Головуючий І інстанції: І.С. Шевяков
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2026 р. Справа № 440/8657/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Мінаєвої К.В.,
Суддів: Ральченка І.М. , Фоміної Л.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.08.2026, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі № 440/8657/26
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області
про визнання протиправним та скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Одеській області) , в якому просив суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 27.04.2026 за №164050005673 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком;
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 15 липня 1987 року по 26 лютого 2009 року на посаді тракториста відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , виданої 15.07.1987, та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, починаючи з 20.04.2026.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що відповідач протиправно відмовив у призначенні пільгової пенсії та безпідставно не врахував записи трудової книжки та надані архівні документи, оскільки вони у сукупності містять необхідні відомості про період роботи, займану посаду та характер виконуваної роботи, а також підтверджують, що протягом спірного періоду він працював трактористом і був безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції.
ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.08.2026 позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 27.04.2026 №164050005673 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового та пільгового стажу період роботи з 15.07.1987 по 26.02.2009 на посаді тракториста в колгоспі імені Чкалова, у подальшому реорганізованому в КСП «Балясне», ППСС «Балясне», ТОВ «Балясне», ВПАФ «Балясне», відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 30.01.2026.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064 грн 96 коп. (одна тисяча шістдесят чотири гривні дев`яносто шість копійок).
Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що період роботи позивача з 15.07.1987 по 26.02.2009 на посаді тракториста підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, а саме записами трудової книжки, архівними довідками про займану посаду, відпрацьовані трудодні та нарахування заробітної плати, а також архівним витягом, який підтверджує перебування позивача у членах колгоспу та подальшу трудову діяльність у господарстві після його реорганізації.
Враховуючи викладене суд вважав, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 27.04.2026 №164050005673 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є протиправним та підлягає скасуванню.
Оскільки на момент звернення до відповідача зі заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 досяг необхідного віку (55 років) мав необхідний страховий стаж не менше 30 років, з них понад 20 років на роботах трактористом, безпосередньо зайнятим у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, підприємствах сільського господарства, суд першої інстанції дійшов висновку, що у спірному випадку належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 30.01.2026, зарахувавши до страхового та пільгового стажу період роботи з 15.07.1987 по 26.02.2009 в колгоспі ім. Чкалова (пізніше КСП "Балясне", потім ППСС "Балясне", ТОВ "Балясне", ВПАФ "Балясне".
ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.08.2026 по справі № 440/8657/26 та винести нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що позивач не надав як суду, так і відповідачу, докази, які підтверджують сплату внесків на соціальне страхування за себе та довідку, яка б відповідала Додатку №5, а також безпосередню його зайнятість протягом повного польового періоду у виробництві сільськогосподарської продукції на посаді тракториста-машиніста у спірному періоді. Тобто, лише після виконання цієї з обов`язкових підстав набуття права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно п. 3 ст. 114 розділу XIV ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме підтвердження первинними документами безпосередньої зайнятості у виробництві с/г продукції протягом повного польового періоду, яка б підтверджувала роботи та посади, на яких працював позивач як такі, що відповідають вказаній нормі ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», позивач набуде право на пенсію за віком на пільгових умовах.
ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.
Позивач не скористався правом надання відзиву на апеляційну скаргу, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції .
Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.08.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом направлення ним копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в електронній формі до електронного кабінету учасників справи.
Згідно зі статтею 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
V. Обставини, встановлені судом.
Судовим розглядом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 20.04.2026 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
До заяви про призначення пенсії позивачем, зокрема, подано трудову книжку серії НОМЕР_1 , архівні довідки та витяги Комунальної установи «Трудовий архів Диканської селищної ради», а також довідки ТОВ «Агрофірма «Довженка» про підтвердження наявного трудового стажу від 04.02.2026 №194 та від 11.02.2026 №208.
Згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , 15.07.1987 позивача прийнято в члени колгоспу імені Чкалова Диканського району та на роботу трактористом. У подальшому, 26.02.2009, його переведено до ВП АФ «Баляcне» ТОВ імені Довженка трактористом у тракторну бригаду, звідки 02.12.2014 звільнено на підставі пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (а.с. 16 зворот).
Відповідно до архівної довідки Комунальної установи «Трудовий архів Диканської селищної ради» від 14.08.2025 №01-12/113, у книзі обліку трудового стажу і заробітку та книгах розрахунків з оплати праці членів колгоспу імені Чкалова, надалі реорганізованого у КСП «Баляcне», ППСС «Баляcне» та ТОВ «Баляcне» Диканського району Полтавської області, містяться відомості про ОСОБА_1 . У довідці зазначено кількість відпрацьованих ним трудоднів за 1987- 1989 та 1991- 2008 роки; його посада за 1987- 2004 роки визначена як тракторист, тоді як за 2005- 2008 роки посада не зазначена. Повідомлено, що в книгах наказів з особового складу за 2001-2008 відомості про переведення позивача на іншу роботу, роботу з неповним робочим днем та надання відпусток без збереження заробітної плати відсутні (а.с. 26).
