Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
16 жовтня 2026 року Справа № 520/17679/26
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Сагайдак В.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Бюро економічної безпеки України (вул. Шолуденка, буд. 31,м. Київ,04116, код ЄДРПОУ 44168316) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- Визнати протиправними дії Бюро економічної безпеки України щодо не зарахування до вислуги років стажу державної служби, набутого ОСОБА_1 в період з 04.05.1994 року по 10.10.2019 та з 14.08.2020 по 14.11.2022, що становить 27 років 08 місяців 06 днів;
- Зобов`язати Бюро економічної безпеки України зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років стаж державної служби, набутий нею за період з 04.05.1994 року по 10.10.2019 та з 14.08.2020 по 14.11.2022, як такий, що відповідає абзацу 12 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей»;
- Визнати протиправними дії Бюро економічної безпеки України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;
- Зобов`язати Бюро економічної безпеки України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 31 повний календарний рік;
- Визнати протиправними дії Бюро економічної безпеки України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 сум грошового забезпечення в 2022-2026 роках без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірах 2481,00 грн., 2684,00 грн., 3028,00 грн., 3328,00 грн. відповідно;
- Зобов`язати Бюро економічної безпеки України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 15.11.2022 по 04.06.2026., виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2022, 2023, 2024, 2025, 2026 у розмірі 2481,00 грн., 2684,00 грн., 3028,00 грн., 3028,00 грн., 3328 грн відповідно, з урахуванням фактично виплачених сум.
- Зобов`язати Бюро економічної безпеки України підготувати та надати до органу Пенсійного фонду України документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням висновків суду в рішенні у цій справі;
- Зобов`язати Бюро економічної безпеки України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 05.06.2026 до дня проведення повного розрахунку, але не більше ніж шість місяців;
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі.
Відповідач надав до суду відзив, в якому просить відмовити в задоволені позовних вимог.
Таким чином суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в матеріалах справи доказами.
Позивач у період з 04.05.1994 по 10.10.2019 року та з 14.08.2020 по 14.11.2022 року Позивач проходила державну службу на наступних посадах: з 04.05.1994 по 15.07.1996 - державний податковий інспектор відділу оподаткування податків та зборів фізичних осіб у ДПІ у м. Харцизьку Донецької області; з 15.07.1996 по 26.11.1996 - державний податковий інспектор відділу по контролю за впровадження ЕККА у ДПІ у м. Харцизьку Донецької області; з 26.11.1996 по 01.01.1997 - державний податковий інспектор відділу оподаткування доходів та майна підприємств та плати за патенти у ДПІ у м. Харцизьку Донецької області; з 01.01.1997 по 12.05.1997 - державний податковий інспектор відділу нормативно технічного контролю за впровадження ЕККА та комп`ютер-них систем у ДПІ у м. Харцизьку Донецької області; з 12.05.1997 по 01.04.1998 - старший податковий інспектор відділу нормативно-технічного контролю за впровадження ЕККА та комп`ютер-них систем у ДПІ у м. Харцизьку Донецької області; з 01.04.1998 по 14.07.1998 - старший державний податковий ревізор - інспектор відділу оперативного контролю управління документальних перевірок юридичних осіб у ДПІ у м. Харцизьку Донецької області; з 14.07.1998 по 01.06.2000 - старший державний податковий інспектор відділу по роботі з платниками податків у ДПІ у м. Харцизьку Донецької області; з 01.06.2000 по 01.11.2000 - старший державний податковий інспектор відділу по роз`ясненню податкового законодавства у ДПІ у м. Харцизьку Донецької області; з 01.11.2000 по 15.01.2001 - державний податковий інспектор відділу стягнення місцевих, ресурсних та неподаткових платежів у ДПІ у м. Харцизьку Донецької області; з 15.01.2001 по 15.05.2001 - державний податковий інспектор відділу стягнення податкової заборгованості у ДПІ у м. Харцизьку Донецької області; з 16.05.2001 по 21.08.2001 - державний податковий інспектор відділу стягнення податкової заборгованості у ДПІ у Ленінському районі м. Донецька Донецької області; з 21.08.2001 по 30.07.2002 - головний державний