Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
УХВАЛА
16 жовтня 2026 року № 200/10294/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження заяву Військової частини НОМЕР_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
1) визнати протиправною бездіяльності, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 28.01.2020 відповідно до абзацу 6 пункту 4, абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення»;
2) зобов`язати здійснити перерахунок та виплату індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 28.01.2020 відповідно до абзацу 6 пункту 4, абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення»;
3) визнати протиправною бездіяльності, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті місячного грошового забезпечення за період з 29.01.2020 до 19.03.2023 та з 18.06.2025 до грудня 2025 року (посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія та грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2023, 2025 роки)) в повному розмірі;
4) зобов`язати здійснити перерахунок та виплату місячного грошового забезпечення за період з 29.01.2020 до 19.03.2023 та з 18.06.2025 до грудня 2025 року виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 за період з 29.01.2020 до 31.12.2020, «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 за період з 29.01.2021 до 31.12.2021, «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 за період з 01.01.2022 до 31.12.2022, «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 за період з 01.01.2023 до 19.05.2023, а також «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 за період з 18.06.2025 по грудень 2025 року на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 28.01.2020 відповідно до абзацу 6 пункту 4, абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення».
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 28.01.2020 відповідно до абзацу 6 пункту 4, абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 місячного грошового забезпечення за період з 29.01.2020 до 19.03.2023 та з 18.06.2025 до грудня 2025 року (посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія та грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2023, 2025 роки)) в повному розмірі.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату місячного грошового забезпечення за період з 29.01.2020 до 19.03.2023 та з 18.06.2025 до грудня 2025 року, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 за період з 29.01.2020 до 31.12.2020, «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 за період з 29.01.2021 до 31.12.2021, «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 за період з 01.01.2022 до 31.12.2022, «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 за період з 01.01.2023 до 19.05.2023, а також «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 за період з 18.06.2025 по грудень 2025 року на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року у справі № 200/10294/25 - повернуто заявнику.
15 вересня 2026 року до Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява Військової частини НОМЕР_1 про перегляд рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року у справі № 200/10294/25 за нововиявленими обставинами, в якій просить скасувати вказане рішення в частині позовних вимог щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 18.06.2025 до грудня 2025 року, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову, а в іншій частині рішення залишити без змін.
В обґрунтування заяви заявник зазначає, що постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24 скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, якими пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 (далі - Постанова № 481) було визнано протиправним та нечинним, і ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. Верховний Суд дійшов висновку, що саме Кабінету Міністрів України делеговано право встановлювати умови, порядок та розміри складових грошового забезпечення військовослужбовців, у тому числі розрахункову величину для визначення посадових окладів і окладів за військовими званнями. Про наведене військову частину НОМЕР_1 поінформовано листом Департаменту юридичного забезпечення Міністерства оборони України від 27.07.2026 № 220/17/632.
На думку заявника, саме на судових рішеннях у справі № 320/29450/24 ґрунтується рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10.02.2026 у частині перерахунку та виплати грошового забезпечення, оскільки суд безпосередньо послався на них, визначив початок періоду перерахунку (18.06.2025) за датою набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду та застосував величину 3028 грн, яку Постанова № 481 як розрахункову величину не встановлює. Оскільки зазначені судові рішення скасовано, заявник вважає наявною підставу для перегляду, передбачену пунктом 3 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України.
29 вересня 2026 року відкрито провадження у справі за нововиявленими обставинами в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Представники сторін в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
У відповідності до частини 2 статті 368 Кодексу адміністративного судочинства України, справа розглядається за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. В суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Враховуючи приписи частини 2 статті 368 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без участі представників сторін.
Розглянувши заяву Військової частини НОМЕР_1 , дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Частиною 2 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений виключний перелік підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Наведений перелік підстав для перегляду судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами, який визначений у частині другій статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Частиною четвертою статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:
1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;
2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Верховний Суд у постанові від 21 березня 2023 року у справі № 640/19240/21 зазначив, що в адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.
До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є:
- існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;
- на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;
- істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об`єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду. Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ.
Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є важливою гарантією захисту прав і свобод людини, зокрема, у сфері адміністративного судочинства. Перегляд судових рішень, які набрали законної сили, є додатковим засобом забезпечення законності судового рішення і механізмом захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб і забезпечення справедливого та ефективного здійснення правосуддя.
Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.
Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, апеляційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Істотне значення для справи мають обставини, які пов`язані з матеріалами справи, що розглянута судом, впливають на оцінку вже досліджених ним доказів і мають, відповідно, значення для об`єктивного розгляду спору.
Під такими обставинами розуміють факти, а не нові докази і тим більше не припущення учасників справи, що не підтверджено відповідними доказами.
