ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2026 р. Справа № 520/32600/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Катунова В.В.
суддів: Фоміної Л.О. , Мінаєвої К.В.
за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2026 (суддя Григоров Д.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 , повний текст складено 04.06.26) по справі № 520/32600/25
за позовом Комунального підприємства "Харківводоканал"
до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
про визнання незаконним та скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
Комунальне підприємство "Харківводоканал" (надалі - позивач, КП "Харківводоканал" ) звернулось до суду з позовом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (надалі також відповідач, апелянт), у якому позивач просив:
- визнати незаконним та скасувати Рішення №16/4-3500 від 09.12.2025 року про стягнення безготівкових коштів з рахунків/електронних гаманців платника у банках, небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу.
В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що на теперішній час є діючим рішення податкового органу, винесене із застосуванням спрощеної процедури ще у 2018 році. (рішення, від 05.12.2018р. №1 про стягнення готівки у рахунок погашення податкового боргу платників податків), яке передбачає стягнення усієї суми податкового боргу за рахунок готівкових коштів КП «Харківводоканал». За вказаним рішенням контролюючим органом систематично здійснюється вилучення готівкових коштів з кас підприємства. При цьому, позивач жодним чином не здійснює перешкод таким діям. На думку позивача, ухвалюючи оскаржуване Рішення № 16/4-3500 про стягнення податкового боргу з КП «Харківводоканал», відповідач допустив порушення приписів п.п. 69.40 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, якими унормовано, що тимчасово з 01.08.2023 р. контролюючі органи не здійснюють заходи з погашення податкового боргу, що виник до 24 лютого 2022 року щодо платників податків - суб`єктів господарювання, податкова адреса яких, станом на дату початку можливих бойових дій, є території можливих бойових дій, - до останнього числа місяця, в якому була припинена можливість бойових дій на відповідних територіях. Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією визначено Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (із змінами та доповненнями), серед яких окремим рядком зафіксовано, що Харківська міська територіальна громада (UA6312027[телефон приховано]) з 15.09.2022 заходиться в зоні виникнення можливих бойових дій до не визначеного строку. Підсумовуючи викладене, позивач вважав очевидним, що стягнення частини заявленого Північним МУ ДПС ВПП податкового боргу КП «Харківводоканал» суперечить вимогам діючого законодавства.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2026 позов задоволено.
Визнано незаконним та скасовано Рішення №16/4-3500 від 09.12.2025 року про стягнення безготівкових коштів з рахунків/електронних гаманців платника у банках, небанківських надавачів платіжних послуг/емітентах електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що Рішення заступника начальника Північного міжрегіонального управління від 09.12.2025№ 16/4-3500, прийнятого відповідно до норм п. 95.5 ст. 95 ПКУ є вимогою стягувача (Північного міжрегіонального управління) до боржника (КП «Харківводоканал»), що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи, як того передбачає Податковий кодекс України. Наголошує, що форма спірного рішення повністю відповідає затвердженому Наказом Державної податкової служби України від 06.12.2019 №199 (із змінами відповідно наказу від 04.09.2025 №896) бланку та містить усі обов`язкові реквізити. Таким чином вважає, що контролюючим органом правомірно та на законних підставах проведено необхідний перелік дій, визначений законодавцем відповідно до ст. 95 ПК України щодо стягнення коштів платника в рахунок погашення податкового боргу КП «Харківводоканал» за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду відповідно до умов п.95.5 ст.95 ПКУ та з урахуванням пп. 69.40 ПКУ.
Позивач не погодившись із апеляційною скаргою подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на основі повного і всебічного з`ясування обставин справи, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, при повному дослідженні усіх наявних у справі доказів.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що КП «Харківводоканал» зареєстроване у встановленому законом порядку Виконавчим комітетом Харківської міської ради як юридична особа та перебуває на обліку в Північному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків як платник податків.
Пунктами 1.2, 1.3 Розділу І Статуту Комунального підприємства «Харківводоканал», затвердженого заступником директора Департаменту економіки та комунального майна - начальника Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради та погоджено директором Департаменту комунального господарства Харківської міської ради, КП «Харківводоканал» належить до комунальної власності територіальної громади м.Харкова. Засновником підприємства є Харківська міська рада. Власником підприємства є територіальна громада м.Харкова в особі Харківської міської ради. Підприємство як юридична особа, має відокремлене майно, яке передане йому засновником на праві господарського відання, самостійний баланс, поточні, валютні, та інші рахунки в установах банків, знак для товарів та послуг, фірмовий знак, круглу печатку та кутовий штамп зі своєю назвою та ідентифікаційним кодом (пункт 2.3 Статуту). Майно підприємства знаходиться у комунальній власності територіальної громади міста Харкова та закріплюється за підприємством на праві господарського відання. Основні фонди передаються підприємству власником на підставі відповідного договору укладеного з Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (пункт 5.2. Статуту).
