Головуючий І інстанції: В.О. Павлічек
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2026 р. Справа № 480/11252/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Мінаєвої К.В. , Фоміної Л.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.05.2026, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, по справі № 480/11252/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Сумській області
про стягнення середнього заробітку,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка, ОСОБА_1 , звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Сумській області, в якому просила:
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_1 різницю середнього заробітку за період з 22.04.2022 р. по 23.03.2023 р. у розмірі 49 549 грн 85 коп.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19.05.2026 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що судом першої інстанції не повністю з`ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що у свою чергу призвело до неправильного вирішення справи по суті, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.05.2026 та ухвалити постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відповідно до п. 6 розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 квітня 2016 року №260, який є спеціальним для вирішення даних спірних правовідносин, вбачається, що премія входить до складу грошового забезпечення працівника поліції, яка також підлягає виплаті у випадку визнання звільнення з посади незаконним та поновлення на зазначеній посаді. Крім того,зауважує, що посада інспектора взводу №1 роти патрульної служби поліції особливого призначення «Суми» Головного управління Національної поліції в Сумській області передбачає специфічні особливості проходження служби, у зв`язку з чим розмір премії на зазначеній посаді встановлювався в більшому розмірі, ніж на посаді інспектора відділу превенції Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначається про обґрунтованість та законність рішення суду першої інстанції, тому просить відмовити в її задоволенні.
Відповідно до ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 проходить службу в органах поліції України, з 2018 року займала посаду інспектора взводу № 1 роти патрульної служби поліції особливого призначення «Суми» Головного управління Національної поліції в Сумській області.
Наказом ГУНП в Сумській області №135о/с від 19.04.2022року, відповідно до пункту 2 (для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби) частини 1 статті 65 Закону України «Про національну поліцію», майора поліції ОСОБА_1 призначено інспектором відділу превенцїї Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області, встановлено посадовий оклад у розмірі 2400 гривень, надбавку за специфічні умови проходження служби в поліції в розмірі 40% посадового окладу, з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби, звільнивши з посади інспектора взводу №1 роти патрульної служби поліції особливого призначення «Суми» Головного управління Національної поліції в Сумській області з 22 квітня 2022року.
Не погоджуючись з вищезазначеним наказом, ОСОБА_1 звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовом про визнання наказу незаконним.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 27.09.2022 р. у справі № 480/3544/22, без змін залишеного постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2023, визнано протиправним та скасовано наказ начальника Головного управління Національної поліції в Сумській області за №135 о/с від 19.04.2022року про призначення майора поліції ОСОБА_1 інспектором відділу превенції Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області, звільнивши з посади інспектора взводу № 1 роти патрульної служби поліції особливого призначення «Суми» Головного управління Національної поліції в Сумській області з 22 квітня 2022року.
Наказом ГУНП в Сумській області від 23.03.2023 р. №118 о/с, на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.09.2022 р. у справі № 480/3544/22, скасовано наказ ГУНП в Сумській області від 19.04.2022 р. № 135 о/с (а.с. 125).
В подальшому, адвокатське об`єднання «Експерт Груп» в інтересах ОСОБА_1 надіслало досудову вимогу до Головного управління Національної поліції в Сумській області про сплату на користь ОСОБА_1 різницю середнього заробітку в сумі 49 549 грн 85 коп за період з 22 квітня 2022 року по 23.03.2023 р. (з розрахунку 335 днів* 147 грн 91коп).
У відповідь відповідач надіслав лист від 03.08.2023 р. № 1080/117/05/29-2023, яким повідомив, що у зв`язку з тим, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 27.09.2022 р. у справі № 480/3544/22 ГУНП в Сумській області не зобов`язано виплатити різницю середнього заробітку, то підстав стягнення заборгованості відсутня.
У зв`язку з цим, ОСОБА_1 вважає, що її права щодо виплати різниці середнього заробітку за період з 22.04.2022 р. по 23.03.2023 р. порушені, а тому звернулася за захистом своїх прав до суду.
Вирішуючи спір по суті та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що виключно різниця у розмірі премії при однаковому посадовому окладі і інших сталих складових грошового забезпечення, не дає підстави для висновку у тому що посада інспектора відділу превенції Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області передбачає нижчу оплату ніж посада інспектора взводу №1 роти патрульної служби поліції особливого призначення «Суми» Головного управління Національної поліції в Сумській області.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закону України «Про Національну поліцію».
Відповідно до ст.94 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається Кабінетом Міністрів України залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова №988), якою визначено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (п.1) та затверджено схему окладів за спеціальним званням поліцейських у розмірах згідно з додатком 1 (п.3).