податковий інспектор відділу стягнення податкової заборгованості у ДПІ у Ленінському районі м. Донецька Донецької області; з 30.07.2002 по 10.12.2003 - начальник відділу оперативного контролю управління податкового аудиту та валютного контролю у ДПІ у Ленінському районі м. Донецька Донецької області; з 10.12.2003 по 25.06.2004 - виконуюча обов`язки начальника відділу стягнення податкового боргу у ДПІ у Ленінському районі м. Донецька Донецької області; з 25.06.2004 по 14.03.2012 - начальник відділу стягнення податкового боргу у ДПІ у Ленінському районі м. Донецька Донецької області; з 15.03.2012 по 05.07.2012 - заступник начальника ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя у ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС; з 05.07.2012 по 04.07.2013 - перший заступник начальника ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя у ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС; з 05.07.2013 по 04.08.2013 - перший заступник начальника ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізької області ДПС у ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізької області ДПС; з 05.08.2013 по 11.06.2014 - перший заступник начальника ДПІ у м. Чернівцях у ДПІ у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області; з 12.06.2014 по 28.10.2014 - головний інспектор сектору контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя Головне управління Міндоходів у Запорізькій області; з 29.10.2014 по 01.02.2016 - начальник відділу внутрішнього аудиту та контролю у Головному управлінні ДФС у Запорізькій області (у зв`язку із введенням в дію організаційної структури та штатного розпису відділ внутрішнього аудиту та контролю перейменовано у відділ внутрішнього аудиту - наказ від 01.02.2016 № 102); з 01.02.2016 по 28.11.2016 - начальник відділу внутрішнього контролю у Головному управлінні ДФС у Запорізькій області; з 29.11.2016 по 01.12.2016 - начальник управління організації роботи у ДФС України Головного правління ДФС у Київській області; з 02.12.2016 по 27.11.2017 - начальник Міжрегіонального управління внутрішнього аудиту (заступник директора Департаменту внутрішнього аудиту) у Офісі великих платників ДФС; з 28.11.2017 по 10.10.2019 - заступник начальника ГУ ДФС у Київській області у ГУ ДФС у Київській області; з 14.08.2020 по 18.05.2022 - директор департаменту відомчого контролю ДПС України у ДПС України; з 19.05.2022 по 14.11.2022 - заступник начальника управління - начальник відділу податкового аудиту підприємств виробничої сфери та інших галузей у Центральному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків.
Згідно Витягу з наказу від 14.11.2022 № 534-к «Про прийом на службу» ОСОБА_1 з 15.11.2025 прийнята на службу до Бюро економічної безпеки України та призначена на посаду старшого аналітика, що відноситься до посад гласних штатних працівників, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, з посадовим окладом згідно зі штатним розписом у розмірі 46 244 грн. на місяць.
Наказом Бюро економічної безпеки України від 01.12.2022 року №606-к «Про присвоєння спеціальних звань Бюро економічної безпеки України» Позивачу присвоєно спеціальне звання середнього начальницького складу - лейтенант Бюро економічної безпеки України.
Наказом Бюро економічної безпеки України від 28.11.2024 року №456-к/ДСК-ДП «Про присвоєння спеціального звання Бюро економічної безпеки України» Позивачу присвоєно чергове спеціальне звання середнього начальницького складу - старший лейтенант Бюро економічної безпеки України.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06.11.2025 у справі № 200/7566/25, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2026, позов ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю.
Визнано протиправними дії центральної комісії Бюро економічної безпеки України з обчислення стажу служби для виплати надбавки за вислугу років щодо відмови в зарахуванні ОСОБА_1 до стажу служби для виплати надбавки за вислугу років стажу державної служби, що набутий нею в періоди з 04.05.1994 року по 10.10.2019 року та з 14.08.2020 року по 14.11.2022 року.
Зобов`язано центральну комісію Бюро економічної безпеки України з обчислення стажу служби для виплати надбавки за вислугу років зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби для виплати надбавки за вислугу років стаж державної служби, що набутий нею в періоди з 04.05.1994 року по 10.10.2019 року та з 14.08.2020 року по 14.11.2022 року.