Архівною довідкою від 14.08.2025 №01-12/114 наведено відомості про нарахування ОСОБА_1 заробітної плати як члену колгоспу імені Чкалова та підприємств, утворених унаслідок його подальшої реорганізації, за відповідні періоди роботи.
Згідно з архівним витягом від 14.08.2025 №07-01-Д/225, на засіданні правління колгоспу 26.08.1991 розглядалася заява ОСОБА_1 про вихід із членів колгоспу, у задоволенні якої було відмовлено. Також у витягу зазначено, що відповідно до протоколу зборів уповноважених ППСС «Баляcне» від 24.12.1999 позивача виключено із членів ППСС за недотримання вимог Статуту.
З урахуванням принципу екстериторіальності заяву та документи ОСОБА_1 передано на розгляд Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області.
За результатами розгляду заяви та поданих документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення від 27.04.2026 №164050005673 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
У рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 27.04.2026 №164050005673 зазначено, що вік заявника становить 50 років, страховий стаж - 37 років 8 місяців 25 днів, пільговий стаж на посаді тракториста-машиніста - 15 років 8 місяців 29 днів.
За результатами розгляду поданих документів до пільгового стажу позивача зараховано періоди роботи, зазначені в довідках ТОВ «Агрофірма «Довженка» від 04.02.2026 №194 та від 11.02.2026 №208.
Період роботи позивача на посаді тракториста з 15.07.1987 по 26.02.2009 у колгоспі імені Чкалова, надалі реорганізованому в КСП «Баляcне», ППСС «Баляcне», ТОВ «Баляcне» та ВПАФ «Баляcне», до пільгового стажу не зараховано. У рішенні зазначено, що цей період може бути зарахований за умови підтвердження безпосередньої зайнятості позивача у виробництві сільськогосподарської продукції протягом повного польового періоду в рослинництві або протягом календарного року у тваринництві шляхом надання довідки про підтвердження наявного трудового стажу, а в разі ліквідації підприємства - на підставі рішення комісії з питань підтвердження стажу роботи.
Ураховуючи, що визначений пенсійним органом пільговий стаж позивача становив 15 років 8 місяців 29 днів за необхідності 20 років, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
VІ. Позиція суду апеляційної інстанції.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України передбачає, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV).
Стаття 1 Закону №1058-IV передбачає, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» набрав чинності 01.01.2004. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення».
Згідно з пунктом "в" частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
За статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Таким чином, головними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є виконання робіт на посаді тракториста-машиніста, безпосередня зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, досягнення відповідного віку, а також наявність кількості відповідного стажу.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Такий порядок затверджено постановою КМУ від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637).
Згідно з пунктами 1-2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій. Додатково в довідці наводяться відомості стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.
Судовим розглядом встановлено, що відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , 15.07.1987 позивача прийнято в члени колгоспу імені Чкалова Диканського району та на роботу трактористом. 26.02.2009 переведено до ВП АФ «Баляcне» ТОВ імені Довженка трактористом у тракторну бригаду. 02.12.2014 звільнено на підставі пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (а.с. 16 зворот).
У рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 27.04.2026 №164050005673 встановлено, вік заявника становить 50 років, страховий стаж - 37 років 8 місяців 25 днів, пільговий стаж на посаді тракториста-машиніста - 15 років 8 місяців 29 днів за необхідності 20 років, тому прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Вказано, що період роботи позивача на посаді тракториста з 15.07.1987 по 26.02.2009 у колгоспі імені Чкалова, надалі реорганізованому в КСП «Баляcне», ППСС «Баляcне», ТОВ «Баляcне» та ВПАФ «Баляcне», до пільгового стажу не зараховано та вказано, що цей період може бути зарахований за умови підтвердження безпосередньої зайнятості позивача у виробництві сільськогосподарської продукції протягом повного польового періоду в рослинництві або протягом календарного року у тваринництві шляхом надання довідки про підтвердження наявного трудового стажу, а в разі ліквідації підприємства - на підставі рішення комісії з питань підтвердження стажу роботи.
Дослідивши надані до заяви про призначення пенсії архівні довідки та витяги Комунальної установи «Трудовий архів Диканської селищної ради», судом встановлено, що відповідно до архівної довідки від 14.08.2025 №01-12/113 у книгах обліку трудового стажу та заробітку і книгах розрахунків по оплаті праці членів колгоспу ім. Чкалова, з подальшою реорганізацією у КСП «Балясне», ППСС «Балясне» та ТОВ «Балясне», містяться відомості щодо ОСОБА_1 , його посади та кількості відпрацьованих трудоднів за 1987- 1989 та 1991- 2008 роки. При цьому за 1987- 2004 роки посада позивача зазначена як «тракторист», а також вказано, що у книгах з особового складу ТОВ «Балясне» за 2001- 2008 роки відсутні відомості про переведення позивача на іншу роботу, роботу на умовах неповного робочого часу чи надання йому відпусток без збереження заробітної плати (а.с. 26).
