ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2026 р. Справа № 480/7116/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Катунова В.В.
суддів: Фоміної Л.О. , Мінаєвої К.В.
за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 18.06.2026 (суддя В.О. Павлічек, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 22.06.26) по справі № 480/7116/25
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Сумській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - ФОП ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Сумській області (далі по тексту - ГУ ДПС у Сумській області, відповідач, контролюючий орган), в якому просила:
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Сумській області N 399918280706 від 23.04.2025 року форма «С» на суму 999 509, 17 гривень.
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Сумській області N 89218280706 від 03.02.2025 року форма «С» на суму 1 034 128, 63 грн.
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Сумській області №427618280706 від 01.05.2025 року форма «С» на суму 14998,50 грн.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду 04 червня 2026 року у задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку на звернення до суду - відмовлено. Позовну заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - залишено без руху. Встановлено позивачу/представнику позивача п`ятиденний строк з дня отримання повного тексту даної ухвали, для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду заяви про поновлення строку звернення до суду з даною позовною заявою, у якій зазначити інші поважні причини пропуску строку звернення до суду та докази поважності причин пропуску такого строку.
На виконання вимог вказаної ухвали представником позивача було надано суду через систему "Електронний суд" заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій просить визнати причини пропуску фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом у справі № 480/7116/25 в частині вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Сумській області № 89218280706 (форма «С») на суму 1 034 128,63 грн від 03.02.2025 року поважними та поновити позивачу пропущений процесуальний строк для звернення до суду.
Заява обґрунтовувалася тим, що про існування зазначеного рішення ДПС України позивач дізналася лише 08.09.2025 року, коли цей документ фактично потрапив до її рук. Одразу після цього, без невиправданої затримки, позивачка вжила заходів для захисту своїх прав та звернулася до суду з позовом 11.09.2025 року. При цьому із самого бланку повідомлення про вручення поштового відправлення № 0601139040540 вбачається, що у графі «одержав» міститься запис "(чоловік) ОСОБА_2 ". Водночас будь-які відомості про отримання поштового відправлення особисто позивачкою відсутні, як відсутній і її особистий підпис на вказаному повідомленні. Представник позивача вважає, що згідно з Правилами надання послуг поштового зв`язку згідно Постанови КМУ України №270 від 05.03.2009 року, оператор поштового зв`язку зобов`язаний вручати рекомендовані поштові відправлення особисто адресату або особі, уповноваженій на це за довіреністю. Вручення підприємницької кореспонденції родичам ФОП законодавством не передбачено. Таким чином, на думку представника позивача, надане відповідачем повідомлення про вручення поштового відправлення не є належним та достатнім доказом вручення рішення ДПС України саме позивачці, а тому не підтверджує факт належного та своєчасного її повідомлення про результати адміністративного оскарження. Водночас зазначив, що ОСОБА_2 , який отримав поштове відправлення 30.04.2025 року, не повідомив позивачку про факт його отримання та не передав їй ані саме поштове відправлення, ані інформацію про його зміст.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 18 червня 2026 року у задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку звернення до суду - відмовлено. Позовну заяву по справі 480/7116/25 фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Сумській області N 89218280706 від 03.02.2025 року форма «С» на суму 1 034 128, 63 грн - залишити без розгляду - залишено без розгляду.
Позивач, не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 18.06.2026 в частині відмови у поновленні строку звернення до суду та залишення без розгляду позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Сумській області №
89218280706 від 03.02.2025 року - скасувати. Поновити Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з позовними вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 89218280706 від 03.02.2025 року, визнавши причини його пропуску поважними. Направити справу № 480/7116/25 в цій частині до Сумського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваної ухвали:
-судом першої інстанції безпідставно ототожнено факт отримання пошти третьою особою із належним сповіщенням самого платника податків (порушення ст. 19 ПКУ), оскільки спірне рішення ДПС України не було вручене особисто позивачці як суб`єкту господарювання (ФОП), а було прийняте її чоловіком, який не є працівником ФОП, не мав жодних представницьких повноважень та об`єктивно не передав їй вказану кореспонденцію (порушення ст. 19 ПКУ);
-судом першої інстанції не надано належної оцінки добросовісній поведінці позивачки (порушення статей 7, 9 КАС України щодо принципів верховенства права та офіційного з`ясування обставин), яка звернулася до адміністративного суду у триденний строк після фактичного отримання інформації про порушення її прав та реального ознайомлення зі змістом рішення ДПС України;
-неправильно розподілено тягар доказування ( порушення ч. 2 ст. 77 КАС України), шляхом покладення на позивачку юридично неможливого обов`язку доведення негативного факту, що суперечить базовим засадам адміністративного судочинства;
-формально та поверхнево оцінено об`єктивний вплив факторів воєнного стану і безпекової ситуації у прикордонному регіоні (м. Суми) на можливість своєчасного контролю за поштовою кореспонденцією за місцем реєстрації ( порушення ч. 3 ст. 78 КАС України щодо звільнення від доказування загальновідомих фактів);
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Стверджує, що суд першої інстанції правомірно залишив позов без розгляду, оскільки позивач звернулася до суду з пропуском місячного строку, встановленого п. 56.19 ст. 56 Податкового кодексу України, та не навела належних, об`єктивних і підтверджених доказами причин його пропуску.