Згідно Висновку Центральної комісії Бюро економічної безпеки України з обчислення стажу служби для виплати надбавки за вислугу років від 11.05.2026 № 342/11.3-10ДСК-26, ОСОБА_1 зараховано до стажу служби для виплати надбавки за вислугу років підтверджені такі періоди її служби: з 04.05.1994 по 10.10.2019, з 14.08.2020 по 14.11.2022 - 27 років 08 місяців 06 днів.
Наказом Бюро економічної безпеки України від 12.05.2026 № 412-к «Про встановлення стажу служби» встановлено стаж служби для виплати надбавки за вислугу років старшому лейтенанту Бюро економічної безпеки України ОСОБА_1 , старшому аналітику Департаменту аналізу інформації та управління ризиками Бюро економічної безпеки України (код посади - 3.1.3.048), станом на 06.05.2026 - 31 рік 01 місяць 27 днів.
20.05.2026 Позивачем подано рапорт на звільнення за власним бажанням. 22.05.2026 ОСОБА_1 звернулась до Бюро економічної безпеки України із заявою № 37 у якій просила Відповідача: при обчисленні вислуги років для призначення та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні (відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення особам, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, затвердженого Наказом БЕБ від 14.05.2025 №81, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 липня 2025 року за №1066/44472) врахувати та включити до календарної вислуги період роботи в податкових органах з 04.05.1994 року 10.10.2019 року та з 14.08.2020 року по 14.11.2022 року; при підготовці та направленні документів до органів Пенсійного фонду України для призначення пенсії за вислугу років (відповідно до Закону України №2262-ХІІ) включити зазначений період роботи до загального стажу (вислуги років), що дає право на пенсійне забезпечення.
Наказом Бюро економічної безпеки України від 25.05.2026 № 158-к/ДСК-ДП «Про звільнення ОСОБА_2 » звільнено із служби Бюро економічної безпеки України старшого лейтенанта Бюро економічної безпеки України ОСОБА_1 , старшого аналітика Департаменту аналізу інформації та управління ризиками Бюро економічної безпеки України (код посади - 3.3.1.157), 04.06.2026, згідно з пунктом 7 пункту 72 Положення (за власним бажанням).
Згідно із зазначеним вище наказом станом на 04.06.2026 вислуга років Позивача у календарному обчисленні становить 03 роки 06 місяців 21 день, стаж служби для виплати надбавки за вислугу років - 31 рік, 02 місяці, 25 днів.
Таку саме вислугу років зазначено у виданому Позивачу у зв`язку із звільненням зі служби в Бюро економічної безпеки України грошовому атестаті № 38 від 04.06.2026.
Посадовий оклад Позивача згідно із вказаним грошовим атестатом № 38 від 04.06.2026 складав 46 244 грн., що дорівнює розміру посадового окладу при прийому на службу згідно із наказом від 14.11.2022 № 534-к «Про прийом на службу».
Із такого розміру окладу Відповідачем здійснювалось нарахування та виплата ОСОБА_1 грошового забезпечення за весь період служби з 15.11.2025 по 04.06.2026.
Листом від 04.06.2026 № 11/11.1/7280-26 Бюро економічної безпеки України повідомило Позивача, що «право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні та її розмір обчислюються у разі наявності 10 і більше календарних років служби. Час роботи в державних органах з 04.05.1994 по 10.10.2019 та з 14.08.2020 по 14.11.2022 згідно з рішенням суду [від 06.11.2025 у справі № 200/7566/25] стосується лише зарахування стажу державної служби до стажу служби для виплати надбавки за вислугу років».
Також згаданим вище листом повідомлено, що станом на 04.06.2026 вислуга років у календарному обчисленні становить 03 роки 06 місяців 21 день.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.
Стосовно позовної вимоги про зарахування до вислуги років позивачу стажу державної служби набутий в інших органах, як періоду служби для призначення пенсій за вислугу років та виплату одноразової грошової допомоги при звільнені.
Позивач посилається на рішення у справі №200/7566/25, звертаючись з новим позовом.
Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За змістом наведеної норми преюдиційного значення набувають виключно встановлені судовим рішенням факти, а не правові висновки суду та/або результат розгляду конкретної справи.
На користь такого висновку свідчить частина сьома статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 грудня 2019 року у справі № 925/698/16 зробила висновок щодо застосування норми четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Таким чином, доводи позивача щодо преюдиційності рішення у справі № 200/7566/25 є безпідставними в тій частині, в якій він фактично ототожнює встановлені судом обставини з правовими висновками, викладеними у зазначеному рішенні.
Преюдиційне значення мають виключно фактичні обставини, встановлені судом, тоді як правова оцінка цих обставин і висновки суду щодо застосування норм права не є обов`язковими для суду при розгляді іншої справи. Отже, рішення у справі № 200/7566/25 може бути враховане лише в частині встановлених фактів, однак не створює для суду обов`язку погоджуватися з викладеними у ньому правовими висновками.
У разі, якщо на думку позивача, рішення в цій частині не виконується, суд зазначає, що позивач не позбавлена права звернутися до суду в порядку ст. ст. 382, 383 КАС України у справі № 200/7566/25.
Стосовно правового регулювання правовідносин щодо зарахування стажу державної служби.
Правові основи організації та діяльності Бюро економічної безпеки України визначає Закон України від 28.01.2021 № 1150-IX «Про Бюро економічної безпеки України» (далі - Закон про БЕБ).
Відповідно до статті 1 Закону про БЕБ, Бюро економічної безпеки України - це центральний орган виконавчої влади, на який покладаються завдання щодо протидії
правопорушенням, що посягають на функціонування економіки держави. Відповідно до покладених завдань Бюро економічної безпеки України виконує правоохоронну, аналітичну, економічну, інформаційну та інші функції.
Згідно з вимогами абзацу 12 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі - Постанова № 393) до вислуги років зараховується час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки, Управління державної охорони, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, Національне антикорупційне бюро, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації, органи і підрозділи цивільного захисту, державну пожежну охорону, податкову міліцію, Бюро економічної безпеки України або Державну кримінально-виконавчу службу на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затвердженими відповідно
Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Міністерством внутрішніх справ, Національною поліцією, Національним антикорупційним бюро, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики, виконання кримінальних покарань, а також у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, затвердженим Головою Служби судової охорони.
Аналогічну норму містить пункт «и» частини першої статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII).
Норми, які містяться в пункті «и» частини 1 статті 17 Закону № 2262-XII та абзаці 12 пункту 1 Постанови № 393, формулюються таким чином: «до вислуги років зараховується час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування», після чого наведено перелік органів, у тому числі Бюро економічної безпеки України.
Зарахування стажу державної служби можливе виключно у випадку переходу на військову службу або військове формування в один із перелічених органів.
З точки зору нормотворчої техніки, законодавець, застосовуючи синтаксичну конструкцію «у разі переходу на військову службу», визначає ключову умову застосування цієї норми. Лише після цього формулюється перелік органів, у яких можливе проходження військової служби. Такий підхід узгоджується з правилами юридичної техніки, згідно з якими правові норми мають бути чіткими, зрозумілими та логічно структурованими, що виключає довільне їх тлумачення судом (що має місце у даному випадку).
Системне тлумачення цієї норми в контексті чинного законодавства України також підтверджує зазначену позицію. Відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
У свою чергу, відповідно до статті 19 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» служба в Бюро економічної безпеки України є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України.
На службу до Бюро економічної безпеки України приймаються громадяни України, які відповідають критеріям професійної компетентності та доброчесності, здатні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, віком, освітнім і професійним рівнем та станом здоров`я ефективно виконувати відповідні службові обов`язки.
Позивач не виконувала функцій, пов`язаних з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності, проходячи службу в БЕБ. Наявність спеціального звання старший лейтенант Бюро економічної безпеки України не вказує на приналежність позивача до військової служби, оскільки несення служби в органі та військова служба в органі має різні за своєю природою та правовим регулюванням значення.
