Головуючий І інстанції: В.О. Павлічек
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2026 р. Справа № 480/7162/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Мінаєвої К.В.,
Суддів: Фоміної Л.О. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31.07.2026, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, по справі № 480/7162/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Донецькій області) , в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 05.08.2025 №183450037455 щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах за Списком №2;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 17.08.2025 на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», зобов`язавши врахувати до пільгового страхового стажу за списком 2 періоди роботи ОСОБА_1 з 01.09.1993 по 01.10.1997 у Сумському виробничому об`єднанні «Хімпром».
В обґрунтування позовної заяви позивачка зазначила, що відповідач протиправно відмовив у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 з підстав відсутності необхідного пільгового стажу та недосягненням пенсійного віку.
ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 31.07.2026 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 05.08.2025 № 183450037455 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 , що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 2, період роботи з 01.09.1993 по 30.09.1997 в Сумському виробничому об`єднанні «Хімпром».
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.07.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з урахуванням висновків суду.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області судовий збір у розмірі 484,48 грн.
Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що до категорії осіб, на яких поширюється дія Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, і відповідно мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за положеннями Закону №1788-ХІІ після 23.01.2020 (набрання чинності Рішення КСУ № 1-р/2020) належать особи, які працювали до 01.04.2015, були зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, мали стаж роботи, визначений статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до 01.04.2015, та досягли віку, визначеного цією статтею, на момент звернення до Пенсійного фонду за призначенням пенсії.
Оскільки ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на момент звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії від 28.07.2025 досягла віку 49 років 11 місяців, а отже відповідала віковому критерію, визначеному Законом № 1788-ХІІ, необхідному для звернення із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, відтак суд вважав безпідставними посилання відповідача у спірному рішенні про недосягнення позивачем необхідного пенсійного віку
Щодо висновку відповідача про відсутність необхідного пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, суд виходив з того, що право на зарахування певного періоду роботи до стажу роботи за Списком № 2, яка надає право на пенсію на пільгових умовах, в першу чергу визначається органом, що призначає пенсію, на підставі інформації, зазначеної в трудовій книжці особи, оскільки вона є основним документом, що підтверджує стаж та враховуючи, що факт роботи позивача за професією машиніста видувних машин цеха сірчанокислого алюмінію, зайнятість у виробництві виробів з пластмаси (Список № 2, розділ X, підрозділ 2110А010), що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, підтверджується насамперед записами у трудовій книжці позивача, а також довідкою АТ "Сумихімром" від 21.07.2025№ 320/1, дійшов висновку, що період роботи позивача з 01.09.1993 по 30.09.1997 підлягає зарахуванню до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за Списком № 2, тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 05.08.2025 року №183450037455 підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, суд з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, дійшов до висновку про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача від 28.07.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду.
ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31 липня 2026 року у справі № 480/7162/25 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд не врахував у повному обсязі вимоги статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442, Порядку застосування Списків № 1 і № 2, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, та Порядку №637, які передбачають необхідність належного документального підтвердження умов роботи та результатів атестації робочого місця, а сам факт наявності запису у трудовій книжці та уточнюючої довідки не усуває необхідності підтвердження всіх передбачених законодавством умов для зарахування відповідного періоду саме до пільгового стажу. Зауважує, що для вирішення питання про зарахування конкретного періоду до пільгового стажу необхідно встановити не лише факт проведення атестації на підприємстві загалом, а й те, що за результатами такої атестації було підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення саме відповідного робочого місця.
Вважає, що суд фактично визнав зазначені документи достатніми, не встановивши належним чином відповідність спірного періоду вимогам законодавства.
ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.