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі - Порядок №260, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 3 Розділу І Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.
До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до п.12 розділу І Порядку №260, звернення поліцейського щодо неправильної виплати грошового забезпечення розглядаються в установленому законодавством України порядку.
Верховний Суд, зокрема у справах цієї категорії, неодноразово висловлював правову позицію про те, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство може застосовуватися у випадках, коли норми спеціального законодавства не регулюють спірних правовідносин або коли про це зазначено у спеціальному законі.
Статтею 235 Кодексу законів про працю України, визначено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Отже, виходячи з аналізу зазначеної норми трудового законодавства, підставою для стягнення на користь робітника різниці в заробітку є встановлення факту незаконного переведення на нижче оплачувану роботу.
З матеріалів справи встановлено, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 27.09.2022 р. у справі № 480/3544/22, фактично встановлено незаконне переведення позивача на посаду інспектора відділу превенції Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області.
Разом з тим, з матеріалів справи судом не встановлено, що посада інспектора відділу превенції Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області передбачає нижчу оплату ніж посада інспектора взводу №1 роти патрульної служби поліції особливого призначення «Суми» Головного управління Національної поліції в Сумській області.
Позивач визначаючи розмір недоотриманого грошового забезпечення за час перебування на посаді інспектора відділу превенції Сумського районного управління поліції, вираховує різницю між середньоденною заробітною платою на посаді інспектора взводу №1 роти патрульної служби поліції особливого призначення «Суми» за січень-лютий 2022 року (519 грн 59 коп) (а.с. 126) та середньоденною заробітною платою на посаді інспектора відділу превенції Сумського районного управління поліції за січень - лютий 2023 (667 грн 50 коп) (а.с. 126 зворотній бік).
При цьому, колегія суддів зазначає, що за період роботи січень - лютий 2023 (перебування на посаді інспектора відділу превенції до виконання рішення суду) середньоденний заробіток у позивача був більше (667,50 грн), ніж до переведення на цю посаду (519, 59 грн.).
Судовим розглядом встановлено, що обидві посади передбачають однаковий розмір посадового окладу - 2400 грн., однакові розміри окладу за спеціальне звання - 2000 грн, надбавки за стаж - 35% та надбавки за специфічні умови проходження служби 40% (а.с. 142 - 145).
Із розрахунків та довідок наданих відповідачем, суд встановив, що різниця в розмірі грошового забезпечення між зазначеними посадами виникла виключно внаслідок різниці у розмірі премії (а.с. 133 - 134, 141 - 145).
Колегія суддів зазначає, що пунктом 4 Постанови КМУ №988, надано право керівникам органів, закладів та установ Національної поліції в межах затверджених для них асигнувань на грошове забезпечення: 2) здійснювати преміювання поліцейських відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби.
Також відповідно до п. 12 розділу II Порядку №260, керівники органів поліції мають право преміювати поліцейських відповідно до особливостей проходження служби та особистого внеску поліцейського в загальні результати служби з урахуванням специфіки і особливостей виконання покладених на нього завдань та в межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення для утримання Національної поліції України.
Розміри премії встановлюються за рішенням керівників органів поліції відповідно до затверджених ними положень про преміювання та наявного фонду грошового забезпечення.
Отже, така складова грошового забезпечення, як премія в органах Національної поліції України не належить до гарантованих, сталих чи фіксованих виплат у структурі грошового забезпечення.
Ця складова базується на принципах індивідуального підходу та має наступні особливості:
- дискреційні повноваження керівника: розмір премії встановлюється щомісяця наказом керівника підрозділу виключно в межах затвердженого фонду грошового забезпечення;
- оцінка особистого внеску: нарахування та розмір премії прямо залежать від рівня особистих результатів поліцейського, складності завдань, інтенсивності роботи та відсутності дисциплінарних стягнень.
Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що премія має змінний характер і не є обов`язковою беззастережною виплатою за підсумками кожного місяця, на відміну від базового посадового окладу.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виключно різниця у розмірі премії при однаковому посадовому окладі і інших сталих складових грошового забезпечення, не дає підстави для висновку у тому що посада інспектора відділу превенції Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області передбачає нижчу оплату ніж посада інспектора взводу №1 роти патрульної служби поліції особливого призначення «Суми» Головного управління Національної поліції в Сумській області.
З огляду на що колегія суддів не знаходить підстав для задоволення позовних вимог.
Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.05.2026 по справі № 480/11252/23 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді К.В. Мінаєва Л.О. Фоміна