Наявність спеціального звання старший лейтенант Бюро економічної безпеки України не вказує на автоматичну приналежність Позивача до військової служби, оскільки несення служби в органі та військова служба в органі має різні за своєю природою та правовим регулюванням значення.
Таким чином, словосполучення «у разі переходу на військову службу в органи і військові формування» поширюється на весь перелік органів, наведених у цій нормі, за винятком Служби судової охорони, для якої законодавець передбачив окрему конструкцію: «у разі переходу на службу до Служби судової охорони».
Це свідчить про свідоме розмежування підходів: якщо для Служби судової охорони зарахування попереднього стажу можливе за фактом переходу на службу, то для інших органів, у тому числі БЕБ, це можливо лише у разі переходу саме на військову службу.
Окремо потрібно провести системний аналіз положень Постанови № 393 у редакціях, чинних як на момент виникнення спірних правовідносин, так і в попередніх редакціях, з метою встановлення умов, за яких відповідний стаж може бути зарахований до вислуги років.
Так, на час виникнення спірних правовідносин діяла редакція від 13.01.2024 постанови Кабінету Міністрів України № 393, в якій норма абзацу 12 пункту 1 зазнала змін та виглядає наступним чином (у тому числі і на теперішній час): «час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки, Управління державної охорони, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, Національне антикорупційне бюро, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації, органи і підрозділи цивільного захисту, державну пожежну охорону, податкову міліцію, Бюро економічної безпеки або Державну кримінально-виконавчу службу на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затвердженими відповідно Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Міністерством внутрішніх справ, Національною поліцією, Національним антикорупційним бюро, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики, виконання кримінальних покарань, а також у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком
посад, затвердженим Головою Служби судової охорони.».
Натомість, в редакції від 15.06.2019 р. абзац 12 пункту 1 Постанови № 393 містив норму, викладену наступним чином:
до вислуги років зараховується «час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу або службу в органи Служби безпеки, Управління державної охорони, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію або Державну кримінально- виконавчу службу на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, що затверджуються відповідно Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Міністерством внутрішніх справ, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації, Міністерством юстиції, Міністерством
фінансів, а також у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується Головою Служби судової охорони».
Тобто, в минулій редакції постанови (від 15.06.2019 р.) була можливість зарахувати до вислуги років час роботи в державних органах у разі переходу як на військову службу, так і службу в органи.
Порівняльний аналіз редакцій Постанови № 393 свідчить про те, що законодавцем було свідомо змінено правове регулювання спірних правовідносин та звужено перелік випадків, за яких час роботи в державних органах може бути зарахований до вислуги років.
Аналізуючи діючу редакцію Постанови № 393 на час виникнення спірних правовідносин, а також попередні редакції до неї, вбачається, що законодавець розрізняє поняття «служба в органі» та «військова служба в органі і військовому формуванні».
Виходячи з конструкції абзацу 12 пункту 1 Постанови № 393 на час виникнення спірних правовідносин (так і на сьогодні), така норма містила обов`язкові умови для зарахування особі до вислуги років часу її роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування. Зважаючи на те, що Позивач не вступав на посади в БЕБ, які передбачали б проходження військової служби в органах і військових формуваннях, то і зарахування часу його роботи на державній службі є законодавчо неможливим.
Якщо проводити аналіз постанови Кабінету Міністрів України № 393, то вбачається, що в абзаці 3 пункту 1 цієї постанови вказано про те, що до вислуги років зараховується:
«служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній кримінально-виконавчій службі, податковій міліції на посадах начальницького і рядового складу, в Службі судової охорони на посадах молодшого, середнього і вищого складу, в Національному антикорупційному бюро, Бюро економічної безпеки на посадах начальницького складу з дня призначення на відповідну посаду».
Тобто в межах цієї постанови, вищий орган виконавчої влади розрізняє поняття «служби в органі» та «військової служби в органі і військовому формуванні».
Таким чином, наведена правова позиція підтверджує відсутність передбачених законом підстав для зарахування позивачу часу роботи в державних органах до стажу служби на підставі Закону № 2262-XII та Постанови № 393.
