Головуючий І інстанції: Садова М.І.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2026 р. Справа № 520/13773/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Мінаєвої К.В.,
Суддів: Ральченка І.М. , Фоміної Л.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2026, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/13773/26
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області) , в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 , період проходження військової служби з 13.06.1985 по 10.06.1987 та періоди роботи в АТ "Тандем СВ" з 01.07.2000 по 10.03.2001, відповідно до записів трудової книжки № НОМЕР_1 ;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2026, зарахувавши до загального страхового стажу ОСОБА_1 період проходження військової служби з 13.06.1985 по 10.06.1987 та періоди роботи в АТ "Тандем СВ" з 01.07.2000 по 10.03.2001, відповідно до записів трудової книжки № НОМЕР_2 .
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що відповідач протиправно відмовив у зарахуванні до страхового стажу період проходження військової служби згідно довідки №04/226 від 25.02.2026, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 з підстав того, що зазначена довідка видана на підставі військового квитка, а не на підставі особової справи та період роботи в АТ «Тандем СВ» з 01.07.2000 по 10.03.2001, відповідно до записів трудової книжки № НОМЕР_1 , оскільки в системі персоніфікованого обліку відсутні відомості про сплату внесків за вказаний період.
ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2026 позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 , період проходження військової служби з 13.06.1985 по 10.06.1987 та періоди роботи в АТ «Тандем СВ» з 01.07.2000 по 10.03.2001, відповідно до записів трудової книжки № НОМЕР_1 .
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 з 01.02.2026 до загального страхового стажу період проходження військової служби з 13.06.1985 по 10.06.1987 та періоди роботи в АТ «Тандем СВ» з 01.07.2000 по 10.03.2001, відповідно до записів трудової книжки № НОМЕР_1 .
В решті позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331,20 грн.
Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, як застрахована особа, не повинен нести відповідальність за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної та своєчасної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачеві таких періодів, тому вважав, що відмова відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 01.07.2000 по 10.03.2001 згідно з трудовою книжкою є протиправною, адже система персоніфікованого обліку запроваджена з 1 січня 2004 року, а до цієї дати основним документом є трудова книжка.
Судом встановлено, що за даними трудової книжки серії № НОМЕР_1 позивач в період з 13.06.1985 по 10.06.1987 проходив військову службу в лавах Радянської армії, що додатково підтверджено довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 №04/226 від 25.02.2026, тому вважав, що незарахування до загального страхового стажу позивача періоду проходження військової служби з 13.06.1985 по 10.06.1987 протиправним.
Суд вважав, що ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача зарахувати з 01.02.2026 до страхового стажу позивача період проходження військової служби з 13.06.1985 по 10.06.1987 та періоди роботи в АТ «Тандем СВ» з 01.07.2000 по 10.03.2001, відповідно до записів трудової книжки № НОМЕР_1 .
Стосовно позовних вимог про перерахунок та виплату пенсії, з урахування зарахованих періодів роботи та військової служби, суд вимітив, що спір між сторонами виник не у зв`язку із ненарахуванням та виплатою пенсії з урахуванням зарахованих періодів роботи та проходження військової служби, адже таке є обов`язком відповідача, а тому права та інтереси позивача у цій частині позову не порушено та докази цього відсутні, а оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, суд дійшов висновку про відмову у задоволені такої частини позовних вимог.
ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2026 по справі № 520/13773/26 та прийняти нове рішення суду, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до 01.01.2004, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, на підставі документів, визначених Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, зокрема, трудової книжки. Водночас, на виконання Указу Президента України від 04.05.1998 № 401 та постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 №794 від 08.06.1998 №832 персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування впроваджувався протягом 1998 - 2000 років. Починаючи з 01.07.2002 обчислення пенсій здійснюється із заробітку особи за період роботи після 01.07.2000 за даними системи персоніфікованого обліку (пункт 3 постанови №794). З урахуванням зазначених норм, персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування з 01.07.2000 є обов`язковим.
Враховуючи вищезазначене, при підтвердженні страхового стажу, зокрема, у період з 01.07.2000 по 31.12.2003 за даними трудової книжки, потрібно звіряти такі дані з відомостями персоніфікованого обліку, за відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу у період після липня 2000 року до січня 2004 року, записи трудової книжки доцільно підтвердити додатковими документами або результатами перевірки, проведеної, в тому числі за заявою власника трудової книжки, тому період з 01.07.2000 по 10.03.2021 неможливо зарахувати до загального страхового стажу, оскільки в системі персоніфікованого обліку відсутні відомості про сплату внесків за вказаний період.
Період проходження військової служби з 13.06.1985 по 10.06.1987 згідно довідки № 04/226 від 25.02.2026, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 , неможливо, оскільки зазначена довідка видана на підставі військового квитка, а не на підставі особової справи.
