ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
16 жовтня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/6373/23-а
Чернівецький окружний адміністративного суду Левицький В.К., розглянув заяву про здійснення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, в якій просить:
встановити судовий контроль за виконанням рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 21.06.2024 у справі № 600/6373/23-а;
зобов`язати військову частину НОМЕР_1 в повному обсязі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров`я внаслідок тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 20.07.2022 по 15.11.2022, з урахуванням фактично виплачених сум.
Учасники справи у судове засідання не з`явилися, проте представником позивача подано заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника.
На виконання вимог вказаної ухвали суду, військовою частиною НОМЕР_1 подано докази вжиття заходів виконання рішення суду та звіт про виконання рішення суду від 21.06.2024 у справі № 600/6373/23-а.
Представник позивача не скористався правом на подання до суду своїх пояснень, міркувань та аргументів щодо наведених відповідачем у звіті заперечень та мотиви їх визнання або відхилення.
Розглянувши заяву про здійснення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає наступне.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду 21.06.2024 у справі №600/6373/23-а, яке набрало законної сили 23.07.2024, адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового i начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров`я внаслідок тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 20.07.2022 по 15.11.2022, з урахуванням фактично виплачених сум.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров`я внаслідок тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 20.07.2022 по 15.11.2022, з урахуванням фактично виплачених сум.
Військовою частиною НОМЕР_1 подано до суду подано докази вжиття заходів виконання рішення суду та звіт про виконання рішення суду в даній справі
Дослідженням письмових доказів судом встановлено, що військова частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) знаходиться на фінансовому забезпеченні військова частини НОМЕР_3 , яка є бюджетною установою, та фінансується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 № 4901-VI, виконання судових рішень про стягнення коштів з державних органів, діяльність яких фінансується за рахунок державного бюджету, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень. Військова частина НОМЕР_3 не має власних коштів для самостійного виконання судового рішення, оскільки всі видатки здійснюються через централізоване бюджетне фінансування. При цьому, військовою частиною НОМЕР_1 надано докази, які підтверджують вживання заходів для виконання рішення суду.
Надаючи оцінку наведеним обставинам, суд зазначає наступне.
Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абз. 3 п. 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
У Рішенні від 26.06.2013 Конституційний Суд України також взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у п. 43 рішення у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00, від 20.07.2004) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене ст. 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них.
На підставі аналізу ст. ст. 3, 8, ч. 1 та 2 ст. 55, ч. 1 та 2 ст. 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в п. 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статі 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Указана норма кореспондується з частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ст. 381-1 КАС України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Згідно ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З аналізу викладених норм вбачається, що судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зазначена правова норма КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення, підставами її застосування є саме невиконання судового рішення.
Разом з тим, вказаною нормою ст. 382 КАС України передбачено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, вирішувати питання прийняття звіту, вирішувати питання про накладення штрафу.
Тобто, суд наділений правом, а не обов`язком прийняти рішення про подання звіту, прийняття звіту, накладення штрафу.
В той же час, такі заходи судового контролю підлягають до застосування у разі не подання звіту суб`єктом владних повноважень про виконання рішення суду або якщо в поданому звіті причини невиконання чи неповного виконання судового рішення є неповажними.
Верховний Суд у постанові від 03.05.2018 у справі № 805/402/18 зазначив, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду та вирішується на його розсуд.
Крім того, Верховний Суд в ухвалі від 04.07.2023 по справі № 200/3958/19-а зазначив:
Судом можуть бути вжиті заходи реагування судового контролю за невиконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу відповідальну за виконання рішення суду. При цьому, для прийняття судом звіту суб`єкта владних повноважень необхідним є встановлення виконання відповідним суб`єктом судового рішення у повному обсязі та у спосіб, визначений таким рішенням.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.05.2020 у справі № 800/320/17 зазначила, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб`єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.
Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.
З наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що на виконання судового рішення у дані справі військовою частиною НОМЕР_1 здійснено нарахування позивачу додаткової винагороди у розмір 252616 грн.
Як вбачається із поданих доказів, відповідач зазначає, що на виконання рішення Чернівецького адміністративного суду від 21.06.2024 у справі № 600/6373/23-а військовою частиною НОМЕР_1 (перебуває на фінансовому забезпеченні НОМЕР_3 ) були вжиті наступні заходи:
- військовою частиною НОМЕР_3 були направлені заявки на Центральне фінансово-економічне управління ІНФОРМАЦІЯ_1 на фінансування для виплат грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" від 06.04.2026 № 2643, від 07.05.2026 №2643 та від 08.06.2026 №3170;
- подані необхідні документи до органів Державної казначейської служби України для виділення коштів та виконання виплати.