Також слід зазначити що позивач була обізнана про те, що стаж роботи в державних органах їй не було зарахувано до стажу служби, як особі що має спеціальне звання БЕБ ще 01.12.2022, саме коли ОСОБА_1 ознайомилась із наказом Бюро економічної безпеки України №609-к, про встановлення стажу служби.
Відповідно, саме з цього часу вона об`єктивно знала про обсяг своїх прав та про рішення відповідача щодо не зарахування окремих періодів державної служби.
Більше того, у подальшому позивач неодноразово підтверджувала свою обізнаність із зазначеними обставинами, звертаючись до БЕБ із відповідними заявами про перерахунок стажу (відповідні листи додаються до відзиву), що зрештою стало предметом судового розгляду у справі №200/7566/25.
Після набрання рішенням суду законної сили відповідач виконав його у повному обсязі, про що позивача було письмово повідомлено. Зокрема, листом від 13.05.2026 БЕБ повідомило про зарахування спірних періодів державної служби саме до стажу служби для виплати надбавки за вислугу років на виконання рішення суду.
Незважаючи на це, 22.05.2026 позивач повторно звернулася до БЕБ із заявою, в якій фактично просила врахувати той самий стаж уже для інших правових цілей - визначення календарної вислуги років, виплати одноразової грошової допомоги при звільненні та оформлення документів для призначення пенсії. За результатами розгляду цієї заяви БЕБ листом від 04.06.2026 повторно повідомило позивача про відсутність правових підстав для задоволення її вимог, оскільки рішення суду стосувалося виключно стажу служби для виплати надбавки за вислугу років, а календарна вислуга років позивача становила 03 роки 06 місяців 21 день.
Отже, неодноразові звернення позивача до Бюро економічної безпеки України із заявами не свідчать про виникнення нових спірних правовідносин чи нового порушення її прав, а навпаки позивач підтверджувала свою обізнаність щодо зазначених обставин, звертаючись із такими заявами.
За своєю правовою природою такі звернення є лише повторною ініціативою позивача щодо перегляду вже визначених відповідачем правових наслідків та не породжують нових юридичних фактів, які могли б впливати на перебіг процесуального строку звернення до суду.
Інший підхід фактично означав би, що особа після того, як їй стало відомо про рішення суб`єкта владних повноважень та обставини, які вона вважає порушенням свого права, могла б необмежену кількість разів звертатися із тотожними заявами, а кожне отримання відповіді вважати початком нового строку звернення до суду.
Такий підхід суперечив би принципу правової визначеності, оскільки дозволяв би на власний розсуд поновлювати процесуальні строки шляхом повторного звернення до суб`єкта владних повноважень без виникнення будь-яких нових юридично значимих обставин.
Щодо вимог стосовно виплатити одноразової грошової допомоги при звільненні, надання до органу Пенсійного фонду України документів для призначення пенсії за вислугу та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає, що такі позовні вимоги передчасними, оскільки вимога позивача про зарахування до вислуги років стажу державної служби є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, відсутні й будь-які правові підстави для задоволення похідних вимог, оскільки до моменту встановлення у визначеному законом порядку календарної вислуги років у розмірі, на який посилається позивач, у відповідача відсутній обов`язок здійснювати будь-яку виплату одноразової грошової допомоги при звільненні.
Щодо позовної вимоги про підготовку та направлення до органів Пенсійного фонду України документів для призначення пенсії за вислугу років, то зазначена вимога також є похідною від вимоги про зарахування стажу державної служби до календарної вислуги років відповідно до абзацу дванадцятого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №393, що є спірною
При цьому обов`язок відповідача щодо оформлення та направлення матеріалів для призначення пенсії виникає виключно за наявності встановлених законодавством підстав для набуття особою права на пенсію за вислугу років та за умови підтвердження відповідної вислуги років.
Оскільки Бюро економічної безпеки України правомірно визначило позивачу лише стаж служби для виплати надбавки за вислугу років, а не календарну вислугу років, передбачену Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у відповідача відсутні правові підстави для оформлення та направлення до органів Пенсійного фонду України документів, які містили б відомості про вислугу років, не встановлену у визначеному законом порядку.
