УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2026 р. Справа № 520/21747/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Катунова В.В.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,
за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Другого апеляційного адмністративного суду від 27.03.2026 по справі № 520/21747/25
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 в якій просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо не проведення нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 : з 14.05.2023 року по 31.12.2023 року, з розрахунку розміру посадового окладу, окладу за військове званням визначеними шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14; з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року, з розрахунку розміру посадового окладу, окладу за військове званням визначеними шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2024 року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14; з 01.01.2025 року по 01.07.2025 року, з розрахунку розміру посадового окладу, окладу за військове званням визначеними шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2025 року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити грошове ОСОБА_1 за період: з 14.05.2023 року по 31.12.2023 року, з розрахунку розміру посадового окладу, окладу за військове званням визначеними шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14; з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року, з розрахунку розміру посадового окладу, окладу за військове званням визначеними шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2024 року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14; з 01.01.2025 року по 01.07.2025 року, з розрахунку розміру посадового окладу, окладу за військове званням визначеними шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2025 року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо не проведення нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 з 14.05.2023 року по 19.05.2023 року, з розрахунку розміру посадового окладу, окладу за військове званням визначеними шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 14.05.2023 року по 19.05.2023 року, з розрахунку розміру посадового окладу, окладу за військове званням визначеними шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2026 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 по справі № 520/21747/25 - скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не проведення нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 з 20.05.2023 року по 31.12.2023 року, з розрахунку розміру посадового окладу, окладу за військове званням визначеними шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14; з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року, з розрахунку розміру посадового окладу, окладу за військове званням визначеними шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2024 року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14; з 01.01.2025 року по 01.07.2025 року, з розрахунку розміру посадового окладу, окладу за військове званням визначеними шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2025 року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704.
Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_4 нарахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 за період: з 20.05.2023 року по 31.12.2023 року, з розрахунку розміру посадового окладу, окладу за військове званням визначеними шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2023 року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704; з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року, з розрахунку розміру посадового окладу, окладу за військове званням визначеними шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2024 року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704; з 01.01.2025 року по 01.07.2025 року, з розрахунку розміру посадового окладу, окладу за військове званням визначеними шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2025 року, та на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.
18.08.2026 до Другого апеляційного адміністративного суду від відповідача надійшла заява про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2026 у справі № 520/21747/25.
В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що за результатами касаційного розгляду 16.07.2026 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду прийнято постанову у справі № 320/29450/24, якою касаційну скаргу Кабінету Міністрів України задоволено, вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасовано, ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено. Наведене, на думку заявника, безумовно припиняє суб`єктивне право позивача на обчислення грошового забезпечення у порядку п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704) після 20.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб понад арифметичну величину - "1762,00 грн".
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2026 відкрито провадження за нововиявленими обставинами та призначено судове засідання.
Позивач надав до Другого апеляційного адміністративного суду заперечення на заяву ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому зазначає, що саме по собі посилання в судовому рішенні на інше судове рішення не свідчить про те, що останнє стало підставою для його ухвалення у розумінні пункту 3 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач та відповідач про дату час та місце розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про те, що заява відповідача про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не підлягає задоволенню з таких підстав.
Частиною другою статті 14 КАС України встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Згідно з частиною першою статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до частини другої статті 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Наведений перелік підстав для перегляду судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами, який визначений у частині другій статті 361 КАС України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Частиною четвертою статті 361 КАС України визначено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:
1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;
2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Верховний Суд у постанові від 21 березня 2023 року у справі № 640/19240/21 зазначив, що в адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.
До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є:
- існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;
- на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;
- істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об`єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду. Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ.
Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є важливою гарантією захисту прав і свобод людини, зокрема, у сфері адміністративного судочинства. Перегляд судових рішень, які набрали законної сили, є додатковим засобом забезпечення законності судового рішення і механізмом захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб і забезпечення справедливого та ефективного здійснення правосуддя.
Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.
Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, апеляційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Істотне значення для справи мають обставини, які пов`язані з матеріалами справи, що розглянута судом, впливають на оцінку вже досліджених ним доказів і мають, відповідно, значення для об`єктивного розгляду спору.
Під такими обставинами розуміють факти, а не нові докази і тим більше не припущення учасників справи, що не підтверджено відповідними доказами.
Водночас необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.
З урахуванням наведеного перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин, тому першочерговим обов`язком суду є встановлення відсутності або наявності нововиявлених обставин.
Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022 у справі № 99901/400/20.
Так, в якості нововиявленої обставини відповідач зазначає прийняття Верховним Судом постанови від 16.07.2026 у справі № 320/29450/24.
Заявник вважає, що цією постановою Верховний Суд остаточно підтвердив правомірність визначення Кабінетом Міністрів України розрахункової величини для обчислення посадових окладів військовослужбовців у розмірі 1762 грн, відповідно до Постанови № 704 у редакції постанови Кабінету Міністрів України "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704" від 12 травня 2023 р. № 481 (далі - Постанова № 481), а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023.