Представник відповідача у звіті наголошує, що обставини, які ускладнюють виконання судового рішення: обмеженість бюджетного фінансування, зумовлена воєнним станом в Україні та пріоритетними видатками на оборону, забезпечення національної безпеки та підтримку Збройних Сил України. Станом на дату подання звіту, бюджетні кошти для виконання цього рішення не виділено; відсутність самостійних фінансових ресурсів у військової частини НОМЕР_1 , оскільки фінансування здійснюється виключно через Державну казначейську службу України та Міністерство фінансів України. Пріоритетне спрямування бюджетних коштів на потреби, пов`язані з воєнним станом, що призводить до затримок у виплатах за судовими рішеннями. Заходи, вжиті та вживаються для усунення обставин, що ускладнюють виконання: військова частина НОМЕР_1 неодноразово подавала заявки до Державної казначейської служби України для виділення необхідних коштів. Здійснено постійний моніторинг стану фінансування та надіслано запити до вищих органів (Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України) щодо прискорення виділення асигнувань. У разі надходження коштів, виплата буде проведена негайно в установленому порядку.
Відтак, матеріалами справи підтверджено, що станом на дату звернення до суду зі звітом, відповідач позбавлений можливості виконати рішення Чернівецького адміністративного суду від 21.06.2024 у справі № 600/6373/23-а в повному обсязі, проте відповідачем доведено, що після набрання законної сили рішення суду ним вживались заходи щодо добровільного виконання рішення суду.
В даному випадку, враховуючи те, що виплата коштів залежить від їх надходження від розпорядника бюджетних коштів вищого рівня, суд приходить до висновку про доведеність відповідачем поважності підстав, що ускладнюють виконання судового рішення.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.
Відповідно до п. 20, 29 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Отже, виділення коштів із державного бюджету на виконання рішення суду не залежить від волі окремого керівника військової частини.
Суд зауважує, що метою встановлення судового контролю шляхом зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення є спонукання суб`єкта владних повноважень до виконання судового рішення зокрема і шляхом застосування наслідків, передбачених ст. 382-3 КАС України - накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, половина якого стягується на користь заявника.
Проте, оскільки надходження коштів в достатньому обсязі, зокрема і для проведення виплати перерахованого грошового забезпечення на виконання судового рішення, не залежить від керівників військових частин, ураховуючи спрямування запитів на отримання додаткового фінансування, в цій справі за наведених обставин, продовження строку для надання звіту про виконання судового рішення, не буде мати того результату, з метою якого законодавець передбачив такий вид судового контролю.
Враховуючи викладене, суд приходить до переконання про те, що відповідачем в межах виконання рішення суду у даній справі вжито всіх залежних від нього заходів з метою виконання судового рішення.
Таким чином, оскільки невиконання відповідачем рішення суду спричинене об`єктивними причинами, а належних доказів, які б свідчили про намір суб`єкта владних повноважень ухилитися від виконання судового рішення не здобуто, суд доходить висновку про наявність підстав для прийняття поданого боржником звіту.
Суд зважає на те, що основним призначенням стадії виконання судового рішення є фактичне втілення судових присуджень у матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Проте проблема невиконання рішень національних судів у соціальних та інших публічно-правових спорах має загальнодержавний характер та пов`язана виключно із проблемою фінансування цих витрат з Державного бюджету, особливо в умовах воєнного стану.
Тобто проблема з виконанням рішення суду у цій справі не є індивідуальною, а охоплюється загальною проблемою належного виконання судових рішень, пов`язаних з виплатою бюджетних коштів, яка потребує системного підходу до її вирішення на найвищих рівнях органів державної влади.
В даному ж випадку відповідачем наведено обґрунтовані підстави, що ускладнюють виконання судового рішення (такими обставинами є відсутність бюджетних призначень, що підтверджено належними доказами), тому суд дійшов висновку про відсутні підстави для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення в порядку ст. 382 КАС України.
Разом з тим суд наголошує, що це не звільняє відповідача від обов`язку виконати рішення суду, ухвалене на користь позивача, та не позбавляє позивача права повторно звернутися до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням такого рішення шляхом зобов`язання відповідача подати новий звіт про його виконання, якщо поведінка відповідача буде давати приводи вважати, що він ухиляється від виконання рішення суду, затягує його виконання або ж діє недобросовісно та не вживає заходів, необхідних для його якнайшвидшого виконання.
З огляду на викладене, суд відмовляє позивачу у задоволенні заяви про здійснення судового контролю за виконанням судового рішення у даній справі.
На підставі наведеного, керуючись ст. 129-1 Конституції України, ст. ст. 14, 243, 248, 256, 370, 382, 383 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В:
У задоволенні заяви про здійснення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за позовом військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.
Згідно ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України ухвала суду першої інстанції може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.
Суддя В.К. Левицький