07.09.2026 позивачка подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що доводи апеляційної скарги стосовно відсутності спору щодо її роботи у спірний період на підприємстві, а про спір щодо саме атестації робочого місця позивачки і відсутність доказів такої атестації повністю спростовуються наявними у матеріалах справи первинними документами. Так, згідно наказу №303/3 від 27.12.1995 на ВО «Хімпром» вперше була проведена атестація робочих місць. У відповідності до Переліку робочих місць, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення, за порядковим номером 1 значиться професія (посада) "машиніст видувних машин" Дільниці поліетиленової тари та миючих засобів. Відповідно наказу-постанови №14/40 від 17.01.2014 року ПАТ «Сумихімпром», зазначається, що цех сірчанокислого алюмінію з 01.08.1996 року переведений на госпрозрахунок та перейменований на госпрозрахунковий цех «Коагулянт», який входив до складу ВАТ «Сумихімпром» і не являвся окремою юридичною особою. Таким чином зазначеним наказом-постановою поширено дію наказу-постанови №303/3 від 27.12.1995 «Про затвердження результатів атестації робочих місць за умовами праці в структурних підрозділах ВАТ «Сумихімпром» на працівників цеху госпрозрахунковий цех «Коагулянт». Таким чином, наявними у справі матеріалами підтверджуються усі вимоги, встановлені законодавством для призначення позивачу пільгової пенсії за Списком №2, а судом першої інстанції надано належну оцінку таким доказам та ухвалено законне і вмотивоване рішення в частині зобов`язання відповідача зарахувати спірний період роботи позивача до пільгового стажу.
Враховуючи достатність у позивача саме пільгового стажу для призначення пенсії за Списком №2 (з урахуванням спірного періоду у даному спорі), суд першої інстанції у поєднанні з висновками Верховного Суду щодо можливості призначення позивачу, як особі жіночої статі, яка досягла 50-річного віку та має достатню кількість загального трудового стажу ухвалив повністю вмотивоване рішення у частині задоволених вимог. За таких обставин, вважаємо апеляційну скаргу безпідставною, тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін .
Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31.07.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом направлення ним копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в електронній формі до електронного кабінету учасників справи.
Згідно зі статтею 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи оскарження відповідачем рішення суду першої інстанції лише в частині задоволених вимог, апеляційним судом не надається оцінка рішенню суду в частині відмови.
V. Обставини, встановлені судом.
Судовим розглядом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачка 28.07.2025 звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 (а.с. 51).
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.
Рішенням від 05.08.2025 № 183450037455 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області було відмовлено позивачці у призначенні пенсії відповідно до п. 2 ч. 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах та недосягненням віку 55 років (а.с. 22).
В рішенні зазначено, що вік заявниці 49 років 11 місяців. Страховий стаж особи становить - 31 рік 3 місяці 7 днів. Пільговий стаж за Списком № 2 становить - 8 років 0 місяців 0 днів.
До пільгового стажу не зараховано період з 01.09.1993 по 01.10.1997 згідно довідки від 21.07.2025 № 320/1, оскільки в доданому до заяви переліку атестованих робочих місць відсутній цех сірчанокислого алюмінію.
Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
VІ. Позиція суду апеляційної інстанції.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України встановлено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Стаття 1 Закону №1058-IV передбачає, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Загальні умови призначення пенсії за віком визначені в частині першій статті 26 Закону № 1058-IV. Водночас відносини з приводу призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників врегульовані статтею 114 Закону № 1058-IV.
Так, відповідно до частини першої статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV передбачено, що працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Отже, пункт 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV (у редакції, чинній на момент звернення позивачки за призначенням пенсії) визначав, що пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам за наявності у сукупності таких обов`язкових умов:
- досягнення особою 55-річного віку;
- наявності у особи загального страхового стажу: не менше 30 років для чоловіків та не менше 25 років для жінок;
- наявності у особи стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України не менше 12 років 6 місяців для чоловіків та не менше 10 років для жінок.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що відносини з приводу призначення пенсії за віком на пільгових умовах врегульовані також і нормами Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон № 1788-XII).
Пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII (у редакції, що діяла до 01.04.2015) було передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
01.04.2015 набрав чинності Закон України від 02.03.2015 № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», яким статтю 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» викладено у новій редакції, якою збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Разом з цим, 23.01.2020 Конституційний Суд України прийняв Рішення № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15), яким статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справа № 1-5/2018 (746/15), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» «г» статті 54 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Крім того, згідно з пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15) застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.».