Сторонами по справі не заперечується факт наявності у позивача податкового боргу, який позивачем не сплачено.
Заступником начальника Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків було прийнято рішення від 09.12.2025р. за № 16/4-3500 про стягнення безготівкових коштів з рахунків/електронних гаманців Комунального підприємства «Харківводоканал» у банках, небанківських надавачів платіжних послуг/емітентів електронних грошей у рахунок погашення податкового боргу.
Позивач вважаючи, оскаржуване рішення № 16/4-3500 від 09.12.2025р. протиправним, звернувся до суду з адміністративним позовом в цій справі.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та не доведеності відповідачем правомірності прийнятого ним рішення.
Колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
Пункт 57.1 статті 57 ПК України встановлює, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95 - 99 ПК України.
Пунктом 95.1 статті 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України).
Виходячи зі змісту пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
За визначенням пункту 95.4 статті 95 ПК України стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, контролюючий орган здійснює на підставі рішення суду у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 95.5 статті 95 ПК України вилучені відповідно до цієї статті готівкові кошти вносяться посадовою особою контролюючого органу до банку в день їх стягнення для перерахування до відповідного бюджету або до державного цільового фонду в рахунок погашення податкового боргу платника податків, а в разі використання платником податків єдиного рахунку - на такий рахунок, а у разі погашення податкового боргу з податку на додану вартість за задекларованими до сплати податковими зобов`язаннями за періоди, починаючи з 1 липня 2015 року, визначеними платником податків у податковій декларації з податку на додану вартість або уточнюючому розрахунку, такі кошти вносяться на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Згідно з частиною другою пункту 95.5 ПК України у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У разі наявності непогашеного зобов`язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов`язання держави.
У таких випадках:
рішення про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи;
рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення.
Статтею 96 ПК України врегульовано погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств.
За змістом пункту 96.1. статті 96 ПК України у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов`язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про:
виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради (пп. 96.1.1.); затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу (пп. 96.1.2.); ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії (пп. 96.1.3.); прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків (пп. 96.1.4.).
Згідно з пунктом 96.2 статті 96 ПК України у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов`язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про: надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків (пп. 96.2.1.); досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету (пп. 96.2.2.); ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії (пп. 96.2.3.); виключення платника податків із переліку об`єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України (пп. 96.2.4.).
Відповідно до пункту 96.3. статті 96 ПК України відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.
У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов`язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.
Колегія суддів зазначає, що нормами Податкового кодексу України встановлено загальний порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетом та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган у певній послідовності для примусового стягнення податкового боргу, а саме стягнення коштів, які перебувають у власності боржника (готівка, з рахунків/електронних гаманців), а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна боржника, яке перебуває у податковій заставі.
При цьому, слід враховувати, що у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, за відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, тобто в позасудовому порядку.
Нормами Податкового кодексу України також встановлено особливий порядок погашення податкового боргу державних підприємств (стаття 96 Податкового кодексу України), проте такі особливості не змінюють послідовність реалізації стадій стягнення податкового боргу, визначених статтею 95 Податкового кодексу України.
Тобто, особливості погашення податкового боргу державних та комунальних підприємств, що визначені статтею 96 Податкового кодексу України стосуються вже стадії коли контролюючим органом було виконано повний перелік дій, встановлених Податковим кодексом України щодо порядку стягнення податкового боргу, зокрема і в тому разі, коли сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного або комунального підприємства не покриває суму податкового боргу такого платника податків.
Таким чином, порядок погашення боргу, встановлений статтею 96 ПК України застосовується лише тоді, коли процедура стягнення боргу за рахунок коштів, які знаходяться у власності платника, та/або за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, передбачена статтею 95 Податкового кодексу України, з будь-яких причин, вказаних в законі, не вирішила проблему погашення боргу.
Та обставина, що боржником є державне чи комунальне підприємство, не означає, що стягнення податкового боргу з такого платника податків має відбуватися виключно за особливою процедурою, передбаченою статтею 96 ПК України. А механізм, передбачений статтею 96 ПК України, є лише додатковим способом погашення податкового боргу такої категорії підприємств, оскільки держава або територіальна громада має певні права, інтереси та обов`язки щодо таких суб`єктів господарювання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.12.2024 по справі № 520/10042/23.
Щодо твердження позивача в частині застосування судом першої інстанції підпункту 69.40 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає таке.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» від 30 червня 2023 року № 3219 пункт 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» доповнено підпунктом 69.40, за яким тимчасово з 1 серпня 2023 року контролюючі органи не здійснюють передбачені статтями 59-60, 87-101 цього Кодексу заходи з погашення податкового боргу, що виник до 24 лютого 2022 року щодо платників податків, серед яких, суб`єкти господарювання, податкова адреса яких станом на дату початку можливих бойових дій є території можливих бойових дій, - до останнього числа місяця, в якому була припинена можливість бойових дій на відповідних територіях, а у випадку зміни платником податків місцезнаходження на іншу територію України - до дати проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією визначено Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (із змінами та доповненнями), серед яких окремим рядком зафіксовано, що Харківська міська територіальна громада з 15 вересня 2022 року заходиться в зоні виникнення можливості бойових дій до невизначеного строку.