Архівною довідкою від 14.08.2025 №01-12/114 підтверджено нарахування ОСОБА_1 заробітної плати як члену колгоспу ім. Чкалова, а в подальшому КСП «Балясне», ППСС «Балясне» та ТОВ «Балясне» за періоди роботи 1987-2008.
Крім того згідно з архівним витягом від 14.08.2025 №07-01-Д/225, 26.08.1991 правлінням колгоспу розглядалася заява ОСОБА_1 про вихід із членів колгоспу, у задоволенні якої було відмовлено. Крім того, відповідно до протоколу зборів уповноважених ППСС «Балясне» від 24.12.1999 позивача виключено з членів ППСС «Балясне» за недотримання вимог Статуту.
Тобто зазначені документи підтверджують, що позивач перебував у членах відповідного сільськогосподарського підприємства, що узгоджується із записами трудової книжки та архівними довідками щодо виконання ним роботи тракториста.
Як правомірно враховано судом першої інстанції, трудова книжка, архівні довідки та архівний витяг не суперечать один одному, а у своїй сукупності підтверджують безперервний характер трудових відносин позивача із сільськогосподарськими підприємствами, його роботу на посаді тракториста, відсутність переведення на іншу роботу чи роботи на умовах неповного робочого часу, а також виконання ним трудових функцій протягом спірного періоду.
Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що подані позивачем документи у повній мірі підтверджують зайнятість його на роботах, передбачених пунктом 3 частини другої статті 114 Закону України № 1058-IV у період з 15.07.1987 по 26.02.2009.
У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, це поняття охоплює як «існуюче майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (п.74 рішення ЄСПЛ від 2 березня 2005 року «MALTZAN and Others v. Germany»). ЄСПЛ робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту та формується позиція для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися «активом», вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону.
Відтак статтю 1 зазначеного Протоколу №1 слід застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. Правомірні очікування виникають в особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала всі підстави вважати таке рішення дійсним і розраховувати на певний стан речей.
Тобто, в зазначених рішеннях ЄСПЛ установив, що наявність «правомірних (законних) очікувань» є передумовою для відповідного захисту. У свою чергу умовою наявності «правомірних очікувань» у розумінні практики ЄСПЛ є достатні законні підстави. Інакше кажучи, «правомірні (законні) очікування» - очікування можливості здійснення певного права як прямо гарантованого, так і опосередкованого, у разі якщо особа прямо не виключена з кола осіб, хто є носіями відповідного права.
Таким чином, офіційно працевлаштувавшись, маючи відповідні записи у трудовій книжці, позивач мав правомірні очікування, що набувши достатнього пенсійного віку та необхідного страхового стажу, йому буде призначено пенсію за віком.
Суд наголошує, що реалізовуючи обов`язок держави щодо забезпечення реалізації права особи на соціальний захист, територіальний орган пенсійного фонду, в межах наданих йому повноважень та відповідно до чинного законодавства, повинен сприяти такій особі у реалізації права на призначення їй пенсії, зокрема, шляхом перевірки правильності оформлення заяви, відповідності викладених у ній відомостей, змісту і належності оформлення, а у випадку їх невідповідності - роз`яснити такій особі її права, а також надати строк для усунення виявлених недоліків. Також у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих позивачем документів, відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності, а також зобов`язаний письмово повідомляти заявника про надання додаткових документів.
Проте відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про дії спрямовані на проведення перевірки відповідності змісту трудової книжки, а саме первинним документам, які підтверджують характер виконуваної роботи, підприємства, на яких працював позивач, для призначення пенсії.
Отже, якщо поданих позивачем документів для зарахування до страхового стажу спірних періодів було недостатньо, орган Пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини, повідомити позивача про те, які документи необхідно подати додатково, натомість за обставинами справи відповідачем жодних дій вчинено не було, поклавши весь тягар відповідальності на позивача.
За таких обставин апеляційний суд підтримує висновок суду першої інстанції, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 27.04.2026 №164050005673 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи вказане, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 30.01.2026, зарахувавши до страхового та пільгового стажу період роботи з 15.07.1987 по 26.02.2009 в колгоспі ім. Чкалова (пізніше КСП "Балясне", потім ППСС "Балясне", ТОВ "Балясне", ВПАФ "Балясне".
Колегія суддів зазначає, що з урахуванням наведеного, вказані в апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки ґрунтуються на помилковому та довільному тлумаченні скаржником норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги щодо невмотивованості рішення суду першої інстанції колегія суддів відхиляє та зауважує, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, пункт 29; рішення від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, пункт 23; рішення від 28.01.2011 (остаточне) у справі «Трофимчук проти України», заява № 4241/03, пункт 54; рішення від 21.01.1999 у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, пункт 26).
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Частиною першою статті 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.08.2026 по справі № 440/8657/26 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач К.В. Мінаєва
Судді І.М. Ральченко Л.О. Фоміна