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ.
Тому на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ, з урахуванням Рішення № 1-р/2020, встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий у 55 років.
Позивачка, звертаючись до суду з цим позовом вважала, що під час призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах відповідач повинен керуватися положення статті 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ. Водночас пенсійний орган під час розгляду заяви позивачки про призначення їй пенсії керувався нормами частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV.
Оскільки, норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Таким чином, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020, а не Закону № 1058-IV.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» позивачка повинна досягти 50-річного віку, мати страховий стаж не менше 20 років, у тому числі на відповідних роботах не менше 10 років.
Під час розгляду справи суд ураховує правовий висновок, що міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20, який застосовано Верховним Судом у подібних правовідносинах у постановах від 01.05.2024 у справі № 580/3245/20, від 02.06.2023 у справі № 160/13468/20, від 16.05.2023 у справі № 160/5189/20 та інших.
З огляду на досягнення позивачкою 50-річного віку, тобто достатнього для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, дослідженню підлягає питання достатності страхового та пільгового стажу позивачки для встановлення наявності всіх умов для призначення такого виду пенсії.
Так, рішенням від 05.08.2025 № 183450037455 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області встановлено: страховий стаж особи становить - 31 рік 3 місяці 7 днів. Пільговий стаж за Списком № 2 становить - 8 років 0 місяців 0 днів. До пільгового стажу не зараховано період з 01.09.1993 по 01.10.1997 згідно довідки від 21.07.2025 № 320/1, оскільки в доданому до заяви переліку атестованих робочих місць відсутній цех сірчанокислого алюмінію.
За змістом статті 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
Колегією суддів встановлено, що у трудовій книжці позивачки НОМЕР_1 від 31.08.1993 місяться наступні записи:
- запис №1 - 01.09.1993 прийнята в Сумське виробниче об`єднання "Хімпром" в цех сірчанокислотного алюмінія машиністом видувних машин 3 розряду (Пр. 506 від 01.09.1993);
- запис №2 - на підставі наказу-постанови №303/3 від 27.12.1995 року про атестацію робочих місць по Сумському ГП "По "Хімпром" професія машиніст видувних машин цеху сірчанокислотного алюмінію";
- запис №3 - Сумське Державне підприємство "Виробниче об`єднання "Хімпром" перейменовано в ВАТ "Сумихімпром" (Пр. 298 від 12.11.1996);
- запис №4 - 01.10.1997 - звільнена по переводу в ДП завод по виробництву сірчанокислотного алюмінію та товарів побутової хімії "Коягулянт" (Пр. 944 від 01.10.1997).
Пунктом 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказ Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок № 383), встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок №637).
Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Відповідно до змісту довідки АТ «Сумихімпром» від 21.07.2025№ 320/1 (Додаток №5) ОСОБА_1 працювала повний робочий день на АТ «Сумихімпром» і за період з 01.09.1993 до 01.10.1997 виконувала роботи: ведення на контролювання виконання виробничих обов`язків; управління видувними машинами по виготовленню складних виробів з пластмаси, приготування формової маси за професією "машиніст видувних машин цеха сірчанокислого алюмінію", що передбачено Списком №2 розділ X, підрозділ 2110А010"). Зазначено підстави видачі (інформацію про первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких вона видана), а також зазначено, що атестація робочих місць проведена: №303/3 від 27.12.1995. Крім того, довідка підписані керівником підприємства та містить печатку (а.с. 13 зворот).
Колегія суддів звертає увагу, що у матеріалах справи міститься копія наказу про проведення атестації від 27.12.1995 № 303/3 (а.с. 18-19), зі змісту якого встановлено, що на підприємстві, де працювала позивачка була проведена атестація робочих місць у 1995 році. Вказаним наказом було затверджено перелік виробництв, робіт, професій і посад, що надають право на пільгове пенсійне забезпечення. Відповідно до переліку робочих місць зазначено професію позивачки: машиніст видувних машин.