Пенсію позивачу правомірно обчислено при загальному страховому стажі 39 років 6 місяців 28 днів.
ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.
Позивач не скористався правом надання відзиву на апеляційну скаргу, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції .
Позивач повідомлений про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом направлення копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду рекомендованими листами, які відповідно до повідомлень про вручення поштового відправлення ним отримано. Відповідач повідомлений шляхом направлення копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в електронній формі до електронного кабінету.
Згідно зі статтею 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи оскарження відповідачем рішення суду першої інстанції лише в частині задоволених вимог, апеляційним судом не надається оцінка рішенню суду в частині відмови.
V. Обставини, встановлені судом.
Судовим розглядом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області (надалі - Відповідач або ГУ ПФУ у Харківській області) та отримує пенсію з 01.02.2026, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до рішення відповідача від 11.03.2026 №203040027038 позивачу не зараховано до страхового стажу: службу в армії відповідно до записів трудової книжки № НОМЕР_1 з 13.06.1985 по 10.06.1987; період роботи в АТ «Тандем СВ», відповідно до записів трудової книжки № НОМЕР_1 з 30.03.2000 по 10.03.2001.
Не погоджуючись із вказаним розрахунком, ОСОБА_1 20.03.2026 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив пенсійний орган повідомити, з яких підстав не було зараховано до його трудового стажу період проходження строкової військової служби з 13.06.1985 по 10.06.1987 та скорочено період роботи на АТ «Тандем СВ» з 30.05.1998 по 10.03.2001 до 30.05.1998 по 30.06.2000, здійснити зарахування вказаних періодів, здійснити перерахунок пенсії з моменту її призначення.
Листом від 23.04.2026 №200-0305-8/70100 відповідач повідомив про незарахування до страхового стажу спірних періодів, мотивувавши своє рішення тим, що: період проходження військової служби з 13.06.1985 по 10.06.1987 згідно довідки №04/226 від 25.02.2026, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 неможливо, оскільки зазначена довідка видана на підставі військового квитка, а не на підставі особової справи; період з 01.07.2000 по 10.03.2021 неможливо зарахувати до загального страхового стажу, оскільки в системі персоніфікованого обліку відсутні відомості про сплату внесків за вказаний період.
Не погоджуючись з такими діями Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, позивач звернувся до суду з цим позовом.
VІ. Позиція суду апеляційної інстанції.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначені Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 01 січня 2004 року (далі - Закон №1058-IV).
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №1058-IV:
персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку;
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;
страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону;
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;
страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до частин першої, другої, статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків.
Статтями 11, 14 Закону №1058-IV визначено осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та страхувальників.
Частиною першою статті 21 Закону №1058-IV установлено, що персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».
Наведеними правовими нормами визначено обов`язок роботодавця щодо подання до Пенсійного фонду відомостей про заробітну плату застрахованої особи, на яку сплачено страхові внески (персоніфікованих відомостей про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб), правила зарахування органами Пенсійного фонду відповідних періодів до страхового стажу у цілях призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту 19 частини другої статті 64 Закону №1058-IV виконавча дирекція Пенсійного фонду зобов`язана вести відповідно до законодавства реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та у складі цього реєстру - реєстр платників страхових внесків до солідарної системи пенсійного страхування.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI), дія якого відповідно до статті 2 поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску.
Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб (пункт 1 частини першої статті 1 Закону №2464-VI).
За змістом положень статті 16 Закону №2464-VI Державний реєстр створюється для забезпечення: ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації; накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації просплату платниками єдиного внеску та про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; нарахування та обліку виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Державний реєстр складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб. Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Згідно з частинами першою, другою статті 20 Закону №2464-VI реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону.
Реєстр застрахованих осіб складається з електронних облікових карток застрахованих осіб, до яких включаються відомості про застрахованих осіб, інформація про набуття прав на одержання страхових виплат за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та інформація про виплати за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування і соціальними та іншими виплатами, передбаченими законодавством, та електронного реєстру листків непрацездатності, порядок організації ведення та надання інформації з якого встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є податкові органи, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.
У свою чергу, до обов`язків Пенсійного фонду та його територіальних органів стосовно реєстру застрахованих осіб Державного реєстру відносяться: забезпечення своєчасного внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру; здійснення контролю за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру (частина перша статті 14-1 Закону №2464-VI).
Згідно із частиною шостою статті 20 Закону №2464-VI зміни та уточнення вносяться до відомостей реєстру застрахованих осіб у порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Суд також враховує, що постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1 затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Положення №10-1), яке визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Реєстр застрахованих осіб) та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб.
Відповідно до пункту 4 розділу І Положення №10-1, Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, який є володільцем даних Реєстру застрахованих осіб.
