗпП України (наказ №1811-о від 05.07.2013);
05.07.2013 призначена в порядку переведення на посаду першого заступника начальника Державної податкової інспекції у Балаклійському районі ГУ Міндоходів у Харківській області (наказ №1811-о від 05.07.2013);
31.12.2013 присвоєно спеціальне звання - радник податкової та митної справи 1 рангу (наказ №4030-о від 31.12.2013);
11.06.2014 звільнена із займаної посади у порядку переведення до Краснокутського відділення Богодухівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, згідно п.5 ст.36 КЗпП України ( наказ №1690-о від 11.06.2014);
11.06.2014 призначена в порядку переведення на посаду заступника начальника - начальника Краснокутського відділення Богодухівської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, згідно п.5 ст.36 КЗпП України ( наказ №1690-о від 11.06.2014);
20.03.2015 позивач була звільнена з займаної посади в поряду переведення для подальшої роботи в Харківському апеляційному адміністративному суді за п.5 ст.36 КЗпП України (наказ №220-о від 20.03.2015 Міндоходів України).
06.03.2026 р. позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з проханням повідомити про результати розгляду заяви про перерахунок пенсії від 22.07.2022 (вх № ВЕБ-20001-Ф-С-26-153171).
30.03.2026 позивач отримала листа від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за № 20362-17850/О-03/8-2000/26, яким було направлено рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області від 28.07.2022 р. №204750012579 про відмову в переведенні на пенсію за віком згідно з Законом України «Про державну службу».
Відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області від 28.07.2022 р. №204750012579 про відмову в переведенні на пенсію за віком згідно з Законом України «Про державну службу» зазначено, що періоди роботи з 05.05.2005 по 15.03.2012 у Державній податковій адміністрації у Харківській області, з 16.03.2012 по 05.07.2013 у Дергачівській міжрайонній державній податковій інспекції Харківської області, з 05.07.2013 по 11.06.2014 у Державній податковій інспекції у Балаклійському районі Головного управління Міндоходів у Харківській області, з 11.06.2014 по 20.03.2015 в Богодуховській об?єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області не можуть бути враховані до стажу державної служби зважаючи на те, що заявниці згідно ст.343.1 Податкового кодексу України присвоювалися спеціальні звання, а в разі присвоєння спеціального звання відповідно до ст.343.1 надбавка за ранг державного службовця не виплачується і ,відповідно, ці посади не належать до посад, віднесених до відповідних категорій посад державних службовціє визначених ст.25 Закону № 3723. Статтею 343.3 Податкового кодексу України передбачено, щ спеціальні звання податкової служби присвоюються довічно. Позбавлення спеціальних зван здійснюється виключно за вироком суду у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України " Про державну службу" №889-VIII, який набрав чинності 01.05.2016. (далі Закон № 899-УІІІ).
Згідно з п. 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII втратив чинність Закон №3723-ХІІ, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п.п. 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до п.п. 10 - 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону №3723-ХІІ передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до ч. 8 ст. 37 Закон №3723-ХІІ визначення заробітної плати для обчислення пенсій державним службовцям здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 4 Порядку №622 установлено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби); розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні; у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2
Відповідно до п. 7 Порядку №622 встановлено, що у всіх випадках заробітна плата для призначення пенсії державного службовця враховується в межах установленої законом на день призначення пенсії максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Отже, обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №899-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Відповідно до п.6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 року №229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України від 10.12.2015 №889-VIII«Про державну службу» обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону.
Згідно з ч. 18 ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Відповідно до п. 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283(далі - Порядок №283) (в редакції, чинного до 01.05.2016) до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтранс служби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи (пункт 4 Порядку №283).
Відповідно до п.342.1 ст.342 Податкового кодексу України посадовою особою контролюючого органу може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, якщо інше не передбачено законом, та на яку покладено виконання завдань, зазначених у цьому Кодексі та Митному кодексі України.
Згідно з п. 342.4 ст.342 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.
За приписами п.342.5 ст.342 Податкового кодексу України посадові особи, які вперше зараховуються на службу до контролюючих органів і раніше не перебували на державній службі, складають присягу державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу".
Згідно п.342.6 ст.342 Податкового кодексу України правовий статус посадових осіб контролюючих органів, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом та Митним кодексом України, а в частині, що не регулюється ними, -Законом України "Про державну службу та іншими законами.
Відповідно до п.344.1 статті 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».
При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Згідно зі ст. 343 Податкового кодексу України посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються, зокрема, такі спеціальні звання: інспектор податкової служби I рангу; інспектор податкової служби II рангу; інспектор податкової служби III рангу; радник податкової служби I рангу; радник податкової служби II рангу; радник податкової служби III рангу.
Приписами п. 57 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України установлено, що спеціальні звання податкової служби, встановлені цим Кодексом, присвоюються посадовим особам контролюючих органів, яким раніше було присвоєно спеціальні звання податкової та митної служби, за таким співвідношенням незалежно від займаних посад, зокрема, спеціальне звання органів доходів і зборів - інспектор податкової та митної справи III рангу, спеціальне звання органів державної податкової служби - інспектор податкової служби II рангу; спеціальне звання органів доходів і зборів - інспектор податкової та митної справи II рангу, спеціальне звання органів державної податкової служби - інспектор податкової служби III рангу; спеціальне звання органів доходів і зборів - інспектор податкової та митної справи I рангу, спеціальне звання органів державної податкової служби - інспектор податкової служби I рангу.