Крім того позивачкою надано копію наказу-постанови №14/40 від 17.01.2014 року ПАТ «Сумихімпром» про підтвердження права на пільгове пенсійне забезпечення за результатами атестації робочих місць, затвердженими наказом-постановою №303/3 від 27.12.1995, в якому вказано, що станом на 27.12.1995 "Цех сірчанокислого алюмінію по виробництву сірчанокислого алюмінію, поліетиленової тари та миючих засобів" входив до структури управління ВАТ "Сумихімпром". Наказом №172 від 08.07.1996 цех сірчанокислого алюмінію з 01.08.1996 року переведений на госпрозрахунок та перейменований на госпрозрахунковий цех «Коагулянт», який входив до складу ВАТ «Сумихімпром» і не являвся окремою юридичною особою. Умови праці та характер виконуваних робіт працівників цього підрозділу за результатами реорганізацій не змінювались. Постановлено поширити дію наказу-постанови №303/3 від 27.12.1995 «Про затвердження результатів атестації робочих місць за умовами праці в структурних підрозділах ВАТ «Сумихімпром» на працівників цеху госпрозрахунковий цех «Коагулянт» (а.с.14).
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що факт роботи позивачки за професією машиніста видувних машин цеха сірчанокислого алюмінію, зайнятість у виробництві виробів з пластмаси (Список № 2, розділ X, підрозділ 2110А010), що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, підтверджується насамперед записами у трудовій книжці позивачки, а також додатково наданими позивачкою документами.
Крім того, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що за змістом пунктів 1 та 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442, що набрав чинності 21.08.1992, атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних них факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Пунктом 4 Порядку № 442 передбачено, що атестація робочих місць за умовами проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного року.
Згідно із підпунктами 4.1 - 4.3 Порядку № 383 при призначенні пенсії за віком на умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами з 21.08.1992 року відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджено за результатами атестації.
Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.
У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Отже, за періоди до 21.08.1992 проведення атестації робочих місць не вимагалось, але за періоди після 21.08.1992 підтвердження проведення атестації робочих місць для призначення пільгової пенсії за Списком № 2 є обов`язковим.
Водночас своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо. При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списків №№1, 2, робоче місце за якою підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а від 19 лютого 2020 року сформулювала правовий висновок, згідно з якою особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Таким чином, доводи пенсійного органу в спірному рішенні щодо незарахування періоду з 01.09.1993 по 30.09.1997 з підстав відсутності доказів проведення атестації робочого місця позивачки (вказано про відсутність у переліку атестованих робочих місць цеху сірчанокислого алюмінію), за даний період є необґрунтованими та не впливають на право позивачки на соціальне забезпечення. Позивачка, яка працювала на посаді, віднесеній до Списку №2 (що пенсійним органом не оспорюється), робоче місце по якій підлягає атестації, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на порядок проведення атестації робочих місць, у зв`язку з чим відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу період роботи позивачки з 01.09.1993 по 30.09.1997 відповідно до довідки АТ «Сумихімпром» від 21.07.2025 № 320/1 (Додаток №5).
Враховуючи наведене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що період роботи позивачки з 01.09.1993 по 30.09.1997 підлягає зарахуванню до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за Списком № 2, тому наявні підстави для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 05.08.2025 року №183450037455 та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.07.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з урахуванням висновків суду.
Колегія суддів зазначає, що з урахуванням наведеного, вказані в апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки ґрунтуються на помилковому та довільному тлумаченні скаржником норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги щодо невмотивованості рішення суду першої інстанції колегія суддів відхиляє та зауважує, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, пункт 29; рішення від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, пункт 23; рішення від 28.01.2011 (остаточне) у справі «Трофимчук проти України», заява № 4241/03, пункт 54; рішення від 21.01.1999 у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, пункт 26).
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Частиною першою статті 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31.07.2026 по справі № 480/7162/25 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач К.В. Мінаєва
Судді Л.О. Фоміна І.М. Ральченко