Наполягає, що спірне податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим позивачу за її податковою адресою рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а тому саме з цієї дати позивач повинна була знати про його існування.
Крім того, відповідач наголошує, що саме по собі запровадження воєнного стану не є безумовною підставою для поновлення строку без доведення конкретних перешкод для звернення до суду, про що, за його твердженням, зазначено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 28.11.2022 року по справі №140/11951/21.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що рішення про результати розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення N 89218280706 від 03.02.2025 року було направлено позивачу засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу позивача, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0601139040540.
Дане поштове відправлення отримано 30.04.2025, у графі «Розписка в одержанні» міститься прізвище " ОСОБА_2 (чоловік), що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0601139040540.
Отже, за висновком суду, днем вручення податкового повідомлення-рішення є 30.04.2025, і саме з цієї дати відраховується місячний строк звернення до суду, який позивачем було пропущено, оскільки позов було подано лише 15.10.2025.
У зв`язку з чим, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування до позовної заяви приписів пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України.
Обставини, викладені представником позивача у заяві про поновлення процесуального строку суд вважав такими, що не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення N 89218280706 від 03.02.2025 року.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
Частиною 1 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
За приписами ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд зазначає, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.
Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31 березня 2020 року по справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).
В обґрунтування причин пропуску позивачем строку звернення до суду, представник позивача наполягає на тому, що отримання чоловіком позивача поштового відправлення не є належним та достатнім доказом вручення рішення ДПС України саме позивачці, а тому не підтверджує факт належного та своєчасного її повідомлення про результати адміністративного оскарження. При цьому ОСОБА_2 , який отримав поштове відправлення 30.04.2025 року, не повідомив позивачку про факт його отримання та не передав їй ані саме поштове відправлення, ані інформацію про його зміст.
Згідно пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Отже, законодавець передбачив два окремих випадки, коли документи вважаються належним чином врученими платнику податків: надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення (що і було зроблено відповідачем-1 у спірному випадку) або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Верховного Суду від 28.05.2026 року по справі № 520/22570/25.
В свою чергу відповідно до пп. 9 п. 2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі - Правила), рекомендоване поштове відправлення - поштове відправлення, яке приймається для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення, відстежується в системі оператора поштового зв`язку на шляху пересилання відправлення та вручається одержувачу з підтвердженням вручення.
Пунктом 81 Правил передбачено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначками "Судова повістка", "Повістка ТЦК"), повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним.
Отже законодавством передбачено, що у разі відсутності адресата, вручення поштового відправлення (крім рекомендованих листів з позначками "Судова повістка", "Повістка ТЦК") будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним.
Пунктом 91 Правил визначено, що під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник об`єкта поштового зв`язку на підставі пред`явленого адресатом (одержувачем) документа, що посвідчує особу згідно із законодавством, робить відповідну відмітку про вручення у порядку, визначеному оператором поштового зв`язку.
Під час вручення поштового відправлення з позначкою "Вручити особисто", внутрішнього рекомендованого листа з позначками "Судова повістка", "Повістка ТЦК" адресат (одержувач) підтверджує такий факт своїм підписом та зазначає своє прізвище та ініціали або ім`я та прізвище у спосіб та відповідно до порядку, що встановлені оператором поштового зв`язку.
Зміст наведених положень дає підстави вважати, що загальний порядок фіксації та оформлення вручення рекомендованого поштового відправлення передбачає встановлення особи одержувача та зазначення на бланку повідомлення інформації, яка дозволяє ідентифікувати особу отримувача. При цьому особистий підпис одержувача рекомендованого поштового відправлення є обов`язковим тільки у разі вручення поштового відправлення з позначками "Вручити особисто", "Судова повістка", "Повістка ТЦК" та не вимагається при оформленні вручення іншого рекомендованого поштового відправлення, зокрема, податкового повідомлення-рішення, рішення щодо розгляду скарги.
Як слідує з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 0601139040540 (направлено рішення про результати розгляду скарги від 24.04.2025) (а.с. 159, т.1), на ньому міститься дата вручення поштового відправлення 30.04.2025 та у графі «Розписка в одержанні» мітиться прізвище " ОСОБА_2 (чоловік)", а також наявний підпис працівника поштового зв`язку.
При цьому на даному поштовому відправленні відсутня позначка "Вручити особисто" (а.с. 19-20, 159. т.1).
Напис про одержання поштового відправлення ОСОБА_2 (чоловік), зроблений працівником поштового зв`язку, зазвичай є переконливим доказом отримання відправлення повнолітніх членом сім`ї, який проживає разом з позивачем. Таке переконання ґрунтується на презумпції добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов`язків. Однак таку презумпцію може бути поставлено під сумнів і спростовано. При цьому презумпція добросовісного виконання працівниками пошти своїх обов`язків повинна спростовуватись об`єктивними обставинами, а не суб`єктивними твердженнями.
Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 17.03.2026 року по справі № 320/7701/24.
У даній справі представник позивача зазначив, що ОСОБА_2 , який отримав поштове відправлення 30.04.2025 року, не повідомив позивачку про факт його отримання та не передав їй ані саме поштове відправлення, ані інформацію про його зміст, при цьому, жодних доказів, які б підтверджували неможливість отримання позивачем даного поштового відправлення матеріали справи не містять, як і не містять доказів, які б підтверджували, що позивач і ОСОБА_2 не проживають як чоловік та жінка, зокрема, розлучені.
Крім того у постанові від 23 травня 2022 року у справі №810/3116/18 Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.
У цій же постанові Судова палата зробила висновок, що обов`язку контролюючого органу щодо направлення платнику податків, зокрема податкового повідомлення - рішення у спосіб, визначений статтями 42, 58 Податкового кодексу України, кореспондує також і обов`язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.06.2025 року по справі №420/35627/23.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань податковою адресою позивача зазначено: вул. Чайськовського, буд. 23, м. Суми, 40002. Дану адресу також зазначено у позовній заяві.
Судовим розглядом встановлено, що рішення про результати розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення N 89218280706 від 03.02.2025 року було направлено позивачу засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення на вище вказану податкову адресу, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 159, 208, т.1).
При цьому матеріали справи не містять доказів подання позивачем заяви про зміну податкової адреси, в той час як законом встановлено обов`язок платника податків повідомляти контролюючий орган про зміну податкової адреси протягом місяця з дня, коли така зміна відбулась.
Відтак, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу позивача є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа саме адресатом перебуває поза межами контролю відправника (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі №10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі №24/260-23/52-б, від 04 березня 2021 року у справі №910/6835/20).
Враховуючи викладене, доводи представника позивача про неотримання позивачем рішення про результати розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення N 89218280706 від 03.02.2025 року є незмістовними, оскільки вказане рішення направлено на податкову адресу позивача (що не заперечується у поданих у цій справі процесуальних документах) та з моменту проставлення поштовим оператором відповідної відмітки про отримання, а саме 30.04.2025, вважається врученим платнику податків (а.с. 159, 208, т.1).
Щодо посилання представника позивача на те, що позивачка постійно проживає у місті Суми, яке є прикордонним та перебуває під постійною загрозою ракетних ударів, артилерійських обстрілів та атак безпілотними літальними апаратами, у зв`язку з чим була змушена періодично залишати місце свого проживання, що додатково ускладнювало своєчасне отримання кореспонденції та контроль за її надходженням, суд зазначає наступне.
Верховний Суд у постанові від 25.08.2022 у справі № 240/3771/21 вказав на те, що введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Питання поновлення або наявності підстав для продовження відповідного процесуального строку вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у відповідній заяві.
Отже, саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу заявника, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.
Крім того в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували залишення позивачкою свого місця проживання, зокрема, докази реєстрації як внутрішньо переміщеної особи.
На думку Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у справі 240/12017/19 від 31.03.2021 позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
У разі оскарження дій, бездіяльності, рішення суб`єкта владних повноважень зі спливом значного періоду часу, позивачем мають бути наведені переконливі підстави для поновлення пропущеного процесуального строку. Тобто, тягар доказування, в цьому випадку, покладається саме на позивача.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
При цьому, доводів, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовною заявою в частині позовних вимог за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено.
В даному випадку позивачем пропущено місячний строк звернення до суду з даною позовною заявою в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Сумській області N 89218280706 від 03.02.2025 року форма «С» на суму 1 034 128, 63 грн.
При цьому належних доказів поважності причин пропуску такого строку позивачем суду надано не було.
Відповідно до п.8 ч. 1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Частиною 3 ст.123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Отже, суд першої інстанції, перевіряючи дотримання строку звернення до суду, установив конкретні обставини, час, коли позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, надав оцінку зазначеним позивачем обставинам поважності причин пропуску строку звернення до суду та дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначені позивачем доводи не дозволяють зробити висновок про поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Сумській області N 89218280706 від 03.02.2025 року форма «С» на суму 1 034 128, 63 грн.
Тож, установивши, що позов подано до суду з пропуском процесуального строку, суд першої інстанції правильно застосував норми процесуального права та обґрунтовано залишив позовну заяву в цій частині без розгляду.
Що стосується доводів апелянта про надмірний формалізм суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
Переглядаючи оскаржувану ухвалу суду першої інстанції від 18.06.2026 року, колегія суддів не встановила надмірного формалізму, а навпаки, із тексту ухвали вбачається, що суд першої інстанції надав кожному доводу ФОП ОСОБА_1 обґрунтований висновок, чому саме таке рішення прийняв суд першої інстанції.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 18.06.2026 по справі № 480/7116/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.В. Катунов
Судді Л.О. Фоміна К.В. Мінаєва
Постанова складена в повному обсязі 16.10.26.