Водночас необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.
З урахуванням наведеного перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин, тому першочерговим обов`язком суду є встановлення відсутності або наявності нововиявлених обставин.
Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022 у справі № 99901/400/20.
Так, в якості нововиявленої обставини відповідач зазначає прийняття Верховним Судом постанови від 16.07.2026 у справі № 320/29450/24.
На думку заявника, правовий висновок Верховного Суду має істотне значення для правильного вирішення спору та свідчить про необхідність перегляду рішення за нововиявленими обставинами відповідно до пункту 3 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України.
Надаючи правову оцінку таким доводам заявника, суд зазначає, що дійсно однією із підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду (пункт 3 частини другої статті 361 КАС України).
Таким чином, наведена норма передбачає спеціальну підставу для перегляду судового рішення та пов`язує можливість такого перегляду не з будь-яким подальшим судовим рішенням чи зміною судової практики, а саме із скасуванням судового рішення, яке було покладено в основу рішення, що переглядається.
Отже, для вирішення питання про наявність передбаченої пунктом 3 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України підстави необхідно встановити: яке саме судове рішення було скасовано; чи було воно підставою для ухвалення рішення, що переглядається; та чи має його скасування безпосереднє юридичне значення для висновків, покладених в основу рішення у справі, що переглядається.
Судом встановлено, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі № 320/29450/24 стосувалися спору щодо правомірності пункту 2 Постанови № 481, яким внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704.
Постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24 вказані судові рішення скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Водночас зазначені судові рішення у справі № 320/29450/24 не є судовими рішеннями, які стосувалися позивача та відповідача у справі №200/10294/25, а також не встановлювали фактичних обставин індивідуальних правовідносин між сторонами цієї справи.
Саме по собі посилання в судовому рішенні на інше судове рішення не свідчить про те, що останнє стало підставою для його ухвалення у розумінні п. 3 ч. 2 ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України.
Для застосування зазначеної норми скасоване судове рішення повинно мати такий зв`язок із рішенням, що переглядається, за якого встановлені ним обставини або правові наслідки були покладені в основу вирішення спору та мали визначальне значення для результату його розгляду.
Судовими рішеннями у справі № 320/29450/24 вирішувався спір щодо правомірності п. 2 Постанови № 481. Водночас у межах цієї справи не вирішувалося питання щодо прав та обов`язків позивача та відповідача, не встановлювалися обставини проходження позивачем військової служби, нарахування та виплати йому грошового забезпечення, а також не вирішувалося питання щодо наявності у відповідача обов`язку здійснити відповідний перерахунок.
Отже, обставини, встановлені у справі № 320/29450/24, не мали преюдиційного значення для вирішення справи № 200/10294/25, а скасування судових рішень у справі № 320/29450/24 не призвело до зміни чи припинення обставин спірних правовідносин між сторонами цієї справи.
Фактично доводи заявника ґрунтуються на тому, що після ухвалення рішення від 10 лютого 2026 року, Верховний Суд у постанові від 16.07.2026 у справі № 320/29450/24 надав іншу правову оцінку правомірності п. 2 Постанови № 481 та повноваженням КМУ щодо встановлення розрахункової величини для визначення розмірів грошового забезпечення.
Однак інша правова оцінка відповідного нормативного регулювання, сформована судом касаційної інстанції після ухвалення судового рішення, не змінює характеру спірних правовідносин та не свідчить про скасування судового рішення, яке мало преюдиційне значення і стало підставою для ухвалення рішення у справі № 200/10294/25.
Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами не призначений для усунення розбіжностей у правозастосуванні, які виникли внаслідок формування в подальшому іншої судової практики, та не може використовуватися як спосіб повторного перегляду остаточного судового рішення з мотивів іншого тлумачення чи застосування норм матеріального права.
Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Правєдная проти Росії" (Pravednaya v. Russia, заява № 69529/01) та рішення у справі "Попов проти Молдови" № 2 (Popov v. Moldova № 2, заява № 19960/04), процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
У пункті 33 рішення у справі "Христов проти України" (заява № 24465/04) Європейський Суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. рішення у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania), заява N 28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII, у справі "Желтяков проти України", заява № 4994/04, пункт 42).
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (пункт 34), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява №52854/39, пункт 52, ECHR 2003-IX, у справі "Желтяков проти України", заява №4994/04, пункт 43).
За таких обставин скасування постановою Верховного Суду від 16.07.2026 рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі № 320/29450/24 не утворює, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 361 КАС України, підстави для перегляду рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року у справі № 200/10294/25 за нововиявленими обставинами.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 369 КАС України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В:
У задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року залишити в силі.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Лазарєв В.В.