Період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоювалися спеціальні та/або персональні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Водночас, норми Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 №509-XII, який був чинний до 20.11.2012 року, в період перебування позивача на посадах в податкових органах, визначали, що правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, -Законом України "Про державну службу".
Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, посадові особи податкових органів, яким присвоєно спеціальні та/або персональні звання, є державними службовцями, а тому періоди роботи (служби) в податкових органах зараховуються до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
Дана позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 03.07.2018 по справі №586/965/16-а та від 18.03.2021 по справі №500/5183/17.
Згідно із записами трудової книжки НОМЕР_2 , трудової книжки та вкладишу НОМЕР_3 від 05.05.2005 у період, зокрема, з 05.05.2005 по 20.03.2015 позивач працювала в органах державної податкової служби Харківської області, приймала присягу державного службовця та мала спеціальні звання, а саме:
05.05.2005 призначена заступником начальника Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції. Присвоєне спеціальне звання радник податкової служби першого рангу ( наказ №259-о від 05.05.2005)
05.05.2005 прийняла Присягу державного службовця (ст.17 Закону України «Про державну службу);
22.08.2005 призначена начальником Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції ( наказ №1439-о від 22.08.2005);
30.12.2008 призначена в порядку переведення на посаду начальника податкової інспекції у Фрунзенському районі м.Харкова, звільнена з посади начальника Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції ( наказ №2274-о від 30.12.2008);
15.03.2012 у зв`язку з реорганізацією Постанови КМУ від 21.09.2011 №981 звільнена з займаної посади у порядку переведення до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області Державної податкової служби, п.5 ст.36 КЗпП України ( наказ ДПСУ від 16.03.2012 №627-о, наказ ДПСУ у Х/о від 16.03.2012 №118-о);
16.03.2012 призначена у порядку переведення на посаду першого заступника начальника Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області Державної податкової служби (наказ ДПС України від 16.03.2012 №627-о);
05.07.2013 звільнена з займаної посади у порядку переведення до ДПІ у Балаклійському районі ГУ Міндоходів у Харківській області, п.5 ст.36 КЗпП України (наказ №1811-о від 05.07.2013);
05.07.2013 призначена в порядку переведення на посаду першого заступника начальника Державної податкової інспекції у Балаклійському районі ГУ Міндоходів у Харківській області (наказ №1811-о від 05.07.2013);
31.12.2013 присвоєно спеціальне звання - радник податкової та митної справи 1 рангу (наказ №4030-о від 31.12.2013);
11.06.2014 звільнена із займаної посади у порядку переведення до Краснокутського відділення Богодухівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, згідно п.5 ст.36 КЗпП України ( наказ №1690-о від 11.06.2014);
11.06.2014 призначена в порядку переведення на посаду заступника начальника - начальника Краснокутського відділення Богодухівської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, згідно п.5 ст.36 КЗпП України ( наказ №1690-о від 11.06.2014);
20.03.2015 позивач була звільнена з займаної посади в поряду переведення для подальшої роботи в Харківському апеляційному адміністративному суді за п.5 ст.36 КЗпП України (наказ №220-о від 20.03.2015 Міндоходів України).
Враховуючи те, що позивач у спірний період, працювала у податкових органах, прийняла присягу державного службовця, обіймала відповідні посади для виконання завдань і функцій держави, їй присвоювались відповідні ранги державних службовців та персональні/спеціальні звання, суд доходить висновку щодо протиправного не зарахування пенсійним органом позивачу до стажу державної служби вище зазначений період.
Вищевказані висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2026 р. по справі № 520/7077/26.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області від 28.07.2022 р. №204750012579 про відмову ОСОБА_1 в переведенні з 22.07.2022 на пенсію за віком згідно із Законом України «Про державну службу» та в частині відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до стажу державної служби періоду роботи в податкових органах з 05.05.2005 по 15.03.2012, з 16.03.2012 по 05.07.2013, з 05.07.2013 по 11.06.2014, з 11.06.2014 по 20.03.2015 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період роботи з 05.05.2005 по 15.03.2012, з 16.03.2012 по 05.07.2013, з 05.07.2013 по 11.06.2014, з 11.06.2014 по 20.03.2015 в податкових органах.
Щодо позовних вимог зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області перевести ОСОБА_1 з 22.07.2022 на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу», суд зазначає наступне.
Вирішуючи питання про обрання способу захисту порушеного права позивача суд виходить із такого.
Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом справ.
Тобто, за змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.
Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.
Отже, вищевказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
За таких підстав, виходячи за межі позовних вимог, з метою належного захисту прав позивача, суд приходить до висновку про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.07.2022 про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 14, 243-246, 291, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області (вул. Зодчих, буд. 22,м. Вінниця,Вінницький р-н, Вінницька обл.,21005, код ЄДРПОУ 13322403) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області від 28.07.2022 р. №204750012579 про відмову ОСОБА_1 в переведенні з 22.07.2022 на пенсію за віком згідно із Законом України «Про державну службу» та в частині відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до стажу державної служби періоду роботи в податкових органах з 05.05.2005 по 15.03.2012, з 16.03.2012 по 05.07.2013, з 05.07.2013 по 11.06.2014, з 11.06.2014 по 20.03.2015.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період роботи з 05.05.2005 по 15.03.2012, з 16.03.2012 по 05.07.2013, з 05.07.2013 по 11.06.2014, з 11.06.2014 по 20.03.2015 в податкових органах.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.07.2022 про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області (вул. Зодчих, буд. 22,м. Вінниця,Вінницький р-н, Вінницька обл.,21005, код ЄДРПОУ 13322403) витрати по сплаті судового збору на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 коп.).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Пасечнік О.В.