Нормами пункту 2 розділу ІІ Положення №10-1 визначено, що у Реєстрі застрахованих осіб накопичується, зберігається, автоматично обробляється інформація про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інформація, необхідна для обчислення і призначення страхових виплат за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування із: звітності та повідомлень про прийняття працівника на роботу; системи персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; електронних пенсійних справ; системи обліку сплати страхових внесків; фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування; відомостей, що подаються застрахованими особами у випадках, передбачених законами та цим Положенням; реєстру страхувальників Державного реєстру; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану; звернень громадян до органів Пенсійного фонду України; інших джерел, передбачених законодавством.
Згідно з пунктом 3 розділу IV Положення №10-1 відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до пункту 4 розділу IV Положення №10-1 у разі припинення страхувальника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться на підставі відомостей, поданих правонаступником. У разі припинення або зняття з обліку у фіскальних органах страхувальника без визначення правонаступника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться відповідно до рішення суду, що набрало законної сили.
Отже, законодавцем встановлений послідовний алгоритм дій щодо внесення відомостей до Реєстру застрахованих осіб, змін та уточнень, згідно з яким органи Пенсійного фонду України вносять такі лише на підставі даних (звітності) наданих страхувальником (роботодавцем) чи його правонаступником та здійснюють контроль за достовірністю таких.
Суд враховує, що відповідно до постанови Верховного Суду від 26.09.2019 у справі №295/6361/17 обов`язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску; ведення обліку виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігання таких відомості в порядку, передбаченому законодавством, покладено на органи Пенсійного фонду України.
Крім того, Верховним Судом у постановах від 23.03.2020 у справі №535/1031/16-а, від 30.09.2019 у справі №414/736/17, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а та інших висловлено правову позицію, що несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача як застрахованої особи, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до Пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
Як визначено статтею 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Згідно з пунктами 1, 3 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Судом встановлено, що позивач працював з 30.05.1998 по 10.03.2001 включно начальником юридичного відділу АТ "Тандем СВ", що відображено в його трудовій книжці.
Суд зауважує, що контроль за достовірністю поданих страхувальниками і застрахованими особами відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, здійснюють органи Пенсійного фонду (пункт 9 частини другої статті 64 Закону № 1058-ІV).
Стаття 12-1 Закону № 2464-VІ визначає, що Пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: формує та веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру, здійснює заходи щодо надання інформації з Державного реєстру відповідно до цього Закону; взаємодіє в установленому законодавством порядку з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами і організаціями та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування; здійснює контроль, у тому числі спільно з податковими органами, за достовірністю відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; бере участь в аналізі та прогнозі надходження коштів від сплати єдиного внеску; здійснює інші функції, передбачені законодавством.
Отже, фактично, внаслідок невиконання контролюючим органом своїх прямих обов`язків, позивача позбавлено соціальної захищеності, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Таким чином, оскільки факт роботи позивача у спірний період підтверджено судом згідно з записами трудової книжки позивача, тому у силу вимог Положення №10-1 та з огляду на встановлені у справі фактичні обставини, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що відмова відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 01.07.2000 по 10.03.2021 є протиправною.
Судовим розглядом встановлено, що підставою незарахування до страхового стажу позивача періоду проходження військової служби з 13.06.1985 по 10.06.1987 згідно довідки №04/226 від 25.02.2026, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсійним органом вказано, що зазначена довідка видана на підставі військового квитка, а не на підставі особової справи.
Пунктом 6 Порядку № 637 визначено, що для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв`язку приймаються: військові квитки; довідки військових комісаріатів, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС; довідки архівних і військово-лікувальних установ.
Статтею 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Колегія суддів зауважує, що відповідно до записів трудової книжки позивача серії № НОМЕР_1 він в період з 13.06.1985 по 10.06.1987 проходив військову службу в лавах Радянської армії (сторінка 4-5).
Вказані обставини додатково підтвердженні довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 №04/226 від 25.02.2026, в якій також зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 вв період з 13.06.1985 по 13.06.1987 проходив військову службу у Збройних Силах. Вказана довідка видана на підставі військового квитка № НОМЕР_3 (а.с. 17).
Враховуючи вказане, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що незарухавання до загального страхового стажу позивача періоду проходження військової служби з 13.06.1985 по 10.06.1987, який підтверджено відомостями трудової книжки та довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 №04/226 від 25.02.2026, є протиправним.
Також для ефективного захисту прав позивача слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 з 01.02.2026 до загального страхового стажу період проходження військової служби з 13.06.1985 по 10.06.1987 та періоди роботи в АТ «Тандем СВ» з 01.07.2000 по 10.03.2001, відповідно до записів трудової книжки № НОМЕР_1 .
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції під час розгляду справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2026 по справі № 520/13773/26 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач К.В. Мінаєва
Судді І.М. Ральченко Л.О. Фоміна