На переконання заявника, правовий висновок Верховного Суду має істотне значення для правильного вирішення спору та свідчить про необхідність перегляду рішення за нововиявленими обставинами відповідно до пункту 3 частини другої статті 361 КАС України.
Надаючи правову оцінку таким доводам заявника, колегія суддів зазначає, що дійсно однією із підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду (пункт 3 частини другої статті 361 КАС України).
Таким чином, наведена норма передбачає спеціальну підставу для перегляду судового рішення та пов`язує можливість такого перегляду не з будь-яким подальшим судовим рішенням чи зміною судової практики, а саме із скасуванням судового рішення, яке було покладено в основу рішення, що переглядається.
Отже, для вирішення питання про наявність передбаченої пунктом 3 частини другої статті 361 КАС України підстави необхідно встановити: яке саме судове рішення було скасовано; чи було воно підставою для ухвалення рішення, що переглядається; та чи має його скасування безпосереднє юридичне значення для висновків, покладених в основу рішення у справі, що переглядається.
Колегією суддів встановлено, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі № 320/29450/24 стосувалися спору щодо правомірності пункту 2 Постанови № 481, яким внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704.
Постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24 вказані судові рішення скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Водночас, зазначені судові рішення у справі № 320/29450/24 не є судовими рішеннями, які стосувалися позивача та відповідача у справі № 520/21747/25, а також не встановлювали фактичних обставин індивідуальних правовідносин між сторонами цієї справи.
Саме по собі посилання суду у рішенні на судову практику, сформовану в іншій справі, не означає, що відповідне судове рішення в іншій справі стало підставою для ухвалення рішення у розумінні пункту 3 частини другої статті 361 КАС України.
При цьому з мотивувальної частини постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2026 у справі № 520/21747/25 встановлено, що висновки суду були сформовані на підставі безпосереднього дослідження обставин спірних правовідносин між позивачем та відповідачем, положень чинного законодавства (Постанови № 704, законів України, які регулюють питання грошового забезпечення військовослужбовців, а також відповідних правових позицій Верховного Суду).
Таким чином, рішення у справі № 320/29450/24 не було самостійною юридичною підставою для ухвалення рішення у справі № 520/21747/25.
Колегія суддів враховує і те, що у справі № 320/29450/24 Верховний Суд не встановлював будь-яких нових фактичних обставин щодо позивача у справі № 520/21747/25, його проходження військової служби, розміру та складових отриманого грошового забезпечення, звернення до відповідача, змісту відповідної відмови чи бездіяльності відповідача.
Постанова Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24 містить правову оцінку повноважень Кабінету Міністрів України щодо визначення умов, порядку та розмірів складових грошового забезпечення військовослужбовців, а також правомірності внесення змін Постановою № 481 до пункту 4 Постанови № 704.
Отже, зміст зазначеної постанови свідчить про зміну або розвиток правової оцінки відповідних нормативно-правових положень, а не про скасування судового рішення, яке безпосередньо було покладено в основу судового рішення у справі № 520/21747/25.
За таких обставин колегія суддів відхиляє доводи заявника про те, що саме скасування судових рішень у справі № 320/29450/24 автоматично утворює передбачену пунктом 3 частини другої статті 361 КАС України підставу для перегляду рішення у справі № 520/21747/25.
При цьому, колегія суддів не заперечує того, що постанова Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24 має значення для формування судової практики щодо застосування пункту 4 Постанови № 704 у редакції Постанови № 481. Однак сам по собі факт формування Верховним Судом іншої правової позиції після ухвалення судового рішення не є тотожним скасуванню судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення, що переглядається.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що мотиви, на які посилається заявник, зводяться до незгоди з судовим рішенням від 27.03.2026 у даній справі, а обставина, на яку посилається заявник ґрунтується виключно на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи та припущеннях.
Відповідач фактично просить суд врахувати новий правовий висновок Верховного Суду та повторно оцінити правильність застосування судом норм матеріального права при вирішенні справи № 520/21747/25.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що наведені в заяві обставини не є нововиявленими в розумінні статті 361 КАС України.
Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Правєдная проти Росії" (Pravednaya v. Russia, заява № 69529/01) та рішення у справі "Попов проти Молдови" № 2 (Popov v. Moldova № 2, заява № 19960/04), процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
У пункті 33 рішення у справі "Христов проти України" (заява № 24465/04) Європейський Суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. рішення у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania), заява № 28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII, у справі "Желтяков проти України", заява № 4994/04, пункт 42).
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (пункт 34), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/39, пункт 52, ECHR 2003-IX, у справі "Желтяков проти України", заява № 4994/04, пункт 43).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що заявником не наведено обставин, які є нововиявленими відповідно до статті 361 КАС України, а відтак колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні заяви відповідача про перегляд постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2026 за нововиявленими обставинами.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 369 КАС України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
Судове рішення за наслідками провадження за нововиявленими або виключними обставинами може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції.
Керуючись ст.ст. 14, 229, 325, 328, 329, 361-369 КАС України, суд
У Х В А Л И В:
У задоволенні заяви ІНФОРМАЦІЯ_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Катунов В.В.
Судді Подобайло З.Г. Чалий І.С.
Повний текст ухвали виготовлений 16.10.2026 року