Фактично задоволення цієї позовної вимоги можливе лише після встановлення судом обставин, які є предметом основної позовної вимоги. До цього моменту така вимога є передчасною та не має самостійного правового підґрунтя.
Щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки з 05.06.2026 до дня проведення повного розрахунку
Так, застосування частини першої статті 117 КЗпП України можливе виключно при відсутності спору про розмір належних звільненому працівникові сум, тоді як між сторонами існує спір саме щодо наявності підстав для нарахування та виплати відповідних сум, а також щодо їх розміру.
Частиною другою статті 117 КЗпП України прямо передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити відшкодування лише в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Верховний Суд України у постанові від 15 вересня 2015 року у справі № 21- 1765а15 зазначив, що обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені статтею 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
У постанові від 25 червня 2020 року у справі № 440/2896/19 Верховний Суд зазначив, що обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто реальним виконанням цього обов`язку, і саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Разом з тим у постанові від 11 лютого 2021 року у справі № 160/13220/19 Верховний Суд дійшов висновку, що у випадку, коли остаточний розрахунок з працівником не проведено, а спірна сума не нарахована та не виплачена, вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку є передчасною та задоволенню не підлягає.
Станом на момент розгляду справи спірні суми Позивачу не нараховані та не виплачені, оскільки саме питання про наявність у Позивача права на такі виплати та їх розмір є предметом судового спору. За таких обставин вимога Позивача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки фактичного
розрахунку є передчасною та задоволенню не підлягає.
Обґрунтування правомірності позиції БЕБ стосовно відсутності підстав для здійснення перерахунку грошового забезпечення за період з 15.11.2022 по 04.06.2026., виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2022-2026 роки у розмірі 2481,00 грн., 2684,00 грн., 3028,00 грн., 3028,00 грн., 3328 грн.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідно до частини третьої статті 31 Закону про БЕБ посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може бути меншим ніж 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного календарного року.
На переконання позивача, норма закону прямо передбачає, що розрахунок посадового окладу має здійснюватися саме на основі прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Зокрема, цей показник становив:
• у 2022 році - 2481 грн;
• у 2023 році - 2684 грн;
• у 2024 та 2025 роках - 3028 грн;
• у 2026 році - 3328 грн.
У зв`язку з цим, позивач вважає, що їй було неправильно нараховано та виплачено грошове забезпечення під час проходження служби в БЕБ, оскільки розрахунок відповідних сум здійснено із застосуванням неправильно визначеного розміру прожиткового мінімуму, що призвело до заниження належних їй сум виплат.
Відповідно до частини другої статті 31 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби, інтенсивності та умов служби, кваліфікації.
Так, відповідно до частини третьої статті 31 Закону про БЕБ, особливі умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки України визначаються Кабінетом Міністрів України. Посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06 жовтня 2021 року № 1068 «Деякі питання організації діяльності Бюро економічної безпеки України» затверджено, зокрема, умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки України (далі - Умови оплати праці і грошового забезпечення БЕБ).
Пунктом 2 зазначених Умов передбачено, що посадові оклади осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний коефіцієнт.
Коефіцієнт посадового окладу для працівників центрального апарату БЕБ становить:
22 - для посади старшого аналітика
Тобто 2102 грн *22= 46 244 грн, і є розміром посадового окладу позивача на займані посаді в БЕБ.
Статтею 7 Законів України «Про Державний бюджет України» на 2022-2026 роки встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі: у 2022 році - 2481 грн., у 2023 році - 2684 грн ,у 2024- 2025 роках - 3028 грн, у 2026 році - 3328.
Водночас прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (у тому числі податкових та митних органів), у всі зазначені роки встановлено у фіксованому розмірі - 2102 грн.
З огляду на те, що служба в Бюро економічної безпеки України є державною службою особливого характеру (стаття 19 Закону про БЕБ), яка врегульована спеціальним законодавством, для визначення посадових окладів працівників БЕБ застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, оплата праці яких регулюється спеціальними законами.
Відповідний розмір установлений абзацом шостим статті 7 Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік - 2102 грн.