Сторонами не заперечується, що податкова адреса КП «Харківводоканал» знаходиться на території Харківської міської територіальної громади.
Разом з тим, як підтверджується матеріалами справи, до оскаржуваного Рішення заступника начальника Північного міжрегіонального управління увійшла заборгованість з екологічного податку (ККДБ 19010200 Розрахунок за скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об`єкти) на загальну суму 23 175 037,91 грн., в т.ч.:
- Залишок несплаченого грошового зобов`язання за уточнюючий розрахунком за скиди забруднюючих речовин безпосередньо у воднi об`єкти (Додаток 2 до Податкової декларацiї екологiчного податку) № [номер приховано] від 29.07.2025 на суму - 5 857 045,18 грн.
- Розрахунок за скиди забруднюючих речовин безпосередньо у воднi об`єкти (Додаток 2 до Податкової декларацiї екологiчного податку) № [номер приховано] від 08.08.2025 на суму - 17 317 992,73 грн.
З огляду на вказане, що умови норми, закріпленої підпунктом 69.40 передбачають, що тимчасово не здійснюються заходи щодо погашення боргу, що виник до 24 лютого 2022 року. Водночас предметом судового розгляду в цій справі є податковий борг, який виник у 20025 р. відповідно.
Відповідно до п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що спрямування коштів у рахунок черговості погашення податкового боргу, не впливає на момент виникнення податкового боргу у зв`язку з несплатою грошових зобов`язань, визначених у вказаних вище податковій декларації та уточнюючому розрахунку.
Колегія суддів зазначає, що в спорах щодо правомірності прийнятих згідно з пунктом 95.5 статті 95 Податкового кодексу України рішень предметом доказування є дотримання контролюючим органом обов`язкових умов, в тому числі й щодо розміру податкового боргу, підстав його виникнення.
Аналогічні підходи до правозастосування пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України знайшли відображення у постановах Верховного Суду від 14.12.2020 у справі № 805/1427/17, від 17.06.2021 у справі № 440/4736/19, від 16.01.2025 у справі №280/27/22, від 18.02.2025 у справі №440/8447/23.
У цих постановах Верховний Суд зазначав, що принцип правової визначеності як загальний правовий принцип поширюється, в тому числі на етап правозастосування. Органи державної влади повинні дотримуватися цього принципу та забезпечувати правову передбачуваність прийнятих ними рішень, що досягається, зокрема чіткістю визначення правового стану особи, якої стосується індивідуальний акт.
Отже, враховуючи викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що відповідачем було дотримано вимоги пункту 95.5 ПК України, під час прийняття спірного рішення, у зв`язку з чим підстав для визнання його протиправним та скасування судом апеляційної інстанції під час перегляду рішення суду першої інстанції, не встановлено.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що факт наявності податкового боргу підтверджується матеріалами справи та не спростований належними і допустимими доказами. Відтак, у контролюючого органу були наявні передбачені законом підстави для вжиття заходів, визначених пунктом 95.5 статті 95 Податкового кодексу України.
При цьому, колегія суддів вважає помилковим твердження суду першої інстанції стосовно того, що рішення керівника від 09.12.2025 № 16/4-3500 не містить вичерпних відомостей, які б давали змогу перевірити його законність і обґрунтованість, позбавляє можливості встановити дійсний предмет доказування у справі, оскільки форма спірного рішення повністю відповідає затвердженому Наказом Державної податкової служби України від 06.12.2019 №199 (із змінами відповідно наказу від 04.09.2025 №896) бланку та містить усі обов`язкові реквізити, а саме: визначено суб`єкта, до якого застосовано захід (КП "Харківводоканал"), вказано точну суму податкового боргу, що підлягає стягненню (23 175 037,91 грн), зазначено джерело стягнення (безготівкові кошти на рахунках/електронних гаманцях у банках, вказано номера та дати декларацій (№ [номер приховано] від 08.08.2025, № [номер приховано] від 29.07.2025) відповідно до яких вбачається й період за який нараховані зобов`язання.
Судом першої інстанції вищеозначеного враховано не було, що призвело до ухвалення судового рішення, яке не відповідає приписам статті 242 КАС України.
Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з?ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з ч. 2 ст. 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Отже, враховуючи те, що судом першої інстанції неповно з`ясовано всі обставини, що мають значення для справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - задовольнити
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2026 по справі № 520/32600/25 скасувати.
Ухвали нову постанову, якою адміністративний позов Комунального підприємства "Харківводоканал" до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання незаконним та скасування рішення - залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.В. Катунов
Судді Л.О. Фоміна К.В. Мінаєва
Постанова складена в повному обсязі 16.10.26.