Також відповідно до абзацу п`ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, посадового окладу прокурора окружної прокуратури, посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - на рівні, встановленому для відповідного державного органу станом на 31 грудня 2025 року , тобто - 2102 грн.
Як вбачається з конструкції норм статті 7 законів України про Державний бюджет на відповідний рік, законодавець спочатку встановлює з 1 січня відповідного року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у певному розмірі, а потім диференціює розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб залежно від цільового призначення його застосування, зокрема для визначення посадових окладів суддів та працівників інших державних органів, як показника, що використовується для розрахунку відповідного окладу.
Водночас, у законах України про Державний бюджет України на 2022-2025 роки законодавець прямо передбачав винятки щодо поширення абзацу шостого статті 7 на окремі органи державної влади, тоді як Бюро економічної безпеки України до такого переліку не включалося.
Зокрема, пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» передбачено, що дія абзацу шостого статті 7 цього Закону не поширюється на працівників центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику, та органу досудового розслідування, на який відповідно до частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України покладається функція здійснення досудового розслідування корупційних та пов`язаних з корупцією кримінальних правопорушень; пунктом 7 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено, що дія абзацу шостого статті 7 цього Закону не поширюється на працівників центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику, та органу досудового розслідування, на який відповідно до частини п`ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України покладається функція із здійснення досудового розслідування корупційних та пов`язаних з корупцією кримінальних правопорушень; пунктом 20 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» встановлено, що дія абзацу шостого статті 7 цього Закону не поширюється на працівників центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику, центрального органу виконавчої влади із спеціальним статусом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних та інших кримінальних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових, та державного правоохоронного органу, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень; пунктом 16 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» встановлено, що дія абзацу шостого статті 7 цього Закону не поширюється на працівників Національного агентства з питань запобігання корупції, Національного антикорупційного бюро України та Державного бюро розслідувань.
Таким чином, аналіз положень законів України про Державний бюджет України на 2022- 2025 роки свідчить про послідовну позицію законодавця щодо визначення вичерпного переліку суб`єктів, на яких не поширюється дія абзацу шостого статті 7 відповідного закону. При цьому Бюро економічної безпеки України до такого переліку не віднесено.
Натомість у Законі України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» законодавець змінив редакцію відповідної норми та об`єднавши в одному положенні суддів, прокурорів окружної прокуратури та працівників інших державних органів, передбачивши застосування єдиного показника на рівні, встановленому станом на 31 грудня 2025 року.
Отже, при розрахунку посадових окладів працівників Бюро економічної безпеки України має застосовуватися саме прожитковий мінімум для працездатних осіб, який використовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а саме - 2102 гривні.
Отже, застосування фіксованого прожиткового мінімуму в розмірі 2102 гривні для розрахунку посадових окладів працівників БЕБ є правомірним, обґрунтованим та відповідає принципам спеціального регулювання, юридичної визначеності та ефективного використання бюджетних коштів.
Правомірність застосування фіксованого прожиткового мінімуму підтверджується частиною першою статті 32 Закону про БЕБ, яка передбачає, що фінансування органу здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.
Окремо слід звернути увагу, що штатні розписи Бюро економічної безпеки України на 2022- 2026 роки, із деталізованою розшифровкою посадових окладів та порядком їх формування, погоджено Міністерством фінансів України. Це свідчить, що визначення посадових окладів працівників БЕБ та формування фонду грошового забезпечення здійснюється у суворій відповідності до вимог бюджетного законодавства та під контролем центрального органу виконавчої влади, відповідального за реалізацію державної фінансової політики.
Таким чином, визначення бази для нарахування грошового забезпечення та виплати одноразової грошової допомоги не належить до дискреційних повноважень Бюро економічної безпеки України, а здійснюється виключно в межах і у спосіб, передбачені чинним законодавством, на підставі погоджених штатних розписів. Це додатково підтверджує правомірність дій БЕБ і виключає можливість застосування довільного підходу, на якому наполягає позивач.
Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Бюро економічної безпеки України (вул. Шолуденка, буд. 31,м. Київ,04116, код ЄДРПОУ 44168316) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Сагайдак В.В.